metodi4ka2

19

Клінічна анатомія хребта

При вивченні клінічної анатомії потрібно вивчити тільки ті особливості, які необхідно знати для діагностики, лікування або профілактики захворювань.

Хребет як цілісний орган складається з 33-35 хребців, дисків, міжхребцевих суглобів, зв'язок, м'язів, судинних і нервових сегментарних структур.

Функції хребта як цілісного органа:

1. Інтегруюча функція, тобто яка форма хребта, така і форма організму;

2. Опорна функція;

3. Чутлива;

4. Рухова;

5. Вегетативно-трофічна;

6. Захисна, в широкому сенсі цього слова – від механічного захисту судинних і нервових структур аж до місцевого імунітету.

Є певний загальний план будови хребців, тобто кожен хребець складається з тіла і дуги. Тіло і дуга утворюють отвір. Ці отвори, розташовуються один над одним, і утворюють хребтовий канал. В хребтовому каналі знаходяться спинний мозок, оболонки спинного мозку, корінці, важливі судини, наприклад, передня спинномозкова артерія. Від дуги відходять відростки: два поперечних, остистий і чотири суглобових відростки (два верхніх і два нижніх). В місцях, де дуга прикріплюється до тіла, є вирізки, які разом утворюють міжхребцевий отвір (справа і зліва). З'єднуються хребці між собою суглобовими відростками. В міжхребцевому отворі знаходяться сегментарний нерв, артерія, вена. Тіла хребців між собою не контактують, тому що між ними є диск. Чим більша висота диска, тим більша відстань між хребцями. Тобто в загальному плані будови потрібно запам'ятати міжхребцевий отвір, хребтовий канал і те, що хребці контактують між собою тільки в ділянці суглобових відростків.

Є певні особливості будови на кожному рівні, які потрібно знати.

Перший шийний хребець. Чи знає лікар, що він називається атлант чи ні, для пацієнта це не має великого значення. Але його особливістю є те, що він не має тіла. З цього анатомічного факту робляться наступні висновки. Перший висновок для діагностики – якщо немає тіла, то в першому сегменті не буде і диска, тому діагноз дискогенного захворювання тут не може бути; другий висновок має значення для профілактики — якщо немає тіла, то значить немає тієї площадки, на яку має лягати навантаження і немає диска, який амортизує це навантаження, тому не повинно бути нефізіологічних положень (типу стійки на голові). Необхідно згадати, що один із законів ортопедії вказує на те, що при збільшенні навантаження на одиницю площі кістки, то площа збільшується, для того, щоб зменшити навантаження на одиницю площі. Звичайно цей процес не відбувається за один день, але якщо практикувати стійки на голові тривалий час, то будуть виникати розростання. Коли площа суглобової поверхні збільшилась, то навантаження на одиницю площі зменшилось і ніби повинно бути все добре, але остеофіти можуть травмувати хребтову артерію, а з неї як відомо формується вертебро-базилярна система.

Другий анатомічий факт той, що у цього хребця немає остистого відростка, тому помилково при пальпації можна виставити діагноз спондилолістез. Його можна констатувати, тільки зробивши рентгенологічне дослідження. Третя особливість: з'єднуючись з мищелками потиличної кістки, перший хребець утворює два парні суглоби. Ці суглоби мають еліпсоподібну форму. Тому фізіологічні рухи тут можуть відбуватись лише в двох площинах: нахили вперед-назад в сагітальній площині і нахили в боки у фронтальній площині. В цьому сегменті відбуваються найбільші за амплітудою рухи в цих площинах. Але в першому сегменті ні в якому разі не повинно бути ротаційних рухів. Щоб відбулась ротація треба розтягнути капсулу і повернути мищелки, при цьому буде виникати травма довгастого мозку.

