Черчение_методичка

ОФОРМЛЕННЯ НАВЧАЛЬНОЇ ТЕКСТОВОЇ ТА ГРАФІЧНОЇ ДОКУМЕНТАЦІЇ

Для економії місця кілька коротких однотипних формул, відокремлених від тексту, можна подати в одному рядку, а не одну під одною. При цьому формули розділяють крапкою з комою.

Перелік використаних у формулі символів (експлікація) розшифровують безпосередньо під формулою в послідовності, в якій вони наведені у формулі. Символ відокремлюють від пояснення знаком тире, розшифровку від наступного символу відокремлюють крапкою з комою. В кінці останньої розшифровки ставлять крапку. Якщо формула є дробом, спочатку розшифровують чисельник, а потім знаменник.

Розшифровку починають зі слова де, яку для формул, виключених в окремі рядки, поміщають з нового рядка й у цьому ж рядку безпосередньо після слова де подають перший символ, що пояснюється. Якщо експлікацію починають зі слова тут, то після формули ставлять крапку, а слово тут пишуть з великої букви. Наприклад:

1)∆ g = 2(f1p1+f2p2),

де p1 = C1cosα ; p2 = C2sinα ; 2) ∆ g = 2(f1p1+f2p2).

Тут p1 = C1cosα ; p2 = C2sinα .

Наприкінці формул і в тексті перед ними розділові знаки ставлять відповідно до загальноприйнятих правил пунктуації, оскільки вважається, що формула входить до речення як його рівноправний елемент і не порушує синтаксичної будови фрази.

Розділовими знаками між формулами, які йдуть одна під одною і не відокремлені текстом, можуть бути кома або крапка з комою. У випадку громіздких виразів, таких як визначники та матриці, допускається після них розділові знаки не ставити.

Двокрапку перед формулами ставлять лише у випадках, передбачених правилами пунктуації: а) у тексті перед формулою є узагальнююче слово; б) цього потребує побудова тексту, що передує формулі. Наприклад:

а) Із рівності (7) одержуємо наступне співвідношення:

|fn(z) + fn+1(z)+... |<2a/b;

б) Застосовуючи до нашого ряду доведене твердження, одержимо:

f ′′(z) = f1′′(z) + f2′′(z) + K+ fn′′(z) .

61

Борисенко В.Д., Кукліна О.Ю, Шулежко С.В.

Рівняння та формули відокремлюють від тексту, залишаючи вище та нижче кожної формули інтервал, що становить не менше одного рядка.

Нумерувати слід найбільш важливі формули, на які будуть даватися посилання в подальшому тексті. Нумерація формул, на які немає посилань у тексті, не потрібна.

Порядкові номери позначають арабськими цифрами в круглих дужках біля правого поля або сторінки без крапок, проставлених від формули до її номера. Номер, який не вміщується в рядку з формулою, переносять на наступний нижче формули. Наприклад:

Номери формул повинні розташовуватися на одній вертикальній лінії, наприклад:

Якщо формулу взято в рамку, то її номер записують поза рамкою з правого боку навпроти основного рядка формули. Номер формули-дробу подають на рівні основної горизонтальної риски дробу.

Номер групи формул, розміщених на окремих рядках і об'єднаних фігурною дужкою (парантезом), ставиться справа від вістря парантеза, яке знаходиться всередині групи формул і спрямоване в бік номера.

3.10 Текст, що містить розрахунки

Текст, який поряд з формулами містить результати розрахунків за цими формулами, оформляють наступним чином:

1)записують символами формулу, після якої ставлять знак рівності;

2)підставляють числові значення величин і ставлять знак

62

ОФОРМЛЕННЯ НАВЧАЛЬНОЇ ТЕКСТОВОЇ ТА ГРАФІЧНОЇ ДОКУМЕНТАЦІЇ

рівності; 3) записують результати розрахунків і вказують одиницю

вимірювання в скороченому вигляді. Наприклад:

Q = P − P1 cosα = 2952 −1710 cos14o =1293 кН.

