Зміст теми:

Специфіка умов порожнини рота, в яких функціонує пломба, анатомо-фізіологічні особливості тимчасових та постійних зубів пояснюють відсутність до цього часу матеріалу, який відповідає усім вимогам.

Будь-який пломбувальний матеріал поряд із позитивними властивостями має ряд недоліків. Тому для досягнення оптимального клінічного ефекту при пломбуванні лікарю дуже важливо знати ці властивості, щоб в кожному окремому випадку вибрати найбільш відповідний матеріал і вміло його застосовувати.

Призначення пломбувальних матеріалів:

1. Постійні - для відновлення анатомічної форми та функції зуба;

2. Тимчасові - для тимчасового закриття каріозної порожнини зуба при лікуваннінеускладненого та ускладненого карієсу,

3. Матеріали для прокладок - для ізолюючих і лікувальних підкладок під пломбувальні матеріали для постійних пломб.

Вимоги до постійних пломбувальних матеріалів:

-не розчинятися у воді і ротовій рідині, тобто бути хімічно стійки­ми;

-після змішування бути придатними для роботи певний про­міжок часу, протягом якого зберігати пластичність і здатність до моделювання;

-мати високу адгезію до тканин зуба у вологому середовищі;

-мати коефіцієнт теплового розширення, що наближається до тканин зуба;

-тверднути в присутності води і слини протягом 5-10хв;

-мати малу теплопровідність, щоб тепло і холод не діяли на пуль­пу;

-мати мінімальне водопоглинання;

-бути індиферентними до тканин зуба і слизової оболонки рото­вої порожнини;

-мати стабільний колір. Максимально імітувати тканини зуба після затвердіння;

-не давати усадки після затвердіння, що дозволяє мати ідеальне крайове прилягання;

-мати рН, що наближається до 7 під час і після затвердіння;

-мати твердість, що наближається до твердості емалі,

-добре протистояти стиранню і не мати абразивних властивос­тей;

-мати антисептичні і прогизапальні властивості;

-бути рентгеноконтрастними.

Вимоги до пломбувальних матеріалів для тимчасових пломб:

- бути нешкідливими для пульпи зуба

- не інактивувати лікарські прокладки

- бути пластичними

- легко вводитися в каріозну порожнину та виводитися з неї

- бути достатньо міцними;

- забезпечити герметичне закриття порожнин на необхідний термін.

Цементи

Згідно із сучасною класифікацією (D. S. Smitn, 1995), виділя­ють 4 типи стоматологічних цементів:

1. Фосфатні:

цинк-фосфатні,

силікофосфатні,

силікатні.

2. Фенолятні:

цинк-евгеноловні, Са (ОН) - саліцилатні.

3. Полікарбоксилатні:

цинк-полікарбоксилатні, склоіономерні.

4. Акрилатні:

поліметилакрилатні, диметилакрилатні.

ЦЕМЕНТИ	фосфатні	цинк-фосфатні
		цинк-сілікатнофосфатні
	Сілікатні
	фенолятні		полімерні
		цинк-евгеиольні	ЕВА
			глінозсмні
		Са(ОН)2-саліцилатні
	полікарбоксилатні	цинк-полікарбоксилатні
		склоюномерні
	акрилатні	поліметакрилатні
		діметил акрилатні		наповнені
				без наповнювача

Цементи на основі фосфатів:

Цинк-фосфатні цементи (Фосфат цемент, Адгезор)

Використовують як підкладки для захисту пульпи зуба. В тимчасових зубах можуть використовуватися для постійних пломб на етапі резорбції кореня.

Склад:

Позитивні властивості:

-легкість у роботі;

-швидке твердіння;

-відносна міцність.

Недоліки:

-відсутність антибактеріального ефекту; -крихкість: -слабка адгезія; -розчинність у ротовій рідині.

Останнім часом до складу цинк-фосфатних цементів додають солі срібла та інші речовини, що надають цементам антимікробні та протикарюзні властивості.

Фосфат-цемент. У дитячій стоматологічній практиці фосфат-цемент використовується найчастіше для ізоляційних прокладок, іноді як постійний пломбувальний матеріал - для тимчасових зубів на стадії резорбції кореня.

