3.5 Охорона праці

Відповідно до Закону України «Про охорону праці», нормативно-правовими актами з питань охорони праці і «Галузевою системою управління охороною праці для підприємств Мінпромполітики», затвердженою наказом від 17.02.2004 р. № 73 на вагоноремонтному депо Костянтинівка розроблена система управління охороною праці. При виконанні своїх обов’язків працівники користуються насамперед «НПАОП 63.21-1.24-03 - Правила охорони праці під час технічного обслуговування і ремонту вантажних вагонів та рефрежераторного рухомого складу».

На підприємстві службу охорони праці (ОП) представляє один спеціаліст з охорони праці з інженерно-технічною освітою та стажем роботи за профілем виробництва не менше трьох років, який є також фахівцем з питань гігієни праці, що погоджується з Законом України “Про охорону праці” ст. 15 адже на підприємстві працює близько 71 співробітника.

Дія системи управління охороною праці (СУОП) розповсюджується на керівників структурних підрозділів, начальників служб і інших посадовців підприємства, що здійснюють відповідно до посадових обов'язків функції управління ОП, а також на робочих і службовцях депо в рамках тих обов'язків по ОП, які на них покладені діючими на підприємстві інструкціями по ОП і іншими організаційно-розпорядливими документами.

Метою управління ОП на вагоноремонтному депо є створення в кожному структурному підрозділі і на кожному робочому місці умов праці, відповідних вимогам нормативно-правових актів, створення передумов для неухильного зниження показників виробничого травматизму, професійної захворюваності і аварійності.

Основним завданням СУОП є організаційно-технічне забезпечення процесів формування безпечних і здорових умов праці на виробництві, впорядкування і систематизація, на основі загальних принципів управління виробництвом, профілактичної роботи по ОП, що проводиться на підприємстві, підвищення її ефективності і цілеспрямованості за рахунок раціонального і планомірного використання всіх організаційних, технічних і економічних ресурсів підприємства.

Нормативно-правове і методичне регулювання питань ОП на підприємстві здійснюється на основі Конституції України, Закону України «Про охорону праці», Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві і професійного захворювання, що призвели втрату працездатності», «Кодексу законів про працю України» і інших законодавчих актів, державних міжгалузевих і галузевих нормативно-правових актів про ОП, а також нормативних актів, що розробляються на їх основі, і організаційно-розпорядливих документів підприємства.

Відповідно до чинного законодавства і нормативно-правових актів по ОП на підприємстві розробляються:

- річний план комплексних заходів щодо ОП (додаток до розділу «Охорона праці» колективного договору);

- план заходів щодо приведення у відповідність з вимогам безпеки діючих виробництв (вибуховопожеженебезпечних об'єктів) підприємства і забезпеченню їх безаварійної роботи (розробляється, при необхідності, на вимогу органів державного нагляду);

- річний план заходів щодо ОП служби структурного підрозділу;

- оперативний (квартальний або місячний) план заходів щодо ОП структурного підрозділу.

Окрім вказаних планів розробляються цільові плани (графіки), які передбачають заходи певної спрямованості:

- план (графік) навчання і перевірки знань працівників з питань ОП;

- плани (графіки) комплексних обстежень і цільових перевірок, а також інших видів контролю, здійснюваного керівниками і фахівцями на всіх рівнях управління;

- графік розробки (перегляду) інструкцій і інших нормативних актів по ОП в структурних підрозділах підприємства і т.п.

Розробка річного плану комплексних заходів щодо ОП здійснюється службою охорони праці на основі пропозицій всіх служб і виробничих підрозділів підприємства. Проект комплексного плану узгоджується з головою профспілкового комітету.

На основі річних планів робіт по ОП, а також виникаючої в процесі виробничої діяльності необхідності оперативного рішення питань ОП здійснюється оперативне планування, яке дозволяє гранично конкретизувати роботу по ОП на певний період (місяць, квартал) і забезпечити необхідну ритмічність в профілактичній роботі.

Служба охорони праці здійснює роботу по місячних планах роботи, затверджуваним директором підприємства. У плани робіт включаються всі заходи, служби, що проводяться працівниками, або з їх участю, в рамках діючого на підприємстві положення про службу охорони праці.

