- •Артеріальна гіпертензія
- •Робоча група з артеріальної гіпертензії Української асоціації кардіологів (2008 р.)
- •Робоча група з перегляду настанови 2012 р.
- •За методичної підтримки та експертизи
- •Державний експертний центр моз України є членом
- •Рецензенти
- •Перелік скорочень
- •1. Епідеміологія артеріальної гіпертензії
- •2. Класифікація, формулювання та кодування діагнозу
- •Класифікація артеріальної гіпертензії за рівнем ат
- •Класифікація артеріальної гіпертензії за ураженням органів-мішеней
- •Показники, які використовуються для оцінки сумарного ризику ускладнень
- •Стратифікація ризику для оцінки прогнозу у хворих з аг
- •Приклади формулювання діагнозів
- •Приклади формулювання та кодування діагнозів
- •3. Обстеження хворого на артеріальну гіпертензію
- •Методика вимірювання артеріального тиску
- •Амбулаторне моніторування артеріального тиску
- •Порогові значення ат для діагностики артеріальної гіпертензії
- •Центральний аортальний тиск
- •4. Тактика лікаря у разі виявлення артеріальної гіпертензії
- •5. Лікування хворих на артеріальну гіпертензію
- •Основні принципи лікування
- •Немедикаментозна терапія
- •Продукти харчування з високим вмістом необхідних мікроелементів
- •Харчові компоненти dash-дієти
- •Медикаментозна терапія
- •Вплив зниження ат на ризик розвитку основних серцево-судинних ускладнень
- •Перелік антигіпертензивних препаратів
- •Діуретики
- •Антагоністи кальцію
- •Інгібітори апф
- •Блокатори рецепторів ангіотензину іі
- •Бета-блокатори
- •Альфа1-адреноблокатори
- •Інші антигіпертензивні препарати
- •Вибір антигіпертензивних препаратів
- •Рекомендації для призначення антигіпертензивних препаратів в особливих клінічних ситуаціях
- •Рекомендовані комбінації антигіпертензивних препаратів
- •Нагляд за хворими
- •6. Резистентна артеріальна гіпертензія
- •7. Злоякісна артеріальна гіпертензія
- •8. Гіпертензивні кризи
- •Ускладнені гіпертензивні кризи
- •Лікування кризів
- •Парентеральна терапія ускладнених кризів
- •Препарати для лікування неускладнених кризів
- •Диференційований підхід до терапії хворих з ускладненими гк
- •Діагностичні критерії тяжкості прееклампсії/еклампсії
- •9. Артеріальна гіпертензія у дітей та підлітків
- •Нормальний та підвищений артеріальний тиск у дітей та підлітків*
- •Дози антигіпертензивних препаратів для дітей зі стійкою гіпертензією
- •10. Артеріальна гіпертензія у вагітних
- •Аг, що передує вагітності
- •Етапи надання медичної допомоги вагітним з артеріальною гіпертензією
- •11. Лікування гіпертензії у хворих з метаболічним синдромом та ожирінням
- •Класифікація ваги тіла та ожиріння
- •12. Артеріальна гіпертензія у хворих похилого віку
- •13. Лікування хворих з артеріальною гіпертензією та іхс
- •14. Лікування хворих з артеріальною гіпертензією та серцевою недостатністю
- •15. Лікування хворих з артеріальною гіпертензією та цукровим діабетом
- •Вибір антигіпертензивного препарату у хворих з цукровим діабетом
- •16. Лікування артеріальної гіпертензії у хворих з порушенням функції нирок
- •Класифікація ххн
- •17. Лікування хворих з артеріальною гіпертензією та цереброваскулярними захворюваннями
- •18. Артеріальна гіпертензія та синдром обструктивного апное сну (соас)
- •Шкала Epworth Sleepiness Scale для оцінки симптомів соас
- •19. Артеріальна гіпертензія у жінок (контрацепція та гормонзамісна терапія)
- •Інформаційний лист для пацієнта з артеріальною гіпертензією «Хворий повинен разом з лікарем боротися з хворобою» Гіппократ
