- •Травма печінки
- •І.Закриті пошкодження печінки.
- •Міжнародно визнаною є розроблена у 1986 р. класифікація Е. Moore. Вона прийнята Американською
- •Морфологічні види пошкодження печінки.
- •Поверхневий розрив (тріщина) печінки – це невелике глибиною до 2 см пошкодження із
- •Клінічна картина.
- •Одним із характерних симптомів закритого пошкодження печінки є тупий постійний біль у правому
- •При огляді: положення потерпілого вимушене, як правило, він лежить на правому боці з
- •Спостерігається притуплення у пологих місцях живота, переважно над правою здухвинною ямкою, чи над
- •Надавлювання на нижню частину грудини викликає біль уздовж правої половини реберної дуги (при
- •Лабораторні дослідження. У перші одну-дві години після травми печінки навіть при значній крововтраті,
- •Рентгенографія та рентгеноскопія – може бути високе розміщення правого купола діафрагми, його “рваний
- •Контузія печінки – в паренхімі виявляють зони підвищеної ехогенності з нечіткими контурами, без
- •Прямі ультразвукові ознаки закритої травми печінки при госпіталізації виявляються лише у 36% потерпілих,
- •Запропонована методика визначення за допомогою КТ величини гемоперитонеуму в 7 просторах (місцях), кожне
- •Артеріогепатографія дає можливість не лише виявити розриви гілок печінкової артерії, але й провести
- •Консервативна терапія.
- •Показання для консервативного лікування.
- •Тактика полягає в тому, що потрібний суворий ліжковий режим, місцева гіпотермія, медикаментозна терапія:
- •Хірургічне лікування
- •Покази до хірургічного
- •Операційний доступ. Саме від доступу, а до печінки запропоновано біля 70 доступів, нерідко
- •Тимчасовий гемостаз.
- •Хірургічна обробка рани печінки
- •В хірургічній гепатології розроблені і застосовують три основні класичні види зупинки кровотечі із
- •Хірург, який оперує на печінці, повинен володіти всіма трьома цими основними видами гемостазу
- •Методи постійного гемостазу
- •Шви печінки. При закритій травмі печінки основний метод зупинки кровотечі із рани –
- •Гепатопексія – це метод механічної зупинки кровотечі із діафрагмальної поверхні печінки, особливо задніх
- •Перев’язка печінкової артерії.
- •ІІ. Фізичні методи гемостазу.
- •ІІІ. Хімічні методи гемостазу
- •IV. Біологічні методи гемостазу
- •2. Тампонада матеріалами, що саморозсмоктуються. Використовують тампони із особливих сортів целюлози; гемостатичну марлю
- •4.Фібриновий клей. Це біологічна речовина. Він готується ex tempore із компонентів (фібриноген, тромбін,
- •5.ТахоКомб. При операціях на паренхіматозних органах абсолютно незамінним, тому що найбільш ефективним, в
- •6. Резекція печінки. До біологічного методу зупинки кровотечі відносять і резекцію печінки. Біологічному
- •Показання до резекції печінки: а) розтрощення частки печінки;
- •Травма
- •Міжнародна класифікація (AIS) пошкодження селезінки
- •Діагностика
- •Скарги потерпілого Огляд
- •Лабораторні дослідження
- •Рентгенологічні ознаки пошкодження селезінки:
- •Ангіографією
- •КТ визначають: а) розміри селезінки;
- •Лікування
- •Показання до консервативної терапії: а) гемодинаміка стабільна; б) гіпотензія помірна;
- •Ознаки неефективного консервативного лікування
- •При травмі селезінки виправдана тактика «озброєного спостереження» (клінічно, лабораторно, УЗД, КТ), особливо при
- •▪Абсолютним показанням до ургентного хірургічного втручання вважається :
- •Методики гемостазу в залежності від глибини пошкодження селезінки
- •ІІ. Розрив капсули та поверхневий розрив селезінки.
- •ІІІ. Глибокий розрив селезінки. Накладання швів:
- •б) накладання швів на селезінки в умовах тимчасового зниженого її кровонаповнення в двох
- •Зашивання ран ІІ ступеня тяжкості Застосування прокладок:
- •Зашивання ран ІІІ ступеня тяжкості а) на вузькій смужці марлі; б) на розрізаній
- •Чи байдуже для людини видалення селезінки? НІ! Тому що селезінка – найбільший імунокомпетентний
- •Чому ж переважають спленектомії у порівнянні з органозберігаючими операціями?
- •Коли спленектомія неминуча проводять автотранслантацію тканини селезінки. Мета – збереження функціонуючої тканини органа
- •Летальність
- •ПОШКОДЖЕННЯ
- •▪ Класифікація 1 [М.И. Кузин и соавт., 1995].
