
- •3.2. Політична система суспільства
- •3.3. Політична система України
- •Політична система суспільства
- •1. Сучасні теорії політичної системи
- •2. Структура, функції та типи політичної системи
- •3. Формування політичної системи і державності України
- •9. Політична система суспільства
- •9.1. Поняття і структура політичної системи.
- •9.2. Типологія політичних систем.
- •9.3. Політична система України.
- •32. Поняття і структура політичної системи
- •33. Типологія політичних систем
- •34. Політична система України
- •Розділ іу. Політична організація суспільства
- •26. Політична система суспільства: сутність, структура, функції та типи
- •6. Політична система суспільства
- •6.1. Політична система і держава
- •6.1.1. Поняття політичної системи
- •6.1.2. Структура та механізм функціонування політичної системи
- •1. Понятие, структура и функции политической системы
- •2. Типы современных политических систем
- •4. Політична система і держава як її базовий інститут
- •4.1. Політична система: поняття, структура, функції
- •Тема 6. Політична система суспільства
- •6.1. Теоретичні моделі політичних систем
- •6.2. Структура політичної системи
- •6.4. Типологія політичних систем
- •1. Соціологічна та правова концепції
- •1. Становлення політичної системи в Україні
- •2. Головні напрями реформування політичної системи
- •§ 1. Теорія політичної системи суспільства
- •2.2. Політичні системи сучасності. Політичний режим
- •§ 1. Системний підхід до політичного буття
- •§ 2. Сутність, структура і функції політичної системи
- •§ 3. Типологія політичних систем
- •§ 5. Політичні системи країн Сходу: нарис порівняльної політології
- •2.1. Політична система суспільства
- •2.1.1. Політична система суспільства. Сутність системного підходу до аналізу політичних явищ і процесів
- •2.1.2. Структура і функції політичної системи
- •2.1.3. Типи політичних систем та критерії їх ефективності
- •Глава 4. Політична система та її структура
- •4.1. Сутність та структура політичної системи
- •4.2. Політична організація суспільства
- •Політична система суспільства
- •3. 1. Поняття та моделі політичних систем
- •Головне у розділі:
- •VII. Політична система суспільства
- •1. Сутність та структура політичної системи
- •Функціонування сучасних політичних систем
- •1. Понятие политической системы
- •2. Механизм функционирования политической системы
- •3. Типы политических систем
§ 3. Типологія політичних систем
Оскільки на процес формування і функціонування політики впливає досить багато чинників — історичні традиції, культура, економічний розвиток, правова система, геополітичні умови, зрілість громадянського суспільства та інші чинники, у сучасному світі склалося певне різноманіття політичних систем.
Типологію політичних систем здійснюють на основі різних критеріїв. Якщо за базову ознаку прийняти характер взаємин політичної системи із зовнішнім середовищем, то можна виокремити закриті (автаркії) та відкриті політичні системи. Автаркії мають обмежені зв'язки із зовнішнім середовищем, самодостатні (тобто обмежуються внутрішніми ресурсами розвитку) та не сприймають цінності чужих систем і культур (наприклад, Японія до кінця XIX ст., колишній СРСР, Албанія). Відкриті політичні системи рухливі та сприйнятливі, успішно опановують цінності та політичні досягнення інших систем, активно ведуть обмін ресурсами розвитку з зовнішнім світом (це — всі провідні держави сучасного світу та більшість країн, що здійснюють демократичну трансформацію).
Загальновизнаною в західній науці є типологія Г. Алмон-да, основою якої є комплексний критерій — тип політичної культури та вирізнення політичних ролей. Відповідно виокремлені такі політичні системи:
1. Англо-американська, з гомогенною (цілісною) політичною культурою, коли політичні цілі поділяє практично все суспільство; з розвинутою системою політичних відносин, інститутів і чіткою спеціалізацією їх функцій; з багатоманітною структурою політичних ролей, які диференційовані відповідно до функцій політичної організації та різноманіття форм політичної участі; влада і вплив розподілені між різними ланками політичної системи (держава, партії, групи інтересів, опозиція, лобі тощо); партійна система зазвичай двопартійна; висока політична стабільність.
