Тема № 14 Пухирчаті дерматози. Багатоформна ексудативна еритема. Етіологія. Патогенез. Клініка. Діагностика. Лікування.Базові тестові завдання кафедри.

1. Фактори, які мають значення в патогенезі інфекційно-алергічної форми поліморфної ексудативної еритеми:

1. Переохолодження;*

2. Вірусна інфекція;*

3. Контакт з хворим на поліморфну ексудативну еритему;

4. Стресові ситуації.

2. Фактори, які мають значення в патогенезі інфекційно-алергічної форми поліморфної ексудативної еритеми:

1. Прийом лікарських препаратів;

2. Вогнища хронічної інфекції;*

3. Підвищена чутливість до бактеріальних алергенів;*

4. Імунодефіцитний стан організму.*

3. Для поліморфної ексудативної еритеми характерні наступні первинні елементи висипки:

1. Плями;*

2. Пухирі;*

3. Горбики;

4. Пустули.

4. Для поліморфної ексудативної еритеми характерні наступні первинні елементи висипки:

1. Пухирці;*

2. Пухирі;*

3. Папули;*

4. Вузол.

5. Для поліморфної ексудативної еритеми характерні наступні вторинні елементи висипки:

1. Ерозії;*

2. Виразки;

3. Кірочки;*

4. Садно.

6. Для поліморфної ексудативної еритеми характерні наступні вторинні елементи висипки:

1. Лусочка;

2. Рубець;

3. Ерозії;*

4. Пігментна пляма.*

7. Найбільш типові місця локалізації для поліморфної ексудативної еритеми:

1. Шкіра тильної поверхні кисті;*

2. Шкіра тильної поверхні стоп;*

3. Розгинальна поверхня передпліч;

4. Шкіра передньої стінки живота;

5. Слизові оболонки ротової порожнини.*

8. Найбільш типові місця локалізації для поліморфної ексудативної еритеми:

1. Волосиста частина голови;

2. Бокові поверхні стегон;

3. Статеві органи;*

4. Шкіра долоней.*

9. Найбільш типові місця локалізації для поліморфної ексудативної еритеми:

1. Згинальна поверхня передпліч;*

2. Шкіра підошов;

3. Слизові оболонки ротової порожнини;*

4. Грудна поверхня.

10. До важких форм поліморфної ексудативної еритеми належать:

1. Синдром Лайєла;

2. Синдром Сенір-Ашера;

3. Синдром Стівенса-Джонсона;*

4. Синдром Розенталя.

11. Поліморфну ексудативну еритему слід диференціювати з:

1. Пухирчаткою;*

2. Коростою;

3. Червоним плоским лишаєм;

4. Герпетиформним дерматозом Дюринга.*

12. Поліморфну ексудативну еритему слід диференціювати з:

5. Вторинним періодом сифілісу;*

6. Пухирчаткою;*

7. Псоріазом;

8. Алергічним дерматитом.*

13. Для лікування поліморфної ексудативної еритеми застосовують:

1. Саліцилати;*

2. Кортикостероїди;*

3. Дезінтоксикаційну терапію;*

4. Антибіотики.

14. Для лікування поліморфної ексудативної еритеми застосовують:

1. Сульфаніламіди;*

2. Анілінові барвники;*

3. Антипаразитарні мазі;

4. Кортикостероїдні мазі.*

15. Для лікування поліморфної ексудативної еритеми застосовують наступні мазі:

1. Елоком;*

2. Адвантан;*

3. Еритроміцинова;

4. Герпевір.*

16. Для лікування поліморфної ексудативної еритеми застосовують наступні мазі:

1. Бетаметазонова;*

2. Сірчана 10%;

3. Локоїд;*

4. Ламікон.

17. До клінічних форм поліморфної ексудативної еритеми належать:

1. Вегетуюча;

2. Токсико-алергічна;*

3. Ексудативна;

4. Інфекційно-алергічна.*

18. Які основні патогістологічні зміни при істинній пухирчатці?

1. Спонгіоз;

2. Акантоз;

3. Акантолізіс;*

4. Гіперкератоз;

5. Паракератоз.

19. Найбільш важливим лабораторним дослідженням для підтвердження діагнозу вульгарної пухирчатки є:

1. Посів вмісту пухиря на флору;

2. Клінічний аналіз крові;

3. Дослідження крові на електроліти;

4. Дослідження мазків-відбитків на акантолітичні клітини;*

5. Дослідження вмісту пухиря на еозинофіли.

20. Зазначте найбільш важливий діагностичний симптом для підтвердження діагнозу пемфігуса:

1. Феномен Кебнера;

2. Симптом Нікольського;*

3. Проба Бальцера;

4. Реакція Манту;

5. Ізоморфна реакція.

21. Найбільш характерними морфологічними елементами для герпетиформного дерматозу Дюринга є:

1. Еритематозні плями;

2. Папули;

3. Пухирі;

4. Везикули;

5. Все перераховане вірно.*

22. В якому шарі шкіри розташовані пухирі у разі істинної пухирчатки?

1. Сосочковому;

2. Базальному;

3. Остистому;*

4. Зернистому;

5. Роговому.

23. Акантолітичні клітини за методом Тцанка виявляють за допомогою дослідження:

1. Гістологічного;

2. Бактеріологічного;

3. Цитологічного;*

4. Флуоресцентного;

5. Серологічного.

24. Акантолізіс – це:

1. Розплавлення міжклітинних сполучень у остистому шарі;*

2. Дегенеративні зміни у остистому шарі;

3. Потовщення рогового шару;

4. Розростання зернистого шару;

5. Порушення процесу зроговіння та збереження ядер в клітинах рогового шару.

