Поранення серця

Хірургія серця – це новий розділ історії хірургії. Його початок – кінець XIX сторіччя. Теодор Більрот (1829-1895) – родоначальник хірургії шлунка – у 1883 р. сказав: «…хірург, який спробує зробити операцію на серці, втратить повагу своїх колег». Але він помилився і дожив до першої успішної операції на серці.

Норвежський хірург Cappelen в Осло 05.09.1895 р. першим у світі зашив рану лівого шлуночка серця. Поранений помер через 2 дні від перикардиту. В березні 1896 в Римі хірург Farina зашив рану правого шлуночка. Хворий помер через 6 днів від пневмонії.

Першу вдалу операцію 09.09.1896 р. виконав у Франкфурті на Майні Rehn. Він

продемонстрував хворого в 1897 р. на 26

з`їзді німецьких хірургів. В 1897 р. в Росії проф. А.Подрєз уперше в світі успішно зашив

вогнепальну рану серця.

З накопиченням досвіду хірургія

поранень серця втратила сенсаційність і казуїстику. Вже в 1926 р. в монографії K.Beck

писав: «успішне зашивання рани серця це вже не особливий хірургічний подвиг».

Частота. Серед проникаючих, в

основному, колото-різаних ран грудей

поранення серця складають 10-12%.

Виділяють 3 варіанти симптомів поранення серця.

-з переважанням картини гострої тампонади серця;

-з переважанням симптомів шоку і

гострої масивної крововтрати;

-з поєднанням симптомів тампонади серця і гострої масивної крововтрати.

Ознаки поранення серця при відсутності клінічної картини тампонади:

1.Наявність рани в проекції перикарду. Це зона: зверху – ІІ ребро, знизу – ліве підребер`я, зліва – середня пахвова лінія, праворуч –парастенальна лінія. Важливо, що рана може бути за цими межами (на шиї, на спині та ін.)

2.Тяжкий загальний стан з втратою свідомості. Такий стан у 60%, термінальний – у 18-20%, агональний чи стан клінічної смерті – у 20%. До 85% пацієнтів з пораненням серця помирає на місці чи під час транспортування.