Новіков А., Барабаш-Красни Б. Сучасна систематика рослин. Загальні питання

Найбільш відомими

метаморфозами

за загальною довжиною. Проте існує

пагона є:

багато короткокореневищних

рослин із

1. Голівка – велика відкрита

доволі довгими за загальною довжиною

брунька із вкороченою і потовщеною

кореневищами. Якщо довжина міжвузль

віссю (качаном), яка спеціалізована на

перевищуєдіаметркореневища,говорять

запасанні поживних речовин і води і

про морфологічно довгі кореневища і,

відрізняється

розвитком

генеративних

відповідно, довгокореневищні рослини;

структур лише на 2 рік вегетації у деяких

3.

Каудекс

–

складна

структура

представників роду Brassica L.;

(система пагонів багаторічних рослин),

2. Кореневище

–

підземний

подібна

на

вертикальне

вкорочене

видозмінений

багаторічний

пагін,

кореневище,

але

відрізняється

тим,

спеціалізований на запасанні поживних

що

має

виражений головний

корінь,

речовин і поновленні надземних пагонів.

а межа між стебловою і кореневою

Якщо кореневище формується одразу під

ділянками практично не простежується.

землеюзпідземноїбруньки,говорятьпро

Іншою особливістю каудекса є те, що

гіпогеогенне

кореневище

(наприклад,

він руйнується й відмирає, починаючи

у Paris quadrifolia L.), а якщо формується

від центру і

до периферії (наприклад,

з надземної бруньки і лише згодом

у Centaurea scabiosa L. або Lupinus

занурюється у ґрунт – про епігеогенне

polyphyllus Lindl.);

кореневище(наприклад,уFragariavescaL.

4.

Столони

–

недовговічні

сланкі

або Asarum europaeum L.). Якщо довжина

облиснені (наприклад, у Rubus saxatilis L.

міжвузль кореневища є меншою за його

або

Ajuga

reptans

L.) або

безлисті

діаметр, говорять про морфологічно

(наприклад, вуса у Fragaria vesca)

короткі кореневища і, відповідно,

пагони з видовженими міжвузлями,

короткокореневищні рослини.

Кількість

основною функцією яких є розселення та

міжвузль у таких кореневищах зазвичай

вегетативне розмноження;

незначна, тому вони

дійсно

короткі

5.

Бульби –

видозмінені, сильно

захисні

луски

повністю

охоплюють

потовщені підземні ділянки пагона,

цибулину (наприклад, в Allium cepa L.),

спеціалізовані на запасанні

поживних

а також імбрикатні цибулини, у яких

речовин у кортикальній ділянці (можуть

захисні луски вузькі і черепитчасто

складатися як з одного потовщеного

накладаються одна на одну (наприклад,

міжвузля, так і з кількох), які часто

у Lilium martagon L.);

розташовуються на видовжених тонких

7.

Бульбоцибулини

–

вкорочені

підземних

пагонах

із редукованими

й розрослі запасні підземні пагони,

листками

–

підземних

столонах

оточені

обгорткою

з

лускоподібних

(наприклад, у Solanum tuberosum L.);

відмерлих листків (наприклад, у Crocus

6.

Цибулини

–

вкорочені пагони

vernus (L.) Hill);

(стебло формує дископодібну основу

8.

Туберидії

–

розрослі базальні

для листків – денце) із щільно

ділянки

надземного

пагона,

що

розташованими соковитими

листками,

мають одне або кілька міжвузль із

що накопичують поживні речовини й

лускоподібнимиабошвидкоопадаючими

вологу, а також зовнішніми тонкими

листками, спеціалізовані на накопиченні

лускоподібними

захисними

листками.

поживних речовин й вологи в деяких

Розрізняють тунікатні цибулини, у яких

орхідних (наприклад, у Coelogyne Lindl.);

Рис. 180. Будова елементарної двостатевої квітки.

Квітки

можуть

бути

стерильними

маточку тієї самої квітки, оскільки вони

(містять

редуковані

тичинки

й

розмежованіупросторіабофрагментами

маточки або ж не містять їх узагалі),

оцвітини(наприклад,уCapparis spinosa L.

двостатевими (мають андроцей і

– приймочка винесена значно вище від

гінецей), одностатевими (чоловічими

рівня тичинок).

або

жіночими,

залежно

від

Іще

одним

прикладом

більш

наявності

андроцея

або

гінецея)

просунутої

самоізоляції може

бути

або функціонально

одностатевими

гетеростилія,

явище

за

якого на

(псевдогермафродитними, у випадку,

різних рослинах формуються квітки зі

якщо є і андроцей, і гінецей, проте один

стовпчиками

маточок

різної довжини

із них з певних причин недорозвивається

(зазвичайвідрізняєтьсяірозміртичинок).

і не виконує своїх функцій).

У довгостовпчикових квіток

приймочка

П с е в д о г е р м а ф р о д и т и з м

винесена значно вище від рівня тичинок,

(функціональна одностатевість) – це

що

забезпечує

самоізоляцію,

проте

один із шляхів уникнути самозапилення

в

короткостовпчикових

приймочка,

і, ймовірно, проміжна ланка на шляху

навпаки,нижче,хочаценепризводитьдо

до одностатевої квітки. Інший шлях

самозапиленнязкількохпричин:тичинки

самоізоляції – це дихогамія, явище за

цієї самої квітки продукують занадто

якогоандроцейтагінецей«дозрівають»у

крупні пилкові зерна або ж дозрівають

різний час. Якщо андроцей розвивається

пізніше. Гетеростилія проявляється,

швидше і пилок вивільняється до

наприклад,

у

Primula

vulgaris

Huds.

моменту зрілості гінецея, говорять про

(дистилія – два типи квіток за довжиною

протандричні (протерандричні) квітки, а

стовпчиків), а також у Lythrum salicaria L.

якщо гінецей розвивається швидше – про

(тристилія – три типи квіток).

протогінічні (протерогінічні).

Проте найбільш просунутим способом

Ще

один приклад

самоізоляції

самоізоляції

є

самонесумісність

або

двостатевих квіток – геркогамія, явище

самостерильність рослин.

за якого

тичинки

не

можуть

запилити

Рис. 181. Розташування спеціалізованих структур у квітці.