Якщо формула й підставлені до неї числові значення не поміщаються в одному рядку, то запис переносять на інший рядок відповідно до правил математичного переносу, наприклад:

P2 = P2 + P12 − 2PP1 cosα =

= 29522 +17102 − 2 2952 1710cos14 ° =1360 кН.

Символи, що зустрічаються в документі вперше, наводять

зпоясненнями безпосередньо під формулою та результатом обчислень за нею. У цьому випадку після одиниці вимірювання ставлять не крапку, а кому. Розшифровку кожного символу дають

знового рядка у тій послідовності, в якій символи наведені у формулі. Розшифровку починають словом "де" з маленької літери без двокрапки після нього. Наприклад:

"Коефіцієнт циркуляції

де zл = 22 – кількість лопаток робочого колеса; χ = 0,5 – ступінь радіальності".

З метою зниження ймовірності помилок рекомендується всі розмірності, що входять у формулу, виражати в одиницях СІ, заміняючи приставки степенями числа 10, наприклад: якщо M і N дорівнюють відповідно 0,64 кН м і 16 103 мм3 , то напруга

63

Борисенко В.Д., Кукліна О.Ю, Шулежко С.В.

Якщо для проведення обчислень за основною формулою необхідно визначити ряд величин за проміжними формулами, то такий текст оформляють у такий спосіб:

1)записують основну формулу без підстановки числових значень;

2)з нового рядка пишуть слово "де", після якого виписують символи, що входять до основної формули, з відомими числовими значеннями та поясненнями;

3)розкривають зміст проміжних формул;

4)записують фразу: "Знайдені числові значення підставляємо до формули (в дужках указують номер основної формули)

іодержуємо результат: ...";

5)з нового рядка ставлять символ основної формули, потім – знак рівності, підставляють числові значення;

6)після знака рівності наводять результат обчислень і одиницю величини в скороченому вигляді.

Наприклад:

де М = 192 кН·м – згинальний момент; Wx – момент опору перерізу;

N = 2952 кН – нормальне зусилля; F – площа перерізу.

Визначаємо момент опору і площу перерізу:

F = (l1 + 2t1 )(b + 2t1 ) − l1b =

= (0,82 + 2 0,105)(0,36 + 2 0,105) − 0,82 0,36 = 2,52 10−4 м2 ,

де l1 = 0,82 м – довжина корпуса;

t1 = 0,105 м – товщина стінки корпуса; b = 0,36 м – ширина корпуса.

64

ОФОРМЛЕННЯ НАВЧАЛЬНОЇ ТЕКСТОВОЇ ТА ГРАФІЧНОЇ ДОКУМЕНТАЦІЇ

Знайдені числові значення підставляємо у формулу (3.24) і одержуємо результат:

3.11 Оформлення ілюстрацій

Ілюстрації (рисунки, графіки, фотографії, кресленики тощо) є невід'ємною частиною документа. Їх виконують, виходячи з певного загального задуму, за ретельно продуманим планом. Це допомагає уникнути випадкових ілюстрацій, пов'язаних із другорядними деталями тексту. Кожна ілюстрація має відповідати тексту, а текст – ілюстрації. Кількість ілюстрацій має бути достатньою для пояснення тексту, що викладається.

Ілюстрації можуть розташовуватися у тексті документа (як можна ближче до відповідних частин тексту або за браку місця на наступному аркуші), наприкінці його або в додатку. Основні вимоги до ілюстрацій – точність, наочність, оригінальність, об'єктивність, відповідність тексту. Ілюстрації мають бути виконані у відповідності до вимог стандартів СКД.

Ілюстрації, за винятком ілюстрацій додатків, нумерують арабськими цифрами наскрізною нумерацією у межах документа. Якщо рисунок один, його позначають "Рисунок 1".

