Співвідношення експерименту та спостереження в неконтрольованому експерименті

Методи дослідження	Конкретні дії	Ціль
Експереминтальні	Штучне втручання в природній хід епідемічного процесу, що здійснюється органами охорони здоров’я при проведенні протиепедимічних заходів. Формування рівноцінних груп спостереження, що розрізняються лише по використанню /невикористанню/ або якості проведення протиепідемічного захворюваності в виділених групах.	Оцінка гіпотези про фактори ризику та ефективність протиепідемічних заходів
Спостереження	Виділення в одній і тій же групі періодів спостереження, що розрізняються по використанню /не використанню/ або якісністю проведення протиепідемічного заходу, і порівняння показників захворюваності в періоди спостереження

Доведений., результат зниження захворюваності або запобігання зах­ворювань характеризує фактичну ефективність заходу.

В неконтрольованому експеременті в поєднанні з когортним епідемі­ологічним спостереження оцінюється і потенціальна його ефективність, якщо вона не була раніше визначена в контрольованому епідеміологіч­ному досвіді при цьому, як показано в таблиці "Співвідношення експерименту та спостереження в неконтрольованому експеременті", зас­тосовуються два основних підходи до оцінки результатів/аналіз рівня структури та динаміки захворюваності в різних місцях/колективах/ що розрізняються по застосуванню/не застосуванню/або якістю проведення заходу; 2 аналіз рівня, структури та динаміки захворюваності в одному і тому ж місці/колективі/ в різні періоди часу, що розрізняються засто­суванням/ не застосуванням/або якістю проведеного заходу.

"Природний експеримент". Різного роду події, що супроводжуються масовою Захворюваністю або її зупиненням, можуть стати при ціленаправельеному їх аналізі основою для побудови нових наукових гіпотез.

„Фізичне” моделювання епідемічного процесу. При вивченні інфекційне: захворюваності дослідники час від часу знаходили шляхи штучного від­творення явищ, імітуючи епідемічний процес в природних умовах. Цей варіант експерименту в епідеміології називають фізичним моделюванням на відміну від математичного моделювання.

Експериментальна епізоотологія. На протязі тривалого часу до експериментальної епідеміології відносили "досліди в Мишиних містечках". Суть їх заключається в тому, що експерементатор вивчає розвиток епізоотичного процесу комбінуючи на свій погляд співвідношення заражених та незаражених тварин, а також умови їх взаємодії. Таким шляхом виник можливість прослідкували долю збудника при пасаді через сприйнятливі та імунні організми, зрозуміти умови збереження збудника в міжепізоотичний період або виявити інші важливі для розуміння взаємовідношень популяції паразита та хазяїна факти. Перенесення їх на епідемічний процес завади вимагає обережності.

Проблема контролю в епідеміологічних дослідженнях

Достовірність будь-яких епідеміологічних досліджень в значній мірі залежить від того, наскільки вдалось сформулювати рівноцінні групи спостереженн /порівняння/. Обов’язкові правила формування та оцінки груп порівняння в контрольованих епідеміологічних дослідженнях наведені в таблиці "Правила формування та оцінки груп порівняння в контрольованих дослідженнях”.

Таблиця

Правила формування оцінки груп порівняння в контрольованих епідеміологічних дослідження

Основні вимоги до груп	Основні правила формування	Методи оцінки рівноцінності груп
Рівноцінність по всім ознакам, крім досліджуваного фактора	Формування „внутрішнього контолю” за допомогою індивідуальної вибірки. Формування „зовнішнього контролю” за допомогою кущової вибірки	Порівняння по доступним ознакам /вік, стать, професія, соціальний стан/
	Випадкове вибірковий метод формулювання груп порівняння. Забезпечення неусвідомленості дослідників та досліджуваних . Стандартизація питань та процедур при зборі інформації	Порівняння показників захворюваності не тільки вивчаємої формою хвороби але й іншими формами

У випадку виділення порівняльних груп на основі контрастних значень Захворюваності виникає вимога знайти перемінну дія якої неоднакова в виділених групах при рівноцінності порівняльних груп за іншими ознаками неконтрольованих експерементах важливим критерієм достовірності в пливу на епідемічний процес оцінюваного заходу /або оцінюваним заходів/ є однаковий рівень захворюваності вивчаємої інфекції в порівнювальних групах до застосування заходу і /або/ іншими захворюваннями в порівняльні періоди.

