1. Основні вимоги та рекомендації до виконання розрахунково-графічної роботи

1.1. Навчальна мета та питання, що розв’язують студенти під час роботи

Метою роботи є закріплення студентами теоретичних знань з дисципліни “Безпека життєдіяльності” та використання їх на практиці, набуття практичних навичок, вміння аналізувати механізми впливу небезпек на людину, визначати характер взаємодії організму людини з небезпеками середовища існування з урахуванням специфіки механізму токсичної дії небезпечних речовин, енергетичного впливу та визначення необхідних заходів щодо захисту робітників, службовців і населення, яке мешкає на прилеглих до ОГ територіях.

Виконання розрахунково-графічної роботи (РГР) передбачено навчальною програмою дисципліни БЖД.

Під час розв’язання навчальних питань студентам необхідно спрогнозувати величини вражаючих факторів можливих НС природного та техногенного походження, визначити негативні наслідки їх впливу на територію ОЕ та адміністративно-територіальної одиниці (АТО), а саме:

- кількість сил для усунення наслідків повені;

- аналіз ризику виникнення небезпеки технічних систем;

- масштаби та ступінь ураження ОГ і прилеглої до нього території небезпечними хімічними речовинами (НХР) при аварії на ХНО;

• наслідки радіоактивного забруднення (РЗ) під час аварії на радіаційно-небезпечному об'єкті (РНО);

• провести аналіз та зробити висновки щодо дії негативних наслідків небезпек при аваріях від впливу НХР і РЗ на виробничий персонал ОГ та населення, що мешкає на відповідній АТО.

1.2. Організаційно-методичні вказівки

Кожний студент виконує РГР за одним із варіантів вихідних даних. Робота складається із пояснювальної записки обсягом 10…15 сторінок рукописного тексту й графічного додатку. На титульному листі позначаються найменування ВНЗу, кафедри, назва теми, номери варіантів роботи, навчальної групи, прізвища та ініціали студента і керівника.

Зміст пояснювальної записки включає в себе вступ, вихідні дані, визначення та аналіз впливу вражаючих факторів (для кожної конкретної небезпечної події, запропонованої в даній роботі), визначення заходів щодо попередження НС, графічний додаток, висновки щодо захисту людей.

Текст пояснювальної записки має бути стислим і чітким. Слід обов’язково обґрунтовувати прийняті рішення з посиланням на літературу та довідкові матеріали, що є джерелами для прийняття рішень. Записка та графічний додаток оформлюються у відповідності з вимогами єдиної системи конструкторської документації й діючих державних стандартів.

В кінці пояснювальної записки наводиться список використаної літератури. Графічні додатки (за необхідністю) виконуються у масштабі на міліметровому папері, повинні мати позначення напрямку “північ - південь” та графічне відображення характеристик обстановки, що склалася на ОГ (АТО).

2. Визначення впливу вражаючих факторів нс

2.1. Визначення впливу вражаючих факторів при аварії з викидом радіоактивно небезпечних речовин

Відповідно до законодавства України щодо захисту населення у НС одним з основних заходів є радіаційний захист, що включає виявлення та оцінку радіаційної обстановки, організацію дозиметричного контролю, розробку режимів радіаційного захисту, забезпечення засобами індивідуального та колективного захисту, організацію й проведення санітарної обробки населення і дезактивації місцевості, техніки та майна.

Ефективність проведення зазначених заходів залежить від правильної оцінки впливу радіоактивного забруднення при радіаційних аваріях.

2.1.1. Оцінка впливу радіоактивного забруднення на персонал ОГ і населення.

Визначення рівнів радіоактивного забруднення на місцевості має вирішальне значення для проведення аналізу його впливу на життєдіяльність і для вибору найбільш доцільних варіантів дій, при яких виключається радіаційне ураження людей.

Зміна рівнів радіації характеризується закономірністю:

,

де − початковий (вихідний) рівень радіації на момент часу;− рівень радіації на момент часу ; − показник ступеня, що залежить від ізотопного складу забруднення. При фактичній аварії розраховується емпіричним шляхом за формулою:

для чого необхідно в одному і тому ж місці, два рази виміряти потужність дози та й зафіксувати час заміріві, що минув після аварії. При аварії на ЧАЕС .

Дози випромінювання, які отримують люди на забрудненій радіоактивними речовинами (РР) території при перебуванні там з моменту початку опромінення до моменту кінця опромінення розраховують за формулою:

, при .

звичайно перераховують на , тоді при,

.

Якщо є укриття з коефіцієнтом ослаблення К_осл, то дозу визначають за формулою:

або ,

де Рп – рівень радіації на момент початку опромінення (tп); Рк – рівень радіації на момент кінця опромінення (tк).

Основні задачі, що вирішують при оцінці впливу радіоактивного забруднення наступні:

а) прогнозування дози опромінення при перебуванні в зонах радіаційного забруднення (ЗРЗ);

б) розрахунок допустимого часу перебування в ЗРЗ при заданій дозі випромінювання;

в) розрахунок радіаційних втрат при знаходженні в ЗРЗ;

г) визначення режиму радіаційного захисту у ЗРЗ.

