19. Морфологія та ультраструктура рикетсій. Основні види, патогенні для людини.

Це прокаріотичні мікроорганізми з родини Rickettsiaceae, що одержали свою назву від прізвища американського дослідника Г. Рікетса, який загинув від лабораторного зараження висипним тифом.

Рикетсії - дрібні плеоморфні бактерії розміром 0,3-0,6 х 0,4-2 мкм Їх поділяють на чотири морфологічних типи: кокоподібні, паличкоподібні, бацилярні та ниткоподібні

Вони мають типову структуру бактеріальної клітини. У них є оболонка, цитоплазма, нуклеоїд. Будова їх клітинної стінки ідентична грамнегативним бактеріям. Рикетсії нерухомі, не утворюють спор і капсул. Вони містять велику кількість ліпідів (до 46 %), тому використання методу Грама для їх фарбування обмежене. Найчастіше для цього слугують методи Романовського-Гімзи (мікроби фарбуються в голубий колір, а ядерна субстанція - в червоний), Здродовського (рикетсії рубіново-червоні, а клітинні елементи - блідо-голубі), негативне контрастування Айзенберга (незафарбовані рикетсії чітко виявляються на голубому фоні).

На поживних середовищах рикетсії не ростуть, їх можна культивувати в організмі лабораторних тварин, у жовтковому мішку курячого зародка, у легенях білих мишей, у кишечнику вошей.

У них поєднуються біологічні властивості прокаріотичних живих систем і вірусів. З першими їх єднає типова будова клітини, а з вірусами - те, що вони є облігатними внутрішньоклітинними паразитами, а також високий вміст ліпідів у цитоплазмі та клітинній стінці.

Більшість рикетсій непатогенні для людини. Вони паразитують на членистоногих. Однак деякі види здатні викликати важкі захворювання у людей, які називаються рикетсіозами. Серед них висипний тиф, марсельська лихоманка, гарячка Цуцугамуші, Ку-гарячка та інші. Збудниками цих та інших рикетсіозів є Rickettsia provazekii, R. typhi, R. tsutsugamushi, Coxiella burnetii.

Велику роль у передачі та розповсюдженні рикетсіозів відіграють воші, блохи та кліщі

. 20. Морфологія хламідій, цикли розвитку. Основні види, патогенні для людини.

Хламідії є дрібними, кокоподібними, нерухомими бактеріями. Вони аспорогенні, не утворюють капсул, грамнегативні. Належать до родини Сhlamydiaceae. Не ростуть на живильних середовищах, є облігатними внутрішньоклітинними паразитами. Поза клітиною людини вони існують у вигляді маленьких тілець діаметром до 0,3 мкм. Протягом свого життєвого циклу хламідії проходять три стадії існування в клітині, утворюючи елементарні, ініціальні та проміжні тільця (рис. 2.42). Тривалість циклу розвитку хламідії - 36-72 год.

Хламідії (Chlamydia trachomatis, C. psittaci) здатні викликати небезпечні захворювання у людини: трахому, паховий лімфагранульоматоз, уретрити, кон’юнктивіти новонароджених, бленорею з включеннями, орнітоз, пневмонію, поліартрит, гастроентерит, менінгоенцефаліт.

Життєвий цикл хламідії включає утворення двох основних форм (рис. 23-1).

• Елементарне тільце хламідії ( ЕТ) - дрібна (02-05 мкм) сферична позаклітинна структура із тришаровою клітинною стінкою. Метаболічні малоактивні і адаптовано до позаклітинного виживання. Елементарні тільця хламідій - інфекційні одиниці, що заражають клітини. За Романовським-Гімзою ЕТ забарвлюються в пурпурний колір.

• Ретикулярної тільце хламідії (РТ) - репродукційна внутрішньоклітинна форма. Представлено більшим освітою (до 1 мкм), що має сітчасту структуру з тонкою клітинною стінкою. Розвивається протягом 5-6 год з ЕТ, проник в цитоплазму і зазнала структурні зміни. Спочатку з ЕТ утворюється ініціальні тільце (вегетативна форма), забарвлюється в синій колір за Романовським-Гімзою. Потім ініціальні тільце перетворюється в РТ.

Після утворення РТ хламідійна клітина починає бінарно ділитися, утворюючи тільця включень у вигляді вакуолей в цитоплазмі інфікованої клітини

21. Канонічні та неканонічні віруси. Морфологія, ультраструктура та хімічний склад.

Віруси-самостійна група неклітинних організмів,які проявляють ознаки живих істот лише знаходячись в чутливій клітині – хазяїна

Морфологія канонічних вірусів

-розміри:15-40 нм-180-350 нм

Форма-сферична,багатограна,кулеподібна,сперматозоїдна,паличкоподібна

Хімічний склад-НК,Б,Л,В

Ультраструктура:

-геном(ДНК або РНК)

-оболонка(капсид та суперкапсид)

1.Прості віруси-лише капсид

2.Складні віруси-капсид і суперкапсид

-рейепторна система(глюкопротеїди або гліколіпідні молекули)

-необовязкові компоненти(ферменти зовн та внутр.)

