II етап епідемічної діагностики. Для вироблення гіпотези про веду­чий тип епідемічного процесу в давай ситуації необхідно проаналізува­ти слідуючи ознаки/її група/;

І. Розподіл хворих і носіїв по віку. Для цілей епідемічної діагностики доцільно обмежитись тільки індикаторними віковими угрупуваннями, утягування яких в епідемічний процес характерно для того чи іншого типу епідемічного процесу. Так, діти в віці від народження до 3 місяців/які не відвідають дитячі заклади/, можуть бути утягнуті,- в епідемічний про­цес тільки через побутові фактори в сім'ї. Діти в віці від З міс. до 1 року утягуються в епідемічний процес як через побутові фактори, так і через харчові. Але вони, як правило, не одержують некип'яченої води, не беруть в водному типі епідемічного процесу на території.

Серед дорослих нема жодної вікової групи, яку б можна вважати індикаторною. Таку функцію з усіх вікових угрупуваннях може виконати група одиноких, безсімейних осіб, які частіше всього заражаються через загальні фактори продукти, вода.

2.Розподіл хворих і носіїв по професії. в зв’язку з тим, що зараженість дорослих в значний мірі визначається умовами виробничої обстанов­ки, треба виділити працівників тих професій, які по умовам праці підлягають особливому ризику зараження або можуть передавати заразний почате іншим особам.

При кишкових інфекціях антропонозної природи доцільне виділити робітників підприємств та закладів громадського харчування і торгівлі продовольчими товарами /утягнення цієї групи в епідемічний процес більш властиве для варіантів зараження через харчові продукти/. Одночасно треба враховувати захворюваність і членів сімей працівників, віднесених до категорії "харчовиків”.

3. Розподіл хворих по клінічним особливостям початку захворювання. Клінічні особливості початку захворювання в значній мірі залежать від величини інфікуючої дози, а ця доза-від можливості підрощений збудника на факторах передачі, тобто в кінцевому рахунку від особливості факторів передачі. Особливо сприятливі умови для підращування збудників кишкових інфекцій створюються при попаданні їх на харчові продукти, що є добрим живильним середовищем, наприклад, молочні продукти, деякі приготовлені страви. Тому при зараженні через харчі захворювання має перебіг з вираженими симптомами гастроентериту, нерідко-як харчова токсикоінфекція.

При зараженні через воду, як правило, меньш реально одержання інфіку­ючої дози. Тому для таких ситуацій характерна наявність великої кількості захворювань, що мають перебіг в легкій формі, носіїв.

4.Розподіл хворих і носіїв з урахуванням виділеного збудника. При цьому особливу увагу звертається на динаміку етіологічної структури, моно-або політіологічність захворювань, а також відсоток бактеріологічного підтвердження діагнозу кишкового захворювання. Аналіз цих даних допомог, є диференціації харчового та водного типу епіде­мічного процесу при харчовому типі, коли створюються сприятливі умо­ви для підрощування збудника якомусь певному продукті, має місце як правило, зсув в етіологічній структурі за рахунок збільшення пито­мої ваги одного виду або вару збудника. Якщо мова не йде про овочі та фрукти як фактори передачі, відмічається моноетіологічність /переважання одного виду, серо-ферментовара збудника, частіше відмічається поліетіологічність захворювань. Мала інфікуючи доза, що знаходиться в воді, утруднюють знаходження їх в матеріалі від хворих. Тому, не дивлячись на ріст захворюваності та відсутність змін в роботі бактеріологічних лабораторій, відбувається зниження відсотку бактеріологічного підтвердження захворювань.

ІІІ етап епідеміологічної діагностики. Після виділення тилу епіде­мічного процесу в конкретнім ситуації необхідно визначити варіант типу в відповідності з фактором передачі та місцем його інфікування. Цьому служить аналіз слідуючої ІІІ групи ознак, що характеризують умо­ви зараженості населення: розподіл хворих та носіїв по особливостям харчування, водопостачання та водокористування, по умовам помешкання, терміну утягування в епідемічний процес, особливостям розподілу захворюваності по території, джерелам інфекції;

Для епідеміологічної діагностики найбільш суттєво провести аналіз з урахуванням таких ознак епідемічного процесу, як розподіл хворих по організації харчування, умовам водокористування та умовам помешкання, так як ці ознаки допомагають оцінити епідеміологічну активність харчових, водних, побутових факторів передачі.