Навчання та перевірка знань з питань (ОП) посадових осіб і спеціалістів відповідно до наказу МВС України №94/1993 "Про перелік посад посадових осіб, що зобов'язані проходити попередню і періодичну перевірку знань з охорони праці", проводиться до початку виконання ними своїх обов’язків, а також періодично, один раз у три роки. Тематичний план і програма навчання цієї категорії працівників складається на основі типового тематичного плану і програми та з урахуванням вимог ОП для конкретних галузей і виробництв.

Керівники підприємств, виробничих та науково-виробничих об’єднань, а також посадові особи цехів, дільниць, виробництв, де сталася техногенна аварія чи катастрофа, повинні протягом місяця пройти позачергове навчання та перевірку знань з питань ОП.

За характером і часом проведення інструктажі з питань ОП поділяються:

1. Вступний інструктаж проводиться спеціалістом служби ОП: з усіма працівниками, котрих приймають на постійну або тимчасову роботу; з працівниками інших організацій, які прибули на підприємство та беруть безпосередню участь у виробничому процесі; з учнями та студентами, які прибули на підприємство для проходження виробничої практики; у разі екскурсії на підприємство; з усіма вихованцями, учнями, студентами та іншими особами, котрі навчаються в середніх, позашкільних, професійно-технічних, вищих навчальних закладах під час оформлення або зарахування до закладу освіти.

Орієнтовний перелік питань визначається Типовим положенням: правила трудового розпорядку на підприємстві; правила поведінки на території виробництва; дається характеристика виробництва з так званих шкідливих та небезпечних виробничих факторів; відомості про пожежну профілактику; про газорятівну та радіаційну служби; відомості про надання першої медичної допомоги потерпілим. Запис про проведення встановленого інструктажу робиться в журналі реєстрації, а також у документі про прийняття працівника на роботу.

2. Первинний інструктаж проводиться до початку роботи безпосередньо на робочому місці з працівником: новоприйнятим; котрий переводиться з одного цеху виробництва до іншого; котрий буде виконувати нову для нього роботу; з відрядженим працівником, котрий бере безпосередньо участь у виробничому процесі на підприємстві. Інструктаж проводиться начальником підрозділу, дільниці, їх заступниками або майстром. Проводиться ознайомлення з обладнанням, освітленням.

3. Повторний інструктаж проводиться з працівниками на робочому місті в терміни, визначені відповідними чинними галузевими нормативними актами або керівниками підприємств з урахуванням конкретних умов праці, але не рідше: на роботах із підвищеною небезпекою – 1/3 місяці; для решти робіт – 1/6 місяців (але не рідше одного разу в рік). Його проводять індивідуально з окремими працівниками або з групою працівників, котрі виконують однотипні роботи за обсягом і змістом переліку питань первинного інструктажу.

4. Позаплановий інструктаж проводиться з працівниками на робочому місці або в кабінеті ОП у таких випадках: під час введення в дію нових або переглянутих нормативних актів про ОП, а також при внесенні змін та доповнень до них; під час модернізації устаткування, вихідної сировини, матеріальних та інших факторів; при порушенні працівниками вимог нормативних актів про ОП, що можуть або призвели до травм, аварій, пожеж; при виявленні особами, котрі здійснюють державний нагляд і контроль за ОП, порушення та незнання вимог безпеки стосовно робіт, які виконуються працівником; під час перерви в роботі виконавця робіт більше ніж на 30 календарних днів – для робіт із підвищеною небезпекою, а для решти робіт – понад 60 днів.

5. Цільовий інструктаж проводиться з працівниками: під час виконання разових робіт, не передбачених трудовою угодою; під час ліквідації аварії, стихійного лиха.

Про проведення первинного, повторного, позапланового та цільового інструктажів та про допуск до роботи особою, котра проводила інструктаж, вноситься запис до журналу реєстрації інструктажів з питань ОП. Обов’язкові підписи сторін. Сторінки журналу пронумеровані, прошнуровані та скріплені печаткою.

У разі виконання робіт, які вимагають оформлення наряду-допуску, цільовий інструктаж реєструється в цьому наряді-допуску, а в журналі реєстрації інструктажів – не обов’язково.

Згідно статті 19 Закону України «Про охорону праці» фінансування охорони праці здійснюється роботодавцем. Для підприємств, незалежно від форм власності, або фізичних осіб, які використовують найману працю, витрати на охорону праці становлять не менше 0,5 відсотка від фонду оплати праці за попередній рік.

