Частота кровотеч при виразковій хворобі шлунка і 12-п. кишки коливається в межах 5-25%

У чоловіків виразкова кровотеча зустрічається в 5-6 разів частіше, ніж у жінок.

Вік хворих може бути самим різним, але частіше всього в 30-50 років.

Джерело кровотеч: артерії, вени, капіляри.

Патологоанатомічно розрізняють:Арозивні кровотечі

(коли макроскопічно виявляють дефект стінки одного або декількох судин дна виразки);

Капілярні (діапедезні) - із багатьох

капілярів слизової оболонки

Арозивна виразкова кровотеча виникає внаслідок прогресуючого некрозу в кратері виразки, що розповсюджується на судини, які там знаходяться.

При повільному розвитку арозій просвіт артерії

встигає закритись мезенхімальним муцинозним інфільтратом не тільки у виразці, але і на відстані

0,5- 1,0 см від неї.

При підгострому процесі просвіт судини

закриваеться малоорганізованим тромбом, що створює менший захист.

При гострих запально-деструктивних процесах у

кальозній виразці просвіт пошкодженої судини відкритий, а загальні і місцеві фактори гемостазу нерідко стають недостатніми, що і визначає масивність кровотечі.

У виникненні виразкової кровотечі має значення:

механічна травма внаслідок вживання великої

кількості грубої їжі, яка важко перетравлюється,

стеноз воротаря, гіпоацидний гастрит, який

призводить до бродіння їжі, газоутворення і надмірного розтягнення стінки шлунка;

«роз’їдаюча» дія кислого шлункового соку;

зміна судинної стінки під впливом трофічних

розладів у виразці;

Умови для арозії судин і масивної кровотечі:

глибока, кальозна виразка;

стінка органа на дні виразки рубцево перероджена;

втрата еластичності артерій у кратері виразки;запальні зміни стінки артерії на дні виразки.

Кровотеча з розширених вен стравоходу

(5-7% хворих).

Частіше за все кровотеча виниикає на фоні цирозу печінки, який супроводжується підвищенням тиску у венах портальної системи (портальна вена, печінкові вени шлункові вени, селезінкова вена та ін.).

Всі ці судини повязані з кровотоком у печінці і якщо там виникає перепона або застій, то неминуче підвищується тиск і в цих судинах. Підвищений тиск передаеться на вени стравоходу, з яких і виникає кровотеча.

Основні ознаки підвищення тиску в портальній системі:

розширені вени стравоходу;збільшена в розмірах селезінка;

Накопичення рідини в черевній порожнині (асцит).

Висока портальна гипертензія (300 мм вод.ст і більше) призводить до компенсаторних флебектазій у ділянці стравоходу і шлунка на рівні анастомозів.

Вени анастомозів поступово розширюються, стінки їх стають тонкими, утворюються змієподібні і мішкоподібні вып’ячування в просвіт кардіального відділу стравоходу і кардії шлунка.

Кровотеча виникає внаслідок разриву флебэктазій на фоні езофагіту і механічної травми.

Синдром Меллорі Вейса -

розриви слизової і підслизової оболонки шлунка. Вони мають лінійну форму розташовуються у верхньому відділі шлунка (кардіальний) і в нижній третині стравоходу.

Частіше за все даний синдром виникає у осіб, які зловживають алкоголем, після переїдання, фізичного перевантаження, а також при сильному кашлі, гикавці та блюванні.

Особливості кровотечі:

масивне блюваня з домішками яскраво- червоної незміненої крові.

Виділяють 3 ступеня розриву по глибині (H. Bellman, 1979)

Розрив тільки слизової оболонки;

Розрив слизової і підслизового шару;

Розрив усіх шарів стінки стравохідно-кардіального відділу

Кровотеча при раку шлунка (10-15%).

У пухлині, яка швидко росте, в пізній стадії виникає ішемія внаслідок того, що судини не встигають вростати в пухлину.

Некротичні зміни в пухлині підсилюють кислий вміст шлунка та пепсин.

Запалення переходить на стінку судини викликаючи васкуліт та тромбоз.

Некроз розповсюджується на більш глибокі структури пухлини, призводить до

арозії стінки судини і виникнення

кровотечі.