2. Континентально-європейська, яка характеризується фрагментарністю (мозаїчністю) політичної культури; наявністю всередині національних культур протилежних ідеалів, цінностей, орієнтацій, що притаманні певній соціальній верстві, етносу, групі, партії; має місце співіснування старих і нових культур. Саме тому розподіл політичних ролей і функцій відбувається не у межах суспільства, а всередині класу, еліти, партії. Партії організовані в багатопартійну систему (обмеженого чи поляризованого плюралізму, або тривалого домінування однієї найвпливовішої партії, блоку); суспільство і держава відносно стабільні, адже загальною політико-культурною основою є ліберальні (чи соціал-демократичні) цінності.
3. Доіндустріальні та частково індустріальні, мають змішану політичну культуру, в якій наявні різні види несу-часних зразків (традиційна, патріархальна, містечкова, хуторська тощо), а також включені політичні субкультури місцевого походження (роду, племені, клану, громади). Політичні ролі дуже слабо диференційовані, тому політична координація та комунікація є ускладненою; політична еліта має олігархічний (клановий, аристократичний) характер. Партійні системи або гегемоністського типу, або мультипартійні (атомізований плюралізм); слабка політична стабільність, нерідко порушено гармонію розподілу влади між її гілками. Отже, інтеграція суспільства йде за допомогою насильства, що веде до концентрації влади і впливу в руках вузької групи осіб (політичного клану чи закритої еліти).
4. Тоталітарні — ґрунтуються на тоталітарній свідомості та політичній культурі, що утворює примусовий тип політичної активності. Політичні ролі практично не виокремлені; немає громадських політичних об'єднань, монолітна однопартійна система зорієнтована на пріоритет класових, національних, расових або релігійних цінностей, тому її моноідеологією може бути комунізм або фашизм; політична стабільність забезпечується тотальним контролем за масовою та індивідуальною свідомістю і поведінкою.
Класифікацію політичних систем можливо здійснити і за принципом класового підходу. Так, марксизм виокремив по-літико-економічні системи (формації) за домінуючими засобами виробництва, що визначали економічно пануючий клас: рабовласницьку, феодальну, капіталістичну і комуністичну (соціалістичну). Первіснообщинний лад історично передував цим формаціям, але він був ще дополітичною системою, адже не знав державності.
Досить поширеною є класифікація політичних систем за діючим політичним режимом, тобто на основі характеру і засобів взаємодії влади, суспільства й особистості. За цим принципом виокремлюють автократії (авторитарні й тоталітарні політичні системи) і демократії. Їх зміст і особливості будуть висвітлені детальніше у підрозділі «Політичні режими».
Деякі дослідники на основі критеріїв цільових і функціональних особливостей виокремлюють чотири базові моделі політичної системи:
— командну, що ґрунтується на використанні примусових, силових методів управління;
— змагальну, головною домінантою існування якої є протистояння, протиборство різних політичних і соціальних сил;
— соціопримирну (миротворчу), орієнтовану на підтримку соціального консенсусу, злагоди, на попередження й подолання конфліктів;
—перехідну, характерну для трансформаційних суспільств, що здійснюють радикальні реформи, крокуючи до постіндустріальної цивілізації чи від автократії до демократії.
Французький політолог Ж. Блондель поділяє політичні системи на п'ять категорій за змістом і формами управління:
1. Ліберальні демократії, в яких прийняття політичних рішень зумовлено цінностями свободи, права, індивідуалізму особи, власності.
2. Комуністичні (авторитарно-радикальні), орієнтовані на пріоритет соціальної рівності, справедливого розподілу соціальних благ, планування, нехтування ліберальними досягненнями.
3. Традиційні, з олігархічними формами правління, консервативні за характером, поділ економічних ресурсів і соціальних статусів зазвичай здійснюється нерівномірно (в інтересах традиційних еліт).
4. Популістські, які склалися в країнах, що розвиваються після Другої світової війни; є авторитарними за деякими методами влади заради збільшення соціальної рівності у розподілі благ в економічній і соціальній сферах та через необхідність послідовно здійснювати реформи, яких потребує модернізація.
5. Авторитарно-консервативні, метою яких є збереження усталеної соціальної нерівності, нехтування ліберальним розумінням прав і свобод, обмеження політичної участі населення.
Різноманітність типологій та класифікацій політичних систем свідчить про багатомірність політичного світу.