2.1.2. Розв'язання задач з оцінки впливу радіоактивного забруднення.

а) прогнозування дози опромінення при перебуванні в ЗРЗ.

Прогнозування доз випромінювання дає можливість визначити режим поведінки та заходи захисту для запобігання радіаційних уражень. Методом прогнозування можна визначити можливі наслідки, якщо належні заходи захисту не будуть запроваджені.

Вихідні дані для розрахунків включають:

t_п – час початку опромінення після аварії, год; Р_п – потужність дози (рівень радіації) в момент початку опромінення, рад/год; Т – тривалість опромінення, год; К_осл – коефіцієнт ослаблення дози радіації спорудами.

Послідовність оцінки може бути наступною:

1. Визначити час кінця опромінення:

.

2. Перерахувати наявний рівень радіації Р_п на 1 годину після аварії за формулою:

;

де P_п – наявний рівень радіації; К_п – коефіцієнт перерахунку, вибирають з таблиці 1.1, дод.1 на момент t_п.

2. Знайти з таблиці 1.1 додатку 1 коефіцієнт перерахунку К_к на момент t_к і визначити рівень радіації на момент кінця опромінення за формулою:

.

2. Визначити дозу випромінювання за співвідношенням:

5. Визначити еквівалентну дозу опромінення Декв = Д · Q (бер), де Q – коефіцієнт відносної біологічної ефективності джерела випромінювання (прийняти Q = 1 для гама-випромінювання)

6. За таблицями 1.2 та 1.3 додатку 1 визначити тяжкість уражень та можливість радіаційних втрат людей.

б) розрахунок допустимого часу перебування в ЗРЗ при заданій дозі випромінювання.

Допустимий час перебування в ЗРЗ застосовується з метою запобігання перевищення встановлених меж опромінення людей.

Вихідні дані:

t_п – час початку опромінення, год; Р_п – рівень радіації на момент початку опромінення, рад/год; Д_з – запланована межа дози опромінення, рад; К_осл – коефіцієнт ослаблення дози радіації спорудами.

На підставі розрахунку:

, при

;

складаються різного роду таблиці, наприклад таблиця 1.4, додаток 1.

Для користування даною таблицею:

1. Перераховують відомий рівень радіації Р_п на 1 год, за допомогою таблиці 1.1 додатка 1:

.

2. Визначають значення :

.

3. За значенням α та t_п, визначають допустиму тривалість роботи , за табл. 1.4.

в) розрахунок радіаційних втрат при знаходженні в ЗРЗ.

Вихідні дані:

Д_опр – отримана доза опромінення, рад; t_п – час початку опромінення, год; T_опр – тривалість опромінення, год.

За таблицею 1.3 додаток 1 визначити відсоток радіаційних втрат, за таблицею 1.5 додаток 1 визначити відсоток і час початку втрати працездатності, а також загальні втрати на 30 добу та можливість смертельних уражень.

г) визначення режиму радіаційного захисту у ЗРЗ.

На основі прогнозованого або виміряного на момент випадання опадів рівня радіації на ранній фазі аварії, визначити номер режиму та заходи щодо захисту населення, користуючись таблицею 1.6 додаток 1.

2. Визначення характеристик вражаючих факторів при аваріях з викидом НХР

В Україні 19000 ОГ відносяться до потенційно небезпечних, з них – 1500 – хімічно-небезпечні об’єкти (ХНО).

ХНО – це промисловий об`єкт (підприємство) або його структурні підрозділи, на якому знаходяться в обігу (виробляються, переробляються, перевозяться (пересуваються), завантажуються або розвантажуються, використовуються у виробництві, розміщуються або складуються постійно або тимчасово, знищуються тощо) одна або декілька НХР.

НХР – хімічна речовина, безпосередня чи опосередкована дія якої може спричинити загибель, гостре чи хронічне захворювання або отруєння людей і (чи) завдати шкоди довкіллю.

Хімічна аварія – аварія на ХНО, що приводить до виливу або викиду НХР, які здатні привести до загибелі або хімічного зараження людей, продовольства, харчової сировини та кормів, сільськогосподарських тварин і рослин, або до хімічного зараження довкілля. За цих умов виникає хімічна обстановка.

Під оцінкою хімічної обстановки розуміють визначення масштабу та характеру зараження НХР, аналіз їх впливу на діяльність об’єктів, сил ЦЗ і населення.

З метою визначення єдиного порядку оцінки хімічної обстановки та підвищення якості планування заходів щодо захисту населення у разі аварії на ХНО наказом МНС № 73 від 27.03.2001 року затверджено Методику прогнозування наслідків впливу (викиду) НХР при аваріях на промислових об’єктах і транспорті.

Ця методика може бути використана для довгострокового (оперативного) і аварійного прогнозування при аваріях на ХНО і транспорті, а також для визначення ступеня хімічної небезпеки ХНО й АТО.

Рішення задач з довгострокового прогнозування виконується на практичному занятті.

1. Аварійне прогнозування

Аварійне прогнозування здійснюється при виникненні аварії на ХНО для визначення можливих наслідків аварії та порядку дій в зоні можливого забруднення.