Для фізіологічної ротації існує другий сегмент із певними структурами, які її забезпечують: зуб, який виконує роль вертикальної вісі; бокові суглоби мають суглобові поверхні в горизонтальній площині. Крім того, щоб ротація була фізіологічною, між першим і другим хребцями існує петля хребтової артерії. При ротації вона буде вирівнюватись. Якби хребтова артерія проходила рівно, то при народженні людина перший поворот голови призводив би до травми обох хребтових артерй.

Взагалі фізіологічний рух це той, який відповідає формі суглоба, але це ще і той рух, який ніколи не призводить до травми. Бо в кожному суглобі ще є можливий рух, але він не завжди фізіологічний. Нефізіологічні рухи так чи інакше будуть призводити до патологічних змін.

Другий шийний хребець. Тіло в нього є, але на верхній площадці тіла знаходиться зуб, тому тут також немає диска і не буває дискогенних захворювань. У другого шийного хребця остистий відросток має два горбики (фізіологічна spina bifida). Це потрібно пам'ятати для того, щоб помилково при пальпації не виставити діагноз дисторзії (зміщення хребця вбік). В нормі роздвоєні остисті відростки можуть бути у третього, четвертого і п'ятого шийних хребців. Крім того, що остистий відросток роздвоєний, він в порівнянні з сусідніми довший. Це потрібно пам'ятати, щоб не виставити помилково діагноз ретролістез (зміщення хребця назад). Довшими також є остисті відростки шостого в порівнянні з п'ятим і сьомий довший за шостий шийний та перший грудний. Якщо вирівняти остистий відросток сьомого хребця з п'ятим, то тіло хребця настільки зміщується вперед, що розривається спинний мозок і виникає тетраплегія, тому не потрібно проводити «мануальну терапію» з метоб усунення неіснуючого ретролістезу.

Починаючи з третього сегмента, суглобові поверхні з'єднуються в напівфронтальній і напівгоризонтальній площині. Тому фізіологічними рухами тут будуть ковзальні рухи вперед-назад і вбоки без нахилів. Ротація тут теж нефізіологічна, тому що може призводити до травмування хребтової артерії. Якщо виконувати нахили голови, то при цьому розтягується капсула суглоба. Тому при виконанні вправ з нефізіологічними рухами будуть виникати гіпертрофії суглобових відростків.

Наприклад, при тренуванні м'язів шиї за допомогою борцівського містка. Тому в боксерів, борців гіпертонія виникає в молодому віці. Крім того, для того, щоб в цих сегментах не було зайвих рухів, існують відростки Люшка, які починаються з третьго сегмента і знаходяться на верхній площадці тіл хребців. При нефізіологічних рухах виникає деформація відростків Люшка і виникають умови для травмування хребтової артерії. Їх помилково назвали суглобами, хоча насправді вони не є суглобами, а скоріше антисуглобами, поскільки не сприяють рухам, а навпаки обмежують нефізіологічні рухи. Це потрібно для того, щоб захистити хребтову артерію і всі структури, які є в каналі хребтової артерії. Тому якщо систематично робити нефізіологічні рухи з великою амплітудою буде відбуватись деформація і відхилення відростків Люшка вбік з травматизацією хребтової артерії. Доведено, що якщо відхилення відростка Люшка відбувається хоча б на два міліметри вбік, то вже може травмуватись хребтова артерія.

Ще однією особливістю будови шийного відділу хребта є те, що в поперечних відростках, починаючи з шостого і до першого хребця є отвори, які розташовуючись один над одним, утворюють канал хребтової артерії. Хребтова артерія відходить від підключичної і йде знизу вверх. В цьому каналі знаходиться хребтова артерія, венозне сплетення і симпатичне вегетативне сплетення навкруг артерії.

Грудний відділ. Першою особливістю є те, що суглобові відростки хребців з'єднуються в фронтальній площині. Один із законів ортопедії вказує на те, що в якій площині з'єднуються суглобові поверхні плоских суглобів, в тій площині і відбуваються фізіологічні рухи. Тому фізіологічні рухи в грудному відділі – це нахили вбоки. При виконанні ротації або нахилів вперед-назад в грудному відділі буде розвиватись артроз міжхребцевих суглобів.

