Згідно цього методу додатково

визначали прогностичний індекс (ПІ) за формулою:

ПІ = l : h

-де l - ширина рівня рідини чаші Клойбера;

-h - висота газового міхура.

При значенні 3 і більше одиниць діагностували наростання кишкового стазу. З урахуванням площі чаш Клойбера та ПІ обстежено в динаміці 47 хворих, достовірність 98,7%.

Рентгенограма

УЗД діагностика

До ознак непрохідності відносять :

-збільшення діаметра тонкої кишки понад 30 мм;

-збільшення товщини стінки тонкої кишки понад 3мм

-маятникоподібні перистальтичні скорочення кишок;

-наявність однорідної рідини у просвіті кишки;

-наявність вільної рідини в порожнині очеревини;

-при УЗД дослідженні є можливість виконати кольорове доплеровське картування, що дає можливість вивчити кровотік.

- Помилки в диагностиці ГНК часто

пов’язані з відсутністю динамічного спостереженням за хворим з нечіткою клінічною картиною захворюванняя.

- Це спостереження повинно включати

суб’єктивні методи, пальпацію,

перкуссию, аускультацію живота, а також повторні лабораторні аналізи, рентгенографії та УЗД органів черевної порожнини в динаміці.

- В окремих випадках показані ФЕГДС, ректоскопія, колоноскопія, лапароцентез і лапароскопія.

Лікування ГНК

Лікування повинно бути патогенетичним і проводиться з урахуванням як місцевих змін у кишечнику і черевній порожнині, так і загальних патофізіологічних порушень в організмі.

Перед початком лікування необхідно чітко представляти, який це вид непрохідності.

При странгуляційній ГНК, або обгрунтованій підозрі на неї, показана экстрена операція, оскільки затримка хірургічного втручання може призвести до некрозу кишки і разлитого перитоніту. Допустима лише короткочасна предопераційна підготовка, щоб привести хворого в операбельний стан.

Коли відсутні ознаки странгуляційної ГНК і перитоніту

– лікувальна тактика вичікувальна, тобто застосовують консервативне лікування зметою ліквідації ГНК з наступним усуненням причини яка викликала непрохідність.

Для цього застосовують:

- постійну аспірацію шлункового вмісту, що сприяє відновленню моторнуї функції шлунка і кишечника;

-сифонна клізма дозволяє вивести за звужений відрізок гази і кишковий вміст;

-внутрішньовенне введення полііонних і плазмозамінних розчинів (відновлення ОЦК і ліквідація гідроіонних порушень).

Введеня тільки полііонних розчинів і 5-10% р-нів глюкози призводить до посилення секвестрації рідини

в"третій" простір (за рахунок високого осмотичного тиску в просвіті кишки), тому їх необхідно застосовувати в поєднанні з плазмою, альбуміном і плазмозамінними розчинами.

- знеболюючі засоби, антигістамінні, спазмолітики, М-холінолітики, антихолінестеразні, гангліоблокатори, АТФ, кокарбоксилаза, рибоксин; трентал, реосорбілакт, гепатопротектори, антиоксиданти, сечогінні (після компенсації дегідратації).

- паранефральна блокада.

Хірургічне лікування

ГНК. Це основний метод при всіх видах механічної