За класифікацією галузей економіки та видів робіт за професійним ризиком виробництва ремонт (спеціалізований) залізничних і трамвайних локомотивів та рухомого складу належить до 54 класу, код згідно з Класифікацією видів економічної діяльності - 35.20.2.

Єдиний внесок для платників встановлюється у відсотках від суми нарахованої заробітної плати за видами виплат, які включають основну та додаткову заробітну плату, інші заохочувальні та компенсаційні виплати відповідно до класів професійного ризику виробництва, до яких віднесено платників єдиного внеску, з урахуванням видів їх економічної діяльності. Розмір єдиного внеску для 54 класу професійного ризику виробництва становить 38,57%. 

При атестації робочого місця за умовами праці оцінці підлягають всі наявні на робочому місці небезпечні та шкідливі виробничі фактори.

У оглядачів-ремонтників вагонів основні шкідливі виробничі фактори - це важкість і напруженість праці. Важкість праці - характеристика трудового процесу, що відображає переважне навантаження на опорно-руховий апарат і функціональні системи організму (серцево-судинну, дихальну та ін.) Важкість праці характеризується фізичним динамічним навантаженням, вагою підіймаємого і переміщуваного вантажу, загальним числом стереотипних робочих рухів, величиною статичного навантаження, робочою позою, ступенем нахилу корпусу тіла, переміщеннями в просторі.

До небезпечних факторів виробничого середовища відносяться: електричний струм, рухомі машини, механізми, матеріали, вироби; частини конструкцій, що руйнуються, падаючі з висоти предмети; гострі краї предметів та ін..

За результатами атестації дається оцінка умов праці на робочому місці (відповідають або не відповідають гігієнічним вимогам і вимогам безпеки). Робоче місце визнається атестованим (або не атестованим).

Умови праці підрозділяються на 4 класи: оптимальні, допустимі, шкідливі та небезпечні.

При віднесення умов праці до 1 і 2 класу (оптимальне та допустиме) робоче місце визнається атестованим. При віднесення умов праці до 4 класу (небезпечне) робоче місце визнається не атестованим і підлягає негайному переоснащення або ліквідації.

Документи по атестації робочих місць за умовами праці є матеріалами суворої звітності і підлягають зберіганню протягом 45 років.

Згідно з Законом України „Про охорону праці” щодо розслідування та обліку нещасних випадків, професійних захворювань і аварій (стаття 22) роботодавець повинен організовувати розслідування та вести облік нещасних випадків, професійних захворювань і аварій відповідно до положення, що затверджується Кабінетом Міністрів України за погодженням з всеукраїнськими об'єднаннями профспілок.За підсумками розслідування нещасного випадку, професійного захворювання або аварії роботодавець складає акт за встановленою формою, один примірник якого він зобов'язаний видати потерпілому або іншій заінтересованій особі не пізніше трьох днів з моменту закінчення розслідування. У разі відмови роботодавця скласти акт про нещасний випадок чи незгоди потерпілого з його змістом питання вирішуються посадовою особою органу державного нагляду за охороною праці, рішення якої є обов'язковим для роботодавця.

Рішення посадової особи органу державного нагляду за охороною праці може бути оскаржене у судовому порядку.

Згідно з п 11. Постанови Кабінету Міністрів України про «Деякі питання розслідування та обліку нещасних випадків, професійних захворювань і аварій на виробництві» до складу комісії з розслідування нещасного випадку входять керівник (спеціаліст) служби охорони праці або посадова особа, на яку роботодавцем покладено виконання функцій з охорони праці (голова комісії), представник Фонду за місцезнаходженням підприємства, представник первинної профспілки (у разі наявності на підприємстві кількох профспілок - представник профспілки, членом якої є потерпілий, а у разі відсутності профспілки - уповноважена найманими працівниками особа з питань охорони праці), а також представник підприємства, інші особи. Якщо потерпілий є працівником іншого підприємства, до складу комісії входять також представники такого підприємства та первинної організації профспілки, а у разі відсутності на підприємстві профспілки - уповноважена найманими працівниками особа з питань охорони праці. До складу комісії не може входити безпосередній керівник робіт.

Поліпшення умов праці потребує капітальних вкладень і поточних витрат.