Бактерицгідний фосфат-цемент, що містить срібло. До складу звичайного цинк-фосфатного цементу додано сіль срібла, що надає йому бактерицидні властивості.

У дитячій терапевтичній стоматології бактерицидний фосфат-цемент застосовують як постійний пломбувальний матеріал для тим­часових зубів на стадії резорбції кореня, а також як ізоляційну про­кладку, тільки в бічних зубах під пломби з амальгами та цементів.

Випускаються бактерицидні цинк-фосфатні цементи, що містять інші бактерицидні речовини (CuO). Останнім часом до складу цинк-фосфатних цементів запропоновано додавати фторид олова (SnF) у кількості 1-3 %, що безперечно підвищує їх карієсста-тичний ефект.

Порошок фосфат-цементу на 75-90% складається з оксиду цин­ку, решту становлять оксиди магнію, кремнію, кальцію та алюмінію. Рідина являє собою водний розчин ортофосфорної кислоти, частко­во нейтралізований гідратами оксиду алюмінію та цинку.

Цементна маса для прокладок або пломб готується шляхом змішування рідини з порошком протягом 1-1,5 хв. Критерієм готов­ності є така консистенція отриманої маси, коли вона не тягається за шпателем, а відривається, утворюючи зубці не вище ніж 1 мм. Не слід додавати рідину до густо замішаної маси.

Сілікатно-фосфатні цементи (СФЦ) - «Силидонт», «Силидонт-2». є сумішшю порошків фосфатного (20%) та силікатного (80%) цементів. Силідонт має добру адгезію, пластичний, менше виражені його токсичні властивості, він досить твердий і стійкий у порожнині, про­те відрізняється за кольором від тканин зубів, що обмежує його зас­тосування.

Силідонт досить широко використовується в дитячій терапев­тичній стоматології для пломбування каріозних порожнин І, II та V класів у тимчасових молярах, І, II та V класів у постійних молярах та премолярах. Ізоляційна прокладка при роботі із силідонтом є обо­в'язковою.

Методика приготування цементної маси із силідонту така сама, як із силіцину.

Силікофосфатні цементи виключно для тимчасових зубів (лак-тодент, Ihfantid) відзначаються низькою токсичністю за рахунок підвищеного вмісту оксиду цинку в порошку та меншої кількості орто­фосфорної кислоти в рідині. Це дозволяє використовувати їх без ізоля­ційних прокладок, що особливо зручно при пломбуванні неглибоких каріозних порожнин у тимчасових зубах дітей раннього віку. Однак ці цементи мають меншу механічну стійкість, тому в разі пломбування кон­тактних каріозних порожин використання їх обмежене. У постійних зубах можуть використовуватися для ізоляційних прокладок.

Присутність у складі скла забезпечуе міцність. Використовують для пломбування жувальних зубів.

Склад:

Порошок:	10-20% оксиду цинка сілікатне скло (12-25% фторида)
Рідина:	розчин ортофосфорної кислоти

Властивості:-міцність;

-прозорість;

-протикаріозна дія.

Недоліки:

-висока кислотність пломби;-можливість токсичної дії на пульпу.

Цементи силікатні (Силіцин).

Застосовують для пломбування порожнин Ш-У класів у різцях, і II класу в премолярах.

Склад: Порошок 29-47 % SіО₂

15-35 %А1₂О₃ 0,27-14 %СаО 5-15 %Р

Са, Nа, Р₂О₅

Рідина: розчин фосфорної кислоти, який містить цинк, алюміній, магнію фосфат. Позитивні властивості

1. Протикаріозні властивості

2. Прозорість (косметичність).

3. Твердість.

Недоліки:

1 .Висока розчинність у ротовій рідині.

2. Низька адгезія.

3. Токсична дія на пульпу.

Силікатні цементи використовують переважно для пломбування каріозних порожнин І, III, V класів. Їх не рекомен­дується використовувати для контактних пломб та для пломбування каріозних порожнин IV класу.

