- •1 Медична мікробіологія та предмет її вивчення.
- •5Роботи р.Коха та їх вплив на прогрес мікробіології.:
- •7Вчення про гуморальний імунітет ( п.Ерліх, ж.Борде ).
- •8Дослідження д.І.Івановського - важливий етап в розвитку вірусології.
- •9Праці українських мікробіологів д.К.Заболотного, в.Д.Дроботько, с.С.Дяченко, к.Д.Пяткіна
- •10. Систематика та номенклатура мікроорганізмів. Принципи класифікації. Поняття про вид, різновидність, біотип, штам, клон
- •11. Морфологія, ультраструктура та хімічний склад бактерій.
- •13. Субклітинні форми бактерій: протопласти і сферопласти, л-форми бактерій.
- •14. Капсула бактерій, хімічний склад та значення, методи виявлення.
- •15. Джгутики бактерій. Пілі, їх класифікація та функції. Визначення рухливості
- •17. Морфологія та ультраструктура актиноміцетів. Патогенні представники.
- •18. Морфологія та ультраструктура спірохет. Морфологічні різновидності, патогенні види. Методи виявлення спірохет
- •19. Морфологія та ультраструктура рикетсій. Основні види, патогенні для людини.
- •24. Морфологія та ультраструктура патогенних для людини найпростіших. Основні види
- •25. Основні методи дослідження морфології бактерій. Мікроскопія в темному полі зору, імерсійна та електронна
- •26. Імунофлюоресценція (прямий та непрямий метод), використання в діагностиці інфекційних хвороб
19. Морфологія та ультраструктура рикетсій. Основні види, патогенні для людини.
Це прокаріотичні мікроорганізми з родини Rickettsiaceae, що одержали свою назву від прізвища американського дослідника Г. Рікетса, який загинув від лабораторного зараження висипним тифом.
Рикетсії - дрібні плеоморфні бактерії розміром 0,3-0,6 х 0,4-2 мкм Їх поділяють на чотири морфологічних типи: кокоподібні, паличкоподібні, бацилярні та ниткоподібні
Вони мають типову структуру бактеріальної клітини. У них є оболонка, цитоплазма, нуклеоїд. Будова їх клітинної стінки ідентична грамнегативним бактеріям. Рикетсії нерухомі, не утворюють спор і капсул. Вони містять велику кількість ліпідів (до 46 %), тому використання методу Грама для їх фарбування обмежене. Найчастіше для цього слугують методи Романовського-Гімзи (мікроби фарбуються в голубий колір, а ядерна субстанція - в червоний), Здродовського (рикетсії рубіново-червоні, а клітинні елементи - блідо-голубі), негативне контрастування Айзенберга (незафарбовані рикетсії чітко виявляються на голубому фоні).
На поживних середовищах рикетсії не ростуть, їх можна культивувати в організмі лабораторних тварин, у жовтковому мішку курячого зародка, у легенях білих мишей, у кишечнику вошей.
У них поєднуються біологічні властивості прокаріотичних живих систем і вірусів. З першими їх єднає типова будова клітини, а з вірусами - те, що вони є облігатними внутрішньоклітинними паразитами, а також високий вміст ліпідів у цитоплазмі та клітинній стінці.
Більшість рикетсій непатогенні для людини. Вони паразитують на членистоногих. Однак деякі види здатні викликати важкі захворювання у людей, які називаються рикетсіозами. Серед них висипний тиф, марсельська лихоманка, гарячка Цуцугамуші, Ку-гарячка та інші. Збудниками цих та інших рикетсіозів є Rickettsia provazekii, R. typhi, R. tsutsugamushi, Coxiella burnetii.
Велику роль у передачі та розповсюдженні рикетсіозів відіграють воші, блохи та кліщі
. 20. Морфологія хламідій, цикли розвитку. Основні види, патогенні для людини.
Хламідії є дрібними, кокоподібними, нерухомими бактеріями. Вони аспорогенні, не утворюють капсул, грамнегативні. Належать до родини Сhlamydiaceae. Не ростуть на живильних середовищах, є облігатними внутрішньоклітинними паразитами. Поза клітиною людини вони існують у вигляді маленьких тілець діаметром до 0,3 мкм. Протягом свого життєвого циклу хламідії проходять три стадії існування в клітині, утворюючи елементарні, ініціальні та проміжні тільця (рис. 2.42). Тривалість циклу розвитку хламідії - 36-72 год.
Хламідії (Chlamydia trachomatis, C. psittaci) здатні викликати небезпечні захворювання у людини: трахому, паховий лімфагранульоматоз, уретрити, кон’юнктивіти новонароджених, бленорею з включеннями, орнітоз, пневмонію, поліартрит, гастроентерит, менінгоенцефаліт.
Життєвий цикл хламідії включає утворення двох основних форм (рис. 23-1).
• Елементарне тільце хламідії ( ЕТ) - дрібна (02-05 мкм) сферична позаклітинна структура із тришаровою клітинною стінкою. Метаболічні малоактивні і адаптовано до позаклітинного виживання. Елементарні тільця хламідій - інфекційні одиниці, що заражають клітини. За Романовським-Гімзою ЕТ забарвлюються в пурпурний колір.
• Ретикулярної тільце хламідії (РТ) - репродукційна внутрішньоклітинна форма. Представлено більшим освітою (до 1 мкм), що має сітчасту структуру з тонкою клітинною стінкою. Розвивається протягом 5-6 год з ЕТ, проник в цитоплазму і зазнала структурні зміни. Спочатку з ЕТ утворюється ініціальні тільце (вегетативна форма), забарвлюється в синій колір за Романовським-Гімзою. Потім ініціальні тільце перетворюється в РТ.