Витрати на здійснення заходів з поліпшення умов і охорони праці розраховуються за формулою:

В = С_о + К_о ,

де С_{о –} поточні (експлуатаційні) витрати на здійснення заходів, грн.;

К_о – капітальні витрати на поліпшення умов і охорони праці, грн.

В = 3450,6 + 8051,4 = 11502 (грн.)

Для визначення ефективності витрат підприємства на охорону праці розрахуємо показник ефективності витрат підприємства на заходи з охорони праці, який розраховується за формулою:

Е = Е_р / В,

де Е_р – річна економія від поліпшення умов і охорони праці на підприємстві (прибуток або зменшення збитків);

В – загальні витрати (вкладення) підприємства на охорону праці.

Е = 10400 / 11502 = 0,9 (грн./грн.)

Загальні витрати підприємства на охорону праці як до запровадження комплексу заходів щодо підвищення умов праці, так і після цього розраховуються за формулою:

∑ В_к = В₁ + В₂ + В₃,

де В₁ – витрати на заходи з охорони праці за рахунок усіх джерел фінансування, регламентованих нормативними актами держави;

В₂ – витрати на заходи з охорони праці за колективними договорами;

В₃ – витрати на заходи з охорони праці підприємства.

∑ В_к = 575,1 + 4600,8 + 6326,1 = 11502 (грн.)

Для розрахунку економії від зменшення рівня захворюваності чи травматизму використаємо такі показники:

1. Скорочення витрат робочого часу за рахунок зменшення рівня захворюваності за певний час ΔД визначається за формулою:

ΔД = (Д₁ – Д₂) / 100 * Ч₃ ,

де Д₁ , Д₂ – кількість днів непрацездатності через хвороби чи травматизм на 100 працюючих відповідно до і після проведення заходу;

Ч₃ – річна середньооблікова чисельність працівників, чол.

ΔД = (14 - 5) / 100 * 71 = 6,39

2. Зростання продуктивності праці:

ΔW = ΔД * Зв / Рп,

де Зв – вартість виробленої продукції за зміну на одного працівника промислово-виробничого персоналу;

Рп – вартість річної товарної продукції підприємства.

ΔW = 6,39 * 1689,51 / 273700800 = 0,00039 (грн.)

3. Річна економія зарплати за рахунок зростання продуктивності праці при зменшенні рівня захворюваності і травматизму:

Ез = ΔW * Зр / 100 *Чср,

Чср – середньорічна чисельність промислово-виробничого персоналу;

Зр – середньорічна заробітна плата одного працівника з відрахуваннями на соцстрахування.

Ез = 0,00039 * 44896,68 / 100 * 60 = 10,63 (грн.)

4. Річна економія на собівартості продукції за рахунок зменшення умовно-постійних витрат:

Ес = У * ΔД * Зв / Рп,

де У – умовно-постійні витрати у виробничій собівартості річного обсягу товарної продукції.

Ес = 81425988,00 * 6,39 * 16895,1 / 273700800 = 32118,03 (грн.)

5. Економія за рахунок зменшення коштів на виплату допомоги по тимчасовій непрацездатності:

Есс = ΔД * Пд,

де Пд – середньоденна сума допомоги по тимчасовій непрацездатності.

Есс = 6,39 * 122,72 = 784,22 (грн.)

6. Річна економія за рахунок зменшення рівня захворюваності:

Ерз = Ез + Ес + Есс

Ерз = 10,63 + 32118,03 + 784,23 = 32912,88 (грн.)

Надзвичайна ситуація (НС) — порушення нормальних умов життя і діяльності людей на об’єкті або території, спричинене аварією, катастрофою, стихійним лихом, епідемією, епізоотією, епіфітотією, великою пожежею, застосуванням засобів ураження, що призвели або можуть призвести до людських і матеріальних втрат.

НС, які можуть виникати на території України і здійснювати негативний вплив на функціонування об'єктів економіки та життєдіяльність населення, поділяються за такими основними ознаками:

• за сферою виникнення;

• за галузевою ознакою;

• за масштабами можливих наслідків.

НС техногенного характеру — це наслідок транспортних аварій, катастроф, пожеж, неспровокованих вибухів чи їх загроза, аварій з викидом (загрозою викиду) небезпечних хімічних, радіоактивних, біологічних речовин, раптового руйнування споруд та будівель, аварій на інженерних мережах і спорудах життєзабезпечення, гідродинамічних аварій на греблях, дамбах тощо.