Для аварійного прогнозування використовуються такі дані:

• вид НХР;

• загальна кількість НХР Q₀, т, на момент аварії в ємностях;

• характер розливу НХР по підстильній поверхні (“вільно” або “у піддон”);

• висота обвалування (піддону), Н, м;

• реальні метеорологічні умови: температура повітря (^оС), швидкість (м/с) і напрямок вітру у приземному шарі, СВСП;

• відстань від ХНО до досліджуваного об’єкту (ОГ), Х, км;

• середня щільність населення для цієї місцевості, ρ, осіб/км²;

• час прогнозу (час після аварії) N, год (прогнозування здійснюється на термін не більше ніж на 4 години, після чого прогноз має бути уточнений);

• чисельність персоналу ОГ, осіб;

• наявність засобів захисту персоналу.

Послідовність оцінки при аварійному прогнозуванні є наступною:

1. Визначити площу та радіус зони розливу НХР за залежностями:

, м²,

де h – товщина шару розлитої НХР, м (прийняти 0,05 м), d – густина НХР, т/м³ (визначається за табл.2.2. додатку 2),

, м.

2. За даними прогнозу або за таблицею 2.3. додатку 2 визначити СВСП.

3. Визначити глибину зони можливого хімічного забруднення Г за таблицею 2.1. додатку 2 на реальні метеоумови.

Глибини розповсюдження НХР, значення яких не визначено в таблиці 2.1 додаток 2, розраховуються з використанням коефіцієнтів таблиць 2.4, 2.5, 2.6 додатку 2.

4. Після визначення Г з урахуванням усіх коефіцієнтів, отримана величина порівнюється з максимальним значенням глибини переносу повітряних мас за N годин:

, км,

де w – швидкість переносу переднього фронту зараженного повітря в залежності від швидкості вітру та СВСП, км/год (табл. 2.10 дод.2).

Для подальших розрахунків береться менше із двох значень глибини зони зараження Г та величини глибини переносу повітряних мас .

5. Розмір ЗМХЗ приймається як сектор кола, площа якого залежить від швидкості та напрямку вітру й розраховується за емпіричною формулою:

S_ЗМХЗ=8,72 ^. 10^{-3 .} Г^{2 .}  _, км²,

де  – коефіцієнт, який умовно дорівнюється кутовому розміру зони (табл. 2.7 додатка 2).

6. Визначити площу ПЗХЗ за формулою:

S_ПЗХЗ =k∙ Г² N ^0,2, км²,

де k – коефіцієнт, що залежить від СВСП і дорівнює при інверсії – 0,081, при ізотермії – 0,133, при конвекції – 0,235; N – час, на який розраховується глибина ПЗХЗ (час прогнозу).

7. Визначити ширину ПЗХЗ:

• при інверсії Ш = 0,3·Г^0,6, км;

• при ізотермії Ш = 0,3·Г^0,75, км;

• при конвекції Ш = 0,3·Г^0,95, км,

де Г – прийнята глибина зони забруднення.

8. Визначити межі зон хімічного забруднення та нанести їх на карту.

При аварійному прогнозуванні від місця аварії в напрямку вітру будується вісь зони хімічного забруднення. Симетрично вісі будується сектор ЗМХЗ. Кутовий розмір сектора  залежить від швидкості вітру: при швидкості вітру 1 м/с, зона можливого забруднення має вигляд кола; центр кола збігається з джерелом забруднення (ХНО), радіус дорівнює глибині Г (рис 2, а); при швидкості 1 м/с – півкола, бісектриса якого збігається з віссю сліду хмари й орієнтована за напрямком вітру (рис 2, б), при швидкості 2 м/с –  = 90°(рис 2, в) , при швидкості >2 м/с –  = 45° (рис. 2, г).

Рис.2. Вигляд зон можливого забруднення при аварійному прогнозуванні в залежності від швидкості та напрямку вітру.

Для нанесення позначення напрямку вітру на схему за вихідними даними – користуватися рис.3.

Рис. 3. Визначення напрямку вітру.

ПЗХЗ будується у вигляді еліпсу з великою піввіссю за напрямком вітру (див. рис. 4). Мала піввісь еліпсу дорівнює ширині зони забруднення Ш, будується перпендикулярно великій піввісі, від середини, по пів ширини в кожен бік. Через кінці піввісей будується еліпс, контур якого зображується пунктиром чорного кольору. ПЗХЗ потрібно заштрихувати. ЗМХЗ фарбується жовтим кольором. Після нанесення всіх зон (в масштабі) на карту (схему), визначаються межі осередків ураження.

Приклад нанесення зон хімічного забруднення на карту (схему) місцевості при аварійному прогнозуванні, швидкості вітру 1 м/с, напрямку вітру – 320^о, приведений на рис. 4.

Рис. 4. Нанесення зон хімічного забруднення на карту (схему) при аварійному прогнозуванні.

9. Визначити час підходу хмари забрудненого повітря до ОГ за формулою:

, год,

де X – відстань від місця аварії до об’єкту, км.

10. Визначити тривалість вражаючої дії НХР, t_вp, год.

Тривалість вражаючої дії НХР визначається терміном випаровування НХР з поверхні її розливу (t_вp = t_вип) та залежить від характеру розливу ("вільно" чи "у піддон"), швидкості вітру, типу НХР і може бути визначено за табл. 2.8 додатка 2.

