ІІ Розлади кровообігу

Вони виникають від: а)крововтрати; б) стиснення, зміщення серця і магістральних судин.

Крововтрата 10% ОЦК (500 мл). АТ не знижується, лише спадаються вени. Збільшується частота серцевих скорочень. ОЦК відновлюється самостійно завдяки гемодилюції (лімфа потрапляє в судини)

Крововтрата > 10% до 20% ОЦК – критична, не компенсується спаданням вен. Таку крововтрату необхідно відновлювати.

Крововтрата > 20% до 40% ОЦК – сублетальна, без своєчасної корекції смертельна.

Крововтрата > 40% ОЦК – летальна.

Дуже важливий темп крововтрати. Крім крововтрати виникають циркуляторні порушення.

Причини: крововилив в порожнину перикарду сприяє порушенню функції серця до його тампонади і зупинки.

Чому? Різко порушується приток крові до передсердя і відток від шлуночків – ішемія міокарду, шок.

СПЕЦИФІЧНІ СИМПТОМИ.

Пневмоторакс

1.За механізмом виникнення виділяють: а) закритий; б) відкритий; в) клапанний.

2.За поширенням процесу:

а) однобічний; б) двобічний. 3. За ступенем колапсу легені:

а) частковий (колапс легені до 1/3 об’єму плевральної порожнини);

б) субтотальний (колапс легені до 2/3 об’єму плевральної порожнини);

в) тотальний (колапс легені > 2/3 об’єму плевральної порожнини).

Закритий пневмоторакс.

Порушується цілісність легені. Якщо дефект невеликий, повітря попадає в плевральну порожнину мало. Дефект прикривається фібрином, повітря через 5-7 днів розсмоктується.

Відкритий пневмоторакс.

Повітря на вдосі проникає в плевральну порожнину і не все виходить назовні. Накопичується. Середостіння зміщується в здоровий бік. Виникає його флотація, перегиб серця. Розвивається парадоксальне дихання. Порушується газообмін. Двобічний пневмоторакс смертельний.

Вкрай тяжкий клапанний

пневмоторакс.

Зовнішній пневмоторакс виникає при утворенні клапану із м`яких тканин раньового каналу грудної стінки. При вдосі клапан відкривається → повітря поступає в плевральну порожнину. Видох → клапан перекриває повітря і не виходить із плевральної порожнини.

Внутрішній клапанний пневмоторакс виникає при пошкодженні паренхіми легені та/чи бронха. Повітря поступає в плевральну порожнину і не виходить.

Тиск у ній підвищується, стає напруженим. Легеня колабується, середостіння зміщується в здоровий бік.

Емфізема.

Підшкірна емфізема найчастіше виникає при напруженому пневмотораксі і розриві парієтальної плеври при проникаючому пораненні або при закритому пошкодженні з переломом ребер і розриві легені.

Розрізняють емфізему обмежену, поширену, тотальну.

Патогномонічний симптом емфіземи – крепітація. Більш небезпечна емфізема не підшкірна, а медіастинальна. В такій ситуації може виникнути екстраперикардіальна тампонада серця: порушується відтік крові в верхню порожнисту вену, обличчя ціанотичне, вени шиї роздуті, може бути набряк слизової бронхів, трахеї, легень.

Гемоторакс.

Класифікація.

1. За локалізацією: а) однобічний; б) двобічний;

2. За величиною:

а) малий – до 10% ОЦК (до 500 мл)

б) середній – 10-20% ОЦК (500-1000 мл) – скелетотопічно рівень крові сягає нижнього кута лопатки чи V ребра.

в) великий – 20-40% ОЦК (>1000 мл) – рівень крові сягає нижнього краю ІІІ ребра.

г) тотальний – > 40% ОЦК (кров на всю плевральну порожнину).

3. За тривалістю кровотечі: а) кровотеча продовжується;

б) кровотеча зупинилася. Визначають пробою Рувілуа-Грегуара.

4.За станом згортання крові: а) незгорнутий гемоторакс; б) згорнутий гемоторакс.

5.За наявністю інфекції:

а) неінфікований;

б) інфікований. Визначають пробою Петрова.

Клінічна картина залежить:

а) від величини гемотораксу; б) від темпу кровотечі;

в) від ступені стиснення легені, середостіння.

Ознаки: задишка, блідість шкіри з ціанозом, біль у грудній клітці. Перкуторно: тупий звук над місцем накопичення крові. Наприклад, при середньому гемотораксі в сидячому положенні притуплення до нижнього кута лопатки, в лежачому положенні – не визначається, оскільки кров розливається на задній поверхні плевральної порожнини (симптом БІРМЕРА).