▪7. Абдомінізація дистальної частини ПЗ. Якщо травмований дистальний сегмент життєздатний, то його мобілізують, розтинаючи очеревину над верхнім

іпід нижнім краєм, під залозу підводять пасмо великого сальника і адекватно дренують зону пошкодження і парапанкреатичну клітковину заочеревинного простору через ліву поперекову ділянку.

▪8. При повному поперечному розриві ПЗ на межі голівки і тіла органа та імбібіції кров’ю заочеревинної клітковини, коли “гільотинована” голівка, виконують варіанти втручання:

▪а) панкреатодуоденостомію (тіло ПЗ вшивають у нисхідну частину ДПК);

▪б) первинну хірургічну обробку рани голівки ПЗ, а тіло і хвіст органа видаляють;

▪в) панкреатодуоденальну резекцію (ПДР).

▪При повному поперечному розриві ПЗ в поєднані з пошкодженнями інших органів (печінка, товста кишка) і вкрай важкому стані потерпілих втручання виконуються двохетапно. На першому етапі обидві частини ПЗ прошивають гемостатичними швами, накладають холецистостому і панкреатобурсооментостому, та дренують місце травми. Другим етапом через 5-6 міс. проводиться панкреатоєюностомія з виключеною за Ру петлею тонкої кишки.

▪ІІІ. А. При розчавленні ПЗ, в першу чергу її голівки, проводять гемостаз, а якщо він ненадійний або неможливий – єдиний вихід у такій ситуації – тампонада і широке дренування пара-, та панкреатичної ділянки і сальникової сумки, а для декомпресії жовчних шляхів накладають розвантажувальну холецистостому. У поперекову ділянку і навіть з обох боків, при необхідності, виводять дренажні трубки і тампони, які обережно видаляють лише на 8-10 добу.

▪1. Мобілізують ДПК за Кохером і зашивають у ній дефект; розкривають заочеревинну клітковину в місцях масивних крововиливів, для чого інколи мобілізують печінковий і селезінковий згини товстої кишки; прошивають зону воротаря ап. УКЛ-60; накладають гастроентероанастомоз; виконують холецисто- чи холедохо-стомію. Це так звана “дивертикулізація” кишки.

▪2. Проводять стовбурову ваготомію, резекцію шлунка за Гофмейстером-Фінстерером; рану ДПК зашивають; в її куксу вводять товсту трубку, фіксують кисетним швом, а другий кінець виводять на черевну стінку; жовчні протоки дренують (холецисто-, холедохостома); місце пошкодження ПЗ дренують.

▪а) відмова від зашивання колото-різаних ран ПЗ, а лише повноцінне дренування цієї ділянки, особливо при пошкодженні вірсунгової протоки;

▪б) мобілізація ПЗ з евакуацією парапанкреатичної гематоми і дренуванням клітковини через сальникову сумку;

▪в) лівобічна резекція ПЗ при її повних розривах зліва від мезентеріальних судин;

▪г) холецистостомія і комбіноване дренування через сальникову сумку і ретродуоденально при панкреатодуоденальній травмі, а якщо цей вид пошкодження тяжкий – відключення ДПК від шлунка.

▪Ефективність попередження ТП зростає, коли хірургічна профілактика доповнюється медикаментозною (зокрема антиферментами і цитостатиками).

▪* антиферментна терапія та пригнічення екскреторної секреції ацинарних клітин – інгібітори протеаз (контрикал до 100 тис. ОД, пентоксифілін, амінокапронова кислота, сандостатин до 600 мкг/доба, цитостатик 5-фторуроцил 15 мг/кг/доба 6-7 діб; введення в a. gastroepiploica dextra, яку катетеризують на операції, суміші «Мафусол» дозою 1200 мл, даларгіну (100 мкг/кг), рибунуклеази панкреатичної (2 мг/кг) зі швидкістю 40 кап/хв/доба 1-2 рази на добу чи в truncus coeliacus через стегнову артерію за Сельдінгером інгібіторів протеаз;

▪* пригнічення кислотності шлунка ( H2-блокатори рецепторів гістаміну;

▪* корекція метаболічних порушень (глутаргін 40% 10 мл в/в крапельно);

▪* профілактика гнійних ускладнень (антибактеріальна та протизапальна терапія;

▪* антимікотичні препарати (флюконазол);

▪* антиоксиданти (церулоплазмін);

▪* профілактика імунодифіциту (Т-активін, імунофан);

▪*дезінтоксикаційна (інтра- та екстракорпоральна) терапія включаючи нефармакологічні методи корекції: при токсичній нефропатії – гемофільтрація; при недостатності печінки – біфільтраційний обмінний плазмаферез із v. рortae, у яку під час операції вводять катетер; при змішаному типі важкої печінкової недостатності − екстракорпоральну перфузію з використанням 310 мл кріоконсервованих гепатоцитів поросят і 155 мл фрагментів діаметром 1 мм ксеноселезінки і проводять лазерне опромінення крові;

▪* функціональний спокій для ПЗ (голод, локальна епігастральна чи ендогастральна гіпотермія; назогастральна аспірація з метою декомпресії;

▪* купірування больового синдрому – аналгетики; новокаїнові блокади (параумбілікальна, субксифоідальна, сакроспінальна), перидуральна анестезія на рівні нижньогрудних сегментів; спазмолітики;

▪* корекція порушень ОЦК та мікроциркуляції (вводять сольові розчини, кровозамінники, компоненти крові, реополіглюкін – 10 мл/кг, компламін – 8 мг/кг, трентал – 3 мг/кг зі швидкістю 40 кап/хв 2 рази на добу;

▪* ентеральне зондове харчування.