11. Визначити кількість людей, які проживають в ЗМХЗ за співвідношенням:

N_ЗМХЗ = ρ· S_ЗМХЗ, чол.

де ρ - середня щільність населення для цієї місцевості, чол/км².

12. Визначити кількість людей, які можуть зазнати впливу НХР в ПЗХЗ за співвідношенням:

N_ПЗХЗ = ρ· S_ПЗХЗ, чол.

Зробити висновок стосовно кількості населення, яке за прогнозом може постраждати в ЗМХЗ при аварійному прогнозуванні.

13. Оцінити можливі втрати робітників і службовців ОГ від дії НХР в осередку хімічного ураження за таблицею 2.9 додатку 2.

2. Аналіз ризику виникнення небезпек.

Законодавчі акти України у сфері безпеки визначають наступну область діяльності інженера до якої відноситься аналіз небезпек і оцінка рівнів ризику (Закон про захист населення і територій від НС техногенного та природного характеру ст. 1).

Вимоги, що пред'являє держава до виробників машин, а також їх користувачів щодо проведення аналізу небезпек, загроз і ризику, вимагають знання методів, які при цьому слід застосовувати, а також навичок у їхньому використанні. Мета даної практичної роботи відпрацювання навичок застосування методів аналізу ризику.

Завдання. Виконати аналіз небезпеки виникнення пожежі в машинному відділенні судна методом побудови дерева подій.

Вихідні дані:

У машинному відділенні розташовано головні двигуни (дизельні) і допоміжні дизель-генератори, контрольно-вимірювальна апаратура, прилади, що подають паливо, масляні цистерни.

Для захисту від пожеж встановлено протипожежну систему і пожежну сигналізацію.

Ініційована небажана подія – прогорання вихлопної труби допоміжного дизель-генератора і падіння розпечених уламків труби в машинне відділення.

I. Побудувати можливі сценарії розвитку подій в машинному відділенні (дерево подій). Визначити імовірність всіх можливих кінцевих подій і імовірність найбільш небезпечного сценарію.

II. Визначити оптимальну кількість пожежних систем необхідних в машинному відділенні.

Рішення:

I. Побудова сценаріїв розвитку подій:

1. Будується дерево подій:

2. Імовірність кожної результуючої події (сценарію) знаходять шляхом перемноження ймовірностей відповідних подій:

Сценарій 1. Р₁ = Р_А ∙ Р_В ∙ Р_С ∙ Р_Д;

Сценарій 2. Р₂ = Р_А ∙ Р_В ∙ Р_С ∙ (1 – Р_Д);

Сценарій 3. Р₃ = Р_А ∙ Р_В ∙ (1 – Р_С) ∙ Р_Д;

Сценарій 4. Р₄ = Р_А ∙ Р_В ∙ (1 – Р_С) ∙ (1 – Р_Д);

Сценарій 5. Р₅ = Р_А ∙ (1 – Р_В).

3. Найбільш імовірною подією є сценарій 1 контрольована пожежа з сигналом Р₁ = 7,9∙10^-3. Найбільш небезпечний сценарій малоймовірний Р₄ = 8∙10^-8.

II. Визначення оптимальної кількості систем пожежогасіння.

1. Методика визначення оптимальної кількості систем пожежогасіння.

Інженеру-конструктору, який проектує судно, поставлено задачу оцінити ризик виникнення пожежі на судні. У розрахунок для надійності приймають, що на судні може бути одночасно використано деяку кількість рівноцінних і незалежно діючих автоматичних систем пожежогасіння. Причому спрацьовування хоча б однієї з цих систем досить для ліквідації пожежі. Дослідницьким шляхом може бути визначена ефективність кожної такої системи – імовірність її спрацьовування при пожежі. Але, оскільки, немає гарантії, що таке спрацьовування обов'язково відбудеться, виникає ризик відмови систем пожежогасіння. Причому, природно, чим більше систем є на судні і чим вище імовірність спрацьовування кожної з них, тим ризик менший. Цю залежність зручно представити у вигляді таблиці, розрахованої за правилами теорії ймовірностей (табл. 1).

Таблиця 1. Рівень ризику при вирішенні задачі гасіння пожежі на судні.

Кількість систем пожежо-гасіння на судні	Імовірність спрацьовування – ефективність системи пожежогасіння
	10%	20%	30%	40%	50%	60%	70%	80%	90%	близько 100%
1	0,90	0,80	0,65	0,55	0,45	0,35	0,25	0,15	0,05	0,02
2	0,85	0,65	0,50	0,35	0,25	0,15	0,10	0,02	0,02
3	0,75	0,50	0,35	0,20	0,15	0,05	0,02
4	0,65	0,40	0,25	0,10	0,05	0,02
5	0,60	0,35	0,15	0,08	0,03
6	0,55	0,30	0,10	0,05	0,02
7	0,50	0,20	0,08	0,03	близько 0,00
8	0,45	0,18	0,06	0,02
9	0,40	0,15	0,04
10	0,35	0,10	0,03
Примітка. Прийнято, що для гасіння пожежі достатньо ефективного спрацьовування хоча б однієї системи пожежогасіння

За таблицею можна оцінити ризик того, що задачу гасіння пожежі не буде вирішено за рахунок фактора випадковості при даній кількості і якості систем пожежогасіння. Таблиця показує, яким виявиться ризик при тому чи іншому числі пожежних систем, встановлених на судні.

Наприклад, якщо на судні встановлено і включені дві системи пожежогасіння з ефективністю 70% кожна, то ризик при рішенні задачі складає 10%. Для того, щоб звести ризик до мінімуму, скажімо, зменшити його до 2%, кількість систем слід збільшити до трьох. Якщо ж ризик абсолютно недопустимий, кількість систем слід зробити більше початкового в два рази, довівши його до чотирьох. Подальше зростання числа систем, як видно з таблиці, в цьому випадку не має сенсу.

2. Визначити оптимальну кількість систем пожежогасіння при заданих ймовірності спрацьовування і допустимому ризику при рішенні задачі пожежогасіння.

2. Аварійно-відновлювальні роботи при повені.

   1. Методика розрахунків для виконання аварійно-відновлювальних робіт при повені.

Аварійно-відновлювальні роботи (АВР) – першочергові роботи у зоні надзвичайної ситуації по локалізації окремих осередків ураження та підвищеної небезпеки, по усуненню аварій і пошкоджень на мережах та лініях комунальних та виробничих комунікацій, створення мінімально необхідних умов для життєзабезпечення населення, а також роботи по санітарному очищенню та знезараженню території.

При складанні прогнозу про можливу обстановку повинні бути визначені наступні показники: площа затоплення; кількість населених пунктів, що потрапили в зону затоплення; ступені та якісні характеристики пошкоджень будівель житлового фонду (до ступенів пошкоджень будівель слід відносити важкі пошкодження, помірні і слабкі); чисельність населення і його втрати: протяжність пошкоджених комунально-енергетичних мереж (КЕМ); протяжність пошкоджених мостів; протяжність пошкоджених захисних гребель; кількість худоби та її втрати; розміри посівних площ, що прийшли в непридатність унаслідок затоплення; об'єми і трудомісткість необхідних аварійно-рятувальних робіт.

На основі даних можливої обстановки в зоні затоплення необхідно створювати угрупування сил ліквідації наслідків повені здатних: провести розвідку зони затоплення; провести порятунок постраждалого населення; організувати будівництво пунктів посадки і висадки постраждалого населення зі всіх видів транспорту; організувати відновлення автомобільних доріг і залізничних магістралей; організувати відновлення пошкоджених і будівництво нових мостів; організувати відновлення пошкоджених і будівництво нових захисних гребель; організувати відновлення КЕМ і ліній зв'язку: організувати порятунок і поховання загиблої худоби.

Для виконання вищевикладених завдань в зонах затоплень доцільно створювати наступні формування:

• для організації розвідки – групи загальної розвідки; групи інженерної розвідки; ланки повітряної розвідки; ланки річкової розвідки; ланки розвідки на залізничному транспорті;

• для проведення рятувальних робіт – рятувальні команди (групи) на плавзасобах; санітарні дружини;

• для відновлення зруйнованих і будівництва нових гребель створювати команди для захисту гребель в складі: особовий склад – 35 осіб; екскаватор – 1; бульдозер – 1; каток -1; автосамоскиди – 2: автомашини – 2;

• для відновлення пошкоджених доріг створювати команди відновлення шляхів в складі: особовий склад – 35 осіб; екскаватор - 1; бульдозери – 2; грейдер – 1; автосамоскиди – 2; автомашини – 2;

• для ремонту і відновлення зруйнованих мостів і будівництва причалів створювати команди для захисту мостів в складі: особовий склад – 25 осіб; автокран – 1; бульдозер – 1; екскаватор – 1; копер – 1; автомобілі – 2: мотопили – 2;

• для ліквідації наслідків на КЕМ і лініях зв'язку створювати аварійно-технічні команди за видами комунікацій;

• для поховання загиблої худоби створювати бригади для захисту тварин в складі: особовий склад – 10 осіб; екскаватор – 1; бульдозер – 1; автомобіль – 1.

Формування створюються на базі об'єктів економіки, спеціалізованих підприємств і підрозділів ЦЗ. Кількісний склад визначається, виходячи з об'сягів і можливостей формувань. Метою даної роботи є ознайомлення з методикою розрахунку сил для виконання АВР при повені.

2. Розрахунок сил для виконання аварійно-відновлювальних робіт.

На підставі вихідних даних за варіантом визначити сили необхідні для виконання окремих робіт по усуненню наслідків повені.

1. Визначення сил відновлення магістральних ліній електропередачі (ЛЕП):

, (1)

де N_атк^ЛЕП – кількість аварійно-технічних команд відновлення ЛЕП; 375 – трудомісткість відновлення 1 км зруйнованої ЛЕП, люд.год; 1_raz^ЛЕП – протяжність зруйнованих ЛЕП, що доводяться на один затоплений населений пункт (l_raz^ЛЕП ≈1,5 – 2,5 км/зат.н.п.); n_ос – чисельність однієї аварійно-технічної команди (≈ 25 чоловік); Т – запланована тривалість ведення робіт; k_c – коефіцієнт часу доби (k_с вночі дорівнює 1,5); k_п – коефіцієнт погодних умов (k_п при поганій погоді дорівнює 1,25); n – кількість змін (n = 2); – кількість затоплених населених пунктів.

