11. Морфологія, ультраструктура та хімічний склад бактерій.
Зовнішній вид мікроорганізмів напрочуд різноманітний. За формою бактерії поділяють на кокоподібні, паличкоподібні, звивисті та ниткоподібні.(рис. 2.5)
Коки (kokkos - зерно, кісточка) - кулясті мікроорганізми сферичної, еліпсоподібної, ланцетоподібної або бобовоподібної форми.
Види
Мікрококи (micros - дрібний) характеризуються поодиноким і безладним розташуванням клітин. Як правило, це сапрофітні мікроорганізми і за звичайних умов не викликають захворювань у людини. Проте в осіб з імунодефіцитними станами або тих, хто переніс складні операції, трансплантації органів і тканин, вони можуть спричиняти бактеріємію, гнійно-септичні ускладнення.
Диплококи (diploos - подвійний) - група коків, які після поділу не розходяться, а існують парами. Типовими представниками є збудники епідемічного цереброспінального менінгіту та гонореї (рис. 2.7). Ці мікроорганізми мають характерну бобовоподібну форму і в мазках увігнутими сторонами повернуті один до одного. Збудники крупозної пневмонії та деяких інших гнійно-септичних процесів також належать до диплококів, але мають ланцетоподібну форму або форму полум’я свічки.
Стрептококи (streptos - намисто) - мікроби, які після поділу в одній площині не розходяться, а формують ланцюжки (рис. 2.8), що складаються з 3-4, а деколи й десятків клітин круглої або еліпсоподібної форми. Частина їх є сапрофітами, представниками нормальної мікрофлори людини, інші викликають важкі гнійно-септичні процеси (пневмонію, менінгіт, остеомієліт, холецистит, сепсис тощо). Доказана роль стрептококів у розвитку скарлатини, ревматизму, бешихи.
Тетракоки (tetra - чотири) - коки, які після поділу у двох взаємно перпендикулярних площинах утворюють тетради. Як правило, ці мікроорганізми непатогенні для людини.
Сарцини (sarcina - пака, тюк) - коки, у яких поділ відбувається в трьох взаємно перпендикулярних площинах, а після поділу вони не розходяться і розташовуються у вигляді паків з 8, 16, 32, 64 клітин. Патогенних представників серед них немає.
Стафілококи (staphyle - гроно) - коки, які діляться в декількох площинах, клітини розташовуються хаотично, у вигляді скупчень, що в мазках із чистої культури нагадують виноградне гроно. Стафілококи - убіквітарні мікроби, зустрічаються в повітрі, грунті, організмі людини і тварин. Чисельні їх представники спричиняють різноманітні гнійно-септичні захворювання: фурункул, карбункул, гідроаденіт, флегмону, нефрит, холецистит, менінгіт, пневмонію, сепсис тощо. Практично в організмі людини немає органів і тканин, які не ушкоджуються стафілококами.
Не менш дивовижний світ паличкоподібних або циліндричних бактерій, які за своєю кількістю перевищують кокові мікроорганізми. Середні розміри їх 0,5-1,5 мкм завдовжки і 0,5-2 мкм завширшки.
Паличкоподібні бактерії мають різноманітну форму (циліндричну, еліпсоподібну, овальну, веретеноподібну, у вигляді барабанної палички або тенісної ракетки). Їх кінці можуть бути рівні або нібито обрублені й навіть увігнуті (збудник сибірки), заокруглені (кишкові палички, збудники черевного тифу, дизентерії). Зустрічаються паличкоподібні форми із загостреними кінцями (фузобактерії), булавоподібними потовщеннями на них. Часто трапляються мікроби, що мають розгалуження (мікобактерії туберкульозу). Це дозволяє розпізнавати вид мікроорганізмів, що має велике значення при лабораторній діагностиці.
Паличкоподібні бактерії, залежно від здатності утворювати спори та їх діаметру, поділяють на власне бактерії, бацили і клостридії.
Власне бактерії - мікрооганізми, які не здатні до утворення спор. До них належать збудники сальмонельозів, черевного тифу, дифтерії, туберкульозу, кашлюка.