- •Уніфікований клінічний протокол первинної, екстреної та вторинної (спеціалізованої) медичної допомоги артеріальна гіпертензія 2012
- •Перелік скорочень
- •А2 Загальна частина
- •А.2.1. Для установ, що надають первинну медичну допомогу Розділ 1. Організація надання медичної допомоги
- •Розділ 2. Первинна профілактика
- •Розділ 3. Діагностика
- •А.2.2. Для установ, що надають вторинну амбулаторну медичну допомогу
- •Розділ 5. Диспансерний нагляд
- •А.2.3 Для установ, що надають вторинну стаціонарну допомогу
- •Розділ 4. Діагностика
- •5.3. Хірургічне лікування
- •Розділ 6. Виписка з рекомендаціями на післягоспітальний період
- •А.3. Етапи діагностики і лікування
- •А.3.3. Схема медикаментозного лікування
- •А.3.4.2. Лікарські засоби для лікування неускладнених гк
- •А 3.4.3. Диференційований підхід до терапії пацієнтів з ускладненим гк
- •А 3.4.4. Госпіталізація при гк
- •А 3.5. Діагностика і лікування рефрактерної аг
- •Класифікація аг за рівнем ат
- •Стратифікація ризику для оцінки прогнозу у пацієнтів з аг
- •Показники, які використовуються для оцінки сумарного ризику ускладнень
- •«Інформаційний лист для пацієнта з артеріальною гіпертензією»
- •Методика вимірювання артеріального тиску
- •Надання медичної допомоги на догоспітальному етапі пацієнтам з гк (екстрена медична допомога)
Вибір антигіпертензивних препаратів
Коментар Робочої групи:
Великомасштабний мета-аналіз результатів доступних досліджень підтверджує, що основні класи антигіпертензивних лікарських засобів — діуретики, інгібітори АПФ, блокатори кальцієвих каналів, блокатори рецепторів ангіотензину ІІ і бета-блокатори — істотно не відрізняються між собою за загальною здатністю знижувати артеріальний тиск при АГ. Не існує також незаперечних доказів того, що основні класи лікарських засобів розрізняються за своєю здатністю зменшувати ступінь загального серцево-судинного ризику або ризику смерті від серцево-судинних ускладнень, таких як інсульт та інфаркт міокарда. Результати проведених в останні роки досліджень підтримують висновок настанови ESH/ESC 2007 р. про те, що діуретики, інгібітори АПФ, блокатори кальцієвих каналів, блокатори рецепторів ангіотензину ІІ і бета-блокатори можуть вважатися придатними як для стартової, так і для підтримуючої антигіпертензивної терапії. Наявність великої кількості фармакологічних препаратів для проведення антигіпертензивної терапії значно збільшує шанси досягнення контролю АТ у переважної більшості хворих. Важливо враховувати доведений факт, що попередження серцево-судинних ускладнень при призначенні антигіпертензивної терапії в значній мірі залежить від зниження артеріального тиску per se, незалежно від того, яким чином це досягається. Для стартової та підтримуючої антигіпертензивної терапії рекомендуються тіазидні (тіазидоподібні) діуретики в низьких дозах, блокатори кальцієвих каналів, іАПФ, блокатори рецепторів ангіотензину ІІ і бета-блокатори (препарати I ряду). Порядок переліку лікарських засобів не означає пріоритетності їх застосування. Кожен клас лікарських засобів має протипоказання, а також докази сприятливого впливу в конкретних клінічних ситуаціях. Вибір лікарських засобів має бути зроблений відповідно до цих доказів.
Дані доказової медицини свідчать про те, що раціональна антигіпертензивна терапія суттєво поліпшує прогноз хворих з АГ, які мають супутні захворювання — серцеву недостатність, нефропатію, цукровий діабет та ін. Нижче наведені рекомендації щодо застосування різних класів антигіпертензивних препаратів в особливих клінічних ситуаціях (табл. 17).
