1.7. ЗНИЖЕНИЙ І ПІДВИЩЕНИЙ АТМОСФЕРНИЙ ТИСК.

Виробнича діяльність людей звичайно протікає при атмосферному тискові, близькому до 760 мм рт.ст.

вах підвищеного атмосферного тиску, а при підйомі в гори, піднятті над землею в літальних апаратах люди, навпаки, перебувають в у Підвищений атмосферний тиск.

Організм людини стикається з умовами підвищеного тиску газового середовища в процесі водолазних робіт і кесоних робіт, при подводному плаванні в аквалангах, при лікуванні в барокамерах і т.д.

Біологічна дія підвищеного атмосферного тиску.

При короткочасній роботі і умовах гіпербарії відмічається підвищення фізичної працездатності, легка ейфорія. При тривалому перебуванні під тиском відрізку 7 і > атмосфер можуть проявитися симптоми токсичної дії деяких газів, які входять в склад вдиха

Найбільш небезпечним є період декомпенсації, під час якого або незабаром після якого в умовах нормального атмосферного тиску може розвинатися декомпресійна (кесонна) хвороба.

Патогенетична суть захворювання полягає в виході і діатурації накопиченого (внаслідок підвищеного тиску) азоту із тканин (і першу чергу ліпоїдної та жирової в процесі діомерсії і утворення в кров'яному руслі безлічі газових емболів.

Важкість кесонної хвороби і її симптоматика визначаються масовістю закупорки судин аероемболами і їх локалізацією.

До легких форм відносяться остеоартралгії (тривкий гострий біль, який локалізується в одному або декількох суглобах кінцівки, головним чином, в колінному і плечовому).

Робітники влучно називають їх «??????», вірно характеризуючі основні симптоми хвороби.

Поряд з остеоартралгіями вельми характерні невралгії і пошкодження шкіри, які супроводжуються нестерпною сверблячкою.

До форм середньох важкості відносяться пошкодження внутрішнього вуха (вестибулопатії типу меньєрівського синдрому), ШКТ (різні больові відчуття в черевній порожнині, за рахунок скопичення газів в судинах брижі), очі (обмежене поле зору, диплопія, ніс

До важких форм декомпенсаційної хвороби відносяться спинальні та церебральні ушкодження, коронарна аеропатія, аероемболічний коллапс, легеневі ушкодження.

нної) хвороби являється дотримка режиму декомпресії (ступінчаста декомпресія водолазів в спеціальну камеру Девіса), механізація і Знижений атмосферний тиск.

Знижений атмосферний тиск як професійний фактор зустрічається при виконанні різних робіт в гірській місцевості, являється одним з головних несприятливих факторів, що розглядають при вивченні проблем авіації і космічної медицини.

В основі симптомокомплексу своєрідної «гірської» або «висотної хвороби лежить кисневе голодування, яке відмічається на висотах 3000-4000 м. Її ведучими клінічними симптомами являються:

- запаморочення голови, апатія, підвищена втомлюваність

- головний біль, емоційна нестабільність

- »некритична« оцінка свого стану

- різке зниження пам'яті і уваги, зниження гостроти зору, неадекватні дії

При роботах в умовах високогір'я велике значення для попередження гірської хвороби мають заходи, полегчуючі працю:

- раціональний режим праці

- механізація і автоматизація виробничих процесів

- поліпшення умов праці і організація правильного раціонального харчування.

Важливе значення має суворий профессійний відбір людей, які направляються на роботи в гірські умови.

8

Визначення ефективностi природної вентиляцiї за вмістом вуглекислоти

Метод заснований на зіставленнi кiлькостi балончикiв атмосферного повiтря i повiтря примiщення, що були витрачені на знебарвлення 10 мл лужного розчину (600 мл води, 1 крапля 25% розчину аміаку, 2 краплі фенолфталеїну) у поглиначі Петрі.Підрахунок кількості балончиків, що були витрачені на нейтралізацію (знебарвлення) лужного розчину проводиться тричі: до провiтрювання примiщення, пiсля провiтрювання та безпосередньо в атмосферному повiтрi.

Вміст вуглекислоти (СО₂) у повітрі розраховується за формулою (1):

А · 0,04

Вміст СО₂ (%) = ————— ; (1)

В

де А — кiлькiсть балончикiв атмосферного повiтря, що витрачено на знебарвлення лужного розчину;

В — кiлькiсть балончикiв повiтря в примiщеннi, що витрачено на знебарвлення лужного розчину;

0,04— вміст вуглекислоти в атмосферному повiтрi (%).

Оптимальною концентрацією вуглекислоти у повiтрi житлових кiмнат, палат лікувально-профілактичних закладів та навчальних примiщень слід вважати 0,07—0,08%, допустимою — 0,1%.

Приклад розрахунку. Hа знебарвлення 10 мл лужного розчину було витрачено 50 балончикiв атмосферного повiтря, i вiдповiдно на знебарвлення 1 мл лужного розчину до i пiсля провiтрювання в навчальнiй кiмнатi — 10 та 20 балончиків.