2. Визначення сил відновлення магістральних кабельних ліній зв'язку:

, (2)

де N_kз – кількість команд зв'язку; l_raz^zv – протяжність зруйнованих кабельних ліній зв'язку, що доводяться на один затоплений населений пункт (≈ 1,2 – 1,8 км); 100 – трудомісткість відновлення 1 км кабельних ліній зв'язку, люд.год.

3. Визначення сил ліквідації аварій на КЕМ затопленої території міста:

, (3)

де N_av^ем– кількість аварій на електромережах;

де 1,75 – кількість аварій на електромережах, що доводяться на 1 км² затопленої частини міста, ав/км²; N_aтк^ЕМ – кількість аварійно-технічних команд для ліквідації аварії на електромережах (n_ос = 24 людини); S_zat^жз – площа затопленої жилої зони, км².

, км²,

де l_zat^жз – довжина затопленої житлової забудови, км; b_zat^жз - ширина затоплення житлової зони, км.

, (4)

де N_атк^вод – кількість аварійно-технічних команд для ліквідації аварії на водопровідних мережах (n_ос = 25 чоловік); N_av^vod – кількість аварій на водопровідних мережах.

,

де 1,25 – кількість аварій на водопровідних мережах, що припадають на 1км² затопленої частини міста, ав/км²:

, (5)

де N_атк^кан – кількість аварійно-технічних команд для ліквідації аварій на каналізаційних мережах (n_лс = 25 чоловік); N_av^kan – кількість аварій на каналізаційних мережах;

де 1,25 – кількість аварій на каналізаційних мережах, що припадають на 1 км² затопленої частини міста, ав/км²;

, (6)

де N_атк^тм – кількість аварійно-технічних команд для ліквідації аварій на тепломережах (n_лс = 25 чоловік); N_av^tm - кількість аварій на тепломережах;

де 0,75 – кількість аварій на тепломережах, що припадають на 1 км² затопленої частини міста, ав/км².

У виразах (3), (4), (5) і (6) коефіцієнт 30 – трудомісткість ліквідації однієї аварії в люд.год.

4. Визначення сил улаштування пунктів посадки (висадки):

а) для улаштування сходнів (завдовжки 20 м) на території міста

, (7)

де N_кзм^сх – кількість команд захисту мостів для улаштування сходнів (n_ос – 25 осіб); 300 – чисельність населення на затопленій території міста, на якій повинна бути обладнана одна сходня, осіб; 10 – трудомісткість виготовлення однієї сходні, люд.год.;– чисельність населення у зоні затоплення.

б) для улаштування причалів (у вигляді берегової частини низьководного моста на дерев'яних опорах) 20*6 м:

, (8)

де N_кзм^пр – кількість команд для захисту мостів для улаштування причалів з розрахунку один причал на один затоплений населений пункт (n_ос – 25 чоловік); 100 – трудомісткість устаткування одного причалу, люд.год.; N_zat^НП – кількість затоплених населених пунктів.

5. Визначення сил на відновлення і будівництво захисних гребель:

, (9)

де N_швк^греб – кількість шляховідновлювальних команд (n_ос = 35 чоловік); 2,5 – трудомісткість зведення 1 п.м. греблі, люд.год.; L_raz^gr – протяжність зруйнованих (зведення нових) гребель, п.м.

6. Визначення сил на відновлення зруйнованих доріг:

, (10)

де N_швк^дор – кількість шляховідновлювальних команд (n_ос = 35 чоловік); L_raz^dor – протяжність зруйнованих доріг, км.

де 300 – трудомісткість відновлення 1 п. км дороги, люд. год.

7. Визначення сил для поховання загиблої худоби:

, (11)

де N_бр^врх – кількість бригад із захисту тварин для поховання великої рогатої худоби (n_лс = 10 осіб); 0,4 – трудомісткість поховання однієї тварини великої рогатої худоби, люд.год.; Р_vrh – кількість загиблої великої рогатої худоби.

, (12)

де N_бр^дрх – кількість бригад захисту тварин для поховання дрібної рогатої худоби і свиней; 0,13 – трудомісткість поховання однієї тварини дрібної рогатої худоби, люд.год; Р_drh – кількість загиблої дрібної рогатої худоби; Р_sv – кількість загиблих свіней.

8. Визначення сил для відновлення зруйнованих мостів:

, (13)

де N_кзм – кількість команд із захисту мостів для відновлення зруйнованих мостів; 12 – трудомісткість відновлення одного погонного метра моста, люд.год.; L_м^с – середня довжина мостів, що потрапили в зону затоплення (загальна довжина зруйнованих мостів приймається з розрахунку 1 міст на один затоплений населений пункт).

9. Зробити висновок щодо загальної кількості сил, які потрібні для АВР в зоні затоплення, порахувавши суму виразів з 1 по 13.

