Залежно від сфери господарської діяльності природокористування можна поділити на:

• виробниче (промислове, сільськогосподарське тощо)

• обслуговуюче (рекреаційне, житлово-комунальне тощо)

До структурних елементів природокористування як галузі виробничої діяльності належать:

1. Сукупність спеціалізованих галузей, що відтворюють природні ресурси, сприяють їх природному відновленню, регулюють процеси природокористування іншими галузями народного господарства, ці галузі є природничо-господарськими й охоплюють сільське, лісове, водне, рибне господарство, геологорозвідку та ін

2. Виробничі об`єднання (підприемства) для здійснення переважно природоохоронних функцій. Це підприемства, що утилізують відходи виробництва і вторинні ресурси, целюлюзи з трасок і т.(при виробництві 1 т паперу з макулатури зберігається 4,5 м деревини, викиди в атмосферу зменшуються на 85%, а забруднення води – на 40%); підприємства з виробництва будматеріалів із відїходів вуглевидобування, тепловиї електростанцій; фабрики з утилізації побутового сміття, відходів тваринницьких комплексів тощо;

3. Спецалізовані цехи, служби, відділи охорони природи, що організовуються на підприємствах тих галузей, які найвідчутніше впливають на стан довкілля. Ці відділи тп цехи розробляють і впроваджують безвідхідні технології, забезпечують очищення водних стоків і викидів в атмосферу, експлуатацію очисних споруд, контроль за додержанням екологічних нормативів.

Кордони природокористування дуже рухомі. Вони враховують усякі впливи на природу – як корисні, так і шкідливі для людини, а також можливість доягнення екологічної рівноваги.

Екологічна рівновага – це баланс природних чи змінених людиною компонентів і природних процесів, що створюють середовище та забезпечують тривале (умовно нескінченне) існування даної екосистеми.

Відповідно порушення екологічної рівноваги – це зміна в процесах взаємодії й у складі компонентів і елементів екосистеми, що веде до її заміни іншою екосистемою на тривалий чи умвоно нескінченний термін.

Звідси поділ природокористування виявляється нераціональним, коли діяння людини на природу призводять до підриву її відтворювальних здатностей і сил (надмірні вирубки, вилови та інші види хижацького промислу), до зниження якості, розтрат і вичерпання природних ресурсів, забруднення довкілля промисловими викидами й отрутохімікатами, зниження або знищення оздоровчих і естетичних якостей природи. Нераціональне природокористування може бути результатом як навмисних, так і ненавмисних дій – стихій і побіжних впливів суспільства на природу. Запобігання й переборення нераціонального природокористування – завдання охорони природи.

При використанні природних ресурсів як і в будь-якій діяльності треба дотримуватися певних правил – принципів.

Загальні принципи природокористування

1. Принцип оптимальності. Припускає, що при використанні природних ресурсів з безлічі варіантів вибирається найоптимальніший. Критеріями оптимальності виступають економічний, соціальний так екологічних ефект від використання компонентів природи

2. Принцип взаємозалежності суспільства і природи. При огранізації природокористування необхідно враховувати не тільки результати виробництва, але й наскільки його впливу на стан природних ресурсів

3. Принцип екологізації виробничої діяльності. Передбачає узгодженість просторових і часових вимог соціально-економічного розвитку з просторово-часовими закономірностями функційонування екосистеми.

4. Принцип обумовленого природою різноманіття. Передбачає можливість рівномірного використання елементів регіональної природної системи, що допомогає уникнути порушення рівноваги. Формувати структуру галузй необхідно так, щоб буле рівномірне навантаження на взаємопов`язані компоненти природного середовища.

5. Принцип збереження природо обумовленого кругообігу речовин. Припускає, що економічні відносини у сфері природокористування повинні стимулювати розвиток таких технологічних звя`язків між підприемствами та галузями, які органічно вплітаються в природні процеси.

6. Принцип застосування загальногосподарського підходу до організації вриродокористування. Передбачає врахування інтересів всіх галузей, потреб різних регіонів в ресурсах, а також повсюдне створення здорового середовища, відтворення ресурсів в широких територіальних масштабах