неканонічні віруси — пріони, тобто білкові інфекційні частинки, які мають вигляд фібрил розміром (10...20)х(100....200) нм. Пріони, мабуть, є одночасно індукторами і продуктами автономного гена людини або тварин і в умовах повільної вірусної інфекції викликають у них енцефалопатії.

Мають аномальну тривимірну структуру і здатні перетворювати гомологічні йому нормального білка в собі подібний.

22. Класифікація вірусів, основні принципи. Сучасні погляди на природу вірусів.

Класифікація :

1Тип НК,її структура.

2.Розміри,морфологія,симетрія вібріону,число капсомерів,наявність суперкапсиду

3.Наявність специфічних ферментів,особливо РНК- і ДНК-полімераз,нейрамінідази

4.Чутливість до фізичний і хімічний агентів,особливу ефіру

5Імунологічні властивості

6Природні механізми передачі

7Тропізм до господаря,його тканин і клітин

8Патологія,формування включень

9Симптоматологія захворювань

Природа вірусів: є 3 гіпотези 1)віруси походять з «утікача» нуклеїнової кислоти, тобто нуклеїнової кислоти, що набула спроможність реплікуватись незалежно від тієї клітини, із якої виникла, хоча при цьому передбачається, що така ДНК реплікується з використанням структур цієї або іншої клітин.

2) є бактерії чи інші одноклітинні організми,які ,претерпіли дегенеративну еволюцію.

3) є древніх,доклеточних, форм життя, перейшли до паразитичному способу існування

23. Морфологія та ультраструктура грибів. Класифікація. Патогенні для людини види.

Гриби представляють собою нефотосинтезуючі організми, які ростуть у вигляді ниток, що переплітаються та галузяться. Їх унікальність полягає в тому, що вони подібні за деякими ознаками як до тваринних, так і до рослинних організмів. Із тваринним світом їх зближує наявність особливої полісахаридної субстанції - хітину, участь в обміні азоту сечовини, а в обміні вуглеводів - глікогену. Однак за способом живлення - шляхом всмоктування, а не заковтування їжі, а також необмеженим ростом, вони нагадують рослини.

Ультраструктура: Клітини більшості грибів вкриті твердою оболонкою, основу якої складають азотисті та безазотисті полісахарди та целюлоза. Цитоплазматична мембрана щільно прилягає до внутрішньої поверхні клітинної оболонки В цитоплазмі міститься чітко диференційоване одне або декілька ядер з ядерцями, центральна вакуоль, мітохондрії, мікросоми, лізосоми, рибосоми, комплекс Гольджі, пластиди, секреторні гранули, різноманітні включення - волютин, солі органічних кислот, фосфатів, солей калію, натрію, заліза, глікоген, пігменти різнобарвних відтінків.

Існують різні класифікації грибів, в основу яких покладено їх природну ознаку - будову органів плодоносіння, характер плодових тіл, їх форму, величину, морфологічні особливості.

Виділяють нижчі та вищі гриби. До нижчих належать хітридіоміцети, ооміцети, зигоміцети. До вищих - аскоміцети, базидіоміцети та дейтероміцети.

Нижчі гриби непатогенні для людини. Однак окремі види мукорової плісняви (рис. 2.53) рідко уражають шкіру, очі, зовнішні слухові проходи, легені, мозкові оболонки, шлунково-кишковий тракт, здатні викликати алергію, професійні оніхомікози та пароніхії у людей, які збирають і обробляють апельсини. Захворювання називаються зигомікозами.

Патогенними для людини є представники родів Aspergillus (рис. 2.54),(рис. 2.55), Penicillium (рис. 2.56),(рис. 2.57), які викликають відповідно аспергільози та пеніциліози шкіри і внутрішніх органів зовнішніх слухових проходів, а також алергічні реакції.

Велике значення в медичній практиці мають гриби роду Candida (рис. 2.58),(рис. 2.59). Вони часто є представниками нормальної мікрофлори організму людини. Але при важких хронічних захворюваннях, імунодефіцитах, злоякісних новоутвореннях, нераціональному застосуванні антибіотиків, гіповітамінозах та авітамінозах здатні викликати серйозні захворювання - кандидомікози (рис. 2.60). Молочниця у новонароджених дітей, заїди в осіб будь-якого віку, системні кандидози з ураженням шкіри, органів дихальної системи та шлунково-кишкового тракту із смертельними випадками - все це спектр дії одних і тих же дріжджоподібних грибів Candida.