Догляд за хворими Ковальова

Змістовий модуль 2. Догляд за хірургічними хворими

ся, підтягує халат за поли і зав’язує зав’язки. Після цього операційна медсестра бере з кишені вже надягненого халата пояс і тримає його на відстані 30—40 см від себе так, щоб кінці пояса звисали, молодша медсестра обережно бере кінці пояса і зав’язує їх іззаду. Зав’язки на рукавах халата (якщо на халаті немає манжетів) опе­ раційна медсестра зав’язує сама. Далі надягає стерильні рукавички, щоб їхні краї прикривали рукави стерильного халата, змиває з рукавичок залишки тальку сте­ рильним розчином і приступає до підготовки інструментального столу.

Хірург, підготувавшися до операції так, як і операційна медсестра, іде до опера­ ційного залу, там операційна медсестра подає йому розгорнутий стерильний опера­ ційний халат так, щоб він зміг просунути руки в рукави. Після цього операційна медсестра відкидає верхній край халата на плечі хірурга. Молодша медсестра зав’язує зав’язки і пояс зі спини хірурга так, як описано више. Операційна медсестра надя­ гає на руки хірурга стерильні рукавички.

250

Т е м а 15

ОРГАНІЗАЦІЯ РОБОТИ В СТЕРИЛІЗАЦІЙНІЙ. ПІДГОТОВКА І СТЕРИЛІЗАЦІЯ РІЖУЧОГО, ОПТИЧНОГО, ЗАГАЛЬНОХІРУРГІЧНОГО ІНСТРУМЕНТАРІЮ. СТЕРИЛІЗАЦІЯ ШОВНОГО МАТЕРІАЛУ

Підготовка та стерилізація інструментарію

Етап І — передстерилізаційна підготовка. Мета — ретельне механічне очищення інструментарію, шприців, ін ’єкційних голок, систем для трансфузії, видалення пірогенних речовин.

Порядок передстерилізаційної підготовки інструментарію:

•дезінфекція;

•промивання під проточною водою протягом ЗО с;

•замочування в суміші з водню пероксиду і мийного засобу температури 50 °С на 15 хв;

•миття у мийно-пероксидній суміші за допомогою ватно-марлевого тампона протягом 30 с;

•полоскання під проточною водою протягом 30 с;

•полоскання дистильованою водою;

•просушування;

•проби на якість передстерилізаційної підготовки (проби на наявність мийних засобів, проби на наявність залишків крові, проби на наявність залишків жиру).

Етап II — укладання і підготовка до стерилізації. Після попереднього просушу­ вання на повітрі інструментарій вкладають у сухожарову шафу, яку нагрівають до 80 °С при відкритих дверцятах. Після цього дверцята зачиняють і починається сте­ рилізація.

Етап III — стерилізація. Інструментарій, шприци, голки, скляний посуд сте­ рилізують у сухожарових шафах-стерилізаторах. Після зачинення дверей температу­ ру в шафі доводять до 160 °С або 180 °С, підтримуючи її автоматично. Стерилізація триває протягом 60 хв за 180 °С або 150 хв за 160 °С. Після відключення системи нагрівання і зниження температури до 70—50 °С двері шафи відчиняють, кришки металевих коробок з інструментарієм закривають стерильним інструментом.

Стерилізацію інструментарію з пластмасовими деталями (наприклад, касети зі скріпками), шприців можна проводити в паровому стерилізаторі (автоклаві). Упако­ вані предмети вкладають у стерилізаційну камеру. Якщ о упаковки вкладено в бікси, то їхні частини мають бути відкритими. Хірургічний інструментарій і шприци сте­ рилізують протягом 20 хв при 2 атм. за температури 132,9 °С. Початком стерилізації вважають від моменту досягнення відповідного тиску. Гумові рукавички, системи для переливання крові, гумові дренажні трубки стерилізують при 1,1 атм. за темпе­

251

Змістовий модуль 2. Догляд за хірургічними хворими

ратури 120 °С протягом 45 хв або при 0,5 атм. за температури 110 °С протягом 180 хв. Під час розвантажування автоклава отвори в біксах закривають.