- •▪ Класифікація 2 [А.К. Ерамишанцев и соавт., 1995]
- •▪Доопераційна діагностика травми ПЗ досить складна. Труднощі зумовлені:
- •▪Скарги: на сильний, нерідко нестерпний біль (найбільш постійна ознака) у верхній половині живота
- •▪Пальпація: спостерігається гіперестезія, болючість і резистентність у вигляді поперечної смуги на 6 –
- •▪Лапароцентез: із черевної порожнини через катетер отримують рідину, яку після макроскопічної оцінки досліджують
- •▪Лабораторні дослідження. Підозру на травму підтверджує підвищений, а тим більше високий, рівень амілази
- •▪Абдомінальну травму з розчавленням ПЗ можна діагностувати за наявності п’яти параметрів:
- •Лікування
- •▪ Операцію виконують з дотриманням
- •▪ Необхідно розрізняти зміни, що виникли:
- •▪Б) непрямі ознаки:
- •▪Хірургічна тактика (вибір методики та об’єм втручання) при травмі ПЗ в значній мірі
- •▪Методики втручання.
- •▪В. Глибокі розриви ПЗ. Хірургічна тактика залежить як від глибини, так і від
- •▪ІІ. Повний поперечний розрив ПЗ. При такому пошкодженні в залежності від його локалізації
- •▪2. Панкреатодигестивний (панкреатоєюнальний) анастомоз із виключеною за Ру петлею кишки. Його виконують у
- •▪ 3. Видалення дистальної частини ПЗ. Такий об’єм втручання проводять з принципових міркувань,
- •▪Каудальна резекція ПЗ перед панкреатоєюностомією має як переваги (попереджується тяжкий панкреатит дистальної частини
- •▪ 6. Оклюзія (пломбування) протокової системи ПЗ. Методика особливо показана при великій дистальній
- •▪7. Абдомінізація дистальної частини ПЗ. Якщо травмований дистальний сегмент життєздатний, то його мобілізують,
- •▪При повному поперечному розриві ПЗ в поєднані з пошкодженнями інших органів (печінка, товста
- •▪Ефективність попередження ТП зростає, коли хірургічна профілактика доповнюється медикаментозною (зокрема антиферментами і цитостатиками).
- •▪* антимікотичні препарати (флюконазол);
- •▪* функціональний спокій для ПЗ (голод, локальна епігастральна чи ендогастральна гіпотермія; назогастральна аспірація
- •▪Виділяють три піки летальності: перший – безпосередньо пов’язаний з травмою і незворотнім вазоділататорним
- •Пошкодження шлунка і дванадцятипалої кишки
- •Види пошкоджень ДПК (за А.Ю. Романенко, 1985):
- •Виділяють 4 види пошкодження стінки ДПК [А.Б. Молитвословов и соавт., 2004]:
- •Розрізняють також внутрішньочеревне
- •Клінічна картина пошкодження шлунка і особливо ДПК залежить від локалізації, величини розриву, наявності
- •Клінічно виділяють три періоди:
- •Скарги на різкий дуже сильний біль, як від удару кинджалом, або відчуття, що
- •Огляд. Положення травмованого часто характерне − вимушене на правому боці з підтягнутими до
- •Аускультація. Про катастрофу в животі, в першу чергу пошкодження порожнистого органа, свідчить наростаюче
- •Пальпація. Пульс у перші години сповільнений, брадикардія (вагусний пульс) – симптом Грекова. Живіт
- •Перкусія. При наявності в черевній порожнині не менше 500 мл рідини над місцем
- •Про абдомінальну катастрофу, зокрема пошкодження порожнистих органів, найбільш переконливо свідчать симптоми подразнення очеревини.
- •При пізній госпіталізації (ІІІ період) внаслідок занедбаного перитоніту з’являються характерні
- •Особливо тяжка діагностика ізольованого пошкодження
- •Із-за проникнення шлунково-кишкового вмісту, крові, газу в заочеревинну клітковину, інколи виникають симптоми, що
- •Лабораторні дослідження для розпізнавання гастродуоденальних пошкоджень у перші години малоінформативні. Пізніше наростають лейкоцитоз
- •Отже, характерні рентгенологічні ознаки пошкодження заочеревинного відділу ДПК [А.Б. Молитвословов и соавт., 2004]
- •1.Пневмогастрографія. Через зонд у шлунок уводять 500 – 1000 см3 повітря, яке при
- •4.Дуоденографія в умовах дистальної і проксимальної компресії ДПК. Для доопераційної діагностики розриву ДПК,
- •Лапароцентез при ретроперитонеальному пошкодженні ДПК малоінформативний і висновки часто хибні. При розриві внутрішньочеревного
- •Лапароскопія дає змогу побачити: а) парадуоденальну ретроперитонеальну гематому; б) жовтувато-зелене забарвлення очеревини; в)
- •Лікування.