Для того, щоб скласти уявлення про місця інфікування харчових факторів передачі, виділена окрема група хворих, які харчувались тільки, в сітці громадського харчування або тільки в домашніх умовах. Наявність захворювань серед дітей, що одержували тільки грудне молоко, характерне дня передачі інфекції через побутові фактори передачі.

Відповідне угрупування хворих по умовам водопостачання та водоко­ристування дозволяє виявити роль водного фактору передачі.

Щодо інших ознак, перечислених вище, то в епідеміологічній діагнос­тиці вони відіграють допоміжну роль.

Особливості розподілу вогнищ по території в кінцевому рахунку визначається умовами, що сприяють зараженню/побутові та виробничі умови що сприяють зараженню/побудові та виробничі умови, характер водопостачання та харчування, перебування в організованому колективі. Наприклад, "прив'язаність" захворюваності до локальної території при в типі епідемічного процесу сигналізує про наявність джерела інфекції інфікуючого фактору передачі на даній території.

Важливо вивчати таку ознаку, як частота виявлення джерел інфекції. В раді випадків невдалі пошуки джерел інфекції самі по собі є одним з непрямих додаткових доказів на користь відповідного типу епідемічного процесу-в одного /такі звані хронічні водні епідемії купальні спалахи /, рідше харчового типу.

для складання гіпотези про фактор передачі та місці його інфіку­вання використовуються відповідні диференціальні-діагностичні таблиці типів епідемічного процесу.

Наведені на І-ІІ-ПІ етапах епідеміологічної діагностики перелік ознак епідемічного процесу представляє собою мінімум інформації необ­хідної для епідеміологічної діагностики, без якого її проведення немо­жливе. Тому, організовуючи роботу в плані оперативного аналізу, треба забезпечити збирання всієї необхідної для епідеміологічної діагноста інформації, що дає висвітлення проявів перечислених ознак.

ІV етап епідеміологічний діагностики. Гіпотеза про ведучий фактор передачі та місце його інфікування підтверджується вивченням додат­кових матеріалів: результатів лабораторних досліджень, даних поточного санітарного нагляду ,ряду епідеміологічних матеріалів. Перелік необхід­них матеріалів наводиться в відповідних диференціально-діагностичних таблицях, що характеризують типи епідемічного процесу та найбільш ти­пові варіанти кожного типу.

V етап епідеміологічної діагностики. На даному етапі передбачається використання статистичних методів для вивчення характеру та тісноти зв'язку між захворіваністю та виявленими факторами, що послужили при­чиною захворюваності. Для аналізу зв'язків в цьому випадку використо­вують кореляційний та регресивний метод.

VI етап епідеміологічної діагностики. Максимальна ціле направленість протиепідемічних і особливо профілактичних заходів може бути досягну, та в результаті прискіпливого дослідження механізму інфікування факторів передачі інфекції. На жаль, не завжди така можливість в ході дослідження, особливо при великій віддаленості місця інфікування хар­чових продуктів від місця їх споживання.

Як видно з схеми-алгоритму оперативного епідеміологічного аналізу. епідеміологічна діагностика проводиться в групах вогнищ, що виник­ли одночасно.

Сигнали про їх появу одержують з матеріалів стеження за кількіс­ними та якісними проявами епідемічного процесу за рівнями та динамкою захворюваності.

Для оцінки ситуації як „загрожуючи епідемічним неблагополучям” або „контрольні” рівні для даної інфекції в конкретний час, на конкретній території або в групі населення. Оцінка ситуації здійсняються шляхом співставлення фактичних рівней захворюваності з контрольними.

Для того, щоб визначити час появи груп вогнищ, що виникли одночасно, визначаються контрольні рівні для місяця, декади, тижня, дня. В умовах практичної діяльності найбільш оправдано використання тижневих контрольних рівней.

Запропоновані різні методики підрахунку контрольних рівней.

