Міністерство охорони здоров’я України

Вінницький національний медичний університет ім. М.І. Пирогова

Методичні рекомендації

для студентів

Навчальна дисципліна	Акушерство та гінекологія
Модуль №	3
Змістовий модуль №
Тема заняття	Ендометріоз. Гінекологічні захворювання дітей та підлітків. Аномалії положення та розвитку жіночих статевих органів.
Курс	5
факультет	Медичний №1

Вінниця 2013

Науково методичне обгрунтування теми.

Ендометріоз — це доброякісне захворювання, яке пов'язане з наявністю ектопічних ділянок ендометріальної тканини в нетипових для неї місцях.

Частота ендометріозу у жінок репродуктивного віку, за даними різних авторів, коливається від 2 до 27% (в середньому 10—12%). У жінок перменопаузального віку частота ендометріозу складає 2—5%. Але справжня частота захворювання не з'ясована, що пов'язано з труднощами при діагностиці ендометріозу та безсимптомним його перебігом.

Відносна частота та тяжкий клінічний перебіг ендометріозу різних локалізацій зосереджує увагу на питаннях етіології та патогенезу даного захворювання, а також вибору оптимальної терапії.

Аномалії розвитку та неправильні положення статевих органів посідають важливе місце в патології геніталій, як причини незадовільної якості життя. В останні роки спостерігається ріст цієї патології. Дослідження генезу вроджених вад розвитку урогенітальної системи зумовлене тим, що вони призводять до тяжких страждань жінок, та є причиною порушення репродуктивної функції та незадовільної якості життя. Аномалії розвитку матки, вагіни часто поєднуютьсяз вадами сечовидільної системи. Це зумовлено тим, що ці органи розвиваються із загальних ембріональних закладок мюллерових, та Вольфових протоків. Досить часто вроджені вади розвитку жіночих статевих органів поєднуються з аномаліями розвитку кісткової системи, а в ряді випадків з аномаліями розвитку кишківника. Тому знання причин, методів діагностики і лікування неправильних положень жіночих статевих органів необхідні лікарям різних спеціальностей у їхній практичній діяльності.

Ендометріоз – це дисгормональна гіперплазія ектопованого ендометрію на фоні вираженної дисфункції імунної системи, суть якої полягає в розростанні тканини, схожої по своїй будові і фунції з ендометрієм, але знаходиться за межами слизової оболонки матки. Частота ендометріозу (Е) – 20-30%.

Під впливом функції яєчників і керуючих їх діяльністю центрів гіпоталамо-гіпофізарної системи у вогнищах Е відбуваються циклічні зміни в ендометрії, а під час вагітності розвивається децидуальна реакція.

Класифікація:

І. Генітальний ендометріоз

1. Внутрешній ендометріоз

1.1. Ендометріоз тіла матки ендометріоз ( І, ІІ, ІІІ (аденоміоз) стадії у залежності від глибини ураження ендометрію):

- залозиста, кістозна, фіброзна форма;

- вогнищева, вузлова, дифузна форма.

1.2. Ендометріоз цервікального каналу.

1.3. Ендометріоз інтрамуральної частини маткових труб.

2. Зовнішній ендометріоз.

2.1. Перитонеальний ендометріоз:

- ендометріоз яєчників ( інфільтративна, пухлинна форма);

- ендометріоз маткових труб;

- ендометріоз тазової очеревини (червоні, чорні, білі форми).

2.2. Екстраперітонеальний ендометріоз:

- ендометріоз піхвової частини шийки матки;

- ендометріоз піхви, вульви;

- ретроцервікальний ендометріоз;

- ендометріоз маткових зв'язок;

- ендометріоз параметральної, паравезікальної, паракольпальної клітковини (без і з проростанням в сечовий міхур, пряму кишку).

3. Зовнішньо – внутрішній ендометріоз.

4. Сполучені форми генітального ендометріозу (генітальний ендометріоз та інша генітальна або екстрагенітальна патологія).

5. Екстрагенітальний ендометріоз (ендометріоз шлунково – кишкового тракту, шкіри, пупка, післяопераційних ран, легень, плеври та ін.).

Патогенез ендометріозу складний. Передбачають, що в виникненні ендометріоза певна роль надається таким чинникам, як: мультифакторна спадковість (сума генетичних та середових факторів), нейроендокринні порушення в системі гіпоталамус – гіпофіз – яєчники, високий індекс перенесених інфекційних захворювань бактеріальної та вірусної етіології, розлади менструальної функції в пубертатному періоді, ускладнення пологів та абортів, стресові ситуації.

Існує ряд теорій виникнення та розвитку ендометріозу.

Теорія ембріонального походження. Згідно цієї теорії, ендометріоїдні гетеротопії виникають з залишків парамезонефральних (мюлерових) протоків чизародкового матеріалу, з якого утворюються статеві органи, в тому числі тканина ендометрію.

Імплантаційна теорія. Суть її заключається в тому, що життевоздатні елементи ендометрію заносяться в інші тканини статевих органів, приживаються на місці , утворюючи ендометріоїдну гетеротопію. Такий процес можливий при ретроградному відхожденню менструальної крові (через маткові труби, а також під час операцій). Передбачається можливість метастазування частин ендометрію лімфогенним та гематогенним шляхом з послідучою їх імплантацією.

Метапластична теорія. В якості джерела епітеліального компонента ендометріозапредполагає мезотелій очеревини, який підвергається метаплазії. Вважають, що джерелом ендометріоза є елементи ембріонального целомічного епітелію, який розташовується між зрілими клітинами мезотелію.