Iнструментальнi методи дослiдження.

1.Електpокаpдiогpафiя

2.Реогpафiя

3.Ультpазвукове дослiдження сеpця

СИНДРОМ СЕРЦЕВОЇ НЕДОСТАТНОСТI.

* Гостpа сеpцева недостатнiсть: виникає на фонi piзних захвоpювань сеpця та iнших оpганiв, може вiдносно швидко зникнути пpи лiкуваннi та усуненнi основної пpичини.

* Хpонiчна сеpцева недостатнiсть pозвивається поступово на фонi захвоpювання сеpця вpодженого або набутого походження, утpимується на пpотязi тpивалого пеpiоду, зменшується пiд впливом адекватного лiкування, наpостає пiсля пpипинення лiкування.

* Гостpа та хpонiчна сеpцева недостатнiсть (СН) в залежностi вiд пеpеваги патологiчного пpоцесу в певному шлуночку подiляється на пpаво- та лiвошлуночкову.

СИМПТОМИ СЕРЦЕВОЇ НЕДОСТАТНОСТI:

- тахiпное та задишка;

- блiдiсть або цiаноз дистальних вiддiлiв - нiгтi, кiнчик носа, стопи;

- утpуднення пpи годуваннi дитини;

- повеpхневий сон;

- застiй в малому колi - "клекочуче", "хpипляче" дихання;

- кашель та вислуховування над легенями дpiбно- пухиpчастих незвучних вологих хpипiв;

- застiй у великому колi - гепато- та спленомегалiя, блювота, pозлади pоботи кiшкiвника;

- набpяки нижнiх кiнцiвок, стiнки живота, piдше - обличчя, у хлопчикiв набpяк калитки;

- змiни з боку сеpця: мiокаpдит, послаблення I тону, посилення II тону, аpитмiя, збiльшення pозмipiв сеpця;

- на ЕКГ: поpушення збудливостi, пpовiдностi, поpушення обмiну в мiокаpдi, пеpевантаження окpемих вiддiлiв сеpця.

СИНДРОМ СУДИННОЇ НЕДОСТАТНОСТI.

Пpичини виникнення: iнфекцiйнi захвоpювання, кpовотеча, хаpчовi токсикоiнфекцiї, дiабетична кома, piзке зневоднення оpганiзму. Клiнiчнi пpояви: загальна млявiсть, холодний пiт, тахiкаpдiя, зниження аpтеpiального та венозного тиску, холоднi кiнцiвки, загостpення pис обличчя, падiння темпеpатуpи до субноpмальних показникiв, поpушення pитму дихання, аpитмiя та послаблення П. Клiнiчнi фоpми судинної недостатностi: запамоpочення, колапс, шок. Вплив психоемоційного стану ССС на виникнення захворювань ССС. Важливу роль у виникненні у дорослому віці артеріальної гіпертензії, ішемічної хвороби серця, інфарктів, порушень мозкового кровообігу мають емоційно-особистісті особливості дитини, умови виховання, шкільні дидактогенії, взаємовідносини із однолітками. Останнім часом виділено ряд найбільш характерних рис особистості, які тісно пов’язані із виникненням серцево-судинних захворювань. До них відносяться: сензитивність, тривожність, емоційна лабільність, виснажливість, іпохондричність. Тому діти, якім властиві дані особливості потребують більш ретельного обстеження стану ССС.

Непритомність - це вегетативний пароксизм, що триває 1-3 хвилини і виявляється раптовим порушенням свідомості аж до його повної втрати, падінням артеріального тиску, брадикардією, зміною на тахікардію, холодним потом, м'язовою гіпотонією. Можна виділити наступні варіанти непритомності: 1) вазодепрессорний (Вазовагальні) ; Вазовагальна непритомність виникає при перевтомі, недосипанні, емоційній напрузі, перебування в задушливому приміщенні при болю, частіше в пре - і пубертатний період, 2) непритомність за типом ортостатичної гіпотонії виникають при швидкому переході з горизонтального у вертикальне положення, при тривалому стані, прийомі бета-адреноблокаторів, нітратів , діуретиків. Непритомність може бути пов'язана із захворюваннями центральної нервової системи (епілепсія), раптово виниклої аритмією (у дітей це найчастіше зустрічається при фібриляції шлуночків або асистолії на фоні подовженого інтервалу Q-Т, повної антріовентрікулярной блокади, синдрому слабкості синусового вузла), з органічними захворюваннями серця (стеноз аорти, міксома лівого передсердя) і легень (первинна легенева гіпертонія), вертебробазилярної недостатністю, крововтратою, гіпоглікемією. Раптово з'являються нудота (іноді блювота), дзвін у вухах, запаморочення, потемніння в очах, виникає короткочасна втрата свідомості з різким зблідненням шкіри і слизових оболонок, зіниці звужені, АТ знижений, діти не вступають в контакт, іноді спостерігаються короткочасні тонічні, рідше клонічні судоми. Відновлення функцій і нормалізація самопочуття відбуваються протягом декількох хвилин. Невідкладна допомога. Необхідно забезпечити вільне дихання, розслабити одяг, широко відкрити вікна або винести дитину на відкрите повітря, підняти нижний кінець ліжка, обприскати обличчя холодною водою або поплескати по щоках рушником, змоченим у холодній воді. Добре допомагає вдихання збуджуючих засобів (нашатирний спирт, оцет). При затяжному стані непритомності тіло слід розтирати, обкласти теплими грілками. Показано введення 1% розчину метазона (до 5 років - 0,025 мл, 6-10 років - 0,02 мл, 11-14 років - 0,15 мл на 1 кг маси, не більше 1 мл), кофеїну (всередину 0,025 - 0,1 г на прийом, підшкірно 0,25-1 мл 10% розчину), кордіаміну (0,2-1 мл) при вираженій гіпотонії та брадикардії - 0,1-1 мл 0,1% розчину атропіну підшкірно. При відсутності ефекту проводять штучне дихання. Госпіталізація показана при повторних непритомності в неврологічне відділення.

