I. Лікарські засоби, які стимулюють або заміщують екскреторну активність під­шлункової залози:

1)    тваринного походження (органопре­парати) (секретин, холецистокінін, панкре­атин, панзинорм форте, фестал, креон та ін.);

2) мікробного походження (солізим);

3) які отримують із грибів (ораза);

4) рослинного походження (фітопрепарати): лікарські збори з насіння кропу,  листя м'яти перцевої, плодів глоду, квіток безсмертника піщаного,

         II.      Лікарські засоби, які гальмують екс­креторну активність підшлункової зало­зи (інгібітори протеолітичних ферментів):

1)   препарати підшлункової залози (гордокс);

2)   які отримують з тканини легень (контрикал, інгітрил);

3) синтетичного походження (кислота амінокапронова);

4) рослинного походження (фітопрепарати): лікарські збори з плодів анісу, тра­ви чистотілу, стовпчиків з приймочками кукурудзи, коріннякульбаби, трави звіро­бою та ін.

При недостатності функції підшлунко­вої залози для замісної терапії признача­ють панкреатин (порошок з висушеної підшлункової залози великоїрогатої ху­доби).

Амілаза у складі панкреатину, як і соку підшлункової залози, перебуває в актив­ному стані. Вона забезпечує розщеплен­ня крохмалю і глікогену додисахаридів. Трипсин у панкреатині представлений у вигляді трипсиногену, тобто в неактивній формі. Під впливом ентерокінази кишко­вого соку вінперетворюється на актив­ний трипсин, який розщеплює білки і по­ліпептиди до амінокислот. Дія цього фе­рменту доповнюється ферментомхімотрипсином, який також входить до складу соку підшлункової залози. Трипсин руй­нує пептидні зв'язки, утворені карбокси­льними групами аргінінуй лізину, а хімотрипсин — зв'язки циклічних амінокислот.

Сприяючи нормалізації процесу трав­лення в кишках, панкреатин запобігає ме­теоризму або усуває його.

Панкреатин як замісний засіб застосо­вується у випадках розладу травлення, зумовленого недостатністю екскреторної функції підшлунковоїзалози (хронічний панкреатит, пухлина або атрофія залозис­тих елементів) і порушення функції печін­ки. Крім того, панкреатин доцільно при­значатихворим на гіпоацидний гастрит, хронічний ентероколіт, особливо у випадках неефективності кислоти хлороводне-вої розведеної. У поєднанні зціанокобаламіном панкреатин застосовують також при гіперхромній анемії.

 

Доцільно комбінувати панкреатин з кислотою хлороводневою розведеною, пепсином, жовчогінними препаратами та ін.

 

В останні роки як замісні лікарські за­соби при недостатності екскреторної функції підшлункової залози широко застосо­вують комплексніферментні препарати.

Одним з них є панзинорм форте. До його складу входить 200 мг екстракту слизової оболонки шлунка, що відповідає 200 мг пепсину, ЗО мгсухого екстракту жовчі рогатої худоби, 200 мг панкреати­ну. Зовнішній шар таблетки містить екс­тракт слизової оболонки шлунка (розчи­няється вшлунку). Кислотостійке ядро таблетки, що складається з панкреатину й екстракту жовчі, розпадається у дванадця­типалій кишці. Таким чином,субстанції, що містяться в таблетці, компенсують де­фіцит ферментів шлунка і підшлункової залози, одночасно стимулюючи їх продук­цію. Крімзахворювань шлунка і двана­дцятипалої кишки препарат ефективний при панкреатиті різного генезу, а також після операційних втручань на цих орга­нах,печінці, жовчних шляхах, кишках.

Серед комплексних препаратів, що засто­совуються як замісні засоби, одним з най­більш поширених є фестал, до складу якого входятьпанкреатичні ферменти лі­паза й амілаза по 10 ОД, протеаза — 17 ОД, компоненти жовчі — 25 мг, геміце­люлоза — 0,05 г. Має високоактивну фер­ментну дію, розщеплює і забезпечує абсор-бування жирів, білків та вуглеводів. При­значають у випадках екскреторної недостат­ності підшлунковоїзалози, хронічного гаст­роентериту, гепатиту, недостатності травної системи в похилому віці, післяінфекційного коліту, розладу функції травної системипіс­ля хірургічних втручань та застосування кислоти аміносаліцилової, антибіотиків.