Математичне моделювання

/кількісна епідеміологія/

В процесі використання аналітичних епідеміологічних методів здійснюється логічне моделювання-відтворення в думках механізму Розвитку епідемічного процесу, погодженого фактичним матеріалом про його прояви. За допомогою фізичного моделювання та інших експериментальних методів в епідеміології доводиться правильність логічної моделі при достатньому вивчені механізму розвитку епідемічного процесу здійснюється математичне відтворення/ прогнозування/ проявів епідемічного процесу для різних умов його розвитку.

Розрізняють два метода математичного моделювання в епідеміології! – формальне математичне та кількісне.

Формально математичне моделювання це прогнозування проявів епідемічного процесу на основі використання математичних формул,виведених з цифрових матеріалів, характеризуючи Фактичні прояви епідемічного процесу.

Кількість моделювання базується на використані математичних формул, параметрами яких є конкретні фактори ризику.

Якщо кількісне моделювання область наукових досліджень, то елементи формально математичного моделювання /прогнозування/ використовується при ретроспективного епідемічного аналізу.

Епідеміологічний аналіз - сукупність прийомів та способів вивчення епідемічного процесу та оцінки ефективності профілактичних протиепідемічних заходи.

Епідеміологічний аналіз прийнято поділяти на оперативний /поточний/ та ретроспективних.

Оперативний епідеміологічний аналіз захворюваності.

Метою оперативного епідеміологічного аналізу є швидко та своє­часно розкрити причини виникнення вогнищ на території і таким чином забезпечити своєчасно ліквідацію їх оперативний епідеміологічний аналіз передбачає насамперед оперативну оцінку епідеміологічної ситуації. Вона може бут и визначена як сприятлива, задовільна, загрожуюча та не сприятлива.

Для одержання можливості оцінити епідеміологічну обстановку по конкретній нозологічній нормі необхідно здійснювати динамічне спостереження /"слідкування"/ за рядом параметрів в відповідності з алгоритмом поточного едідеміидогічного аналізу.

Слід підкреслити,що оперативний аналіз представляє собою цілу систему прийомів та способів нерозривно пов'язаних між собою і здійснювальних схованих в суворо визначеній послідовності, що дозволяє представити цю систему в вигляді "схеми-алгоритму оперативного епідеміологічного аналізу/ спілкування/

До них відносяться кількісні та якісні характеристики епідемічного процесу, далі, що характеризують циркуляцію збудника в навколишньому середовищі, фактори, що визначають інтенсивність епідеміологічногоі процесу. Вказані параметри розглядаються не ізольовано.

Стеження за динамікою якісних та кількісних характеристик епідемічного процесу дозволяє своєчасно виділити групи вогнищ, що виникли одночасно. Це в свою чергу в сигналом про неблагополучну, міологічну обстановку і спонукав використовувати прийоми епідемічногої діагностики для встановлення причин ускладнення епідемічної обстановки.

Слід підкреслити, що з метою максимальної оперативності треба проводити дослідження в процесі епідеміологічної дослідження в процесі епідеміологічної діагностики, використовуючи попередні діагнози і враховуючи захворювання по датам їх виникнення, а випадки бактеріоносійства по датам забору матеріалу для бзктеріологічного дослідження

Схема-алгоритм оперативного епідеміологічного еналізу/ стеження представлена на слідуючій сторінці.

Схема алгоритм

Оперативно епідеміологічного аналізу стеження

Кількісна характеристика епідеміологічного процесу

Якісна характеристика епідеміологічного процесу

Циркуляція збудника в навколишньому середовищі

Фактори, що визначають інтенсивність епідемічного процесу

Сигнал про епідеміологічну обстановку, що погіршилась та появу груп вогнищ, що виникли одночасно

Сигнал про можливе погіршення епідеміологічної обстановки та появу груп вогнищ що виникли одночасно

Виділення груп вогнищ, що виникли одночасно

Епідеміологічна діагностика в групах вогнищ, що виникли одночасно

Протиепідемічні заходи

Запобіжні

/профілактичні/

заходи

Епідеміологічна діагностика - сукупність прийомів та способів для складання висновків по конкретній епідеміологічній ситуації.

