metodi4ka2

Основна функція пахіонових грануляцій – це резорбція спинномозкової рідини. При захворюваннях хребта, при яких значна кількість міжхребцевих отворів буде зменшена, перш за все компресуюються сегментарні вени і буде порушення всмоктування спинномозгової рідини, може навіть розвиватись гідроцефалія, підвищується тиск в хребтовому каналі. Зовнішнє венозне сплетення розташоване навкруг тіл і відростків хребців. З нього утворюються сегментарні вени.

Є такий відділ хребта, де зовнішнє венозне сплетення анатомічно розділяється на переднє і заднє – це крижовий відділ. Кров відтікає з внутрішнього, задньої і передньої частини зовнішнього сплетення в крижові вени, які знаходяться на передній поверхні крижової кістки. Щоб крові потрапити із задньої частини наперед — необхідно пройти через крижові отвори. Якщо є перешкода току крові, то виникає набряк, розширення вен і з'являється больовий синдром.

В шийному відділі хребта є ще венозне сплетення навкруг хребтової артерії. З цих венозних сплетень утворюються хребтові вени і вони впадають в підключичну вену. Кров по хребтових венах відтікає від тих же структур, які кровопостачала хребтова артерія: внутрішнє вухо, діенцефальна ділянка і т.д. Коли буде деформація каналу хребтової артерії першими стискуються вени, бо вони м'якші структури. При компресії вен не може виникнути ішемії, а виникає лише гіпоксія тих же ділянок, які кровопостачала хребтова артерія. Тобто при компресії вен виникають такі самі синдроми, як при частковій компресії хребтової артерії: синдром Меньєра, діенцефальний, гіпертензивний, синдром ендокринних порушень, верхній міопатичний синдром, синдром фотопсій і т.д. Але синдроми при компресії вен відрізняються тим, що синдром наступає повільно і має менш виражену картину. Наприклад, гіпертонічний криз по гіпокінетичному типу. Крім того, при компресії вен є об'єктивні ознаки, пов'язані з набряками (на потилиці, задній частині шиї та під очима). Можуть з’являтись поперечні складки на шиї (у боксерів). Набряки під очима у більшості випадків пов’язані з патологією шийного відділу хребта.

Потрібно звернути увагу на те, що симптоми і синдроми, які виникають при захворюваннях хребта, абсолютно однакові. Остеохондроз — це гіпертрофія кістки, а остеопороз — атрофія кістки, але симптоми все одно будуть однакові. Наприклад, спинномозковому нерву все одно чим травмуватись: остеофітом при остеохондрозі чи псевдоостеофітом при остеопорозі, а клініка буде залежати тільки від ступеня травми.

Лімфатичний відтік. Лімфатичний відтік для вертебролога великого значення не має. Але коли буде ушкодження лімфатичних вузлів, які приймають лімфу від тих чи інших сегментів хребта, може розвиватись лімфатичний набряк, тому може виникати біль.

З шийних сегментів лімфа відтікає в глибокі шийні лімфатичні вузли (в заорганному просторі), з грудного відділу – в лімфатичні вузли заднього середостіння, з поперекового і крижового відділу – в глибокі лімфатичні вузли поперекового і крижового відділу (зачеревні лімфатичні вузли). Потрібно робити обов'язково загальний аналіз крові, в якому можна виявити, наприклад, лімфолейкоз, туберкульоз і т.д. Враховуючи те, що на сьогоднішній день є такі методи як МРТ, КТ, тобто знайти лімфатичні вузли, які збільшені біля хребта не так уже й важко.

Іннервація хребтових сегментів. Інервація сегментів здійснюється спинномозковими нервами. Є певний загальний план будови спинномозкового нерва.

Задні корінці – чутливі, передні – рухові. Так званий больовий простріл як дискогенний радикуліт передбачає травму заднього корінця диском. Але якщо уявити всі структури, які знаходяться в хребтовому каналі, то диску, щоб травмувати задній корінець необхідно було б прорвати оболонки спинного мозку, спинний мозок і тільки тоді травмувати задній корінець. Тому ставити діагноз дискогенний радикуліт не зовсім доцільно, тому що з точки зору клінічної анатомії це практично неможливо. Найчастіше в сегменті мусить травмуватись меніскоїд, бо він знаходиться в щілині між двома суглобовими поверхнями з великим рецепторним полем, і при зміщенні хребця на 0,5 мм чи на 1 мм він вже травмується і виникає біль. Його завдання реагувати на зміщення хребців і викликати рефлекторну міофіксацію (захисна функція).