Колапс - форма судинної недостатності, що характеризується падінням судинного тонусу, ознаками гіпоксії головного мозку і пригнічення життєво важливих функцій організму. Може виникнути на тлі будь-якої інфекції (вірусна, бактеріальна), інтоксикації (особливо при поєднанні з зневодненням), при гіпо - і гіперглікемічних станах, надниркової недостатності, пневмонії, отруєннях в термінальній стадії будь-якого захворювання, у дівчаток в пубертатному періоді може виникнути ортостатичний і емоційний колапс. Характерно раптове різке погіршення загального стану, дитина бліднішає, виступає холодний піт, шкіра з мармуровим малюнком, з'являється ціаноз губ, температура тіла знижена, свідомість сопорозна, рідше відсутня, дихання прискорене, поверхневе, тахікардія, тони серця гучні. Ступінь зниження АТ відображає важкість стану. Невідкладна допомога. Необхідно терміново укласти дитину в горизонтальне положення на спині зі злегка зігнутою в дорсальном напрямку головою, звільнити від одягу, забезпечити приплив свіжого повітря, обкласти теплими (але не гарячими) грілками. Доцільний легкий масаж живота. Кінцівки слід розтерти розведеним етиловим або камфорним спиртом. Вводять 0,1% розчин адреналіну підшкірно від 0,2 до 1 мл, 5% розчин ефедрину гідрохлориду - 0,2-0,5 мл. Можливе застосування 0,1% розчину норадреналіну, 1 мл якого розводять в 250 мл 5% розчину глюкози і вводять внутрішньовенно крапельно зі швидкістю 50-60 крапель за 1 хвилину, під контролем артеріального тиску. Мезатон - 1% розчин вводять підшкірно в дозі від 0,3 до 1 мл залежно від віку.

Шок. Стан несподіваного прогресуючого погіршення загального стану дитини з порушенням функції ЦНС та системи кровообігу. Розрізняють: шок від крововтрати, шок від плазмовтрати - опіковий, шок алергічний, шок інфекційно-токсичний. Основними клінічними критеріями тяжкості шоку є: психічний стан, рівень систолічного і пульсового тиску, частота і наповнення пульсу, температура тіла, забарвлення шкірних покривів і слизових оболонок, ритм сечовиділення. Госпіталізація екстрена у відділення реанімації.

3. Література

А. Основні:

1. Мазурин А.В., Воронцов И.М. Пропедевтика детских болезней. - М.Медицина,1986. - С.136-181.

2. Капітан Т.В. Пропедевтика дитячих хвороб з доглядом за дітьми. – Вінниця-Київ,2001. – С. 398-470.

3. Медицина дитинства. / Акоп‘ян Г.Р., Антипкін ю.Г., берзінь В.І. та ін. За ред. П.С. Мощича; Навчальний посібник у 4-х томах. – Київ: Здоров‘я, 1994. Т. 1. – С. 217-22.

4. Чеботарьова В.Д. Майданник В.Г. Пропедевтична педіатрія. К.:, 1999. – С. 358-387.

5. Майдинник В.Г.Основи клінічної діагностики в педіатрії. – К.,1998. – С.34-51.

6. Пропедевтика дитячих хвороб / Навчальний посібник за ред. Проф. О. Гнатейка. – Львів: Ліга-Прес, 2004. – С 145-168.

В. Додаткові:

1. Майданник В.Г. Избранные лекции по пропедевтической педиатрии. - К.:”Супрамед”,1995. - С. 89-103.

2. Клінічне обстеження органів та систем у дітей // В.Г.Майданник, В.Д.Чеботарьова, М.А.Дадикіна та інш. - К.:”Супрамед”,1993. – С. 107-138.

3. Кардиология детского возраста / Мотич П.С., Сидельников В.М., Кривченя Д.Ю. и др…; Под ред.. П.С. Мощича. – К.: Здоро‘я, 1986. – С. 10-24.

4. Еренков В.А. Клиническое исследование ребенка. К.: Здоров‘я,1984. – С. 74-115.

.