У дитячій терапевтичній стоматології силікатні цементи з відпо­відною ізолюючою прокладкою можуть застосовуватися в постійних зубах із сформованим коренем для пломбування каріозних порож­нин вищезгаданої локалізації. У тимчасових зубах силікатні цемен­ти рекомендується використовувати для пломбування депульпова-них зубів.

Силікатні цементи замішують протягом 1 хв. Маса вважається приготованою правильно, якщо при легкому надавлюванні шпате­лем її поверхня стає вологою (блискучою) і не тягнеться за шпате­лем. При роботі із силікатними цементами не бажано користуватися металевим шпателем та металевими матрицями.

Цементи на основі феноляту

До цього класу належать:

1. Проста комбінація оксида цинку та евгенолу;

2. Матеріали на основі цинк-оксид-евгенолу з наповнювачем;

Застосування:

-тимчасове пломбування зубів;

-підкладки для захисту пульпи в глибоких каріозних порожнинах.

Склад:

Порошок:	оксид цинку
Рідина:	очищений евгенол або гвоздична олія

Властивості:

-гарна герметизація каріозної порожнини;

-протизапальна та пластикостимулююча дія на тканину пульпи.

Недоліки:

-низька міцність та ізносостійкість;

-інгибує полімеризацію композиційних матеріалів;

-розчинність у ротовій рідині.

Містять у своєму складі оксид цинку та очищений евгенол або гвоздичну олію (85% евгенолу). Між оксидом цинку та евгенолом у присутності води відбувається хімічна реакція з утворенням евгеноляту цинку. Реакція твердіння відбу­вається дуже повільно, тому до складу цементів додають сполуки, що здатні її прискорювати (наприклад, солі цинку). Цементи промисло­вого виробництва тверднуть протягом 2-10 хв, набуваючи через 10 хв достатньої міцності, що дозволяє ставити на прокладку з такого цементу постійну пломбу з амальгами.

Перевагою ципк-евгенолових цементів є, безперечно, їх пози­тивний вшіив на пульпу. Вони мають одонтотропні та протизапальні властивості. Проте висока розчинність у ротовій рідині, а також низь­ка механічна міцність дозволяють застосовувати такі цементи тільки для прокладок і тимчасового пломбування. Не слід застосовувати цинк-оксид-евгенолові цементи для прямого покриття пульпи, тому що евгенол є сильним подразником. Він є також потенційним алер­геном. Крім того, слід пам'ятати про несумісність композитних мате­ріалів з прокладками, що містять евгенол.

Хелатні цементи з гідроксидом кальцію "Dycal" (DentSplay), "Life"Ta ін.). З'явилися на початку 60-х років. Це цементи фенолят-ного типу, що засновані на реакції твердіння між гідроксидом каль­цію та іншими оксидами й ефірами саліцилової кислоти. Ці цементи складаються з двох паст, одна з яких містить гідроксид кальцію, а інша - хімічні сполуки, що забезпечують швидке твердіння.

Цементи, що містять гідроксид кальцію, широко застосовують­ся при лікуванні гострого глибокого карієсу та для прямого покрит­тя оголеної пульпи. Їх перевагами є легкість використання, швидке твердіння, позитивний вплив на пульпу. Недоліки: незначна міцність, можливість пластичної деформації, розчинність за наявності крайо­вої проникності (негерметичне пломбування).

Полікарбоксилатні цементи (Poly-F-Plus;Carbocement;Adgesor-Carbofine). Порошок містить оксид цинку з добавками маг­нію та солей кальцію, рідина — це 30-50% водний розчин поліакри-лової кислоти. Значними перевагами цих цементів є майже повна без­печність для твердих тканин і пульпи зуба та властивість хімічно зв'язуватися з емаллю і дентином. Вони ідеально підходять для плом­бування тимчасових зубів, тому що не потребують ізоляційної про­кладки і мають виражену адгезію до твердих тканин зуба.

У постійних зубах полікарбоксилатний цемент застосовується як підкладочний матеріал і для тимчасового пломбування. Тривалість змішування порошку з рідиною не повинна перевищувати 20-30 сек, з метою максимального використання адгезивних властивостей його слід використати протягом 2 хв. Якщо поверхня цементної маси стає тьмяною і в ній з'являються тонкі нитки, то ця порція цементу не­придатна для використання.