Нижче наводитеся викладення епідеміологічної діагностики на мо­делі гострої дизентерії/ з передбаченням визначення типу епідемічно­го процесу, встановлення ведучих акторів передачі, виявлення місць їх інфікування/.

Епідеміологічна діагностика представляє по суті розпізнавання по „образу". Як відомо, існує три типа епідемічного процесу; харчовий, водний, побутовий. Кожному з них притаманний свій прояв і поєднання ознак епідемічного процесу .Розпізнавання по образу проводиться шля­хом співставлення фактичних проявів ознак епідемічного процесу з вказаними тиковими ознаками.

Безумовно, епідеміологічна діагностика в одним з основних фрагментів системи, тему що дає безпосередній вихід в ціле направлені проти­епідемічні та профілактичні заходи.

Нижче наводяться параметри, що мають важливе значення для здійс­нення оперативного епідемічного аналізу.

1.Кількісні характеристики епідемічного процесу. Зміни кількісних характеристик епідемічного процесу/рівень захворюваності/є сигналом умов зараженості, що змінились. Для того, щоб своєчасно помітити ці зміни, необхідно визначити так звані "контрольні рівні захворюваності, характерні періоду епідеміологічного благополуччя з урахуванням до­вірчих меж їх коливань. Порівнюючи з ними , фактичну захворюваність з урахуванням носійства, можна своєчасно відмітити виникнення загрози епідеміологічного неблагополуччя та момент початку його.

Сигналом епідемічного неблагополуччя є поява груп захворювань та вогнищ, що виникли одночасно. Під групою вогнищ, що виникли одночас­но розуміють ряд вогнищ, що виникли в межах середньої тривалості од­ного інкубаційного періоду і мають між собою суттєві епідеміологічні зв'язки/по джерелу інфекції або фактору передачі/. Де виявлення цих зв'язків треба говорити тільки за умови виділення груп вогнищ, що ви­никли одночасно. Пошук зв'язків в групі-одна зважливих задач епідемі­ологічної діагностики. Але до її початку необхідно визначити межі групи вогнищ/ще виникли одночасно/в просторі.

2. Якісні характеристики епідемічного процесу. Зміни якісних ознак епідемічного процесу/ особливості розподілу хворих за віком, статтю, професією / також є результатам змін в умовах зараженості населення і звичайно поєднується зі зміною кількісних характеристик, властивих ситуацій, що розцінюється як „задовільна.”

3.Дані, що характеризуються циркуляцією збудника в навколишньому середовищі. Результаті спостереження за циркуляцією збудника в навколишньому середовищі при ряді інфекцій/ наприклад, знаходження синьогнійної палички, клебсіел на предметах догляду, білизни і інших об'єк­тах в пологових будинках/давати можливість передбачити можливе погіршення епідеміологічної обстановки і диктують необхідність посилення всіх необхідних заходів боротьби та профілактики, однак в ряді випадків факт циркуляції збудника в навколишньому середовищі вже свідчить про появу неблагополучної ситуації. Так, знаходження токсичного холерного вібріона Ель-Тор в воді відкритих водоймищ при відсутності зареєстрованих захворювань свідчить про занесення інфекції та "приховану" циркуляцією збудника серед населення.

4.Фактори, що впливають на зміну інтенсивності епідемічного процес при усіляких інфекціях це різні фактори: при інфекціях дихальних шляхів-імунологічна структура населення, при кишкових інфекціях-санітарно гігієнічна характеристика території.

Зміни в цих характеристиках дозволяють погіршення епідеміологічної ситуації, організувати та провести ціле направлені профілактичні заходи.

Перед тим, як приступити до епідеміологічної діагностики, необхідно чітко сформулювати задачу, що стоїть на даний час по відношенню до конретної інфекції.

