ПАТОГЕНЕЗ

Гостра крововтрата →гіповолемія → зниження серцевого викиду

Вивільнення катехоламінів → стимуляція адренокортикальної секреції → вазоконстрикція → зниження кровотоку в черевній ділянці, нирках, шкірі. Коронарні судини і судини мозку не мають aльфа- адренергічних рецепторів , тому вазоконстрикція не настає.

Підвищення катехоламінів у крові → «централізація» кровообігу (біологічно доцільна, оскільки зберігається кровопостачання життєво важливих органів (мозок, серце, нирки).

Централізація кровообігу – короткочасний захисний механізм !!!

Централізація кровообігу в подальшому веде до різкого зниження кровотоку в печінці, нирках, м’язах, шкірі і підшкірній клітковині.

Підвищується вміст вазоактивних речовин (гістамін, серотонін, молочна кислота та інш.) → метаболічний ацидоз → перехід «централізації» до «децентралізації» → параліч прекапілярных сфінктерів і запусттіння капілярів.

Клінічно:

-стійка артеріальна гіпотензія;

-мармурова шкіра;

-олігурія;

-анурія.

Наступний компенсаторний механізм – гемоділюція (перехід позасудинної, позаклітинної рідини у судинне русло)

Для підтримання онкотичного тиску в судинному руслі в найближчі години після кровотечі печінка активно продукує білки, які викидаються в кров.

Симпатико-адреналова стимуляція призводить до пре- і посткапілярної вазоконстрикції → зменшується перфузія тканин → уповільнюється капілярний кровоток → агрегація еритроцитів и тромбоцитів → сладж

Довготривалий період гіпоксії → ацидоз → накопичення метаболітів (іони водню, лактат, катекислоти та інш.) → пошкоджуються клітинні структури (лізосоми, мітохондрії) → виділення з клітин біологічно активних речовин та ферментів).

Ішемія печінки → центролобулярний некроз → підвищується вміст трансаміназ, знижується кількість протромбіну, настає гіпоальбумінемія і гіперлакцидемія.

Кров, яка потрапляє до кишечника піддається розпаду і гниттю → здуття живота, підвищення температури. Усі ці процеси призводять до утворення ентерогенного аміаку, який підсилює токсичну дію продуктів розпаду крові.

NB! Дослідження вмісту аміаку в крові– важливий діагностичний критерій. У нормі аміак через воротну вену попадає в печінку і и там перетворюється в сечовину. При портальній гіпертензії по портокавальним анастомозам кров, в обхід печінки, потрапляє до великого кола кровообігу → нейротоксична дія.

Особливості клінічних прояв ЖКК

Виділяють 2 періоди:Прихований (перші 4-6 годин);

Явний.

Загальні симптоми шлунково-кишкової кровотечі:

Слабкість;Нудота, блювання з кров’ю;Запаморочення;

Блідість шкіри, посиніння губ і кінчиків пальців;Змінений стілець;Холодний піт;Слабкий, прискорений пульс;

Зниження атреріального тиску

Симптоми гострої кровотечі:

слабкість, сонливість, запаморочення;затемнення і «мушки» перед очами;шум у вухах;задишка, тахікардія;

збільшене потовиділення;холодні ноги і руки;слабкий пульс і низький тиск.

Симптоми хронічної кровотечі

(подібні з ознаками анемії):

Погіршення загального стану, значна втома, зниження працездатності;

Блідість шкіри та слизових оболонок;

Запаморочення;Наявність глоситу та стоматиту

Самим характерним симптомом ШКК є

домішки крові в блювоті і стільці.

Кров у блювотних масах може бути в незміненому вигляді (при кровотечах із стравоходу при варикозному розширенні вен та ерозивному езофагіті) або в зміненому вигляді (при виразках шлунка і 12-палої кишки, синдромі Меллорі-Вейса). В останньому випадку блювота буде мати колір «кавової гущі» через змішування і взаємодію крові з соляною кислотою шлункового соку.

Кров у блювоті матиме яскраво-червоний колір при профузних (масивних) кровотечах. Якщо кровава блювота виникає повторно через 1-2 години, скоріше за все - кровотеча продовжується, якщо через 4-5 годин – більше свідчить про повторну кровотечу.

При кровотечі з нижніх відділів ШКТ - блювання не спостерігається.

У незміненому вигляді кров у стільці буде при

одноразовій крововтраті, яка перевищує 100 мл (при виразці шлунка та кровотечі з нижніх

відділів ШКТ)

У зміненому вигляді - при довготривалих

кровотечах. Дьогтьоподібний стілець (мелена) з’являється через 4-10 годин від початку кровотечі.

Якщо протягом доби в ШКТ попадає менше 100 мл крові, візуально стілець не змінюється.