Поскільки в грудному відділі фронтальна площина з'єднання суглобових відростків, то зміщення хребців можливі тільки вбік (тобто дисторзії). Таким чином, в грудномі відділі хребець не може зміститись вперед або назад, але можуть бути варіанти вкороченого або подовженого остистого відростка. Зміщення вперед або назад можливе тільки при переломі суглобових відростків.

Ще однією особливістю грудних хребців є те, що ця кістка утворює найбільшу кількість суглобів. Грудний хребець утворює відразу вісім суглобів: два верхніх, два нижніх міжхребцевих суглоби, реберно-поперечні та реберно-хребцеві суглоби з кожного боку. Особливу увагу слід звернути на місце, де прикріплюється голівка ребра до тіла хребця, біля самого міжхребцевого отвору, в напів'ямці. При підвивиху ребра голівка стає травмуючим елементом. При підвивиху голівки ребра або при артрозі реберно-хребцевих суглобів виникає міжреберна невралгія або хронічний herpes zoster, резистентний до традиційного лікування. Поряд з голівкою ребра знаходяться вегетативні ганглії симпатичного стовбура, що і призводить до появи оперізуючого лишаю при їх травматизації.

Дванадцятий грудний хребець. Особливість його в тому, що нижні суглобові відростки мають суглобову поверхню в напівфронтальній і напівсагітальній площині. Крім того, суглобові поверхні закруглені і мають форму частини циліндра. Це означає, що в сегменті Th12-L1 можливі всі види рухів: нахили вперед-назад, нахили вбоки і навіть ротація. Тобто сегмент Th12-L1 фізіологічно гіпермобільний.

Поперековий відділ. Суглобові відростки з'єднуються в сагітальній площині. Тому за законами ортопедії фізіологічні рухи також будуть відбуватись в сагітальній площині (нахили вперед-назад). Відповідно зміщення будуть по типу спондилолістезів і ретролістезів.

П'ятий поперековий хребець. Це єдиний хребець, у якого тіло клиноподібної форми. Якщо дивитись на нього в боковій проекції, то передня висота тіла буде більшою, ніж задня. Це потрібно знати для того, щоб помилково не виставляти діагноз клиновидного перелому. Цей клин повинен вирівняти нахил вперед крижової кістки. Якби п'ятий поперековий хребець мав тіло звичайної форми, то не було б можливим прямоходіння людини. Нижні суглобові відростки мають суглобові поверхні не в сагітальній, а майже у фронтальній (напівсагітальна, напівфронтальна, але ближче до фронтальної). Тому зміщення вперед (спондилолістез) тут не може бути. Тіло п'ятого поперекового хребця і першого крижового хребця утворюють мис, який на рентгенограмі може виглядати як зміщення вперед. Зміщення вперед можливе, але тільки при переломі суглобових відростків, розриві міжхребцевого диска або при нефізіологічних рухах, які розвертають суглобові відростки ближче до горизонтальної площини.

Крижовий відділ. Крижовий відділ – це одна кістка. Оскільки там немає дисків, то задня гілка крижових нервів не може травмуватись грижею, тому дискогенних захворювань тут теж бути не може. Крім того, в задніх отворах вже проходять не корінці, а задні гілки спинномозкових нервів. Але больові синдроми в крижовій ділянці бувають досить часто, чим вони зумовлені? Зміщення хребця не може бути, бо хребці зрослись, остеофіти теж не розвиваються в ділянці отворів, оскільки немає навантаження на цю ділянку крижової кістки.