В якості нормативного показника можуть бути використані довірчі межі коливань медіани, що вирахувана на основі показників захворюва­ності за аналогічний відрізок часу за попередні роки і більше. Необхідною умовою для вирахування нормативних показників є вилучення з розрахунків захворювань зі спалахів або групової захворюваності.

Від цього залежить наближення нормативних показників до реальних рівней захворюваності, притаманним періоду епідемічного благополуччя

При викладенні оперативного епідеміологічного аналізу основна увага приділена вище кишковим інфекціям.

При інфекціях дихальних шляхів в порівнянніі з такими при кишкових інфекціях в деякі особливості. Зокрема при оперативному епідемі­ологічному аналізі нема необхідності, як правило, виявляти фактори передачі

В зв'язку - з цим для оперативного аналізу доцільно вести в СЕС таблицю спостереження за епідеміологічним, фоном по дільницям та по дитячим закладам, на якій відмічають дати виявлення захворювань, число захворювань.

Ретроспективний аналіз захворюваності

Ретроспективний епідеміологічний аналіз покликаний забезпечити рішення слідуючи задач:

1. Оцінка загальної епідеміологічної ситуації на основі вивчення структури інфекційної захворюваності з визначенням найбільш акту­альних, тобто тих, що мають найбільше епідеміологічне соціальне та економічне значення інфекцій.

2.Виявлення загальних закономірностей епідемічного процесу інфекційних хвороб та їх причин з результаті вивчення багаторічної динаміки захворюваності.

3.Вивчення особливостей епідемічного процесу найбільш актуальна ін'єкцій та причин, що їх обумовили в конкретних умовах.

4. Оцінка ефективності заходів, проведених за попередній період.

5. Забезпечення правильного підходу до планування заходів, напраних на зниження захворюваності, виходячи з закономірностей епі­демічного процесу та його особливостей на конкретній території.

"Само по собі планування профілактичних та протиепідемічних за­ходів є самостійним розділом роботи епідеміолога. Дані епідеміологічного аналізу треба розглядати як необхідну передумову для склада­ння раціонального, науково обґрунтованого комплексу заходів боротьби та профілактики.

Ретроспективний аналіз, отже, може проводитись за ряд років, рік або відрізки року. При цьому широко використовуються статистичні методи дослідження.

Оцінка загальної епідеміологічної ситуації базується на даних вивчення структури інфекційної захворюваності, тенденцій захворюва­ності, співставленний їх з захворюваніст попередніх років та матеріалами захворюваності по більш крупній території, в склад якої вхо­дить даний район, місто або область. Аналіз захворюваності по окремим територіям -має на меті цілі виявити території з високими захворюваності дія прийняття відповідних заходів по зниженій, а також територій з низьким рівнем захворюваності для значення досвіду роботи на цих територіях. Однак, перш ніж зробити відповідні висновки, необхідно визначити, чи є відмінності в складі населення на територіях, що порівнюються і в випадку наявності таких обчислити стандартизовані показники.

Причому стандартизація повинна здійснюватись не тільки за ві­ком /а при туберкульозі, наприклад, і за статтю/, але і по числу дітей, що відвідують дитячі заклади, по скільки ці фактори можуть суттєво впливати на загальні показники захворюваності.

Вивчаються і співставляється показники захворюваності, летальності та смертності. Зростання летальності на доні зниження захворюваності та смертності/ наприклад, при дифтерії/може вказувати на неповну реєстрацію захворівших та ускладнення епідеміологічної обстановки. Важливо також визначити питому вагу інфекції. Безумовно велике значення мають інфекції, що вперше з’явились на даній території перш за все особливо небезпечні інфекції, в силу величезних соціальне економічних втрат. Щільної уваги потребують інфекції, що тривалий час реєструвались на території і знову появились.

Соціальне значення інфекції визначається втратами, які вони наносять здоров'ю людей, і дезорганізуючим впливом захворюваності на різні форми життя і діяльності населення. Показники смертності інвалідність частоти, тривалості тимчасової втрати працездатності дозволяють скласти уяву про вплив інфекції на виробничу діяльність працездатного населення.