Додаток 1

Таблиця 1.1. Коефіцієнт К_t = t^-0,4 для перерахунку рівнів радіації на різний час після аварії (руйнування) АЕС

t, год	Кt	t, год	Кt	t, год	Кt	t, год	Кt
0,5 1,0 1,5 2,0 2,5 3,0 3,5 4,0	1,32 1,0 0,85 0,76 0,7 0,645 0,61 0,574	4,5 5,0 5,5 6,0 6,5 7,0 7,5 8,0	0,545 0,525 0,508 0,49 0,474 0,459 0,447 0,435	8,5 9,0 9,5 10,0 10,5 11,0 11,5 12,0	0,427 0,415 0,408 0,4 0,39 0,385 0,377 0,37	12,5 13,0 13,5 14,0 14,5 15,0 15,5 16,0	0,364 0,358 0,352 0,347 0,342 0,338 0,333 0,329

Таблиця 1.2. Залежність тяжкості променевої хвороби від дози опромінення людини

Доза опромінення		Тяжкість захворювання
Зв	Бер
1,5-2,0 2,5-4,0 4,0-6,0 6,0-10	150-200 250-400 400-600 600-1000	легка форма середня тяжка надзвичайно тяжка

Таблиця 1.3. Радіаційні втрати при різних дозах випромінювання

Сумарна доза випромінювання, рад	100	125	150	175	200	225	250	275	300
Вихід із ладу, %	-	5	15	30	50	70	85	90	100

Таблиця 1.4. Допустима тривалість перебування людей на радіоактивно забрудненій місцевості при аварії (руйнуванні) АЕС, (год, хв.)

	Час, що пройшов від моменту аварії до початку опромінення, год
	1	2	3	4	5	8	12	24
0,2 0,3 0,4 0,5 0,6 0,7 0,8 0,9 1,0	7,30 4,50 3,30 2,45 2,15 1,50 1,35 1,25 1,15	8,35 5,35 4,00 3,05 2,35 2,10 1,50 1,35 1,30	10,00 6,30 4,35 3,35 3,00 2,30 2,10 1,55 1,40	11,30 7,10 5,10 4,05 3,20 2,40 2,25 2,05 1,55	12,30 8,00 5,50 4,30 3,45 3,10 2,45 2,25 2,10	14,00 9,00 6,30 5,00 4,10 3,30 3,00 2,40 2,20	16,00 10,30 1,30 6,00 4,50 4,00 3,30 3,05 2,45	21,00 13,30 10,00 1,50 6,25 5,25 4,50 4,00 3,40

Таблиця 1.5. Радіаційне ураження людей (%) при опроміненні дозою вище 100 рад

Доза, рад	Час початку опромінення	Тривалість опромінення	% і час настання врати працездатності							Смертність, %
			Години			Доба
			6	12	1		15	30
125 150 200 250	до 4 діб до 4 діб до 4 діб 4 доби	4 доби 4 доби 30 хв 1 год 6 год 12 год 1 доба 4 доби 30 хв 1 год 6 год 12 год 1 доба	- - 5 5 - - - - 10 10 1 - -	- - 5 5 5 2 - - 10 10 10 3 -	- - 5 5 5 5 4 2 10 10 10 10 5		- - 5 5 5 5 5 5 10 10 10 10 10	5 15 50 50 50 50 50 50 85 85 85 85 85	Од.випадки -«- -«- -«- -«- -«- 10 % -«- -«- -«- -«-

Таблиця 1.6. Тимчасові режими захисту населення у разі ускладнення становища на АЕС

№ режиму	Потужність експозиційної дози, мР/год	Режими і заходи захисту населення
1	0,1-0,3	Укриття дітей, герметизація приміщень, укриття та упаковка продуктів харчування. Обмежене перебування на відкритому повітрі дорослих. Встановлення санітарних бар’єрів на входах у квартири
2	0,3-1,5	Заходи першого режиму, йодна профілактика дітей, обмежене перебування на вулицях всього населення. Встановлення санітарних бар’єрів на входах у квартири
3	1,51-15	Заходи попередніх режимів, йодна профілактика всього населення, часткова евакуація (дітей та вагітних жінок)
4	15,1-100	Заходи 1, 2, 3 режимів. Евакуація всього населення, крім контингенту, задіяного в аварійно-рятувальних роботах
5	більше 100	Повна евакуація населення

Додаток 2

Таблиця 2.1.Глибина розповсюдження хмари забрудненого повітря з вражаючими концентраціями НХР на відкритій місцевості, км (ємності не обваловані, швидкість вітру 1 м/с, температура повітря 0°С)

Найменування НХР	Кількість ХНР в ємності, т
	1	5	10	20	30	50	100	300
Інверсія
Хлор	4,65	12,2	18,5	28,3	36,7	50,4	78,7	156
Аміак	<0,5	1,6	2,45	4,05	5,25	6,85	10,8	21
Соляна кислота	1,25	3,05	4,65	6,8	8,75	12,2	18,7	31,7
Ізотермія
Хлор	1,75	5,05	7,35	11,6	14,8	20,2	30,9	62
Аміак		<0,5	1,25	1,55	1,95	2,75	4,45	8,35
Соляна кислота	<0,5	1,3	1,85	2,9	3,7	5	7,45	14,7
Конвекція
Хлор	0,75	2,4	4,05	6,05	7,6 10,7		16,1	31,9
Аміак				<0,5	1,05	1,45	2,2	4,55
Соляна кислота		<0,5	0,95	1,5	1,9	2,6	4,0	7,7