- •Якщо внутрішньоочеревинний розрив ДПК, то краї розриву економно висікають і зашивають у поперечному
- •Більш доцільна, при необхідності, мобілізація ДПК за Кохером-Клерманом. Обережно, щоб не пошкодити магістральні
- •Щоб не пропустити дефект у стінці кишки, проводять наступні інтраопераційні методики дослідження:
- •Лише після такої ретельної ревізії зникнуть сумніви, бо девіз ревізії – сумніватися, доки
- •Тип втручання повинен бути вибраний індивідуально в залежності від загального стану
- •Б. Невеликий розрив стінки ДПК. Краї рани економно висікають і її зашивають у
- •В. Стінка кишки розчавлена. Цю ділянку, якщо можливо технічно, висікають і дефект зашивають
- •Г. Дефект стінки ДПК великих розмірів. Коли його зашити неможливо, то доцільно застосувати
- •Д. Розчавлення ділянки ДПК майже або циркулярно
- •Е. Значне пошкодження верхньої горизонтальної частини ДПК. Вимушено проводять резекцію шлунка за одною
- •Є. Розчавлення ДПК і периампулярної зони
- •Також використовують [А.Б. Молитвословов и соавт., 2004] наступні варіанти виключення ДПК із пасажу.
- •Після операції досить часті (більш ніж у половини хворих) тяжкі ускладнення:
- •Летальність при травмі ДПК ще висока: 22,2% від перитоніту чи заочеревинної флегмони, сепсису
▪7. Абдомінізація дистальної частини ПЗ. Якщо травмований дистальний сегмент життєздатний, то його мобілізують, розтинаючи очеревину над верхнім
іпід нижнім краєм, під залозу підводять пасмо великого сальника і адекватно дренують зону пошкодження і парапанкреатичну клітковину заочеревинного простору через ліву поперекову ділянку.
▪8. При повному поперечному розриві ПЗ на межі голівки і тіла органа та імбібіції кров’ю заочеревинної клітковини, коли “гільотинована” голівка, виконують варіанти втручання:
▪а) панкреатодуоденостомію (тіло ПЗ вшивають у нисхідну частину ДПК);
▪б) первинну хірургічну обробку рани голівки ПЗ, а тіло і хвіст органа видаляють;
▪в) панкреатодуоденальну резекцію (ПДР).
▪При повному поперечному розриві ПЗ в поєднані з пошкодженнями інших органів (печінка, товста кишка) і вкрай важкому стані потерпілих втручання виконуються двохетапно. На першому етапі обидві частини ПЗ прошивають гемостатичними швами, накладають холецистостому і панкреатобурсооментостому, та дренують місце травми. Другим етапом через 5-6 міс. проводиться панкреатоєюностомія з виключеною за Ру петлею тонкої кишки.
▪ІІІ. А. При розчавленні ПЗ, в першу чергу її голівки, проводять гемостаз, а якщо він ненадійний або неможливий – єдиний вихід у такій ситуації – тампонада і широке дренування пара-, та панкреатичної ділянки і сальникової сумки, а для декомпресії жовчних шляхів накладають розвантажувальну холецистостому. У поперекову ділянку і навіть з обох боків, при необхідності, виводять дренажні трубки і тампони, які обережно видаляють лише на 8-10 добу.
▪ |
Б. Якщо тяжке пошкодження голівки ПЗ з |
|
розривом ДПК, показана операція − відключення |
|
кишки в двох варіантах. |
▪1. Мобілізують ДПК за Кохером і зашивають у ній дефект; розкривають заочеревинну клітковину в місцях масивних крововиливів, для чого інколи мобілізують печінковий і селезінковий згини товстої кишки; прошивають зону воротаря ап. УКЛ-60; накладають гастроентероанастомоз; виконують холецисто- чи холедохо-стомію. Це так звана “дивертикулізація” кишки.
▪2. Проводять стовбурову ваготомію, резекцію шлунка за Гофмейстером-Фінстерером; рану ДПК зашивають; в її куксу вводять товсту трубку, фіксують кисетним швом, а другий кінець виводять на черевну стінку; жовчні протоки дренують (холецисто-, холедохостома); місце пошкодження ПЗ дренують.