Після утворення РТ хламідійна клітина починає бінарно ділитися, утворюючи тільця включень у вигляді вакуолей в цитоплазмі інфікованої клітини
21. Канонічні та неканонічні віруси. Морфологія, ультраструктура та хімічний склад.
Віруси-самостійна група неклітинних організмів,які проявляють ознаки живих істот лише знаходячись в чутливій клітині – хазяїна
Морфологія канонічних вірусів
-розміри:15-40 нм-180-350 нм
Форма-сферична,багатограна,кулеподібна,сперматозоїдна,паличкоподібна
Хімічний склад-НК,Б,Л,В
Ультраструктура:
-геном(ДНК або РНК)
-оболонка(капсид та суперкапсид)
1.Прості віруси-лише капсид
2.Складні віруси-капсид і суперкапсид
-рейепторна система(глюкопротеїди або гліколіпідні молекули)
-необовязкові компоненти(ферменти зовн та внутр.)
неканонічні віруси — пріони, тобто білкові інфекційні частинки, які мають вигляд фібрил розміром (10...20)х(100....200) нм. Пріони, мабуть, є одночасно індукторами і продуктами автономного гена людини або тварин і в умовах повільної вірусної інфекції викликають у них енцефалопатії.
Мають аномальну тривимірну структуру і здатні перетворювати гомологічні йому нормального білка в собі подібний.
22. Класифікація вірусів, основні принципи. Сучасні погляди на природу вірусів.
Класифікація :
1Тип НК,її структура.
2.Розміри,морфологія,симетрія вібріону,число капсомерів,наявність суперкапсиду
3.Наявність специфічних ферментів,особливо РНК- і ДНК-полімераз,нейрамінідази
4.Чутливість до фізичний і хімічний агентів,особливу ефіру
5Імунологічні властивості
6Природні механізми передачі
7Тропізм до господаря,його тканин і клітин
8Патологія,формування включень
9Симптоматологія захворювань
Природа вірусів: є 3 гіпотези 1)віруси походять з «утікача» нуклеїнової кислоти, тобто нуклеїнової кислоти, що набула спроможність реплікуватись незалежно від тієї клітини, із якої виникла, хоча при цьому передбачається, що така ДНК реплікується з використанням структур цієї або іншої клітин.
2) є бактерії чи інші одноклітинні організми,які ,претерпіли дегенеративну еволюцію.
3) є древніх,доклеточних, форм життя, перейшли до паразитичному способу існування
23. Морфологія та ультраструктура грибів. Класифікація. Патогенні для людини види.
Гриби представляють собою нефотосинтезуючі організми, які ростуть у вигляді ниток, що переплітаються та галузяться. Їх унікальність полягає в тому, що вони подібні за деякими ознаками як до тваринних, так і до рослинних організмів. Із тваринним світом їх зближує наявність особливої полісахаридної субстанції - хітину, участь в обміні азоту сечовини, а в обміні вуглеводів - глікогену. Однак за способом живлення - шляхом всмоктування, а не заковтування їжі, а також необмеженим ростом, вони нагадують рослини.
Ультраструктура: Клітини більшості грибів вкриті твердою оболонкою, основу якої складають азотисті та безазотисті полісахарди та целюлоза. Цитоплазматична мембрана щільно прилягає до внутрішньої поверхні клітинної оболонки В цитоплазмі міститься чітко диференційоване одне або декілька ядер з ядерцями, центральна вакуоль, мітохондрії, мікросоми, лізосоми, рибосоми, комплекс Гольджі, пластиди, секреторні гранули, різноманітні включення - волютин, солі органічних кислот, фосфатів, солей калію, натрію, заліза, глікоген, пігменти різнобарвних відтінків.
Існують різні класифікації грибів, в основу яких покладено їх природну ознаку - будову органів плодоносіння, характер плодових тіл, їх форму, величину, морфологічні особливості.
Виділяють нижчі та вищі гриби. До нижчих належать хітридіоміцети, ооміцети, зигоміцети. До вищих - аскоміцети, базидіоміцети та дейтероміцети.
Нижчі гриби непатогенні для людини. Однак окремі види мукорової плісняви (рис. 2.53) рідко уражають шкіру, очі, зовнішні слухові проходи, легені, мозкові оболонки, шлунково-кишковий тракт, здатні викликати алергію, професійні оніхомікози та пароніхії у людей, які збирають і обробляють апельсини. Захворювання називаються зигомікозами.
Патогенними для людини є представники родів Aspergillus (рис. 2.54),(рис. 2.55), Penicillium (рис. 2.56),(рис. 2.57), які викликають відповідно аспергільози та пеніциліози шкіри і внутрішніх органів зовнішніх слухових проходів, а також алергічні реакції.
Велике значення в медичній практиці мають гриби роду Candida (рис. 2.58),(рис. 2.59). Вони часто є представниками нормальної мікрофлори організму людини. Але при важких хронічних захворюваннях, імунодефіцитах, злоякісних новоутвореннях, нераціональному застосуванні антибіотиків, гіповітамінозах та авітамінозах здатні викликати серйозні захворювання - кандидомікози (рис. 2.60). Молочниця у новонароджених дітей, заїди в осіб будь-якого віку, системні кандидози з ураженням шкіри, органів дихальної системи та шлунково-кишкового тракту із смертельними випадками - все це спектр дії одних і тих же дріжджоподібних грибів Candida.