2.2. Організація робочого місця токаря на прикладі токарно-копіювальної операції

Розглянемо організацію робочого місця токаря на прикладі токарно-копіювальної операції.

Дане робоче місце – індивідуальне, тобто обслуговується одним робочим, тому найважливішу увагу приділяють вдосконаленню методів і прийомів праці, раціоналізації

маршрутів руху, скороченню трудових затрат і непродуктивних втрат робочого часу.

По числу одиниць обслуговуваного устаткування дане робоче місце є одностаночним, організація якого полягає у виборі найзручнішої зони рухів, визначенні правильних робочих поз, застосуванні найбільш досконалих і економічних трудових прийомів, створенні на робочому місці сприятливих умов праці і оснащенні його необхідними пристосуваннями.

При проектуванні трудових процесів необхідний комплексний підхід до обліку всіх чинників, що впливають на результати праці виконавця. В залежності від завдань, змісту і складності різних робіт, ступеня їх деталізації, вивчення і проектування можуть застосовуватися такі методи аналізу і проектування трудових процесів: розрахункові графічні, макетні, моделювання, експериментальні та ін. Вони можуть використовуватися як роздільно, так і в різних поєднаннях: графічні з розрахунковими, макетні з моделюванням, розрахункові з експериментальними. [4]

При проектуванні складних трудових процесів доцільно використовувати графічні і графічно-розрахункові методи. Наприклад, при проектуванні колективних трудових процесів за допомогою розрахунків і графіків вимагають синхронізації дій всіх членів бригади, що виконують різні трудові процеси.

Графічно-розрахункові методи широко використовуються в проектуванні трудових процесів робочого-багатоверстатника для ув'язки дій робочого по обслуговуванню верстатів з машинно-автоматичною роботою.

Макетний метод і моделювання використовуються при проектуванні зовнішнього і внутрішнього планування робочих місць, визначенні раціонального розміщення основного і допоміжного устаткування, організаційного і технологічного оснащення.

Застосування мікроелементних нормативів доцільне при проектуванні прийомів, трудових дій і рухів великої повторюваності здебільшого в умовах масового виробництва, а також в серійному, дрібносерійному і одиничному виробництві, для робіт по обслуговуванню виробництва. Застосування мікроелементних нормативів дозволяє використовувати ЕОМ для моделювання різних методів праці, відбору найбільш ефективного і продуктивного способу їх виконання.

Обираючи метод проектування трудового процесу необхідно враховувати основні принципи економії рухів. Рухи повинні бути одночасними, симетричними, природними, ритмічними, звичними. Перші три принципи відносяться до окремих рухів, два інших до комплексу рухів.

Одночасні рухи повинні бути побудовані так, щоб одночасно діяли обидві руки. По можливості вони мають виконувати одну трудову дію, одночасно починати і закінчувати дану серію рухів.

Після визначення послідовності з обліком одночасності виконання робіт обома руками необхідно спроектувати трудовий процес так, щоб рухи були симетричними відносно уявній лінії, що проходить через середину корпусу. Внаслідок симетричності людського тіла симетричні рухи рук виконуються легше, якщо вони одночасно прямують до корпусу або від нього. Коли рухи симетричні й одночасні, досягається не тільки рівність рухів у часі, але і забезпечується рівновага всього корпусу, що полегшує виконання роботи.

Природні рухи легше і краще за інші відповідають формі і будові людського тіла , так як є плавними закругленими, а не прямолінійними. Наприклад, рука рухається по дузі з центром в ліктьовому або плечовому суглобі. При повороті корпусу плечі описують дугу. Нога погойдується від коліна до стегна. Проектуючи трудові рухи, потрібно враховувати п'ять основних видів рухів руки та її частин: пальців; пальців і кисті; пальців, грона рук і передпліччя; пальців, кисті руки, передпліччя і плеча; пальців, грона руки, передпліччя і плечового суглоба.

Однією з характеристик методу праці є розвиток ритмічності при повторенні рухів. Останній рух трудової дії повинен легко переходити в перший рух подальшої трудової дії. Будь-які непотрібні зміни у напрямі рухів, уповільнення, зупинка повинні бути зведені до мінімуму, оскільки призводять до втрат часу і енергії.