▪ |
В. Коли значне пошкодження |
|
панкреатодуоденального комплексу (поєднана |
|
панкреатодуоденальна травма) з профузною |
|
кровотечею, значно розрушена (розтрощена) |
|
голівка ПЗ, ДПК, дистальний відділ жовчної |
|
протоки) необхідне, хоча і надто ризиковане (до |
|
85% – 100% летальність), але єдино можливе у |
|
такій ситуації для врятування потерпілого |
|
”втручання відчаю” – ПДР. При нестабільній |
|
гемодинаміці подібна операція протипоказана. |
|
Тому обмежуються перев’язкою холедоха, |
|
накладають холецисто- чи холедохостому, |
|
перев’язують або обшивають панкреатичну |
|
протоку, виконують гастроентеростомію і надійно |
|
дренують ділянку пошкодження. |
▪ |
Надзвичайно важливе значення відводиться |
профілактиці ТП. Вона повинна проводитися уже під |
|
|
час оперативного втручання і в післяопераційному |
▪ |
періоді. |
Заходи хірургічної профілактики при |
|
пошкодженні ПЗ: |
▪а) відмова від зашивання колото-різаних ран ПЗ, а лише повноцінне дренування цієї ділянки, особливо при пошкодженні вірсунгової протоки;
▪б) мобілізація ПЗ з евакуацією парапанкреатичної гематоми і дренуванням клітковини через сальникову сумку;
▪в) лівобічна резекція ПЗ при її повних розривах зліва від мезентеріальних судин;
▪г) холецистостомія і комбіноване дренування через сальникову сумку і ретродуоденально при панкреатодуоденальній травмі, а якщо цей вид пошкодження тяжкий – відключення ДПК від шлунка.
▪Ефективність попередження ТП зростає, коли хірургічна профілактика доповнюється медикаментозною (зокрема антиферментами і цитостатиками).
▪* антиферментна терапія та пригнічення екскреторної секреції ацинарних клітин – інгібітори протеаз (контрикал до 100 тис. ОД, пентоксифілін, амінокапронова кислота, сандостатин до 600 мкг/доба, цитостатик 5-фторуроцил 15 мг/кг/доба 6-7 діб; введення в a. gastroepiploica dextra, яку катетеризують на операції, суміші «Мафусол» дозою 1200 мл, даларгіну (100 мкг/кг), рибунуклеази панкреатичної (2 мг/кг) зі швидкістю 40 кап/хв/доба 1-2 рази на добу чи в truncus coeliacus через стегнову артерію за Сельдінгером інгібіторів протеаз;
▪* пригнічення кислотності шлунка ( H2-блокатори рецепторів гістаміну;
▪* корекція метаболічних порушень (глутаргін 40% 10 мл в/в крапельно);
▪* профілактика гнійних ускладнень (антибактеріальна та протизапальна терапія;
▪* антимікотичні препарати (флюконазол);
▪* антиоксиданти (церулоплазмін);
▪* профілактика імунодифіциту (Т-активін, імунофан);
▪*дезінтоксикаційна (інтра- та екстракорпоральна) терапія включаючи нефармакологічні методи корекції: при токсичній нефропатії – гемофільтрація; при недостатності печінки – біфільтраційний обмінний плазмаферез із v. рortae, у яку під час операції вводять катетер; при змішаному типі важкої печінкової недостатності − екстракорпоральну перфузію з використанням 310 мл кріоконсервованих гепатоцитів поросят і 155 мл фрагментів діаметром 1 мм ксеноселезінки і проводять лазерне опромінення крові;
▪* функціональний спокій для ПЗ (голод, локальна епігастральна чи ендогастральна гіпотермія; назогастральна аспірація з метою декомпресії;
▪* купірування больового синдрому – аналгетики; новокаїнові блокади (параумбілікальна, субксифоідальна, сакроспінальна), перидуральна анестезія на рівні нижньогрудних сегментів; спазмолітики;
▪* корекція порушень ОЦК та мікроциркуляції (вводять сольові розчини, кровозамінники, компоненти крові, реополіглюкін – 10 мл/кг, компламін – 8 мг/кг, трентал – 3 мг/кг зі швидкістю 40 кап/хв 2 рази на добу;
▪* ентеральне зондове харчування.
▪ |
В останній час розроблено і |
|
впроваджено метод динамічного |
|
ендоскопічного контролю і етапних |
|
багаторазових лапароскопічних санацій, |
|
секвестр-, некректомій ПЗ, сальникової сумки |
|
через зформовану оментобурсостому і |
|
фіксовану канюлю діаметром 10-11 мм для |
|
введення лапароскопа чи троакара. Це дає |
|
можливість знизити кількість ускладнень у 5 |
▪ |
раз. |
Летальність при закритій травмі ПЗ |
|
|
залишається високою − від 20% до 52%. |