Є дві основні причини травматизації задньої гілки крижового нерва. Якщо зрозуміти, як відбувається венозний відтік від крижової ділянки, тоді буде зрозуміла перша причина больового синдрому. Венозний відтік відбувається в крижові вени, а вони знаходяться на передній поверхні крижової кістки (серединна і бокові крижові вени). З заднього венозного сплетення венозна кров може попадати в крижові вени тільки через крижові отвори, проходячи наперед. Якщо буде збільшення органів малого тазу, а вену притиснути до кістки дуже легко, то вони будуть притискати крижові вени. Тоді кров із заднього сплетення не має куди відтікати – виникає набряк, розширення вен, потім розвивається набряк в отворах і це травмує задню гілку, викликаючи больовий синдром. Якщо у пацієнта по задній поверхні крижової кістки є набряк, розширення вен і біль, то скоріше всього, що травмуючим елементом буде збільшений орган малого тазу і лікування буде полягати в усуненні патології саме органів малого тазу.

Друга причина больового синдрому – це гігроми крижово-клубових суглобів. Капсула крижово-клубового з'єднання ззаду приєднується біля крижових отворів. Під час пологів клубові кістки відходять від крижової, розтягуючи крижово-клубові суглоби і їхню капсулу. Всередині самого ж суглоба буде накопичуватись синовіальна рідина. Коли пологи закінчуються, кістки сходяться і синовіальна рідина витискується в мішечки розтягнутої капсули, утворюючи гігроми крижово-клубових з'єднань (величиною від кількох до десятка сантиметрів). І утворені гігроми будуть притискувати задню гілку крижового нерва до краю крижового отвору. Гігроми зустрічаються у 25% дорослого населення, поскільки вони є у кожної другої жінки, яка народжувала і в кожного десятого чоловіка, який займався специфічними видами діяльності (наприклад, заняття штангою).

Зв'язковий апарат, м'язи, норми рухів, кровопостачання, іннервація.

До зв'язкового апарата відносять міжхребцевий диск, капсулу міжхребцевих суглобів і самі зв'язки. Щоб не думати, що диски «випадають», необхідно чітко розуміти будову та функції диска. Диск складається з двох абсолютно різних структур: пульпозного ядра і фіброзного кільця. Для того, щоб зрозуміти остеохондроз як захворювання, потрібно запам'ятати дві функції пульпозного ядра і три функції фіброзного кільця.

Перша функція пульпозного ядра – розмежувальна, тобто утримувати тіла хребців на відстані. Чим більший об'єм пульпозного ядра, тим більша відстань між тілами хребців. Якщо об'єм пульпозного ядра зменшується, то висота диска теж зменшується, бо фіброзне кільце не утримує тіла хребців на відстані. Фізіологічний сенс утримання тіл хребців на відстані – обмеження навантаження на суглобові відростки. Відстань між суглобовими поверхнями складає лише один міліметр. Якщо висота диска зменшується, то відразу збільшується навантаження на суглобові відростки, що призводить до їх гіпертрофії, розростання і виникнення спондилоартрозу. А суглобові відростки не повинні нести навантаження, вони повинні забезпечувати функцію руху.

Друга функція пульпозного ядра – амортизуюча. Амортизуюча функція повинна розумітись з фізичної точки зору, тобто як змінюються вектори сили, коли вони приходять до сегмента, зокрема до замкнутого простору з рідиною. Коли такий вектор сили прийде до пульпозного ядра, то з нього утвориться безліч малих векторів, і на кожну одиницю площі буде припадати однакове невелике навантаження (як повітря в кулі). Якби вектор сили тиснув на одну точку, в одному місці, то відбулось би проламування кістки. Коли зменшується пульпозне ядро і вектор сили не розсіюється, тоді якраз і з'являються грижі Шморля, надриви в фіброзному кільці (грижі диска).

Фіброзне кільце не є певною вставкою між тілами хребців. Фіброзне кільце виконує три основні функції. Перша функція – це найміцніша зв'язка в людському організмі. В сполучній тканині є фіброзні волокна, які вростають в тіла хребців в різних напрямках. Якщо подивитись на хребець, то по периферії замикальної пластинки видно полоску прикріплення фіброзного кільця. Товщина фіброзного кільця від семи до дванадцяти міліметрів.