КОМБІНОВАНЕ ЛІКУВАННЯ необхідне 50–75% хворих на артеріальну гіпертензію. У випадку неефективності монотерапії не слід збільшувати дозу до максимальної, оскільки це підвищує вірогідність побічних ефектів. Краще застосовувати комбінацію 2, а при необхідності — 3–4 препаратів. У хворих з м’якою гіпертензією лікування можна починати як з монотерапії одним з препаратів першого ряду, так і з фіксованої комбінації двох препаратів першого ряду. У хворих з помірною та тяжкою АГ у більшості випадків доцільно замість монотерапії відразу застосовувати комбінацію 2 препаратів, а при необхідності 3–4 препаратів.
Коментар Робочої групи:
Продовжує збільшуватись кількість доказів того, що у переважної більшості пацієнтів з АГ ефективний контроль артеріального тиску може бути досягнутий тільки шляхом призначення принаймні двох антигіпертензивних лікарських засобів з різних фармакологічних груп.
Призначення комбінації двох антигіпертензивних препаратів має перевагу і для стартової терапії, зокрема, у пацієнтів з високим серцево-судинним ризиком, для яких бажаним є ранній контроль артеріального тиску.
При можливості, слід надавати перевагу використанню фіксованих комбінацій (в одній таблетці), оскільки спрощення режиму прийому препаратів має переваги щодо підвищення прихильності до лікування.
В дослідженні ASCOT доведені переваги застосування комбінації амлодипін/периндоприл в порівнянні з комбінованою терапією β-блокатор/діуретик в зниженні загальної та серцево-судинної смертності, а також в зниженні ризику серцево-судинних ускладнень та нових випадків цукрового діабету 2 типу. Доцільність використання комбінованого лікування у хворих з АГ та діабетом (тобто хворих високого ризику серцевих ускладнень) вивчено у масштабному дослідженні ADVANCE. Доведена можливість досягнення цільового тиску у більшості пацієнтів, при хорошій переносимості і прихильності до лікування. Отримано докази впливу на зниження загальної (на 14%) та серцево-судинної (на 18%) смертності завдяки використанню фіксованої комбінації периндоприлу з індапамідом.
Коментар Робочої групи:
Результати досліджень, проведених в останні роки, свідчать про підвищення ефективності лікування АГ при використанні комбінації діуретика з інгібітором АПФ або антагоністом рецепторів ангіотензину ІІ, або блокатором кальцієвих каналів, а в останніх великомасштабних випробуваннях — комбінації інгібітору АПФ та блокатору кальцієвих каналів. Комбінація антагоніста рецепторів ангіотензину ІІ та блокатору кальцієвих каналів також є раціональною і ефективною. Наведені комбінації можуть бути рекомендовані для пріоритетного використання.
Отримано докази, що використання комбінації бета-блокатора — атенололу — та діуретика — гідрохлотіазиду у високих дозах — сприяє розвитку цукрового діабету ІІ типу, і тому слід уникати призначення цієї комбінації у пацієнтів, що мають високий ризик розвитку цього захворювання.
Позитивний ефект використання комбінації інгібітору АПФ та антагоніста рецепторів ангіотензину ІІ для проведення антигіпертензивної терапії є сумнівним та збільшує ризик серйозних побічних ефектів. Доцільність використання такої комбінації у пацієнтів з нефропатією та протеїнурією (через високий антипротеїнурічний ефект) потребує проведення подальших досліджень у цієї категорії хворих.
Прийом комбінації двох антигіпертензивних препаратів не дозволяє досягти адекватного контролю АТ приблизно у 15–20% пацієнтів з АГ. При необхідності призначення трьох лікарських засобів найбільш раціональним є комбінація блокатору ренін-ангіотензинової системи, блокатору кальцієвих каналів та діуретика в ефективних дозах.
Таблиця 17