3.2. Ефективність заходів

В результаті проведеної раціоналізації трудового процесу і робочого місця в проектно-розрахунковій частині, можна розрахувати такі показники, як зниження трудомісткості, підвищення продуктивності праці, коефіцієнт зайнятості робочого на робочому місці, економію грошових коштів.

Ступінь використання робочого часу виконавця, який визначається виключенням з робочого часу суми так званих формальних втрат робочого часу (простої, виконання робіт, що не належать до функцій даного працівника, і т. ін.) і

відношенням решти тривалості часу до тривалості робочого часу.

Виробнича трудомісткість включає комплексну трудомісткість з додаванням затрат праці, пов'язаних з обслуговуванням процесу виробництва і створенням необхідних умов для його нормального функціонування. Ці затрати праці визначаються на кожну одиницю продукції за принципом пропорційного розподілу з врахуванням комплексної трудомісткості і об'ємів виробництва на одиницю продукції.

По підприємству, цехам, ділянкам і бригадам розраховують, планують та аналізують зниження трудомісткості Тр в результаті впровадження відповідних оргтехзаходів:

а) зниження норми часу:

Тр = (Нб - Нпл) × QКд, де

де Нб і Нпл – норми часу до і після впровадження заходу, нормо-год;

Q – об'єм виробництва продукції, шт.;

Кд– коефіцієнт терміну дії заходу;

б) збільшення норм обслуговування:

Тр = ( 1/Ноб - 1/Нопл ) × Фпл × Кд, де

де Ноб і Нопл – норми часу до і після впровадження заходу;

Фпл – плановий фонд робочого часу, год.;

в) зменшення нормативної чисельності робітників

Тр = ( Чб - Чпл) × Фпл × Кд, де

де Чб і Чпл – нормативна чисельність робітників до і після впровадження заходу.

Планова технологічна трудомісткість Тр.пл визначається за формулою:

Тр.пл = ( Т'р.пл. × Q – Тр )/Q, де

де Т'р.пл – технологічна трудомісткість виробу на початок планового періоду, нормо-год.

Планова трудомісткість обслуговування Тобс по кожному виду робіт на одиницю основної продукції встановлюється, виходячи з трудомісткості обслуговування на одиницю основної продукції – в базисному і плановому періодах з урахуванням коефіцієнта зміни трудомісткості Кт по даному виду робіт:

Тобс = Qб × Тр.пл × Кт/Qпл, де

де

Qб і Qпл – об'єм одиниці основної продукції;

Тр.пл – технологічна трудомісткість виробу на початок планового періоду, нормо-год.

Науково обґрунтовані розрахунки трудомісткості продукції дають можливість

виявити, врахувати і аналізувати динаміку продуктивності праці, виявити резерви її підвищення як по підприємству в цілому, так і по окремим видам продукції, технологічним станом її виробництва. Показник трудомісткості продукції безпосередньо пов'язаний з якісним рівнем нормування праці. Як трудомісткість, так і виробіток залежать від одних і тих же факторів – підвищення технічного рівня виробництва, росту фондоозброєності і енергоозброєності праці, її раціоналізації, скорочення простоїв та інших витрат робочого часу, підвищення кваліфікації кадрів.

Завжди необхідно враховувати взаємозв’язок витрат на різні ресурси. Наприклад, скорочення трудомісткості продукції може бути досягнуте шляхом автоматизації обладнання, підвищення якості інструментів, що пов’язане з додатковими витратами. Тому норми праці повинні встановлюватися відповідно мінімуму сумарних витрат на всі виробничі ресурси. Мінімізація витрат здійснюється в межах спричинених технічними, психофізичними, соціальними та іншими факторами. Але це вже не є метою даного дослідження.

Висновок

При розробці даного курсового проекту був проведений аналіз структури трудового процесу, класифікації затрат робочого часу, процесу нормування праці, сфери використання мікроелементного дослідження. Ці аспекти отримали суттєве теоретичне підкріплення на основі розглянутої наукової літератури з організації праці.

В проектно-розрахунковій частині роботи я розглянула зміст та види методів раціоналізації трудового процесу. На приладі робочого місця токаря виконала аналіз прийомів праці, використовуваних робітником при обробці деталі на токарно-копіювальному верстаті, визначивши витрати часу на операцію по системі мікроелементних нормативів «МОДАПТС». Також для вивчення витрат робочого часу мною був використаний метод суцільного хронометражу та за допомогою хронокарти та графіка трудового процесу виконаний ряд перетворень по зменшенню часу пасивного спостереження робочого.

Розробивши такі заходи, виявивши на початку причини втрат робочого часу, поліпшився мікроелементний склад розглянутої операції. Можливо суттєвих конструктивних змін трудовий процес в цілому не зазнав, так як матеріальний аспект не розглядався, але норма виробітку зросла, при цьому також знизилась трудомісткість та об’єми виробництва на одиницю продукції.

Усі виконані заходи розглядалися з позицій раціональності по НОП, тому дозволили виявити економію суспільної праці, кількісно оцінити отриманий економічний ефект, встановити область і межі впровадження кожного заходу. Такий економічний аналіз заходів НОП на виробництві необхідний при проектуванні раціональних форм організації праці, зокрема мікро елементного проектування.

Сподіваюсь, що проведені мною заходи можуть займати місце в системі загальної організації трудових процесів і будуть раціональними з точки зору спеціалістів з даного питання.

В цілому можна сказати, що методи наукової організації праці повинні

широко застосовуватися на підприємствах України, щоб досягти поліпшення результатів їх діяльності. Отже, країні необхідні висококваліфіковані кадри для проведення постійного вдосконалення трудового процесу, тільки тоді можна буде досягти високої продуктивності та належного рівня економічного розвитку будь-якого виробництва.

Список використаних джерел

1. Методичні рекомендації до виконання курсового проекту з курсу «Організація праці» / В.І. Білоконенко – Харьков: Вид. ХНЭУ, 2004. – 35 с.

2. Анализ трудовых показателей: Учеб. Пособие для вузов / А.В. Никитин, Н.А. Кольцов, И.А. Самарина и др.; Под ред. П.Ф. Петроченко. –2-ое изд., перераб. – М.: Экономика, 1989. – 288с.

3. Научная организация труда и управления. Сборник кадров./Под общей ред. академика А. Н. Щербаня. – Экономика, 1975. – 440с.

4. Дергаусов М. Людські ресурси як інструмент реалізації стратегії підприємства. // Економіка України. – 2003. – №6. – с. 26 – 30.

5. Вітлінський В.В. Моделювання економіки: Навч. Посібник. – К.:КНЕУ, 2003. 408с.

6. Справочник нормировщика/А. В. Ахумов, Б. М. Генкин, Н. Ю. Иванов и др.; Под общ. ред. А. В. Ахумова. – Л.: Машиностроение, 1986. – 458с.

7. Бочаров В.В. и др. Экономическое стимулирование в промышленности /Бочаров В.В., Бирюков В.Д., Ножкин Б.П. – Л.: Лениздат, 1984. – 128с.