Бацили (bacillus - паличка) і клостридії (closter - веретено) здатні утворювати спори. До першої групи належать збудники сибірки, до другої - збудники газової анаеробної інфекції, правця, ботулізму.
За аналогією з коками, залежно від способу розташування у мазках, паличкоподібні мікрооганізми поділяють на: а) монобактерії (кишкова (рис. 2.8), черевнотифозна, дизентерійна палички, збудник чуми (рис. 2.9)) і монобацили (збудники правця (рис. 2.10), ботулізму (рис. 2.11)); б) диплобактерії (клебсієли пневмонії (рис. 2.12)) і диплобацили; в) стрептобактерії (збудники м’якого шанкру (рис. 2.13)) і стрептобацили (збудники сибірки (рис. 2.14)).
Спіралеподібні бактерії мають звивисту, штопороподібну форму. До цієї групи бактерій належать вібріони, спірили, спірохети.
Вібріони (vibrare - коливатись, тремтіти) - бактерії, з одним невеликим вигином розміром 1/4 завитка спіралі, що надає їм схожість із комою (рис. 2.15). Представниками цієї групи є збудники холери і холероподібні вібріони, які населяють водоймища.
Спірили (spira - завиток, спіраль) - бактерії, які мають декілька вигинів, що надає їм форму штопора. Патогенним представником є спірила, яка викликає у людини содоку (хворобу укусу щурів). До цієї групи мікроорганізмів належать також кампілобактерії та гелікобактерії, які здатні спричиняти у людини захворювання шлунково-кишкового тракту, сечостатевої системи.
Спірохети (speira - виток, haite - довге волосся) також мають штопороподібну форму і розрізняються між собою числом завитків і довжиною (довжина може сягати 500 мкм, а діаметр збудників - 0,3-1,5 мкм). Серед них виділяють патогенні для людини трепонеми (trepo - повертати, nemo - нитка)(рис. 2.16) , борелії (за прізвищем французького бактеріолога A. Боррела) (рис. 2.17) і лептоспіри (leptos - тонкий, ніжний) (рис. 2.18). Tрепонеми викликають у людини сифіліс, лептоспіри - лептоспіроз, борелії - поворотний тиф. Існує велика група непатогених спірохет (власне спірохети, сапроспіри, кристиспіри).
Ниткоподібні бактерії для людини непатогенні. Тіобактерії та залізобактерії є мешканцями грунтів, водоймищ, беруть участь у процесах кругообігу речовин у природі. До цієї групи мікроорганізмів можна віднести й актиноміцети, які здатні викликати у людини тяжкі захворювання - актиномікози.
Описані морфологічні форми бактерій не обмежують існування мікробного царства. Деякі його представники можуть нагадувати кільце, шестикутну зірку, набувати червоподібної форми. Це, в основному, вільноживучі мікроорганізми, які беруть участь у процесах біодеградації різноманітних природних сполук. Патогених представників серед них немає, і в курсі медичної мікробіології вони не розглядаються.
Ст. 31
12. Мінливість основних ознак мікробів. Форми мінливості. Поліморфізм та його значення в лабораторній діагностиці
2 типи мінливості:
-фенотипова(модифікаційна)-виникає під впливом факторів зовнішнього середовища і не супроводжується змінами у генетичному апараті
-генотипова(мутаційна)-зумовлена змінами у генетичному апараті
А)мутації-змінив в первинній структурі ДНК клітини,які супроводжуються стійкою зміною певної біологічної ознаки і стабільно успадковуються наступними поколіннями
Б)генетичні рекомбінації-зміни в генотипі бактерії,які зумовлені передачею фрагменту геному одної клітини(донор) до іншої клітини(реципієнт) і супроводжуються появою нових ознак у рекомбінанта
Види рекомбінацій:
Трансформація(процес вкл. У геном клітини реципієнта поглинутих фрагментів донорської ДНК)
,кон’югація(процес обміну генетичним матеріалом при безпосередньому контакті клітини донора і реципієнта)
і трансдукція
Поліморфізм – здатність змінювати форму під дією різних факторів (антибіотиків, дезінфекційних розчинів, умов культивування та ін). Найбільш властивий паличкам. Це слід ураховувати при ідентифікації.