Прийняття християнства 988 р.

ПРИЧИНИ:

• необхідність укріплення феодальних відносин в ранньофеодальній державі т. я. язицтво суперечило єдності Русі;

• прийняття єдиної з Візантією релігії укріпляло південні кордони Русі т. я. Русь отримувала на півдні могутнього союзника;

• прийняття християнства сприяло підвищенню міжнародного авторитету Русі;

• прийняття християнства сприяло зближенню з високорозвинутою Візантією.

Прийняття християнства (988 р.) значно вплинуло на розвиток Київської Русі.

1. Нова віра сприяла остаточному розкладу родового ладу і формуванню та зміцненню нових феодальних відносин у східних слов’ян.

2. Православ’я стало надійним ґрунтом для створення могутньої, централізованої самодержавної країни.

1. Прийняття християнства сприяло зростанню міжнародного авторитету держави

1. Під впливом християнства поступово відбулася докорінна зміна світобачення та світосприйняття у населення Давньоруської держави.

1. Нова віра заклала якісно нові підвалини у культурній сфері, сприяла розвиткові писемності, літератури, архітектури та мистецтва.

Значення прийняття християнства

• Православ’я сприяло остаточному розкладу родового ладу і формуванню та зміцненню нових феодальних відносин у східних слов’ян.

• Нова віра стала надійним ґрунтом для створення могутньої, централізованої держави.

• підняття міжнародного авторитету (Посилення контактів з Німеччиною, Польщею, Швецією, Римом. Протягом Х-ХІІІ ст. династія Рюриковичів уклала 83 шлюби з родинами Західноєвропейських країн, а з членами Візантійських династій лише 12);

• Християнство сприяло розвитку писемності, літератури, архітектури та мистецтва.

• Нова віра вплинула на зміну світобачення та світосприйняття у населення Київської Русі.

Отже, запровадження християнства на Русі, безумовно, було явищем прогресивним. Воно сприяло формуванню та зміцненню феодальних відносин. Розвитку державності, зростанню міжнародного авторитету, розвитку культури. Однак візантійська модель християнства згодом стала підгрунттям не тільки позитивних, а й низки негативних зрушень, процесів та тенденцій.

ПЕРІОД РОЗДРОБЛЕНОСТІ КИЇВСЬКОЇ РУСІ (кінець ХІ – середина ХІІІ ст.)

Низка чинників, що призвела до феодальної роздробленості Київської Русі:

1. Великі простори держави та етнічна неоднорідність населення.

2. Зростання великого феодального землеволодіння.

3. Державне відокремлення земель.

4. Відсутність чіткого незмінного механізму спадкоємності князівської влади.

5. Утворення православної єпархії у містах, які стали осередками визрівання незалежних князівств

6. Зміна торговельної кон’юктури, частковий занепад Києва як торгового центру, поява поліцентрії в зовнішній торгівлі.

7. Посилення експансії степових кочовиків (печенігів, половців).

В цілому явище роздрібненості суперечливе і неоднозначне. Особливістю періоду історії Київської Русі наприкінці ХІ − у середині ХІІІ ст. були, з одного боку, посилення відцентрових тенденцій, втрата державної єдності, князівські міжусобиці, ослаблення держави, зниження обороноздатності, посилення тиску на Русь сусідніх держав, з іншого − формування великого землеволодіння, прогрес у сільському господарстві, піднесення міст, значне зростання чисельності населення, розвиток східнослов’янської культури.