Методи стерилізації в сухожарових і парових стерилізаторах потрібно розгляда­ ти як основні. К ип ’ятіння як метод стерилізації не застосовують згідно з ОСТ 42- 21-2-85 “Стерилізація і дезінфекція виробів медичного призначення” .

Інструментарій і предмети, що не підлягають термічній обробці (ендоскопи, то­ ракоскопи, лапароскопи, апарати або блоки апаратів для шту чного кровообігу, гемо­ сорбції), стерилізують у спеціальному газовому стерилізаторі. Предмети вкладають у герметичну стерилізаційну камеру, яку наповнюють оксидом етилену. Термін експо­ зиції — 16 год за температури 18 °С. Стерилізацію можна також проводити сумішшю оксиду етилену і бромистого метилену за температури 55 °С протягом 6 год.

Етап IV — зберігання стерильних матеріалів. Стерильні матеріалі зберігають у спеціальному приміщенні. Не допускається зберігання в одному приміщенні нестерильних і стерильних матеріалів. Стерильність матеріалів у біксах (якщо вони не відкривалися) зберігається протягом 48 год, а за умови додаткового упакування у бавовняний мішок — 72 год. При централізованій стерилізації шприци зберігають стерильність протягом 25 днів.

Підготовка мийних та дезінфекційних засобів

Сучасні засоби використовують для:

•дезінфекції;

•поєднання дезінфекції та передстерилізаційної обробки інструментарію, гнуч­

ких та жорстких ендоскопів;

• дезінфекції лабораторного посуду.

Для проведення дезінфекції використовують;

• дезактин: 2 г на 1 л — для поточного прибирання (0,2 % розчин), 10 г на 1 л — для генерального прибирання (1 % розчин);

• неохлор: 6 мл на 1 л — для поточного прибирання (0,05 % розчин), 29 мл на 1 л -- для генерального прибирання (0,25 % розчин);

• хлорантоїн: 2 г на 1 л — для поточного прибирання (0,2 % розчин), 10 г на 1л — для генерального прибирання (1 % розчин);

• дезефект; 23 мл на 1 л — для поточного прибирання (2.3 % розчин). 38 мл на 1 л — для генерального прибирання (3,8 % розчин);

• максисан: 1,7 мл на 1 л — для поточного прибирання (0,17 % розчин), 2,5 мл на 1 л — для генерального прибирання (0,25 % розчин);

• септодор-форте: 0,25 мл на 1 л — для поточного прибирання (0,025 % розчин),

252

Тема 15. Організація роботи в стерилізаційній. Підготовка і стерилізація ріжучого, оптичного.

Проби на визначення якості передстерилізаційної обробки інструментарію

Якість передстерилізаційної обробки оцінюють шляхом виконання проб на на­ явність:

•крові (бензидинова, азопірамова та амідопіринова);

•мийних засобів (фенолфталеїнова);

• ж и р у ( п р о б а із С у д а н о м III).

Якість передстерилізаційної обробки контролюють СЕС та дезінфекційна стан­ ція не рідше ніж один раз на квартал ;

самоконтроль — завідувач централізованої стерилізаційної один раз на день. Перевіряють 1 % виробів кожного найменування, що підлягають обробці за од­

ну зміну.

Азопірамова проба

На 1 л розчину: 100 г азопіраму

1 — 1,5 г хлористоводневого аніліну

96 % етиловий спирт до 1 л.

Готовий розчин зберігають у щільно закритому флаконі в темному місці за тем­ ператури 4 °С (у холодильнику) протягом 2 міс., за кімнатної температури (18— 23 °С) не довше ніж 1 міс.

Допускається пожовтіння розчину без формування осаду.

Робочий розчин готують перед постановкою проби, змішуючи азопірам і 3 % розчин водню пероксиду в однакових пропорціях. Розчин є придатним до застосу­ вання упродовж 1—2 год.

Не можна проводити пробу з використанням гарячого інструментарію, зберіга­ ти розчин на світлі, поряд із нагрівальними приладами та за високої температури.

