Лікування

Пацієнтів на гостру ШКК госпіталізують у реанімаційне відділення.

В першу чергу виконують:

катетеризацію підключичної або периферичних вен з метою швидкого поповнення ОЦК і визначення центрального венозного тиску;

зондування і промивання шлунка холодною водою для видалення крові і згустків;

катетеризацію сечового міхура (контроль діурезу);кисневу терапію;очисну клізму для видалення крові з кишечника.

Консервативне лікування

Консервативне лікування показане при:

геморагічних діатезах, васкулітах та інших захворюваннях з порушенням механізмів гемостазу, оскільки кровотеча може стати більш інтенсивнішою під час виконання оперативного втручання;

важких серцево-судинних захворюваннях (вади серця, серцева недостатність);

важких системних захворюваннях (лейкози, неоперабельні пухлини, тощо).

Консервативна терапія включає три групи лікувальних заходів, спрямованих на:

Систему гемостазу;Джерело кровотечі;

Відновлення нормального ОЦК (інфузійна терапія).

Для корекції гемостазу застосовують Етамзилат, Тромбін, Амінокапронову кислоту, Кальція хлорид, Вікасол. Базовимм препаратом є Октреотід, який знижує тиск у воротній вені, зменшує секрецію соляної кислоти, підвищує активність тромбоцитів.

Призначаються також таблетовані форми (Омепразол, Гастроцепін) та препарати, які

знижують кровопостачання слизових оболонок

(Вазопресин, Соматостатин).

При виразкових кровотечах внутрішньовенно

вводяться Фамотідін, Пантопразол.

Зупинити кровотечу може введення під час

ендоскопічної процедури рідкого фібриногену або дицинону.

Методи ендоскопічного гемостазу

Хірургічне лікування

Хірургічна тактика

Активна (операція на висоті кровотечі зразу після потрапляння до стаціонару і дообстеження хворого).

Вичікувальна (зупинка кровотечі консервативними засобами і операція на 10-14 добу).

На сьогоднішній день дотримуються раціонально- індивідуальної, а саме активно-вичікувальної тактики.

Основне в цьому питанні вирішує ендоскопічне дослідження (з’ясовується характер кровотечі, локалізація джерела, розміри виразки, прогнозується можливість виконання гемостазу і можливий рецидив кровотечі.

Оперативні втручання

Екстрені (реанімаційні) на висоті кровотечі

(у перші 12 годин); - у хворих з геморагічним шоком без ефекта

гемостазу (під прикриттям гемотрансфузії); - кровотеча, що продовжується (консервативна

терапія неефективна); - при поєднанні перфорації з кровотечею;

- при неефективності ендоскопічного гемостазу протягом 30 хвилин;

- при важкому стані хворих, коли ургентна ендоскопія неможлива, а гемостатична терапія не дає ефекта протягом 1-2 годин;

- при ендоскопічних ознаках ненадійного гемостазу і прогнозі можливого рецидиву.

Термінові операції

а) ранні – 12-24 годин; б) пізні – 24-48 годин;

Відстрочені – на 2-3 добу (загроза

рецидиву кровотечі)

Планові

а) ранні – до 3 тижнів після зупинки кровотечі

б) пізні – після 3 тижнів

При кровотечі з виразки шлунка рекомендуються наступні оперативні втручання:

стовбурова ваготомія з економною резекцією шлунка (бажано за Більрот –I в різних модифікаціях, або за Ру).

У ослаблених хворих - малотравматична операця — стовбурова ваготомія, гастротомія з висіченням виразки і пілоропластикою.

При вкрай тяжкому загальному стані допустима гастротомія з прошиванням судини, що кровоточить або висічення виразки з подальшим накладанням швів.

При кровоточивій виразці дванадцатипалої кишки виконують стовбурову, селективну, або селективну проксимальну ваготомію з прошиванням­ судин, що кровоточать і пілоропластику;

при поєднанні виразок 12 п. кишки і шлунка — стовбурова ваготомія + антрумектомія з анастомозом за Ру.

Якщо консервативне лікування було ефективним, кровотеча не поновлювалася, то хворих оперують у плановому порядку після передопераційної підготовки, що проводиться на протязі 2—4 тиж з метою загоєння виразки або зменшення периульцерозного запалення. Летальність після операцій­ коливається від 5 до 15%.

При синдромі Меллорі—Вейса застосовують лікування шлунково- кишкових кровотеч у вигляді тампонади зондом Блекмора. При безуспішній тампонаді проводять операцію гастротомії з ушиванням дефекту слизової оболонки.