25. Зазначте первинний морфологічний елемент, типовий для вульгарної пухирчатки:

1. Пухир;*

2. Мікровезикула;

3. Папула;

4. Urtica;

5. Пустула.

26. Пухирі у разі істинної пухирчатки розміщуються:

1. Субкорнеально;

2. Інтраепідермально;*

3. Субепідермально;

4. Субдермально;

5. Субгіподермально.

27. При дослідженні по Тцанку матеріал забарвлюють за методом:

1. Грама;

2. Ціля-Нільсена;

3. Романовського-Гімзе;*

4. Буррі;

5. Морозова.

28. Акантолітичні клітини за методом Тцанка виявляють у:

1. Нативному препараті;

2. Гістологічному препараті;

3. Мазку-відбитку;*

4. Аналізі крові;

5. Серологічному дослідженні.

29. У разі локалізації висипів при істинній пухирчатці на слизовій рота, патогістологічні зміни (акантолізіс) відбуваються у:

1. Зернистому шарі;

2. Остистому шарі;*

3. Базальному шарі;

4. Власне пластинці слизової;

5. Підслизовому шарі.

30. Найбільш типова локалізація висипів при вульгарній пухирчатці:

1. Волосиста частина голови;

2. Обличчя;

3. Слизова оболонка порожнини рота;*

4. Лікті та коліна;

5. Долоні та підошви.

31. Для підтвердження діагнозу герпетиформного дерматозу Дюринга необхідно провести шкірну пробу для визначення підвищеної чутливості до:

1. Сульфаніламідів;

2. Антибіотиків;

3. Новокаїну;

4. Йодидів;*

5. Бромідів.

32. Які ознаки характерні для герпетиформного дерматозу Дюринга?

1. Рецидивуючий перебіг;*

2. Поліморфізм висипів;*

3. Різка сверблячка;*

4. Позитивний симптом Нікольського;

5. Часте ураження слизових оболонок.

33. До клінічних різновидів акантолітичної пухирчатки відносяться:

1. Вульгарна;*

2. Псоріазіформна;

3. Вегетуюча;*

4. Пустульозна;

5. Себорейна.*

34. Пухирі у разі дерматозу Дюринга розміщуються:

1. Субкорнеально;

2. Інтраепідермально;

3. Субепідермально;*

4. Субдермально;

5. Субгіподермально.

35. При якому бульозному дерматозі у хворих досить часто спостерігається підвищена чутливість до глютену?

1. Вульгарна пухирчатка;

2. Листоподібна пухирчатка;

3. Дерматоз Дюринга;*

4. Синдром Стівенса-Джонсона;

5. Себорейна пухирчатка.

36. При дерматозі Дюринга хворі скаржаться на:

1. Біль;

2. Свербіж;*

3. Відчуття похолодання кінцівок;

4. Відчуття повзання “мурашок” по тілу;

5. Парестезії.

37. Захворювання, з якими слід проводити диференційний діагноз при вульгарній пухирчатці:

1. Синдром Стівенса-Джонсона;*

2. Псоріаз;

3. Синдром Лайєла;*

4. Герпетиформний дерматоз Дюринга;*

5. Короста.

38. Захворювання, з якими слід проводити диференційний діагноз при герпетиформному дерматозі Дюринга:

1. Псоріаз;

2. Короста;*

3. Вульгарна пухирчатка;*

4. Токсидермія;*

5. Екзема.*

39. Зазначте найбільш ефективний препарат для лікування пухирчатки:

1. Пеніцилін;

2. Сульфадиметоксин;

3. Фтивазид;

4. Преднізолон;*

5. Делагіл.

40. Для лікування герпетиформного дерматозу Дюринга найбільш часто застосовують:

1. Антибіотики;

2. Вітаміни;

3. Антигістамінні препарати;

4. Препарати сульфонового ряду (ДДС);*

5. Протималярійні препарати.

41. У разі лікування герпетиформного дерматозу Дюринга місцево призначають:

1. 1-2% розчин метиленового синього;*

2. 2-5% розчин йоду;

3. Кортикостероїдні мазі;*

4. 33% сірчану мазь;

5. 2% саліцилову мазь.

42. При довготривалому призначенні гормональних кортикостероїдних препаратів слід призначати:

1. Дієту з обмеженням вуглеводів;*

2. Антигістамінні препарати;

3. Препарати калію;*

4. Препарати кальцію;*

5. Гастропротектори.*

43. У разі ураження слизової оболонки рота при вульгарній пухирчатці місцево призначають:

1. Анілінові барвники;

2. Аплікації вітаміну А;

3. Аплікації гормональних кортикостероїдних мазей;

4. Адгезивну дентальну пасту “Солкосеріл”;

5. Все перераховане вище вірно.*

44. При довготривалому призначенні гормональних кортикостероїдних препаратів можуть виникнути такі ускладнення:

1. Виразка шлунку;*

2. Цукровий діабет;*

3. Остеопороз;*

4. Порушення з боку серцево-судинної системи;*

5. Зниження імунітету.*

45. Для лікування істинної пухирчатки у разі ураження шкіри місцево призначають:

1. Анілінові барвники;*

2. Теплі ванни з розчином калію перманганату;*

3. Примочки;

4. Кортикостероїдні мазі;*

5. Щоденну зміну білизни.*

46. Традиційно доза таблетки преднізолону складає:

1. 0,25;

2. 0,5;

3. 0,05,

4. 0,005;*

5. 0,0005.

47. Процесі клінічної еволюції вульгарної пухирчатки виникають наступні вторинні морфологічні елементи висипки:

1. Вторинні гіперпігментовані плями;

2. Ерозії;*

3. Кірки;*

4. Рубці;

5. Ліхеніфікація.