Етапи розвитку київської русі

1 Етап – виникнення і становлення Давньоруської держави (к. Іх – х ст.)

Характерні риси цього етапу:

• Вихід Давньоруської держави на міжнародну арену;

• Перші спроби вписатися у геополітичний простір;

• Постійна рухливість кордонів;

• Зосередження уваги та сил держави не на внутрішній, а на зовнішній політиці;

• Активність державної еліти головним чином у військовій сфері (давала землі, багатства, ринки збуту, владу);

• Недостатня консолідованість території держави;

• Слабкість великокнязівської влади;

• Формування системи васально-ієрархічних відносин.

ІІ етап – піднесення та розквіт Київської Русі (к. Х – сер. ХІ ст.)

• Завершення формування території держави;

• Вирішуються питання внутрішньої політики;

• Посилення централізованої влади;

• Заміна поділу територіальним;

• Запровадження та посилення християнства;

• Поява писаного кодифікованого права.

ІІІ етап політичної роздрібненості Київської Русі (к. ХІ – сер. ХІІІ ст.)

Характерні риси: з одного боку,

• посилення відцентрових тенденцій,

• втрата державної єдності,

• князівські міжусобиці,

• ослаблення держави,

• зниження обороноздатності,

• посилення тиску на Русь сусідніх держав,

з іншого:

• формування великого землеволодіння,

• прогрес у сільському господарстві,

• піднесення міст,

• значне зростання чисельності населення,

• розвиток східнослов’янської культури.

Соціальна структура суспільства київської русі

ПАНІВНИЙ КЛАС − феодали (князі, бояри, дружинники).

СМЕРДИ − більша частина селян, що мали приватне господарство, житло, земельні наділи, платили данину князю і були відносно вільними.

ЗАКУПИ − селяни, що втратили власне господарство і змушені були йти до феодала за купу (грошову позичку).

РЯДОВИЧІ − селяни, що уклали з феодалом ряд (договір), на підставі якого визнавали свою залежність від нього і змушені були працювати за частину виробленої продукції.

ЧЕЛЯДЬ − особи, що втратили своє господарство і працювали на феодала. Їх продавали, дарували, передавали у спадщину.

ХОЛОПИ − населення, що перебувало у повній власності феодала.

Політичний устрій київської русі

в

Київська Русь

період становлення − ранньофеодальна держава з монархічною формою правління.

у добу піднесення − централізована монархія.

у період феодальної роздробленості − федеративна монархія

КНЯЗЬ

ДРУЖИНА БОЯРСЬКА РАДА ВІЧЕ

на етапі ранньофеодальної держави дружина виконує не тільки роль війська, а й роль радників

входили − старші

дружинники, міська еліта (бояри) та представники вищого духовенства. Князь обговорював питання оголошення війни та миру, укладення угод, видання законів, вирішував адміністративні, фінансові та судові справи.

Боярська Рада вирішувала питання обрання наступного князя, володіла правом „вето”.

право скликати Віче мав князь, митрополит або самі жителі міста.

Права:

- оголошення війни і укладення миру;

- розпорядження фінансовими та земельними ресурсами;

- усунення князя, адміністрації;

- проведення вічового суду;

- це була форма демократії − рішення приймались більшістю голосів.

В руках князя була зосереджена вся повнота законодавчої, виконавчої, судової та військової влади