Передній і задній корінець, проходячи через тверду спинномозкову оболонку, зближуються настільки, що виникає спинномозковий нерв. Він знаходиться в міжхребцевому отворі, це структура, яка з спінальним ганглієм має довжину чотири міліметри (як товщина ніжки дуги).

Після виходу із міжхребцевого отвору нерв ділиться на чотири гілки: передню, задню, менінгеальну (n. reccurense) і з'єднуючу. Передня гілка в грудному відділі утворює міжреберні нерви. В шийному, поперековому і крижовому передні гілки утворюють сплетення. В шийному відділі два сплетення - шийне і плечове. В поперековому відділі – поперекове і крижове.

З двох верхніх сплетень утворюється декілька нервів, основним є плечовий (іннервує верхню кінцівку), з двох нижніх – сновний сідничний нерв. Природа «передбачила» різні ситуації і тому кожен м'яз на руці чи нозі знервується кількома сегментами.

Задня гілка проходить між поперечними відростками хребців назад в кожному сегменті не створюючи сплетень. Іннервує посегментарно шкіру, м'язи, потові і сальні залози. Тому топічну діагностику доцільно проводити за задньою гілкою.

Зворотня гілка йде до оболонок спинного мозку, окістя, меніскоїда, коротких м'язів в сегментах. Її ще називають нервом Люшка, який має настільки складні зв'язки з іншими структурами, що Берсєнєв та інші дослідники всі больові синдроми пов'язують з травматизацією нерва Люшка або його окремих гілок.

З'єднуюча гілка спрямована до вегетативного ганглія, ділиться на білу і сіру. Передня, задня і менінгеальна гілки змішані, тобто це частини спинномозкового нерва. З'єднуюча – вегетативна симпатична гілка, йде до ганглія, там збагачується симпатичною інформацією і потім повертається до трьох попередніх гілок.

Вегетативна іннервація. Здійснюється за рахунок вегетативних сплетень навколо артерій, які підходять до мікроциркуляторного русла. Але початок цих сплетень відбувається від ядер і вегетативних паравертебральних гангліїв. Вони розташовуються з другого шийного хребця і до першого куприкового. В шийному відділі є три пари вегетативних гангліїв: верхній, середній, нижній.

Перший ганглій довжиною до трьох сантиметрів, тому він розташовується на передній поверхні поперечних відростків другого і третього шийних хребців. Від нього залежить вегетативна іннервація головного мозку, всіх органів голови, шиї і частини органів грудної клітки. Другий ганглій розташовується на передній поверхні поперечного відростка шостого шийного хребця. Третій шийний ганглій частіше з'єнується з першим грудним і утворює так званий зірчастий ганглій. Він розташований на передній поверхні поперечних відростків сьомого шийного і першого грудного хребців (до трьох см). Він іннервує органи шиї, грудної клітки і голови. Від нього починається хребтовий нерв, який створює симпатичне сплетення.

В грудному відділі є одинадцять або дванадцять пар вегетативних гангліїв (одинадцять коли є зірчастий ганглій). Вони досить часто травмуються, бо розташовані по задньобоковій поверхні тіл хребців, біля голівок ребер. Тому будь-який артроз чи зміщення призводить до травматизації цього ганглія. Вони прилягають до капсули суглоба. Зміщення голівки ребра найчастіше буває травмуючим елементом і викликає оперізуючий лишай, який потім роками неможливо ліквідувати. Тому оперізуючий лишай в грудному відділі буває найчастіше.

В поперековому відділі ганглії травмуються рідше, бо вони знаходяться по передньо-боковій поверхні тіл хребців.

В крижовому відділі є чотири пари гангліїв, які розташовані по передній поверхні крижової кістки біля отворів. Тому їх травматизація буває досить рідко, наприклад, щільними пухлинами.

Куприковий ганглій, розташований на передній поверхні з'єднання крижової кістки з куприком (довжина 0,5 см). Травмується він досить часто. Він дуже важливий, бо об'єднує два симпатичні стовбури. Він іннервує структури заднього проходу і прямої кишки. Численна маса вертикальних і горизонтальних зв'язків з парасимпатичними гангліями утворюють тазовий відділ вегетативної нервової системи. Травма куприкового ганглія призводить до дезінтеграції вегетативної нервової системи.

Один із шляхів передачі патології з хребта на інші органи і системи є патологія цих вегетативних гангліїв. Їх травматизація потім призводить до змін в трофічному комплексі. Якщо це подразнення – то буде спазм прекапілярного сфінктера, якщо компресія – то буде парез, сладж-синдром і т.д.