НС природного характеру — це наслідки небезпечних геологічних, метеорологічних, гідрологічних, морських та прісноводних явищ, деградації ґрунтів чи надр, природних пожеж, змін стану повітряного басейну, інфекційних захворювань людей, сільськогосподарських тварин, масового ураження сільськогосподарських рослин хворобами чи шкідниками, зміни стану водних ресурсів та біосфери тощо.

НС соціального і соціально-політичного характеру — це ситуації, пов'язані з протиправними діями терористичного та антиконституційного спрямування: здійснення або реальна загроза терористичного акту (збройний напад, захоплення і затримання важливих об'єктів ядерних устав і матеріалів, систем зв'язку та телекомунікації, напад чи замах на екіпаж повітряного чи морського судна), викрадення (спроба викрадення) чи знищення суден, встановлення вибухових пристроїв у громадських місцях, викрадення зброї, виявлення застарілих боєприпасів тощо.

НС військового характеру — це ситуації, пов'язані з наслідками застосування зброї масового ураження або звичайних засобів ураження, під час яких виникають вторинні фактори ураження населення внаслідок зруйнування атомних і гідроелектричних станцій, складів і сховищ радіоактивних і токсичних речовин та відходів, нафтопродуктів, вибухівки, сильнодіючих отруйних речовин, токсичних відходів, транспортних та інженерних комунікацій.

Залежно від територіального поширення, обсягів, заподіяних або очікуваних економічних збитків, кількості людей, які загинули, розрізняють 4 рівні НС — загальнодержавний, регіональний, місцевий та об'єктовий.

НС загальнодержавного рівня — це НС, яка розвивається на території двох та більше областей або загрожує транскордонним перенесенням, а також у разі, коли для її ліквідації необхідні матеріали і технічні ресурси в обсягах, що перевищують власні можливості окремої області, але не менше 1% обсягів видатків відповідного бюджету.

НС регіонального рівня — це НС, яка розвивається на території двох або більше адміністративних районів, Автономної республіки Крим, областей, міст Києва та Севастополя або загрожує перенесенням на територію суміжної області, а також у разі, коли для її ліквідації необхідні матеріальні і технічні ресурси в обсягах, що перевищують власні можливості окремого району, але не менше 1% обсягів видатків відповідного бюджету.

НС місцевого рівня — це НС, яка виходить за межі потенційно-небезпечного об'єкта, загрожує поширенням самої ситуації або її вторинних наслідків на довкілля, сусідні населені пункти, інженерні споруди, а також у разі, коли для її ліквідації необхідні матеріальні і технічні ресурси в обсягах, що перевищують власні можливості об'єкта. До місцевого рівня також належать всі НС, які виникають на об'єктах житлово-комунальної сфери та інших, що не входять до затверджених переліків потенційно-небезпечних об'єктів.

НС об'єктового рівня — НС, яка не підпадає під зазначені вище визначення, тобто така, що розгортається на території об'єкта або на самому об'єкті, її наслідки не виходять за межі об'єкта або його санітарно-захисної зони.

Загальні ознаки НС:

• наявність або загроза загибелі людей

• значне погіршення умов життєдіяльності

• істотне погіршення стану здоров'я людей

• заподіяння економічних збитків

Незалежно від походження та типу в розвитку НС можна виділити чотири характерних стадії (фази): зародження, ініціювання, кульмінаційну та затухання (ліквідація наслідків).

Причини виникнення НС поділяються на природні та антропогенні.

Природні явища, які мають надзвичайний характер і призводять до порушення нормальної діяльності населення, його загибелі, руйнування і знищення матеріальних цінностей називаються стихійними лихами. За причиною виникнення вони поділяються на тектонічні, топологічні, метеорологічні. Але в більшості випадків основною першопричиною виникнення цих стихійних лих є процеси які відбуваються в Космосі.

Антропогенні діляться на соціальні (ріст народонаселення, урбанізація, непідготовленість населення, відсутність інформації про обстановку у НС, відсутність нормативно-правової бази, недбалість та некомпетентність посадових осіб, перевищення повноважень і т.д., корупція, тероризм, тощо) та економічні (недосконалість технічних засобів і технологічних процесів, зміна довкілля внаслідок природокористування (забрудненість), бідність (зношування техніки, недостача коштів на модернізацію, профілактику й т.д.).