Друга функція фіброзного кільця – створення замкнутого простору для пульпозного ядра. Тому при надриванні фіброзного кільця і витіканні пульпозного ядра відбувається не «випадіння диска», а формування грижі, котру «вправити» назад не можна (як видавлену пасту з тюбика).

Пульпозне ядро не має свого трофічного комплекса, бо в рідині капілярів не буває. Тому третя функція фіброзного кільця – трофічна по відношенню до пульпозного ядра.

Міжхребцеві суглоби абсолютно повноцінні. Вони мають суглобові поверхні, між якими є синовіальна рідина, капсулу. Вона прикріплюється до суглобових відростків і утворює певну порожнину з синовіальною рідиною. Відстань між суглобовими поверхнями приблизно один міліметр. Крім того, в кожному міжхребцевому суглобі є меніскоїди.

Меніскоїд – це виріст синовіальної оболонки капсули, який знаходиться між двома суглобовими поверхнями. Меніскоїд так називається, тому що він знаходиться між суглобовими поверхнями, тобто меніскоподібне утворення. Крім того, що меніскоїд приймає участь у продукції та резорбції синовіальної рідини, меніскоїд виконує захисну функцію. Справа в тому, що в меніскоїді багато чутливих нервових закінчень, тобто це ціле рецепторне поле. Видається нелогічним те, навіщо між двома кістковими структурами, відстань між якими складає 1 мм, природа помістила чутливе рецепторне поле. Але якщо буде відбуватись зміщення хребця (наприклад, при ударі), то подразнюються рецептори меніскоїда і виникає рефлекторна міофіксація (друга наукова основа клінічної вертебрології) з виникненням функціонального блоку. При цьому зовнішній травмуючий фактор ще діє, але хребці перестають рухатись. Якби не було рефлекторної міофіксації, то дуже важливі життєві структури (спинний мозок, передня спинномозкова артерія, хребтова артерія) травмувались. Тобто у кожного хребця є аж чотири меніскоїди, тому завдяки рефлексу міофіксації, травма спинного мозку і інших структур відбувається рідше.

Зв'язковий апарат хребта. Передня поздовжня зв'язка проходить по передній поверхні тіл хребців, від потилиці і до передньої поверхні крижової кістки. Вона покриває хребці спереду і збоку. Найміцніше вона прикріплюється в росткових зонах (4-5 мм від замикальної пластинки тіл хребців).

Задня поздовжня зв'язка проходить по задній поверхні тіл хребців, тобто це передня стінка хребтового каналу. Вона теж починається від потилиці і простягується до крижової кістки і прикріплюється найбільш тісно в росткових зонах. Це необхідно запам’ятати, щоб розуміти механізм виникнення спондильозу.

Надостиста зв'язка проходить над всіма остистими відростками. Є ще жовті зв'язки, які з'єднують між собою дужки двох суміжних хребців (їх проколють при виконанні спинномозкової пункції). Жовті зв'язки можуть набрякати і в такому разі виступати травмуючим елементом.

Є ще ряд коротких зв'язок: міжостисті (між остистими відростками), міжпоперечні (між поперечними відростками), поперечно-остисті (з'єднують остистий відросток одного хребця з поперечним іншого).

Досить важливою є атланто-окципітальна зв'язка (з'єднує атлант з потиличною кісткою). Під нею проходить петля хребтової артерії. Якщо зв'язка осифікується, то виникає так звана аномалія Кімерлі, тобто стає можливою травматизація хребтової артерії в утвореному кістковому каналі.

М'язи. Завдяки м'язам здійснюються певні рухи: в сагітальній площині (нахили вперед-назад), у фронтальній площині (нахили вбоки) і навкруг вертикальної вісі (ротації).