Перевірка робочого розчину азопіраму: 2—3 краплі розчину наносять на пля­ му крові. Якщо через 1 хв з ’являється фіолетове забарвлення, розчин придатний до застосування. Якщо через І хв фіолетового забарвлення немає, розчин не при­ датний.

Постановка проби: 2—3 краплі розчину наносять на інструментарій або проти­ рають його марлевою серветкою, змоченою розчином.

Проба є позитивною, якщ о через 1 хв з ’являється фіолетове забарвлення. Якщо інструментарій вкритий іржоютахлоруміснимиокиснювачами, з’являється

буре забарвлення.

У шприці випускають 3—4 краплі розчину, декілька разів совають поршнем, щоб змочити усю внутрішню поверхню, розчин залишають на 1 хв, після чого зли­ вають його на марлеву серветку. Голки перевіряють, пропускаючи через них розчин і зливаючи його на марлеві серветки. Катетери перевіряють, заповнюючи їх розчи­ ном із чистого шприца або піпетки, залишають на 1 хв, потім витискують на марле­ ву серветку.

Якість передстерилізаційної обробки ендоскопів перевіряють так: в отвір “ вхід” і “вихід” на невелику глибину вводять ватний джгутик, змочений розчином, зали­ шають на 1 хв. Зовнішню поверхню протирають марлевою серветкою 5x5 см, змо­ ченою розчином.

253

Тема 15. Організація роботи в стерилізаційній. Підготовка і стерилізація ріжучого, оптичного.

Види шовного матеріалу

Ш овний матеріал класифікують на: 1. Той, що розсмоктується:

а) тваринного походження (кетгут, колаген); б) рослинного походження — на основі целюлози (окцелон, кацелон); в) синтетичний:

—на основі полігліколідів (полісорб, вікрил, дексон, максон);

—полідіоксанон;

—поліуретан.

2.Той, що розсмоктується повільно: шовк, поліамід (капрон).

3.Той, що не розсмоктується:

а) поліефіри (лавсан, суржидак, мерсилен, етибонд); б) поліолефіни (суржипро, пролен, поліпропілен, суржилен); в) фторполімери (гортекс); г) полівініліден (корален);

г) металевий дріт, металеві скоби.

Стерилізація шовного матеріалу

Для з’єднання тканин під час операції використовують нитки різного походження, металеві скріпки, дужки, дріт. Відомо більш ніж 40 видів шовного матеріалу. Найпоши­ ренішими є шовк, лавсан, капрон, кетгут, металеві скріпки. Застосовують нитки, що розсмоктуються, і нитки, що не розсмоктуються. Природними нитками, що розсмок­ туються, є кетгут. Подовження термінів розсмоктування кетгуту досягають шляхом ім­ прегнації його металами (хромований, посріблений кетгут). Використовують синтетич­ ні нитки, що розсмоктуються, — дексон, вікрил, окцилон та ін. До натуральних ниток, що не розсмоктуються, належать нитки з натурального шовку, бавовни, кінського во­ лоса, до синтетичних — нитки з капрону, лавсану, дакрону, найлону, фторлону та ін.

Шовний матеріал має відповідати таким основним вимогам: бути рівним, щоб не спричинювати додаткового ушкодження тканин; мати гарні маніпуляційні влас­ тивості — добре ковзати в тканинах; бути еластичним (мати достатній розтяг, за­ побігати стисненню і некрозу тканин у разі набряку, що поширюється); бути міц­ ним у вузлі; не мати гігроскопічних властивостей і не розбухати; бути біологічно ідентичним із живими тканинами і не спричинювати алергію. Термін руйнування ниток повинен збігатися з терміном загоєння рани.

Нагноєння рани відбувається значно рідше у разі використання шовного ма­ теріалу, що має антимікробну активність за рахунок уведених у його структуру про­ тимікробних препаратів (летилан-лавсанові, фторлонові, ацетатні й інші нитки, що містять нітрофуранові препарати, антибіотики тощо). Синтетичні нитки, що містять антисептичні засоби, мають усі переваги шовного матеріалу і водночас справляють антибактеріальну дію.

