Визначення
Гострий бронхіоліт- захворювання дітей раннього віку (перших 2 років життя), яке характеризується ураженням дрібних бронхів, бронхіол, діагностується за наявності клінічних ознак обструкції та вираженої дихальної недостатності.
Патогенез гострого бронхіоліту
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
С п р и я ю ч і ч и н н и к и ( а л е р г іч н и й |
|
|
|
|
|
В ір у с и ( Р С - в ір у с и , п а р а г р и п , |
|
|
|
|
|||||||||||||||||||||
|
д іа т е з , х а р ч о в а а л е р г ія т а ін .) |
|
|
|
|
|
|
|
а д е н о в ір у с ) |
|
|
|
|
|||||||||||||||||||
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
П е р в и н н е у р а ж е н н я с л и з о в о ї |
|
|
|
|
|||||||||
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
о б о л о н к и д р іб н и х б р о н х ів і б р о н х іо л |
|
|
|
|
|||||||||||
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
||
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
||
З б іл ь ш е н н я у т в о р е н н я |
|
|
|
|
|
|
Н а б р я к с л и з о в о ї |
|
|
|
|
|
|
П о т о в щ е н н я с т ін к и б р о н х іо л |
|
С о с о ч к о в і р о з р о с т а н н я |
||||||||||||||||
|
с л и з у |
|
|
|
|
|
о б о л о н к и б р о н х ів |
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
е п іт е л ію |
|||||||||||||
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
||||||||||||||||||||
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|||||
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
||||
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
О б с т р у к ц ія д и х а л ь н и х ш л я х ів |
|
|
|
|
|
|
||||||||||||||||
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
||||
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
Д и х а л ь н а н е д о с т а т н іс т ь |
|
|
|
|
|
|
|
|||||||||||||
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
||||
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
Г іп о к с ія , |
|
|
|
|
Е м ф із е м а |
|
|
А т е л е к т а з |
|
|
|
|
|
|||||||||||||
|
|
|
|
|
г іп е р к а п н |
ія |
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
||||||
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
||||
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
||||
|
|
Р е с п ір а т о р н и й |
|
|
|
У р а ж е н н я |
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
||||||||||||
|
|
|
а ц и д о з |
|
|
|
м іо к а р д у |
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|||||||||||
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
Діагностичні критерії гострого бронхіоліту
1.Температура тіла частіше нормальна або субфебрильна.
2.Виражена дихальна недостатність: експіраторна задишка, роздування крил носа, ціаноз носогубного трикутника, здута грудна клітина, горизонтальне розташування ребер, участь допоміжної мускулатури, западання міжреберних проміжків, над- і підключичних ямок, яремної вирізки.
3.Явища риніту, назофарингіту, кашель сухий, нападоподібний. У дітей першого року життя – при значній задишці явища ексикозу.
4.Перкуторні зміни: коробочний відтінок перкуторного звуку над всіма ділянками легень.
5.Аускультація: дихання ослаблене, подовжений видих. Вислуховується вологі мілкопухирчасті хрипи, на видиху – сухі, свистячі хрипи з обох боків над всією поверхнею легень.
6.Зміни ССС: виражена тахікардія, ослаблення тонів серця.
7.Rö: підсилення легеневого малюнку, збільшення прозорості легеневої тканини, іноді невеликі ділянки ущільнення легеневої тканини за рахунок ателектазів.
Лікування бронхітів
1.Етіотропна (противірусна терапія):
Лейкоцитарний інтерферон по 2 краплі в кожен носовий хід кожні 2 години в перші 2-3 доби захворювання;
Ремантадин 1,5-4 мг/кг/добу з 3-річного віку
Альгірем 4 мг/кг/добу з 1 року;
Аміксин у дітей старше 7 років після їжі 0,06 1 раз на добу в 1,2,4 день лікування;
Рібавірин (при РС-інфекції) 10-20 мг/кг/добу інгаляційно 3-7 діб;
Озельтамівір (таміфлю) 2-4 мг/кг/добу з 12 років;
Протигрипозний Ig (при грипі) 0,1 мл/кг/добу.
Лікування бронхітів
2.Показання до призначення антибіотиків при бронхіті:
Діти перших 6 міс. життя;
Гострий бронхіоліт;
Наявність вогнищ хронічної інфекції в організмі дитини;
Підозра на приєднання бактеріальної інфекції (гарячка вище 39ºС протягом 3 діб, в’ялість, відмова від рідини, кашель, задишка більше 50/хв. у дітей до 1 року, 40/хв. У старших дітей).
Використовують напівсинтетичні пеніциліни (в т.ч. “захищені”, цефалоспорини І-ІІ покоління, макроліди.
Лікування бронхітів
3.Відхаркуючі, муколітичні засоби:
Відхаркуючі рослинного походження (алтей, іпекакуана, мати-й- мачуха, подорожник, солодка);
Муколітики (бромгексін, амброксол, ацетилцистеїн, карбоцистеїн);
Модулюючі препарати (гвайфеназин, флюдітек).
4.Протикашльові препарати (при сухому, нападоподібному, виснажливому кашлі, який порушує сон, харчування дитини, її активність)- лібексин, кодтерпін, кодеїн.
5.Жарознижуюча терапія: парацетамол 10-15 мг/кг, ібупрофен 5-10 мг/кг, німесулід 1 мг/кг.
6.Бронхолітики: сальбутамол, тербуталін, вентолін, при неефективності
– інгаляційні кортикостероїди (фліксотід, будесонід)
7.Інгаляції з фізрозчином, 1-2% содовим розчином, дистильованою водою.
8.Адекватна регідратація, особливо у дітей 1 року життя
Визначення
Гостра пневмонія – неспецифічне запалення легеневої тканини, в основі якого лежить інфекційний токсикоз, дихальна недостатність, водно-електролітні і метаболічні порушення з наявністю змін всіх органів і систем дитячого організму
Епідеміологія
Захворюваність на пневмонію в світі від 4 до 20 випадків на 1000 дітей.
В Україні протягом останніх 3 років захворюваність зросла з 8,6 до 10,3 випадків на 1000 дітей.
Найчастіше хворіють діти 1-5 років (50% випадків).
Поряд з діареєю пневмонія належить до основних причин смерті в дитячому віці.
Пневмонія посідає 3 місце в структурі дитячої смертності в Україні.
Етіологія
1.Анатомо-фізіологічні особливості:
Незавершеність диференціювання легеневої паренхіми;
Вузькість дихальних шляхів;
Відсутність приносових пазух;
Вузькість і рихлість підзв’язочного простору гортані;
Податливість трахеї та бронхів;
Недостатність функції миготливого епітелію;
Значна васкулярізація легеневої тканини;
Більш горизонтальне розташування ребер, високе стояння діафрагми;
Недостатність місцевого імунітету.
2.Несприятливі умови зовнішнього середовища: нераціональне вигодовування, переохолодження, дефекти догляду.
3.Несприятливі умови внутрішнього середовища: рахіт, гіпотрофія, анемія, аномалії конституції, пологова травма.
|
Етіологія |
|
4. |
Вплив інфекційних чинників: |
|
• |
Позалікарняна пневмонія: |
|
|
У дітей 1 року життя: стрептококки групи В, Кl. pneumoniae, |
|
|
St. aureus, St. epidermalis, Listeria monocytogenes; |
|
|
У дітей 1-5 років: Str. рneumoniae, H.influenzae тип b – до 90% |
|
|
пневмоній, решта - Chlamidia pneumoniae, Mycoplasma |
|
|
pneumoniae; |
|
|
У дітей 6-15 років: Str. рneumoniae (30-40%), Chlamidia |
|
|
pneumoniae, Mycoplasma pneumoniae (30-45%), H.influenzae |
|
|
тип b – до 10% пневмоній. |
|
• |
Госпітальна пневмонія: Pseudomonas aeruginosa, |
Кl. |
|
pneumoniae, E. coli, Proteus spp., St. aureus, анаеробна флора |
|
|
– Acinetobacter, Serratia. У хворих з імунодефіцитом – гриби |
|
|
рода Candida, P. carinii, M. bovis. |
|
|
Патогенез |
|
1. |
Шляхи контамінації легень патогенною флорою: |
|
|
Повітряно-крапельний; |
|
|
Мікроаспірація вмісту ротоглотки (особливо в ранньому віці); |
|
|
Гематогенний – надходження збудника з позалегеневого вогнища |
|
|
інфекції; |
|
|
Лімфогенний – поширення інфекції з поряд розташованих органів. |
|
2. |
Патогенетичні фази: |
-запальна |
|
Проникнення збудника в легеневу тканину, набряково |
|
|
обструкція верхніх дихальних шляхів, порушення |
функції миготливого |
|
епітелію з подальшим поширенням збудника |
трахеобронхіальним |
|
деревом до альвеол та між альвеолами через пори |
Кона; |
|
Первинна альтерація легеневої тканини з формуванням |
долі чи |
|
морфологічного субстрату пневмонії (вогнища, сегменту, |
|
|
інтерстицію); |
але і |
|
Активація процесів ПОЛ з ураженням не тільки збудника, |
|
|
структур власного організму, порушення функції |
сурфактанту, |
|
дестабілізація клітинних мембран- збільшення площі ураження |
|
|
легеневої тканини; |
|
|
Патогенез |
2. |
Патогенетичні фази (продовження): |
|
Порушення перфузії через альвеоло-капілярну мембрану – |
|
респіраторна гіпоксія, виникнення компенсаторної |
|
задишки, тахікардії, збільшення СОС, ХОС; |
|
Зростання тиску в системі легеневої артерії внаслідок гіпоксії |
|
викликає перевантаження правих відділів серця, дистрофічні |
|
зміни в міокарді – циркуляторна гіпоксія; |
|
Респіраторна та циркуляторна гіпоксія викликають |
|
централізацію кровообігу і порушення перфузії |
|
периферичних тканин, що призводить до накопичення |
|
недоокислених продуктів, ацидозу і розвитку гістотоксичної |
|
гіпоксії; |
|
В умовах ацидозу порушується О2-зв’язуюча функція |
|
еритроцитів – гемічна гіпоксія. Виникає токсикоз: |
|
екзогенний – внаслідок дії мікробних токсинів та ендогений |
|
внаслідок порушення метаболізму. Виникають порушення |
|
інших органів і систем. |