- •1 Медична мікробіологія та предмет її вивчення.
- •5Роботи р.Коха та їх вплив на прогрес мікробіології.:
- •7Вчення про гуморальний імунітет ( п.Ерліх, ж.Борде ).
- •8Дослідження д.І.Івановського - важливий етап в розвитку вірусології.
- •9Праці українських мікробіологів д.К.Заболотного, в.Д.Дроботько, с.С.Дяченко, к.Д.Пяткіна
- •10. Систематика та номенклатура мікроорганізмів. Принципи класифікації. Поняття про вид, різновидність, біотип, штам, клон
- •11. Морфологія, ультраструктура та хімічний склад бактерій.
- •13. Субклітинні форми бактерій: протопласти і сферопласти, л-форми бактерій.
- •14. Капсула бактерій, хімічний склад та значення, методи виявлення.
- •15. Джгутики бактерій. Пілі, їх класифікація та функції. Визначення рухливості
- •17. Морфологія та ультраструктура актиноміцетів. Патогенні представники.
- •18. Морфологія та ультраструктура спірохет. Морфологічні різновидності, патогенні види. Методи виявлення спірохет
- •19. Морфологія та ультраструктура рикетсій. Основні види, патогенні для людини.
- •24. Морфологія та ультраструктура патогенних для людини найпростіших. Основні види
- •25. Основні методи дослідження морфології бактерій. Мікроскопія в темному полі зору, імерсійна та електронна
- •26. Імунофлюоресценція (прямий та непрямий метод), використання в діагностиці інфекційних хвороб
24. Морфологія та ультраструктура патогенних для людини найпростіших. Основні види
Об’єктом дослідження в мікробіології виступає група еукаріотичних мікроорганізмів, які називаються найпростішими. Вони належать до типу Protozoa і, відповідно, класів саркодових, джгутикових, споровиків та інфузорій.
Найпростіші - високоорганізовані живі системи з усіма функціями, притаманними тваринному організму розмірами від 2 до 150 мкм.
Будова їх складніша за бактерійну клітину (рис. 2.46). Вони мають чітко уособлене одне або декілька ядер з каріолемою і ядерцями, цитоплазму, яка відмежовується пеликулою, особливим видом еластичної мембрани. У них є ендоплазматичний ретикулюм, апарат Гольджі, мітохондрії, лізосоми, різні типи вакуолей як орган травлення. Деякі збудники мають особливі опорні фібрили. Рухаються вони за допомогою псевдоподій, джгутиків або війок.
Найпростіші мають складні цикли розвитку. Здатні розмножуватись безстатевим (поділом) і статевим шляхами або їх поєднанням. При несприятливих умовах вони утворюють цисти, які здатні довго зберігатись, не втрачаючи патогенних властивостей.
Найпростіші широко розповсюджені у природі. Більшість із них непатогенні для людини. Однак деякі представники мають високоінфекційні властивості та спричиняють амебіаз, трипаносомоз (рис. 2.47), лейшманіоз (рис. 2.48), урогенітальний та кишковий трихомоноз (рис. 2.49), токсоплазмоз (рис. 2.50), малярію, балантидіаз. Всі ці захворювання характеризуються тривалим і важким перебігом, ураженням численних органів і систем.
25. Основні методи дослідження морфології бактерій. Мікроскопія в темному полі зору, імерсійна та електронна
Темнопольна мікроскопія -У звичайному мікроскопі обєкт досліджують при світлі, яке проходить, у темнопольному при боковому освітленні. Для мікроскопії в темному полі використовують замість конденсора Аббе спеціальний параболоїд-конденсор (кардіоїд-конденсор), у якому бокова поверхня дзеркальна а центральна частина нижньої лінзи затемнена, в результаті чого утворюється темне поле зору. Мікроскопію в темному полі зору використовують для дослідження рухливості бактерій, виявлення збудників сифілісу, лептоспірозу, поворотного тифу
Електронна мікроскопія. Для вивчення будови мікроорганізмів на субклітинному і молекулярному рівнях, а також для дослідження структури і архітектоніки вірусів використовують електронний мікроскоп. Це високовольтний вакуумний прилад, у якому збільшене зображення отримують за допомогою потоку електронів. Він має високу роздільну здатність і може давати збільшення від 20 тис до 5 млн разів. За принципом дії розрізняють просвічуючі (трансмісивні), скануючі (растрові) й комбіновані електронні мікроскопи.
Електронна мікроскопія вимагає спеціальної підготовки обєктів дослідження. Необхідна спеціальна фіксація тканин або бактерій, їх ретельне зневоднення, заливка в епоксидні смоли, виготовлення ультратонких зрізів. Для підвищення чіткості зображення використовують методи позитивного й негативного контрастування та відтінення.
Обєктиви поділяються на сухі (х8, х40) та імерсійні (х90 х120). Сухими називають такі обєктиви, між фронтальною лінзою яких і предметним склом знаходиться повітря. При цьому, в звязку з різницею показників заломлення скла й повітря (відповідно 1,52 і 1,0), частина світлових променів не потрапляє в око мікроскопіста. Імерсійними називають такі обєктиви, між фронтальною лінзою яких і досліджуваним обєктом знаходиться кедрова, персикова олія чи "імерсіол", коефіцієнт заломлення світла яких такий самий, як і в скла. При дослідженні морфології мікроорганізмів користуються переважно імерсійними обєктивами, які часто називають імерсійною системою.