4.3. Донські, уральські, кубанські, терські козаки

Крім загальновідомих запорізьких козаків паралельно існували ще й донські, терські, кубанські, уральські.

Донські козаки (дінці / донці). Донське козаче військо – козачий народ, що сформувався на Дону. Воно було розташоване на окремій автономній території, що називалася Область Війська Донського і охоплювала частини сучасних Луганської і Донецької областей України, а також – частини Ростовської, Волгоградської, Воронезької і Республіки Калмикії на території Росії. Історична назва козаків пов’язана з річкою Дон.

Головне донське військо (1570–1671 рр.) – військове державне формування на землях Донщини, визначене грамотою московського царя Івана Грозного від січня 1570 року. Головне Донське військо проте залишилося незалежним самостійним формуванням.

До визнання московським царем, донські козаки мали старшину і центр у стані Роздори. Вони були частиною Запорізького козацтва у причорноморських степах. 1584 року Донське військо давало присягу вірності царю Федору Івановичу, а у 1612–1615 роках – Михайлу Федоровичу Романову. Неоднаразово козаки брали участь у військових походах разом із російською армією.

1918 року було проголошено незалежну державу – Всевелике Військо Донське. А 24 січня 1919 року була прийнята директива Оргбюро ЦК РКП(б) «Про розкозачення» для придушення національних і вольницьких прагнень народу. Донське військо було знищено до початку 1920 року ( тоді загинуло півтора мільйона чоловік).

Терські козаки, або Терське козаче військо. Створене 1577 року вільними козаками-переселенцями з Волги на Терек. 1792 року вони ввійшли до складу Кавказького війська, а відокремились від нього 1860 року, оголосивши своєю столицею Владикавказ.

Достеменно не відомо, коли саме на Тереку з’явилися перші російські поселенці. Спочатку їх називали «гребенці», тому що їх поселення І половини ХVІ століття були розташовані на схилах Терського хребта. Поява терських козаків було в значній мірі результатом російської експансії на Закавказзі.

Більшість кавказьких горців відмовилися визнати російський суверенітет у XVIII і XIX сторіччях. Основою їх військової тактики були партизанські набіги на російські конвої і поселення. Регулярна армія не могла вирішити цю проблему в горах, тому російський уряд передав козакам зобов’язання охороняти кордон і впроваджувати російську владу на гірські народи.

Кубанське козацьке військо – частина козацтва, що населяла території сучасного Краснодарського краю, західної частини Ставропольського краю, а також Республік Адигея і Карачаєво – Черкесія. Центр – місто Катеринодар – сучасний Краснодар. Військо офіційно було утворено 1860 року на основі Чорноморського козачого війська і частини Кавказького лінійного козачого війська.

1918 року керівництво козаків підтримало ідею про об’єднання Кубані з Українською Державою гетьмана П. Скоропадського на правах федерації. До Києва були направлені посли, але об’єднанню не судилося бути, оскільки Катеринодар було захоплено Червоною Армією, а через деякий час влада П. Скоропадського перейшла до Директорії під натиском її військ.

28 січня 1918 року Кубанською Радою на землях Кубанської областї було проголошено незалежну Кубанську Народну Республіку із столицею в Катеринодарі і проіснувала до початку1920 року.

Уральські козаки (уральці), або Уральське козаче військо (до 1775 року і в 1917 році – Яїцьке козаче військо). Одна з найдавніших груп козаків в Росії. Вони розміщувалися на заході Уральської області (нині – північно-західні області Казахстану і південно-східна частина Оренбурзької області), а також по середній і нижній течії річки Урал (до 1775 року – річка Яїк). Центр – Уральськ (до 1775 року мав назву Яїцьке містечко).

Вільні громади яїцьких козаків утворилися наприкінці XV століття на річці Яїк. За загальноприйнятою традиційною науковою версією, яїцькі козаки формувалися з переселенців із Російської держави.

З ІІ половини XVI століття російський уряд залучав яїцьких козаків для охорони південно-східних кордонів і військової колонізації, дозволяючи їм спочатку прийом втікачів.

1920 року Уральське козаче військо було ліквідовано.