Новіков А., Барабаш-Красни Б. Сучасна систематика рослин. Загальні питання

Як бачимо, класифікація Тахтаджяна

асимплікатна ( апокарпна) з вільними

(1942, 1948, 1964, 1980) опирається на

плодолистками.

аналіз поперечних перерізів і є корисною

гемісинкарпному

гінецеї за

для вжитку при вивченні гінецеїв,

У

структура яких є незмінною на всій

Ляйнфельнером можуть бути наступні

висоті. Проте часто структура гінецея на

структурні зони:

різних рівнях відрізняється, і в межах

а) гемісинасцидіатна – плодолистки

одного гінецея може бути представлено

зрослі, гнізда зав’язі ізольовані, але краї

одночасно кілька структурних типів.

сусідніх плодолистків частково вільні,

Окрім

того,

у

септах

завдяки чому формується

порожнина

зрослоплодолисткового

гінецея

септального нектарника);

багатьох

однодольних

формуються

б) гемісимплікатна – плодолистки

додаткові

нектароносні

зрослі,гніздазав’язісполученіміжсобою

порожнини,

що

називаються

або

ж формують спільну

порожнину,

септальними

нектарниками.

Такий

у септах за рахунок неповного

зрослоплодолистковий

гінецей

із

зростання країв сусідніх плодолистків

порожнинами

септальних нектарників

розташовуютьсяпорожнининектарника;

у

перегородках

називається

в)асимплікатна–плодолисткивільні.

гемісинкарпним.

У синкарпному ( еусинкарпному)

На це звернув увагу В. Ляйнфельнер

(Leinfellner

1950;

Weberling

1989;

гінецеї за Ляйнфельнером можуть бути

Одінцова

2012;

Шамров

2010,

наступні структурні зони:

2012,

2013),

який

запропонував

а) синасцидіатна – плодолистки

виокремлювати

три

основні структурні

зрослі, перегородки плодолистків (септи)

типи гінецеїв – апокарпний, синкарпний

повністюзрослі,гніздазав’язіізольовані);

(або еусинкарпний) і гемісинкарпний

б) симплікатна – плодолистки зрослі,

залежно від наявності й послідовності

септи повністю зрослі, гнізда зав’язі

вертикального

розташування

окремих

сполучені між собою або ж формують

структурних зон – ділянок з різною

спільну порожнину;

взаємоорганізацією плодолистків.

в) гемісимплікатна – плодолистки

Структурні

зони

за Ляйнфельнером

зрослі, гнізда зав’язі сполучені між собою

частково

або

повністю

відповідають

або ж формують спільну порожнину, краї

структурним типам Тахтаджяна.

сусідніх плодолистків частково вільні в

центрі зав’язі;

Зокрема,

в

апокарпному

гінецеї

г) асимплікатна – плодолистки вільні.

є

лише

одна

структурна

зона –

Рис.193.Вертикальнаструктурагінецея:А–основніструктурнітипизаLeinfellner(1950)зізмінами;

Б – основні структурні зони.

Згодом гемісинкарпний гінецей було

постгенітальним зростанням.

Одінцова

доповненощеоднієюструктурноюзоною

(2012)зоглядунацепропонуєзазначати

(гіпокарпною), яка може розвиватися

характер зростання в назві гінецея,

нижче від рівня гнізд зав’язі і бути

додаючи епітет

«постгенітально» або

представленою виключно

порожниною

«конгенітально».

нектарника,

сформованою

внаслідок

Різні зони гінецея можуть бути

неповного

зростання

плодолистків

фертильними

(містити

насінні

(Novikoff & Odintsova 2008). Також слід

зачатки) або ж стерильними (не

звернути увагу на те, що в синасцидіатній

містити насінних зачатків), мати різну

зоні (наприклад, у Ornithogalum

висоту щодо загальної висоти зав’язі.

caudatum Aiton) можуть бути ізольовані

Комплексний аналіз наявності тих чи

септальніщілини(септальнийнектарник),

інших структурних зон, послідовності їх

що ускладнюють її структуру.

розташування,їхфертильності,відносної

Як зазначив сам Ляйнфельнер, його

висоти, а також взаємовідношення з

класифікацію

розроблено

для

опису

іншими структурами (наприклад, із

ценокарпних

гінецеїв

із

конгенітально

септальним нектарником) є важливим і

зрослими

плодолистками,

що

доволі складним завданням структурної

викликало

широку

дискусію

при

ботаніки з можливістю безпосереднього

спробі її екстарполяції

на

гінецеї з

використання в систематиці.

Структура

гінецея

може

бути

Ще

одне структурне

ускладнення

ускладнена

різноманітними

гінецея описав Хартль (Hartl 1962).

розростаннями,

зростаннями

або

Апікальна

септа представляє собою

лізисом окремих його частин. Зокрема,

перегородку, що розділяє гніздо зав’язі

часто

формуються

несправжні

на дві частини – власне гніздо і канал

перегородки

(псевдосепти

або

стовпчика. Апікальні септи формуються

псевдоперегородки)

–

додаткові

в результаті розростання тканин даху

перегородки,

утворені

внаслідок

зав’язі, внаслідок чого основа стовпчика

доцентрового розростання

внутрішніх

опиняється нижче від рівня самого

тканин гнізда зав’язі, які розділяють

даху зав’язі і згодом приростає до

гніздо зав’язі на кілька окремих,

прилеглих його тканин. Характерною

ізольованих сегментів. На відміну від

рисою

апікальних

септ

є наявність

справжніх перегородок зав’язі (септ),

петлі дорзальної жилки з висхідною та

якісформованізрослимилатеральними

рекурентною (обернутою) ділянками,

ділянками двох сусідніх плодолистків,

яка, однак, може зникати на пізніших

несправжні перегородки (псевдосепти)

етапах морфогенезу або ж навіть не

сформовані

тканинами

одного

формуватися, якщо розростання не

плодолистка.

торкнуться

ділянки

з

провідними

тканинами.