Рухи у сагітальній площині: згинання здійснюють такі м'язи як драбинчастий, довгі м'язи голови та шиї, прямі та косі м'язи живота, попереково-клубовий м'яз; розгинання здійснюється завдяки грудино-ключично-сосцеподібному м'язу (поскільки він прикріплюється позаду сосцевидного відростка), трапецієвидному м'язу, м'язу, який піднімає лопатку, задньому зубчатому м'язу, ремінним м'язам голови та шиї, м'язу, який випрямляє хребет, м'язам, які піднімають ребра, підпотиличній групі м'язів.

Важливо пам’ятати про нижній косий м'яз голови, при спазмі він може викликати тонельний синдром з травматизацією хребтової артерії. Нахили вбоки здійснюються шляхом одночасного скорочення згиначів і розгиначів з однієї сторони. Ротація здійснюється завдяки м'язам, які розташовуються під кутом до вертикальної вісі: грудино-ключично-сосцеподібний м'яз, трапецієвидний, драбинчасті м'язи, м'яз, який піднімає лопатку, зовнішні і внутрішні косі м'язи живота, попереково-клубовий м'яз, а також короткі м'язи сегментів, які прикріплюються до остистого відростка одного хребця і до поперечного відростка іншого хребця.

Норма рухів. Слід підкреслити, що фізіологічними рухами є не тільки ті рухи, які відповідають формі суглоба, але і мають нормальну амплітуду. Досить часто виконуються рухи і вправи, які суттєво перевищують допустиму природою амплітуду. Досить часто лікарі і пацієнти думають, що «в гнучкому хребті — шлях до здоров'я», насправді в гнучкому хребті – шлях до гіпермобільності.

Для голови нахил вперед вважається нормальним, коли підборіддям достають до верхньої частини грудини. Розгинання — коли волосистою частиною голови контактують з верхньою частиною спини. Нахили вбоки — до контакту вушної раковини з надпліччям, причому надпліччя повинно рухатись назустріч голові. Ротація — до контакту підборіддя з передньою частиною надпліччя.

Для поперекового і грудного відділу рухи здійснюються одночасно. Вперед – до контакту кінчиків пальців з підлогою при рівних ногах. Нахил назад – до контакту кінчиків пальців з підколінними ямками. Нахили вбоки – до контакту кінчиків пальців з боковою поверхнею колінного суглоба. Ротація – 85 градусів.

Кровопостачання хребта. Якщо взяти кровопостачання хребта взагалі, то кожен сегмент буде кровопостачатись з сегментарної артерії, яка проходить в міжхребцевому отворі. Особливого значення вивчення ходу артерій немає, бо якщо відбудеться повна компресія сегментарної артерії, то ніяких клінічних наслідків не буде, тому що вони анастомозують між собою численними колатералями. Є три артерії, які потрібно обов'язково знати.

Одна із них утворює нижню частину передньої спинномозкової артерії (яка розташовується по передній поверхні спинного мозку). Вона кровопостачає передні відділи спинного мозку (грудну, поперекову та крижову частину). Ця артерія проходить в кожної конкретної людини в різних місцях, але завжди в міжхребцевому отворі. Найчастіше її називають артерія Адамкевича по імені одного із багатьох авторів, який її описав. Взагалі є багато назв цієї артерії, в залежності від автора і рівня її входження в хребтовий канал. Це одна із сегментарних артерій, яка формує нижню частину передньої спинномозкової артерії. Чим може стискуватись артерія Адамкевича? Вона може компресуватись ззаду суглобовими відростками при зміщеннях хребців, набряком капсули, остеофітами із суглобових відростків, спереду – остеофітами із замикаючих пластинок тіл хребців, грижею диска тощо. Клінічні наслідки від повної компресії артерії Адамкевича – це спінальний інсульт в передніх відділах спинного мозку в його нижній частині (грудний і поперековий відділи). Внаслідок цього виникає нижній парапарез, відмова сфінктерного апарата і порушення функції тазових органів. Тому що в конусі спинного мозку розташовані парасимпатичні ядра. При частковій компресії артерії Адамкевича виникає тільки гіпоксія в цих ділянках спинного мозку, внаслідок чого розвивається нижній міопатичний синдром («синдром ватних ніг») і слабкість сфінктерного апарата.