Шовний матеріал може бути простерилізований іонізувальним випромінюван­ ням у заводських умовах. Мотки шовку, кетгуту, капрону зберігають в ампулах за кімнатної температури і використовують за потреби.

Лігатурний матеріал стерилізують парою під тиском 2 атм. протягом 20 хв або 1,1 атм. протягом 45 хв. Невикористаний матеріал може бути перестерилізований одноразово під тиском 1,1 атм. протягом 45 хв.

255

Змістовий модуль 2. Догляд за хірургічними хворими

Можлива експресстерилізація в 4,8 % розчині первомуру за температури 18— 20 X протягом 15 хв у закритому емальованому посуді.

Стерилізація кетгуту

Термічну обробку кетгуту не застосовують. У заводських умовах кетгут стерилі­ зують іонізувальним випромінюванням. Методи стерилізації кетгуту хімічними спо­ луками передбачають попереднє знежирення його. Для цього мотки кетгуту кладуть

убанки з ефіром, які герметично закривають на 24 год.

Уразі стерилізації за Клаудіусом ефір виливають із банки, а мотки кетгуту за­ ливають водним розчином Люголя (чистого йоду 10 мл, калію йодиду 20 мл, дисти­ льованої води до 1000 мл) на 10 діб, потім розчин Люголя замінюють на свіжий і

залишають у ньому кетгут знову на 10 діб. Після цього розчин Люголя замінюють на 96 % етиловий спирт. Через 4—6 діб виконують посів на стерильність.

Метод Губарева передбачає стерилізацію кетгуту в спиртовому розчині Люголя (чистого йоду і калію йодиду по 10 мл, 96 % етилового спирту до 1000 мл). Після знежирювання кетгуту ефір зливають і запивають розчином Люголя на 10 діб, після заміни розчину на новий кетгут залишають ще на 10 діб. У разі сприятливих наслід­ ків шовний матеріал придатний до використання.

За методом Сітковського після знежирювання кетгуту в стерильних умовах стандартні нитки розрізують на 3 частини завдовжки по 1,25 м, протирають розчи­ ном сулеми 1:1000 і згортають у мотки, які опускають у 2 % водний розчин калію йодиду: нитки № 0 — на 30 є. № 1 — на 1 хв, № 2 — на 2 хв, № 3 — на 3 хв і т. д. (час відповідає номеру нитки). Після просякання ниток калію йодидом мотки кет­ гуту нанизують на товсті нитки і підвішують на висоті 7—8 см від дна скляної бан­ ки, на дно банки насипають кристалічний йод із розрахунку: на 3 л — 40 г, 5 л — 60 г. Банки герметично закривають. Терміни експозиції різні залежно від товщини ниток (№ 0. № 1 готові через 3 доби, № 2, № 3, № 4 — через 4 доби, № 5, № 6 — через 5 діб). Після бактеріологічного контролю нитки придатні до використання.

Способи контролю стерильності (обов’язки в ході стерилізації!): Методи контролю стерильності поділяють на прямий і непрямий:

•прямий метод контролю є результатом бактеріологічного дослідження (найточ­ ніший метод).

Методика:

•спеціальним стерильним тампоном проводять по стерильному інструментарію, шкірі рук хірурга, операційному полю та ін.;

•тампон кладуть у стерильну пробірку і направляють до бактеріологічної лабо­ раторії, де роблять посів на різні поживні середовища;

•непрямий метод (використовують переважно під час термічних методів стерилі­ зації для визначення показника температури, за якої проводили обробку, не даючи точної відповіді про наявність чи відсутність мікрофлори) застосовують під час кож ­ ної стерилізації.

Методика:

•під час автоклавування у бікс кладуть ампулу з порошкоподібною речовиною температури плавлення 110— 120 °С;

•після стерилізації, відкривши бікс, операційна медсестра перевіряє стан речо­ вини у пробірці: якщо вона розплавилась, матеріал можна вважати стерильним, якщ о не розплавилась — нагрівання було недостатнім, і такий матеріал не можна вважати стерильним.

256