5.2 Охорона навколишнього середовища на виробництві

Проблема охорони навколишнього середовища в даний час стала однієї з найважливіших. Комплексний характер цієї проблеми визначається складністю системи, що включає природу, суспільство І виробництво. У той же час оптима­льний розвиток цієї системи зв'язано із соціальними, екологічними, технічними, економічними і міжнародними аспектами проблеми.

Захист навколишнього середовища - це комплексна проблема: поряд із природоохоронними задачами вона вирішує також і соціально-економічну зада­чу - поліпшення умов життя людини, збереження його здоров'я.

Основні напря­мки за рішенням проблем захисту навколишнього середовища: удосконалюван­ня технологічних процесів і розробка нового обладнання з меншим рівнем ви­кидів домішок і відходів у навколишнє середовище; заміна токсичних відходів нетоксичними і не утилізуючих відходів на утилізуючі та ін.

Важливий захід щодо захисту навколишнього середовища - раціональне розміщення джерел забруднення: пристрій санітарно-захисних зон; винесення промислових підприємств зі шкідливими викидами за межі міста; облік «тро­янди вітрів» і ін.

До пасивних методів захисту відносяться заходи щодо обмеженню вики­дів промислового виробництва з наступною утилізацією або похованням відхо­дів.

Активною формою захисту навколишнього середовища від шкідливого впливу викидів промислових підприємств є «безвідхідна технологія» - ком­плекс заходів у технологічних процесах від обробки сировини до використання готової продукції, у результаті чого скорочується до мінімуму кількість шкідли­вих викидів. У цей комплекс заходів входять: створення і впровадження нових процесів одержання продукції з утворенням найменшої кількості відходів; роз­робка систем переробки відходів виробництва у вторинні матеріальні ресурси; розробка безстічних технологічних систем і водооборотних циклів(з очищен­ням стічних вод);

створення територіально-промислових комплексів (ТПК), що мають замкнуту структуру матеріальних потоків сировини і відходів усередині

комплексу. Ця форма захисту навколишнього середовища є найбільш перспек­тивною.

Усі промислові відходи по агрегатному стані поділяються на газоподібні, рідкі та тверді. У залежності від фізико-хімічних властивостей відходів і від їх­ньої кількості застосовують різні методи знешкодження і переробки: механічні, хімічні, біологічні, сорбційні (поглинаючі), термічні, а також комбіновані.

ВИСНОВОК

Впровадження у виробництво спроектованого прогресивного технологічного процесу економічно вигідно, тобто розрахунковий коефіцієнт ефективності капітальних вкладень (0,35) більше нормативного (0,15), а розрахунковий термін окупності капітальних вкладень (2,9 року) менше нормативного (6,7 років).

Для покращення економічного ефекту в даному проекті були впроваджені слідуючі заходи:

• проведена заміна універсального обладнання на верстати з ЧПК;

• заготовка – відливка в пісчані форми замінена на заготовку –відливка в кокіль;

• на свердлильну операцію з ЧПК спроектовано спеціальне пристосування;

• при виготовленні деталі згідно спроектованого техпроцесу виконуються вимоги охорони праці та охорони навколишнього середовища;

• приріст продуктивності праці складає 28,6%;

• зниження собівартості деталі складає 27,9%;

• зниження трудомісткості складає 25,8%;

Забезпечення високої якості, збільшення продуктивності праці досягнено завдяки застосуванню обладнання з ЧПК, що дозволяє реалізовувати підвищені режими різання і більш високий темп праці, недоступний верстатнику.

ЛІТЕРАТУРА

1. Аграновский А.Л.,ЛандаВ.М. Проектирование технологических процессов с использованием оргавтоматов. – К.: Техника 1985-96с .

2. Гавриш А.П., Ефремов А.И. Автоматизация технологической подготовки машиностроительного производства. – К.: Техника 1982. – 215с.

3. Григурко І.О., Брендуля М.Ф., Доценко С.М., “Організація та планування виробництва в курсових та практичних роботах”. – Миколаїв 2005. – 260с.

4. Гришкевич А.В., Цымбал И.Л. Проектирование операций механической обработки. – Харьков Высш. шк. Изд-во при Харьк. Ун-те, 1985 – 144с.

5. Егоров М.Е., Дементьев В.И., Дмитриев В.Л. Технология машиностроения. – М.: Высш. шк. 1976 – 526с.

6. Ковшов А.Н. Технология машиностроения. – М.: Машиностроение, 1987 – 320с.

7. Кобевник В.Ф. Охрана труда. Киев. Высш. шк., 1990 – 291с.

8. Мосталыгин Г.П., Толмачевский Н.Н. Технология машиностроения. – М.: Машиностроение, 1990 – 288с.

9. Обработка металлов резаньем : Справочник технолога, Под общ. ред. А.А. Панова. – М.: Машиностроение, 1988 – 736с.

10. Общемашиностроительные нормативы времени и режимов резания на работы, выполняемые на металлорежущих станках с программным управлением. – М.: ЦБНТ, 1980 – 32с.

11. Основы технологии машиностроения. Под ред. В.С. Корсакова. – М.: Машиностроение, 1977 – 412с.

12. Отделочные операций в машиностроении : Справочник. Под общ. ред. П.А. Руденко. – К.: Техника, 1990 – 150с.

13. Руководство к дипломному проектированию по технологии машиностроения, металлорежущим станкам и инструментам. Под общ.ред. Л.В. Худобина. – М.: Машиностроения, 1988 – 288с.

14. Руденко П.О., Харламов Ю.О., Шустик О.Г. Проектирование и производство заготовок в машиностроении. – К.: Высш. шк. Главное издательство, 1991 – 242с.

15. Соловьев С.Н. „Основы технологии судового машиностроения”. – Л.: Судостроение, 1983 – 357с.

16. Справочник технолога-машиностроителя: 2 тома. Под ред. А.Г. Косиловой, Р.К.Мешерякова. – М.: Машиностроение, 1985 – Т1.- 656с.; Т2. – 496с.

17. Технологический классификатор деталей машиностроения и приборостроения. – М.: Изд-во стандартов, 1987 – 256с.

18. Топчиев В.А. “Методические указания для курсового проектирования по технологии машиностроения” часть 1 и 2, Днепропетровск, 1991 – 120с.