При проектуванні багато повторюваних рухів необхідно передбачити, щоб кожного разу вони виконувалися абсолютно однаково. З розвитком ритмічності роботи у робочого виробляються навики виконання рухів, виникає автоматизм рухів, що сприяє зниженню стомлюваності і напруги.

Мікроелементні нормативи – це значення часу, отриманого в результаті статистичної обробки і визначення нормативного часу необхідного для виконання мікроелементу.

Мікроелемент – простий елемент ручної операції, закінчена дія, що характеризується єдністю цільової установки, постійністю складу взаємодіючих об'єктів, і складається з одного трудового руху (їх комплексу), що виконується безперервно. Призначенням і сферою застосування систем мікроелементних нормативів є:

• аналіз і раціоналізація вживаних методів праці на конкретному робочому місці;

• розробка ефективних методів праці до початку виконання проектованої операції;

• розробка нормативів часу різного ступеня укрупнення і нормативних формул; встановлення норм часу;

• вибір найбільш ефективного устаткування, планування і оснащення робочих місць;

• оцінка ефективності запроектованого методу виконання трудового процесу;

• навчання робочих ефективним методам праці. [4]

Виконаємо аналіз прийомів праці, використовуваних токарем при обробці осі на токарно-копіювальному верстаті, визначивши витрати часу на операцію по системі мікроелементних нормативів «МОДАПТС».

У системі мікроелементних нормативів час виражений у модах. Мод – це середній час руху пальця при добре освоєній роботі. У системі «МОДАПТС», як уже зазначалося раніше, 21 норматив. Відстані в системі нормативів немає, хоча цей чинник в ній закладений, оскільки нормативи часу руху рук зростають при включенні в роботу крупніших м'язів і більшої відстані рухів. На початку системи розміщено 11 нормативів рухів рук і пальців, яких достатньо для нормування багатьох ручних операцій, що виконуються на верстаті. [3]

Початкові дані.

Операція – токарно-копіювальна.

Тдоп = 0,48 хв., То = 0,8 хв.

Деталь – вісь, L=178 мм, Р=0,825 кг

Виробництво – середньосерійне.

Основне устаткування – токарно-копіювальний верстат 1Е713.

Опис існуючого робочого місця токаря

1. верстат;

2. столик з інструментальними ящиками;

3. тара виробнича;

4. планшет для креслень;

5. грати під ноги робочому;

6. робочий.

В якості раціоналізації трудового процесу можна провести наступні заходи щодо вдосконалити робочого місця токаря. По-перше, зменшити грати під ноги робочому. За рахунок цього перемістити тару із заготівками і тару з готовими деталями ближче, так щоб вони розташовувалися на відстані витягнутої руки робочого. Це забезпечить найбільш зручне положення тіла токаря, зменшить кількість рухів і нахилів. Для цього необхідно підсунути приймальний столик, поставити на нього тару із заготовками і тару з деталями. Також треба врахувати індивідуальні особливості структури тіла робочого: зріст, габарити, права чи ліва рука є домінуючою.

Опис робочого місця токаря після раціоналізації

1. верстат;

2. столик з інструментальними ящиками;

3. тара виробнича;

4. стіл приймальний;

5. планшет для креслень;

6. грати під ноги робочому;

7. робочий.

Виконаємо розрахунки оперативного часу:

Топ = То + Тдоп = 0,8 + 0,48 = 1,28 (хв.)

Проведена раціоналізація трудового процесу дозволила понизити допоміжний час на 94 мода, тобто на 34,3%.

Розрахуємо новий допоміжний і оперативний час.

Тдоп = ( 1 – 0,343 ) = 0,31 (хв.).

Топ = То + Тдоп = 0,8 + 0,31 = 1,11 (хв.)

Таким чином, застосовуючи для нормування систему мікроелементних нормативів «МОДАПТС», нам вдалося скоротити оперативний час на 0,17 хв.,тобто на 13,3 %.