Кiлькiсть вуглекислоти у повiтрі примiщення становить:

50 · 0,04

а) до провітрювання ————— = 0,2 %

10

50 · 0,04

б) пiсля провiтрювання ———— = 0,1 %.

20

Визначення ефективності штучної вентиляції за кратністю обміну повітря

Кратнiсть обмiну повітря як показник ефективності штучної вентиляції визначається за формулою (2):

V в.П. V · s · n · t

КОП = ——— = ————— ; (2)

V V

де КОП — кратність обміну повітря;

V _в.п. — об’єм вентиляцiйного повітря (м³);

V — об’єм примiщення (м³);

S — площа вентиляцiйного отвору (м²);

v — швидкiсть руху повiтря (м/с);

n — кількість вентиляційних отворів;

t — час (3600 с).

Кратнiсть обміну повiтря в житлових кімнатах, навчальних приміщеннях та лікарняних палатах повинна знаходитися у межах 2—3 разів на годину.

9Мікроклімат в умовах виробниці

До поняття мікроклімату, або метеорологічних умов, виро вища належать температура повітря, його вологість та рух, в від нагрітого обладнання і матеріалів, що обробляються, та в роботи в умовах відкритої атмосфери — і сонячне випромі^ клімат ґрунту й виробничих приміщень тісно пов'язаний з > ми умовами атмосфери, порою дня та із сезоном року, з умов; обміну й іншими чинниками, а тому характеризується велиі тю. Значно впливає на мікроклімат виробничих приміщені процес. Розрізняють виробничий мікроклімат з оптимальни ртними, метеорологічними умовами, мікроклімат з переважн тепловиділенням, радіаційний мікроклімат з переважним в меневого тепла, мікроклімат зі значним виділенням вологи, ний мікроклімат та мікроклімат на відкритих робочих май^ торіях.

Нормування теплового опромінення працівників характеризується тим, що його інтенсивність не повинна перевищувати 35 Вт/м² у разі опромінення 50% (і більше) поверхні тіла та 100 Вт/м² — якщо опромінено не більше ніж 25% поверхні тіла. Інтенсивність теплового опромінення від відкритих дже­рел не повинна перевищувати 140 Вт/м² при опроміненні не більше ніж 25% поверхні тіла.

Методика клініко-фізіологічного дослідження впливу мікроклімату на організм та самопочуття людини

Студенти академічної групи поділяються на 2 бригади: одна бригада вивчає стан мікроклімату в комфортних умовах учбової лабораторії (контрольна група), друга – в умовах дискомфортного мікроклімату (камеральні умови).

Дискомфортний мікроклімат створюється штучно: переохолоджуючий мікроклімат створюється в одному з приміщень кафедри звичайним шляхом (відкриваються двері, вікна, створюються протяги); перегріваючий мікроклімат створюється в спеціальному боксі (додатково встановлюють опалювальні прилади, підвищують вологість повітря шляхом випаровування води з відкритих поверхонь різних ємностей).

Напруження процесів терморегуляції вивчають у контрольної і піддослідної групи двічі: у стані спокою, через 10-15 хвилин адаптації студентів до даних мікрокліматичних умов, і відразу ж після виконання дозованої роботи (15-20 присідань або 10-15 відтискувань на руках від підлоги тощо).

Оцінка напруження процесів терморегуляції здійснюється за такими клініко-фізіологічними показниками:

1. Температура шкіри чола, тилу кисті, грудини, тилу стопи у °С;

2. Різниця температур шкіри чола, тилу кисті, грудини, тилу стопи у °С;

3. Частота дихання за 1 хв.;

4. Частота серцевих скорочень (пульс) за 1 хв.;

5. Артеріальний тиск у мм рт.ст.;

6. Проба на тривалість довільної затримки дихання на глибині вдиху у секундах;

7. Наявність та інтенсивність потовиділення шкіри чола (описово або за методом Міщука – йодкрохмальна проба, визначенням електропровідності шкіри) в умовних одиницях.

Крім того, студенти контрольної і піддослідної групи фіксують суб’єктивні показники теплового стану за шкалою: “холодно”, “прохолодно”, “комфортно” або “нормально”, “ тепло”, “жарко”, “дуже жарко”.

Результати досліджень параметрів мікроклімату і показників стану організму заносять у таблиці 2 і 3.

На цій же першій половині заняття студенти переходять до засвоєння інших методів комплексної оцінки впливу мікроклімату на теплообмін організму.

Зокрема, ними повинен бути засвоєний один із так званих методів фізичного моделювання (кататермометрія, фрігометрія).

Отримавши дані про охолоджуючу здатність навколишнього середовища (комфортного мікроклімату однієї з учбових лабораторій та дискомфортного мікроклімату, що штучно створюється в одному з приміщень чи боксі кафедри) студенти дають оцінку мікрокліматичним умовам методом кататермометрії. При цьому вони користуються нормативами, наведеними в таблиці 3.

Таблиця 3.