Економічна значимість захворюваності інфекційними хворобами визначається як прямими/затрати на лікування, оплата непрацездатності, проведення протиепідемічних заходів, так і непрямими втратами, заподіяних в зв'язку з обмеженням трудових ресурсів, відволіканням сил та засобів на боротьбу з ними.

Як було сказано вище, однією з задач ретроспективного епідеміологічного аналізу захворюваності є виявлення загальних закономірностей епідемічного процесу, сезонність. Вирішення цієї задачі базується на даних дослідження багаторічної динаміки захворюваності, характеру багаторічної тенденції, для чого складають динамічні ряди з показників захворюваності за 5-ій років і більше і здійснюють аналіз динамічних рядів/метод укрупнених періодів, змінної середньої, метод виважених змінних середніх, метод найменших квадратів/.

Багаторічну тенденцію характеризують по її направленості та швидкості. Зміни рівня динамічного ряду, використовуючи показники зростай приросту темпів зростання.

При інфекціях дихальних шляхів особливе значення набуває аналіз за період часу, що максимально можливий з урахуванням періодичності, притаманній тій або іншій інфекції. ІІричому при інфекціях керованих за допомогою вакцинації, аналіз захворюваності в динаміці повинен супроводжуватись аналізом імунного прошарку серед населення/близькість зв'язку між ними може бути виміряне за допомогою коефіцієнтів кореляції почала проводитись недавно, доцільно також звернутись до аналізу темпів зростання та приросту/ опаду /захворюваності по наростанню яких можна думати про ефективність заходів.

Аналіз багаторічної періодичності може бути здійснений з використанням досить складних методів: автокорроляційного, гармонічно­го та спектрального використати при наявності ЕОМ.

Коливання рівня захворюваності, по місяцям року виникають в результаті дії постійних, періодично діючих та нерегулярним причин.

Постійно діючі причини .формують захворюваність на протязі цілого року, тобто мінімальний рівень інтенсивності процесу, який можливий з даних умовах.

Періодично діючі причини формують „епідемічну надбавку” до рівня захворюваності на протязі цілого року. В зв'язку з тим, що вони діють на, протязі року завжди приблизно в один і той же час, один і той же сезон їх називають сезонниця, а для характеристики зміни, форми слід епідемічного процесу використовують термін "сезонність".

Найчастіше для аналізу сезонності в умовах практичної діяльності використовуються екстенсивні показники/в відсотках до річного підсу­мку/. Однак більш доцільно використовувати показники сезонних коливань/відношення середньоденного місячного числа захворювань до сере­дньоденного річного числа захворювань, виражене із відсотках тому, що вони обчислюються з середні величин, врятовують різну тривалість місяців та зручні для графічного зображення в вигляді діаграми координат.

Поряд з помісячнім аналізом всієї суми захворювань є доцільні аналізувати окремо захворюваність, пов'язану зі спалахами і не пов’язану з розшифрованими спалахами. В цьому випадку вивчається питома вага захворюваності спалахах серед загальної суми захворювань в кожно­му місяці в період сезонного прийому та за рік в цілому число спалахів в організованих колективах, в сім’ях та квартирах.

Треба мати на увазі, що перераховані вище методи вивчення сезоності дозволяють скласти уяву про кількісні характеристики щомісячної захворюваності, але не відповідають на питання, чому відбувається ці зміни. Для відповіді на це питання необхідні спеціальні епідеміологічні дослідження.

Аналіз захворюваності по віковій ознаці дозволяє виявити групу населення яке підлягає підвищеному ризику заручення та розкрити при­чини найбільш частого утягування в епідеміологічний процес тих або інших вікових груп. Навіть межах групи гострих кишкових інфекцій. При різних нозоформах в зв'язку з неоднаковою інтенсивністю дії шляхів та факторів передачі неоднаково вражаються різні вікові групи. Так при черевному тифі в силу дії купального фактору на ряді територій вражаються підлітки, при інших умовах зараженості – дорослі. При дизентерії частіше втягуються в епідемічний процес діти.

