Гiгiєhiчhа характеристика джерел водопостачаhhя

Вибiр вододжерела, безсумнівно, є одним з головних принципових питань сучасної гiгiєни водопостачання.

До найбiльш важливих факторів, що визначають оптимальний вибiр вододжерела відносять:

• доступнiсть джерела;

• його водоемнiсть (у спiввiднощеннi з потребою у водi);

• схильнiсть джерела до впливу рiзних природних та соцiальних (в першу чергу, техногених факторiв) чинників;

• ступiнь надiйностi джерела у гiгiєнiчному вiдношеннi (висока якiсть води i можливiсть органiзацiї зон санiтарної охорони);

Джерелами води для для забезпечення господарсько—питних потреб можуть бути:

• запаси пiдземних вод;

• поверхневi воднi об’єкти;

• атмосфернi води.

Підземні прісні води знаходяться на глибинi не бiльш, ніж 250—300 м.

За умовами залягання розрiзняють:

• верховодку;

• грунтовi води;

• мiжпластови пiдземнi води.

Верховодкою називають пiдземнi води, що залягають найбiльш близько зо земної поверхнi. Причина iх появи — наянiсть пiд грунтом мiнеральних вiдкладень у виглядi лiнз, що створюють своєрiдний мiсцевий водоупор, на якому накопiчуються атмосфернi води. Тому верховодка, фактично, являє собою резервуар атмосферної води.

У санiтарному вiдношеннi верховодка ненадiйна i не може вважатися оптимальним джерелом водопостачання.

Грунтові води — це води першого вiд поверхнi землi вононосного горизонту, що постійно існує.

Розглядаючи їх санітарно—гігієнічні особливості, необхідно відмітити, що грунтові води:

• не мають захисту з водоупорних шарiв;

• характеризуються вельми непостiйним режимом iснування i функцiонування, якiй залежить вiд гiдрометеорологiчних факторiв, в першу чергу, вiд частоти випадання осадкiв та iх кiлькостi;

• мають значнi сезоннi коливання рiвня стояння, дебету, хiмiчного та бактерiологiчного складу;

• мають певнi обмеження щодо застосування під час організації централiзованного водопостачання і, лише як виняток, можуть використовуватися у сiльский мiсцевостi при органiзацiї місцевого водопостачання.

Міжпластові підземні води залягають мiж двома водонапiрними шарами i у залежностi вiд умов залягання можуть бути: напiрними та безнапiрними.

В кожному мiжпластовому водоносному горизонтi визначають такі областi:

• харчування (частина горизонту, що виходить на поверхню);

• напору (частина горизонту, що найбiльш глибоко розташована);

• розвантаження (частина горизонту, де вода виходить на поверхню грунту або дно рiчки як вируюче джерело).

Добування мiжпластових вод проводиться за допомогою улаштування бурових свердловин або шахтних криниць, а їх якiсть, у більшості випадків, визначаеться відстаню останніх від областi харчування.

У санітарному вiдношеннi мiжпластовi води є найбiльш сприятливими у порівнянні з іншими видами вододжерел. Практично єдиним недоліком є їх висока мiнералiзацiя.

До поверхневих вододжерел відносять, насамперед, рiчки, озера та водосховища.

Загальнi властивостi поверхневих джерел води такi:

• низька мiнералiзацiя води;

• велика кiлькiсть зважених речовин;

• високий рiвень мiкробного забруднення;

• значнi сезоннi коливання кiлькостi води;

• суттєва залежнiсть вiд метеорогiчних факторiв i умов.

Саме тому провідними характеристиками атмосферних або метеорних вод є:

— слабка мiнералiзацiя;

— м’ягкiсть;

— незначний рiвень мiкробного забруднення (необхідно відмітити, що на їх якiсть, передусім, впливає спосiб збирання та зберiгання води).

Використовуються атмосферi води в обмеженому обсязі, практично лише у пiвденних районах (пустелi) та в районах Крайньої Півночі.

Однiєю з основних проблем використовування води рiзних вододжерел є проблема визначення ступеня їх побутового, природнього та, особливо, промислового забруднення.

У зв’язку з цим, прийнято видiляти такі провідні показники забруднення води: