Класифікація та коротка характеристика кровозамінників. (за Н.Г.Хлябічем,.1997)

Класифікація та коротка характеристика кровозамінників.

(за Н.Г.Хлябічем,.1997)

Класифікація та коротка характеристика кровозамінників.

(за Н.Г.Хлябічем,.1997)

Мета застосування препаратів парентерального введення.

Препарати гемодинамічної дії, використовуються для відновлення об’єму циркулюючої плазми та стабілізації гемодинаміки при гіповолемічних станах.Завдяки своій осмотичні активності вони притягують у судинне русло тканинну рідину, швидко ліквідовуючи дефіцит ОЦК. Так наприклад, 1 грам поліглюкіну притягує 25 мл води. Існує пряма залежність між величиною молекули та тривалістю циркуляції розчину в судинному руслі. Поліглюкін –розчин декстрану молекулярна маса якого 70000 Д, випускається в флаконах по 400 мл., Реополіглюкін - розчин декстрану молекулярна маса якого 35000 Д випускається в флаконах по 200 та 450 мл., Рефортан – 6% розчин гідроксиетилкрохмалу з молекулярною масою 200000 Д, випускається в флаконах по 500 та 250 мл.

Мета застосування препаратів парентерального введення

Препарати дезінтоксикаційної дії, введені у кров’яне русло зв’язують циркулюючі токсини ,нейтралізують їх та виводять із сечею, одночасно стимулюючи діурез. Їх застосовуть при гострихотруєннях, інфекціях, ендогенних інтоксикаціях. Найпоширенішим препаратом, що застосовувався до останнього часу був Гемодез. Однак розчин гемодезу введений в організм , повністю не виводиться через нирки Частина його молекул захоплюється клітинами ретикуло- ендотеліальної системи, що блокує їхню активність на багато років. Тому на сьогоднішній час застосовують препарат – неогемодез розчин 6% полівінілпіралідону молекулярною масою 8000 Д у флаконах по 50, 100, 200, 400 мл.

Мета застосування препаратів парентерального введення

Препарати для парентерального живлення, призначають хворим , у яких неможливо забезпечити повноцінне харчування через шлунково-кишковий тракт.

Поліамін – 8% розчин суміші кристалічних амінокислот, випускається в флаконах по 200 та 400 мл.

Інтраліпід – 10%, 20% розчини соєвої емульсії, випускається в флаконах по 100, 200, та 400 мл.

Глюкоза - 5%, 10% , 20%, ; 40% розчин випускається в флаконах різної ємкості.

Мета застосування препаратів парентерального введення

Препарати з функцією перносу кисню –

перфторан препарат дозволений для застосування в клінічній практиці. Унікальність препарату полягає в тому ,що його молекула у 50 – 100 разів менша за еритроцит, завдяки цьому перфторан здатний траспортувати молекули кисню до таких клітин ,в яких блоковані природні шляхи кисневого забезпечення ( блокада системної та локальної мікроциркуляції при шоці, травмі, набряках, запальних процесах).

Невідкладні заходи та принципи інтенсивної терапії травмованих хворих

Необхідно насамперед зупинити артеріальну кровотечу шляхом притискання артерії до кістки вище місця травми, шляхом накладання артеріального джгута чи закрутки. Прицьому слід зафіксувати час накладання джгута.

Оцінити стан життєдіяльності організму , визначити наявність та характер пульсу на переферичних та центральних артеріях, ступінь пригнічення притомності, прохідність дихальних шляхів, ефективність функції зовнішнього дихання.

Забезпечити правильне положення тіла потерпілого. В стані непритомності його слід повернути на бік. Окремого положення вимагають хворі з переломами хребта та тазу( на твердій поверхні , із зігнутими в колінних суглобах та розвединими ногами). Протипоказане закидання голови потерпілому з травмою шийного відділу хребта.

Дотримуватися правила чотирьох катетерів(введення носового катетера для подачі кисню,зонда в шлунок для евакуації його вмісту у непритомних потерпілих, внутрішньовенного катетера для інфузійної терапії. Та катетера в сечовий міхур для виведення сечі і вимірювання погодинного діурезу.

Знеболення

Наркотичні анальгетики – морфіну гідрохлорид 10-20 мг, омнопон 10-20 мг, промедол 20-40 мг, фентаніл 0,05-0,1 мг, діпідолор 7,5 – 15 мг довенно або дом’язово 3-4 рази на добу під контролем зовнішнього дихання.

Антагоністи опіоїдних рецепторів – трамал 50-100 мг, стадол 2-4 мг, бупренорфін 0,3-0,6мг довенно або дом’язово 3-4 рази на добу.

Нестероїдні протизапальні середники – кетанов 30-60 мг, діклоберл 75 мг дом’язово 3-4 рази на добу.

Загальні анестетики - інгаляція закису азоту з киснем у співвідношенні 2:1, кетамін( кеталар, каліпсол, кетанест) 0,5-1,0 мг, довенно або 3-5 мг дом’язово, оксібутірат натрію 20-30 мл 20% розчину довенно повільно.

Новокаїнові блокади в місцях переломів, циркулярна футлярнаанестезія, блокада міжреберних нервів, плечового сплетіння, нервових стовбурів нижніх кінцівок (сідничного, стегнового, латерального шкірного, обтураційного), ваго-симпатична блокада, паравертебральна та епідуральна анестезії (останні показані тільки при стабільній центральній гемодинаміці та нормальному ОЦК).

Глюкокортикоїди в дозах як при геморагічному шоці.

Іммобілізація переломів – стандартні та імпровізовані шини, протишокова одежа, гіпсові пов’язки, скелетне витяжіння, апарати зовнішньої фіксації, оперативне лікування.

Антибактеріальна терапія спочатку антибіотиками широкого спектру дії (Цифран, Заноцин, Цефалоспорини) і прицільна після ідентифікації мікробної флори та визначення її чутливості до антибактервальних препаратів (Ванміксан, Таванік, Таргоцит тощо)

Профілактика переохолодження організму – теплі покривала, оптимальна температура оточуючого середовища (палати, операційні, перев’язочні), тепле пиття (крім потерпілих з травмованими органами черевної порожнини), підігріті до температури 35-400 С інфузійні розчини

ЗАКЛЮЧЕННЯ

Таким чином, аналіз вітчизняної і зарубіжної літератури за останні роки показав, що інтерес до проблеми травматичного шоку не слабшає, продовжується інтенсивна розробка цієї багатоаспектної і складної проблеми. Проте багато питань її вимагають подальших досліджень.