Приймають по 1—3 драже під час або відразу після їди 3 рази на добу. Курс лікування 2 місяці.

Протипоказання: алергія на ком­поненти, що входять до складу препарату, тяжкі ураження печінки з високим рів­нем білірубіну, обтураціяжовчних шля­хів, печінкова кома, непрохідність кишок.

Побічна  дія  не встановлена.

Подібну або близьку дію мають інші комплексні ферментні препарати: мезим форте, дигестал, креон та ін.

Поряд з протеолітичними ферментами до складу підшлункового соку входять та­кож їх інгібітори, які продукуються кліти­нами підшлунковоїзалози, печінки, привушних залоз та інших органів. Вони галь­мують активність цих ферментів, утворюючи з ними неактивні комплекси, запобіга­ючиможливості впливу їх на тканину під­шлункової залози. При деяких захворю­ваннях залози (гострий панкреатит, загост­рення хронічного панкреатиту)захисна дія інгібіторів протеолітичних ферментів під­шлункової залози стає недостатньою. Вна­слідок цього активуються протеолітичні ферментипідшлункової залози, що може призвести до ЇЇ самоперетравлювання.

При таких захворюваннях хворим по­трібно вводити інгібітори протеолітичних ферментів панкреатичного соку, зокрема контрикал.

 

Контрикал — інгібітор протеоліти­чних ферментів: калікреїну, трипсину, хі-мотрипсину. Крім того, він гальмує акти­вування профібринолізину(плазміногену) і перетворення його на фібринолізин, а також активність останнього.

У травному каналі не абсорбується. Після внутрішньом'язового і підшкірно­го введення концентрація в крові незнач­на, оскільки у тканинахшвидко руйнуєть­ся. Т_]/2 не перевищує 10 хв.

Контрикал призначають хворим на гос­трий і хронічний панкреатит у період заго­стрення, а також напередодні оперативно­го втручання напідшлунковій залозі і су­міжних органах для уникнення можливо­го перетравлювання їх панкреатичним со­ком. Крім того, контрикал застосовують увипадках шоку внаслідок крововтрати, не­сумісності крові, тяжких травм, при опіках, передчасному відшаруванні плаценти, вну-трішньоутробній смертіплода та інших станах, які супроводжуються різким під­вищенням фібринолітичної активності кро­ві. Контрикал є ефективним антидотом у випадкахпередозування фібринолізину.

Контрикал вводять внутрішньовенно струминно (повільно) і крапельно. В останньому випадку його розводять ізо­тонічним розчином глюкозиабо натрію хлориду. Чим тяжчий перебіг захворюван­ня, тим у більшій дозі застосовують пре­парат. При гострому панкреатиті, некрозі підшлунковоїзалози, загостренні хроніч­ного панкреатиту контрикал вводять вну­трішньовенно повільно в дозах 75 000-125 000 ОД і більше. Потім протягом того  ждня додатково вводять крапельно ще 25 000-75 000 ОД. На 2-4-й день конт-рикал також вводять у великих дозах. Далі в міру поліпшення стану хворого ізниження вмісту діастази в сечі, дозу по­ступово зменшують. Для профілактики безпосередньо перед операцією контрикал потрібно вводити в дозі 50000 ОД внут­рішньовенно повільно, а під час операції, як і в перші дні після неї, крапельно ще 50 000-100 000 ОД. При хронічному ре-цидивуючомупанкреатиті добова доза контрикалу звичайно не перевищує 25 000— 50 000 ОД.

Контрикал переноситься хворими доб­ре, навіть у високих дозах. У випадках дуже швидкого введення можливі нудота і блювання, рідко —місцеве подразнен­ня. Після частих повторних введень пре­парату може розвинутися тромбофлебіт. Алергічні реакції виникають рідко.

При гострому панкреатиті використо­вують також пентоксил. Він є не тіль­ки інгібітором трипсину, а й має протина-брякову і протизапальнуактивність. При­значають по 0,25 г 3-4 рази на день.