Друга артерія, яку потрібно знати – це передня спинномозкова артерія. Вона може компресуватись грижею диска, остеофітами із замикальних пластинок тіл хребців, при компресійних переломах (зміщеною кістковою масою), зміщеним хребцем. При повній і частковій компресії розвивається те ж саме, що і при компресії артерії Адамкевича.

Зрозуміти, коли травмується передня спинномозкова артерія, а коли артерія Адамкевича неможливо. Крім того, точно визначити, в якому сегменті проходить артерія Адамкевича неможливо, тому при роботі слід відноситись до кожного сегмента грудного і поперекового відділу хребта так, ніби в ньому проходить артерія Адамкевича

Третя артерія, яку обов'язково потрібно знати і розуміти – це хребтова артерія. Вона проходить в каналі хребтової артерії, відходить від підключичної, заходить в поперечний відросток, починаючи з шостого шийного, піднімається вверх до першого шийного хребця і робить дві петлі: перша петля – між першим та другим шийним хребцями, друга – між першим шийним хребцем та потиличною кісткою, потім заходить справа і зліва в великий потиличний отвір. В черепі з двох хребтових артерій утворюється основна артерія. Потім вона поділиться і утворить задню частину Вілізієвого кола. В черепі з хребтової і основної артерій кровопостачаються наступні органи і структури: внутрішнє вухо (слуховий і вестибулярний апарати), потилична частина головного мозку (особливо потилична кора з зоровим аналізатором), довгастий мозок, діенцефальна ділянка, мозочок, гіпофіз, верхня частина спинного мозку. Від хребтової артерії вниз утворюється коло Захарченка і верхня частина передньої спинномозкової артерії.

Виходячи з цього потрібно розуміти, що при компресії хребтової артерії виникають певні порушення. Чим взагалі може травмуватись хребтова артерія? Відростками Люшка, остеофітами із суглобових відростків, при зміщеннях хребців (частіше тут компресуються обидві артерії), при спазмі нижнього косого м'яза голови, при спазмі драбинчастого м'яза, при осифікації атланто-окципітальної зв'язки (аномалія Кімерлі).

При повній компресії хребтової артерії виникає базилярний інсульт.

При частковій компресії виникають синдроми, внаслідок гіпоксії тих ділянок, які кровопостачає хребтова артерія.

При гіпоксії внутрішнього вуха розвивається синдром Меньєра, тобто головокружіння, шум в вухах, горизонтальний великоамплітудний ністагм.

При гіпоксії потиличної кори виникає синдром фотопсій.

При гіпоксії діенцефальної ділянки — діенцефальний синдром, гіпертензія, синдром ендокринних порушень.

При гіпоксії гіпофіза — синдром ендокринних порушень; мозочка — синдром мозочкових атаксій, ністагм буде різнонаправлений і дрібноамплітудний.

При гіпоксії довгастого мозку — можуть бути розлади з боку дихання, серцевої діяльності.

При гіпоксії передніх відділів верхньої частини спинного мозку — виникає верхній міопатичний синдром.

Венозний відтік. Венозний відтік з кожного сегмента здійснюється завдяки двом венозним сплетенням: внутрішньому і зовнішньому. Внутрішнє – знаходиться між окістям хребтового каналу і твердою спинномозковою оболонкою. З внутрішнього венозного сплетення утворюються сегментарні вени, які розташовуються в міжхребцевих отворах разом з артеріями і нервом. Крім того, із внутрішнього венозного сплетення утворюються так звані пахіонові грануляції сегментів, тобто анастомоз між венозним сплетенням і павутинною оболонкою.