Примітки. 1. При температурі повітря +20 °С глибина розповсюдження хмари забрудненого повітря збільшується, а при -20 °С зменшується на 5 %, від наведених у таблиці для 0 °С. 2. При температурі +40 °С при ізотермії та конвекції глибина збільшується на 10 %. 3. Для НХР, що не увійшли до таблиці, для розрахунку береться глибина розповсюдження хмари хлору для заданих умов і множиться на коефіцієнт для певної НХР: фосген - 1,14; оксиди азоту - 0,28; метиламін - 0,24; диметиламін - 0,24; нітробензол - 0,01; оксид етилену - 0,06; водень фтористий - 0,3; водень ціаністий - 0,97.

Таблиця 2.2. Допоміжні коефіцієнти для визначення тривалості випаровування НХР

Найменуванні НХР	Густина НХР, d,т/м3	Вражаюча токсодоза, мг хв/л	k2 залежно від температури
			-20°С	0 °С	20 °С	40°С
Аміак	0,681	15	1	1	1	1
Хлор	1,553	0,6	1	1	1	1
Соляна кислота	1,198	2	0,1	0,3	1	1,6

Таблиця 2.3. Графік для визначення ступеня вертикальної стійкості повітря за даними прогнозу погоди

Швидкість вітру, м/с

Ніч

День

Ясно

Напівясно

Похмуро

Ясно

Напівясно

Похмуро

0,5

Інверсія

Конвекція

0,6 – 2,0

2,1 – 4,0

Ізотермія

Ізотермія

Більше 4,0

Таблиця 2.4. Корегувальні коефіцієнти зменшення глибини розповсюдження хмари забрудненого повітря в залежності від швидкості вітру

СВСП	Швидкість вітру, м/с
	1	2	3	4	5	10
Інверсія	1	0,6	0,45	0,4	-	-
Ізотермія	1	0,65	0,55	0,5	0,45	0,35
Конвекція	І	0,7	0,6	0,55	-	-

Таблиця 2.5. Коефіцієнти зменшення глибини розповсюдження хмари НХР при виливі "у піддон" в залежності від висоти обвалування

Найменування НХР	Висота обвалування, м
	Н=1	Н=2	H=3
Хлор	2,1	2,4	2,5
Аміак	2	2,25	2,35
Соляна кислота	4,6	7,4	10

Примітка. У разі проміжних значень висоти обвалування існуюче значення висоти обвалування округляється до ближчого. Якщо приміщення, де зберігаються НХР, герметично зачиняються та обладнані спеціальними вловлювачами, то відповідний коефіцієнт збільшується втричі.

Таблиця 2.6. Коефіцієнти зменшення глибини розповсюдження хмари НХР на кожний 1 км довжини закритої місцевості, k_зм

СВСП	Міська забудова	Сільська забудова будівництво	Лісові масиви
Інверсія	3,5	3	1,8
Ізотермія	3	2,5	1,7
Конвекція	3	2	1,5

Таблиця 2.7. Залежність коефіцієнту  від швидкості вітру

v, м/с	 1	1	2	 2
, град	360	180	90	45

Таблиця 2.8. Тривалість випаровування (термін дії джерела забруднення) t_ур, год (швидкість вітру 1 м/с)

Найменування НХР	Характер розливу
	Ємності не обваловані розлив “вільний”					Ємності обваловані, розлив у "піддон"
	h=0,05 м					Н=1м						Н=3м
	Температура повітря , °С
	-20	0	20	40	-20		0	20	40	-20			0	20	40
Соляна кислота	28,5	9,5	2,85	1,8	457		153	45,7	28,6	1598			533	160	99,8
Хлор	1,5					23,9					83,7
Аміак	1,4					21,8					76,3

Примітка. При швидкості вітру більше 1 м/с вводиться корегувальний коефіцієнт:

Швидкість вітру	1	2	3	5	10
Корегувальний коефіцієнт	0,75	0,6	0,5	0,43	0,25

Таблиця 2.9. Можливі втрати населення, робітників та службовців, які опинилися у ЗМХЗ (ПЗХЗ) (%)

Забезпеченість засобами захисту	На відкритій місцевості	В будівлях або в простіших сховищах
Без протигазів	90-100	50
У протигазах	1-2	до 1
У простіших засобах захисту	50	30-45

Примітка: Структура втрат може розподілятися за наступними даними: легкі отруєння – до 25%; середньої тяжкості – до 40%; зі смертельними наслідками – до 35%.

Таблиця 2.10. Швидкість переносу переднього фронту забруднення в залежності від швидкості вітру та СВСП, км/год.

СВСП	Швидкість вітру, м/с
	1	2	3	4	5	6	7	8	9	10
Інверсія	5	10	16	21	-	-
Ізотермія	6	12	18	24	29	35	41	47	53	59
Конвекція	7	14	21	28	-	-	-