Виходячи з цієї задачі при вивченні епідеміологічної ситуації насамперед треба оцінити її як пов'язану або недов'язану з активною участю загальних факторів передачі/перший етап діагностики/;

-визначити, який тип епідеміологічного процесу є превалюючи в ситуації, що вивчається/другий етап/;

- встановити ведучі фактори передачі та передбачені місця їх інфікування/третій етап/;

- вивчити додаткову інформацію, яка підтверджує та уточнює висновки про фактори передачі та місця їх інфікування/четвертий етап/;

- використати статистичні методи, що підтверджують наявність зв'язку даній ситуації з виявленими факторами передачі/п'ятий етап/;

- вивчити механізм інфікування виявлених факторів передачі/шостий етап/;.

На кожному з етапів дослідження вивчається прояв, тих ознак, які по-різному ведуть себе в диференційованих на даному етапі.

Перший етап епідеміологічної діагностики. Для відповіді на питанні про наявність або відсутність активності загальних факторів передач: в конкретній ситуації необхідно вивчити ознаки вогнищевості.

Під вогнищевістю розуміють узагальнену характеристику вогнищ, що віддзеркалює особливості виникнення,

Розвитку та ліквідації епідемічних вигнищ.

В залежності від числа хворих та бактеріоносіїв в вогнищі можна розділити вогнища на "поодинокі"- з одним хворим або бактеріоносіями "множиними”-з двома та більше хворими або бактеріоносіями. Множинні вогнища в свою чергу в залежності від умов зараження в них, підрозді­ляються на три типа:

1. Множинні вогнища з одночасно виниклими захворюваннями або носійством/ що виникли в межах середньої тривалості одного інкубаційного пе­ріоду/, проява таких вогнищ характерна для одночасного зараження при участі загальних факторів передачі-продукти, вода;

2.Множинні захворювання зі вторинними захворюваннями. До вторинних відносять захворювання, які виникли в результаті зараження хворих та но­сіїв один від іншого в умовах побутового спілкування. Вторинні захво­рювання зникають після проходження інкубаційного періоду.

3.Комбіновані вогнища. В цих вогнищах мають місце 1-й та 2-й механі­зм зараження.

Час фактичного існування вогнища обчислюється від дати виникнення захворювання до усунення заразного початку з вогнища/до дати проведе­ння заключної дезинфекції після ізоляції останнього хворого або носія/, в тому випадку, якщо в вогнищі знаходиться не хворий, а носій, датою роз­криття вогнища умовно вважають дату взяття матеріала у нього. В тих випадках, коли хворий не госпіталізованим, час стичного існування вог­нища обчислюється до дати організації якісної поточної дезинфекції, якщо в вогнищі не виникло нових захворювань.

При аналізі вогнищевості використовується такий показник, як серед­ній час фактичного існування вогнища, для його обчислення сумарну три­валість існування всіх вогнищ а днях ділять на числа вогнищ. Величина його залежить від двох моментів активності загальних , фактору передачі, що приводять до одночасного зараження в вогнищі, якості проведення первинних протиепідемічних заходів з вогнищах/ виявлення, ізоляція, про­ведення дизенфекцій.

З статичних показників при аналізі вогнищєвості доцільне обчи­слювати показник загальної вогнищевості. Він відзеркалює число захворівших та носіїв в одному вогнищі, обчислюється показник діленням загальною числа хворих та бактеріоносіїв на число вогнищ. Цей показник не може бути меншим одиниці, якщо він перевищує 1,0 мають місце множинні вогнища.

Матеріали аналізу вогнищевості дозволяють скласти гіпотезу про дію того або іншого типу епідемічного процесу. Зростання числа одночасно виниклих вогнищ з виниклими захворюваннями з коротким терміном фактичного існування вогнища при при відсутності зростання числа вогнищ з вторинними захворюваннями дозволяв виключити ведуче значення побутового типу епідемічного процесу. Але ці прояви вогнищевості не дозволяють диференціювати тип/харчовий, водний і т.д./епідемічного процесу.

На 1 етапі епідемічної діагностики, як видно з викладеного вище, висновок про конкретних тип епідемічного процесу зробити не можливо.

Для цього необхідно провести II етап дослідження, метою якого складан­ня висновку про тип епідемічного процесу ситуації, що вивчається.