Інфекції дихальних шляхів характеризуються переважним ураженням дитячих контингентів/в тому випадку, якщо дітям не приводиться щепленя/. При інфекціях при яких проводяться профілактична вакцинація, відбуває­ться значно зниження захворюваності за віком, і іноді ві­дносно збільшується захворюваність дітей. В зв'язку з цим аналіз захворюваності по віковим групам викликав особ­ливо зацікавленість при цих інфекціях. При виборі вікових угруповань для аналізу необхідно враховувати календар щеплень для вивчення особливостей утягування в епідемічний процес щеплених та не щеплених вікових груп.

Важливе місце в епідеміологічному аналізі посідає вивчення розподілу захворюваності серед певних груп населення в залежності від професій, житлово-побутових умов. 3окрема при такій кишковій інфекції як дизентерія серед дорослих. „групами ризику” є працівники харчоблоків торгівлі харчовими продуктами.

Поряд з цим, представляє інтерес і аналіз захворюваності серед непрацюючих пенсіонерів які нерідко залучаються до догляду за дітьми і можуть бути джерелами інфекції при різних інфекціях.

Серед дитячого населення виділяються групи дітей, які відвідують які не відвідують дитячі заклади. Однак, при аналізі цієї ознаки необхідно мати на увазі, що в дитячих закладах мав місце більш повне виявлення хворих, а з іншого боку, дитина, яку відвідує дитячий заклад, може заразитись і поза дитячим закладом Тому, порівнюючи захворюваність цих двох груп дитячого населення, треба поряд з загальним показником захворюваності "організованих" дітей вираховувати показник по числу осіб, що заразились в дитячих закладах, виключивши хворих, виявлених в перші два дні надходження в дитячий заклад або захворівши в період сутності в дитячому закладі. Противному разі може скластись неправильне враження про захворюваність в організованих колективах.

Враховуючи різноманітні умови, що впливають епідемічний процес важливо вивчити особливості епідеміології окремих нозоформ на конкре­тних територіях з метою максимальної адаптації системи заходів боротьби та профілактики.

Слід –підкреслити, що остаточний висновок про ведучий тип епідеміч­ного процесу, що обумовлений появою основної маси епідемічних вогнищ, може бути зроблений лише на снові інтеграції даних аналізу захворюваності в слідуючи трьох груп вогнищ:

1.Вогнища з захворюваннями, пов'язаними зі спалахами

2.Вогнища з захворюваннями причина виникнення яких буди вияснена поза спалахами: випадки побутових заражень, завозу інфекції, а також вогнищ, зрозшифровагною причиною виникнення в ході оперативного аналізу захворювання

3.Вогнища, з захворюваннями, причина виникнення яких залишилась нез'ясована.

Епідеміологічна діагностика з третій, найбільш багаточисленній групі вогнищ базується на поєднанні ознак епідемічного процесу, як і при опе­ративному аналізі захворюваності.

Таким чином, ретроспективний аналіз захворюваності включає 4 основ­них розділи роботи:

1/ аналіз структури та рівней захворюваності;

2/ аналіз багаторічної динаміки захворюваності;

З/ аналіз річної, динаміки захворюваності / епідеміологічну діагностику, що особливо важливо при інфекціях з багатьма шляхами та факторами.

Ретроспективний аналіз захворюваності дозволяє оцінити епідеміологічну ситуацію, виявити загальні закономірності епідемічного процесу при різних нозологічних формах особливості епідемічного процесу різних захворювань в умовах конкретної місцевості, причини та фактори, що обу­мовили ті або інші якісні характеристики епідемічного процесу, Знання цих причин створює передумови для планування ціленапрвлених заходів боротьби та профілактики

Література

1. Беляков В.Д., Яфаев Р.Х. Епідеміологія: 1989, ст. 20-36, 75-84, 93-151

2. Епідеміологія /Васильченко А.А., Вернер О.М., Гирін В.М. та ін.-К; 1993

3. Епідеміологія: учебник. Под. Ред. И.И.Елкина. Изд. 3-е, 1979 ст. 114-127

4. Руководство по епедемиологии инфекционных болезней: В 2, 1993/ст 162-196/

5. Общая и частная епидемиология. 1993, ст 88-116

6. Черкаський Б.Л. Эпидемиологический аналіз. В.Ф. Попов, 1973, 216 ст.

7. Шляхов Э.Н. Практичечкая эпидемиология. Изд. 4-е.1986, ст. 81-101, 150-160