Якщо документ поділений на розділи, допускається ілюстрації нумерувати у межах розділу. У цьому випадку номер ілюстрації складається з номера розділу та порядкового номера ілюстрації, розділених крапкою, наприклад – "Рисунок 1.1".

Ілюстрації за необхідності можуть мати найменування, наприклад "Рисунок 1 – Деталі приладу", та пояснюючі дані (текст до рисунку), які розміщують під ілюстрацією. Відповідно до ГОСТ 2.105–95 та ДСТУ 3008–95 слово "Рисунок" і найменування розташовують після пояснюючих даних.

На всі ілюстрації повинні бути зроблені посилання в тексті документа. При посиланнях на ілюстрації слід писати "… відповідно до рисунка 2" при наскрізній нумерації та "… відповідно до рисунка 1.2" при нумерації у межах розділу.

Посилання на раніше згадані ілюстрації слід давати зі скороченим словом "дивись", наприклад "див. рисунок 3.2".

65

Борисенко В.Д., Кукліна О.Ю, Шулежко С.В.

Якщо ілюстрація не вміщується на одному аркуші, її можна переносити на інші аркуші, при цьому назву ілюстрації розміщують на першому аркуші, пояснюючі дані – на кожному аркуші, і під ними вказують: "Рисунок ___, аркуш ___".

Ілюстрації можуть подаватися у вигляді графіків. Осі координат графіків слід креслити суцільними товстими основними лініями без стрілок на кінцях, а координатну сітку – суцільними тонкими лініями.

Графіки будують з координатною сіткою. Масштаби шкал по осях вибирають за умови максимального використання всієї площі рисунка. Відстань між осями сітки має бути не менше 5 мм. Допускаються розриви в сітці й осях, а також у шкалах з метою зменшення площі графіка. Цифри шкал наносять ліворуч від осі ординат і під віссю абсцис. Графіки без сітки можна допустити лише в тих випадках, коли на осях координат немає шкал, наприклад, коли графік пояснює тільки характер зміни функції.

Криві лінії креслять тільки з застосуванням креслярських інструментів. Якщо в графіку невелика кількість кривих, їх виконують різними лініями (суцільною, штриховою, штрихпунктирною). При значній кількості кривих їх нумерують арабськими цифрами (за необхідності – з виносками). У навчальних документах для більшої наочності допускається для обведення кривих застосовувати кольорову пасту (туш).

Для виділення на графіку експериментальних точок, що лежать на кривій чи поза нею, рекомендується застосовувати знаки, показані на рисунку 3.9.

Найменування величин, значення яких відкладаються на шкалах осей, необхідно заміняти літерними позначеннями, які розшифровуються в підпису до рисунку чи в тексті. Одиниці цих

Рисунок 3.9

66

ОФОРМЛЕННЯ НАВЧАЛЬНОЇ ТЕКСТОВОЇ ТА ГРАФІЧНОЇ ДОКУМЕНТАЦІЇ

величин указують лише за наявності шкал. Надписи, як правило, не повинні виходити за межі графіка.

Кількість знаків (цифр) у числах шкали повинна бути мінімальною, для чого використовують приставки для утворення кратних чи частинних одиниць (рисунок 3.10).

Рисунок 3.10

У тих випадках, коли дробові числа шкали (часто у безрозмірних величин) багатозначні, доцільно ввести в найменування величини постійний множник 10n (рисунок 3.11). Якщо шкали на осях починаються з нуля, нуль на їх перетині ставиться один раз. У всіх інших випадках ставлять обидва значення.

Рисунок 3.11

67

Борисенко В.Д., Кукліна О.Ю, Шулежко С.В.

Ілюстрації можна виконувати у вигляді діаграм, які відображають функціональну залежність двох чи більше змінних величин

усистемі координат. Діаграми оформляють згідно з ГОСТ 2.319–81.

3.12Оформлення таблиць

Таблиці застосовують для кращої наочності та зручності порівняння показників (рисунок 3.12). Цифровий матеріал документів, як правило, оформляють у вигляді таблиць.