Запобігання виникненню НС — це підготовка та реалізація комплексу правових, соціально-економічних, політичних, організаційно-технічних, санітарно-гігієнічних та інших заходів, спрямованих на регулювання безпеки, проведення оцінки рівнів ризику, завчасне реагування на загрозу виникнення НС на основі даних моніторингу (спостережень), експертизи, досліджень та прогнозів щодо можливого перебігу подій із метою недопущення їх переростання у НС або пом’якшення її можливих наслідків.

Функції запобігання щодо НС техногенного та природного характеру в Україні згідно з положенням затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України № 1198 виконує Єдина державна система запобігання і реагування на надзвичайні ситуації техногенного і природного характеру (ЄДСЗР), яка включає в себе центральні та місцеві органи виконавчої влади, виконавчі органи рад, державні підприємства, установи та організації з відповідними силами і засобами, які здійснюють нагляд за забезпеченням техногенної та природної безпеки, організовують проведення роботи із запобігання надзвичайній ситуації (НС) техногенного та природного походження і реагування у разі їх виникнення з метою захисту населення і довкілля, зменшення матеріальних втрат. Основною метою створення ЄДСЗР є забезпечення реалізації державної політики у сфері запобігання і реагування на НС, забезпечення цивільного захисту населення.

Організація життєзабезпечення населення в умовах НС є комплексом заходів, спрямованих на створення і підтримання нормальних умов життя, здоров’я і працездатності людей.

Найбільш вірогідною є можливість появи НС техногенного характеру.

Можна виділити три ознаки, що дозволяють віднести ту або іншу подію до надзвичайної ситуації техногенного походження :

1) неблагополучна обстановка, що склалася в результаті аварії, катастрофи;

2) наявність або можливість виникнення тяжких наслідків(людські жертви, збиток здоров'ю, довкіллю);

3) техногенний характер події, тобто його зв'язок з технічною, виробничою сферою діяльності людини.

Найбільш можливими є транспортні аварії на виробничому об’єкті, що обумовлено великою кількістю вагонів, які постійно треба пересувати за технологічним циклом. А також надзвичайні ситуації на робочих місцях, через те, що працівники не завжди мають доброякісні інструменти та обладнання.

У свою чергу, працівники організацій, що працюють на виробничих об'єктах, зобов'язані дотримуватися:

• вимоги нормативних технічних документів, що встановлюють правила ведення робіт на виробничому об'єкті і порядок дій у разі аварії або інциденту на виробничому об'єкті;

• проходити підготовку і атестацію в області промислової безпеки;

• негайно повідомляти свого безпосереднього керівника або в установленому порядку інших посадовців про аварію або інцидент на виробничому об'єкті;

• в установленому порядку призупиняти роботу у разі аварії або інциденту на виробничому об'єкті;

• в установленому порядку брати участь в проведенні робіт по локалізації аварії на виробничому об'єкті.

Обов'язкове дотримання усіх цих вимог скорочує до мінімуму можливість виникнення НС техногенного характеру.

У процесі технічного обслуговування і ремонту вантажних вагонів можуть виникнути аварії і аварійні ситуації:

- падіння піднятого на домкрати вагону;

- сходження рухомого складу з рейок; загоряння, яке може призвести до вибуху або пожежі.

При виникненні аварійної ситуації, небезпечної для свого здоров'я чи здоров'я оточуючих людей, оглядач вагонів, слюсар повинні припинити роботу і повідомити про все безпосередньому керівникові (старшому оглядачу вагонів, начальнику ПМО) і далі виконувати його вказівки з попередження нещасних випадків або усунення аварійної ситуації. При ліквідації аварійної ситуації необхідно діяти відповідно до плану ліквідації аварійної ситуації під керівництвом начальника станції.

При виникненні аварійної ситуації працівники повинні будь-якими засобами зв'язку повідомити про це чергового по станції. Повідомлення повинно включати в себе опис характеру аварійної ситуації, номер залізничної колії та місце знаходження вагона. Далі оглядач вагонів, слюсар повинні діяти за вказівкою керівника робіт (старшого оглядача вагонів, змінного майстра, начальника ПМО).

Працівники, які перебувають поблизу за сигналом тривоги зобов'язані негайно з'явитися до місця події і прийняти участь в усуненні аварійної ситуації, в наданні потерпілому першої допомоги.