Таблиця ______ – _____________________________

Рисунок 3.12

Горизонтальні та вертикальні лінії, що розмежовують рядки таблиці, а також лінії, що обмежують таблицю ліворуч, праворуч

ізнизу, можна не проводити, якщо їх відсутність не утруднює користування таблицею.

Таблиця може мати заголовок, який виконують малими літерами (крім першої великої). Заголовок повинен бути коротким

іцілком пояснювати зміст таблиці.

Заголовки граф і рядків таблиці треба писати з великої літери, а підзаголовки граф – з малої, якщо вони становлять одне речення з заголовком, і з великої, якщо вони мають самостійне значення. В кінці заголовків і підзаголовків таблиць крапки не ставлять. Заголовки та підзаголовки граф вказують в однині. Розділяти заголовки та підзаголовки боковика і граф діагональними лініями не допускається. Заголовки граф, як правило, записують

68

ОФОРМЛЕННЯ НАВЧАЛЬНОЇ ТЕКСТОВОЇ ТА ГРАФІЧНОЇ ДОКУМЕНТАЦІЇ

паралельно рядкам таблиці. При необхідності допускається їх перпендикулярне розташування.

Головка таблиці повинна бути відділена лінією від іншої частини таблиці. Висота рядків таблиці – не менше 8 мм.

Таблицю, в залежності від її розміру, розташовують безпосередньо під текстом, в якому вона згадується вперше, або на наступному аркуші. Допускається поміщати таблицю вздовж довгої сторони аркуша документа.

Таблиці, за винятком таблиць додатків, слід нумерувати арабськими цифрами наскрізною нумерацією. Допускається нумерувати таблиці в межах усього документа. При цьому номер таблиці складається з номера розділу та порядкового номера таблиці, розділених крапкою, наприклад "Таблиця 3.2".

Над лівим верхнім кутом таблиці пишуть слово "Таблиця" і вказують її порядковий номер (без знака "№"). Після номера ставлять тире та продовжують рядок, записуючи з першої великої літери назву таблиці (див. рисунок 3.12).

На всі наведені в документі таблиці роблять посилання в тексті за типом: "...у таблиці 3.2".

Якщо рядки або графи таблиці виходять за формат аркуша, її розділяють на частини, поміщаючи одну частину під іншою чи поруч, при цьому в кожній частині таблиці повторюють її головку та боковик.

Якщо в кінці аркуша таблиця переривається і вона продовжується на наступному аркуші, у першій частині таблиці нижню горизонтальну лінію, що обмежує таблицю, не проводять.

Таблиці з невеликою кількістю граф допускається поділяти на частини і поміщати одну частину поруч з іншою на одній сторінці, при цьому головку таблиці виконують на обох частинах, як показано на рисунку 3.13. Рекомендується розділяти частини таблиці подвійною лінією або лінією товщиною 2s.

Таблиця …

Рисунок 3.13

69

Борисенко В.Д., Кукліна О.Ю, Шулежко С.В.

При продовженні таблиці на іншій сторінці слово "Таблиця" вказують один раз ліворуч над першою частиною таблиці, над іншими частинами пишуть слова "Продовження таблиці" з указанням номера (позначення) відповідно до рисунка 3.14.

Таблиця …

В міліметрах

Рисунок 3.14

Примітка – Тут (і далі за текстом) таблиці наведено умовно для ілюстрації відповідних вимог стандарту.

При поділі таблиці на частини допускається її головку чи боковик заміняти відповідно номером граф і рядків. При цьому нумерують арабськими цифрами графи і (або) рядки першої частини таблиці (рисунок 3.15).

Графу "№ по порядку" у таблицю включати не дозволяється. Нумерація граф таблиці допускається в тих випадках, коли в тексті документа є посилання на них, при розподілі таблиці на частини, а також при перенесенні частини таблиці на наступний аркуш.

70