Новіков А., Барабаш-Красни Б. Сучасна систематика рослин. Загальні питання
.pdf
509
510
216. Стать у рослин
За комбінаціями статі, тобто за |
2. |
Дводомні – чоловічі й жіночі |
||
характером |
розташування |
жіночих, |
квітки |
розташовуються на різних |
чоловічих або двостатевих квіток, |
рослинах: |
|||
розрізняютькількаосновнихтипіврослин: |
а) |
діоеція ( власне дводомні) – на |
||
1.Однодомні – на одній рослині є як одній із рослин розташовуються лише
чоловічі,такіжіночі,абождвостатевіквітки:
а) лише з двостатевими квітками; б) моноеція (власне однодомні) – на
одній рослині розташовуються окремо жіночі і чоловічі квітки;
в) андромоноеція (андрооднодомні)
– на одній рослині розташовуються двостатеві і, додатково, чоловічі квітки;
г) гіномоноеція (гінооднодомні) – на одній рослині розташовуються двостатеві і, додатково, жіночі квітки;
д) тримоноеція( триоднодомні) – на одній рослині наявні як двостатеві, так і чоловічітажіночіквіткиводночас;
чоловічі квітки, а на іншій – лише жіночі;
б) андродіоеція ( адродводомні)
– на одній рослині розташовуються двостатеві квітки, а на іншій – лише чоловічі;
в) гінодіоеція ( гінодводомні) – на однійрослинірозташовуютьсядвостатеві квітки, а на іншій – лише жіночі;
г) тріоеція ( умовно тридомні) – на одній рослині розташовуються лише жіночі квітки, на другій – лише чоловічі, а на третій – двостатеві.
Рис.182.А–дистилія;Б – тристилія;В–основнітипикомбінаційстатіврослинзаLeins&Erbar(2010) зі змінами.
511
512
217. Осьові елементи квітки
Квітконіжка – це вісь, на якій |
Інколиквітколожеможерозростатисяі |
||||
розташовується |
квітка. |
Квітконіжка |
в горизонтальній площині між тичинками |
||
може бути видовженою, вкороченою |
й оцвітиною або ж між тичинками і |
||||
або нерозвинутою взагалі. Квітконіжки |
гінецеєм, формуючи так званий диск або |
||||
можуть розташовуватися |
в пазухах |
кілька дисків. Основною функцією таких |
|||
дрібних листків – приквіток (брактей), а |
дисків є секреція нектару. |
|
|||
такожнестинасобіщедрібнішіпарніабо |
Прикладом |
найбільш |
складної |
||
непарнілистки–приквіточки (брактеолі). |
організації квітколожа |
може слугувати |
||||||
У більшості Eudicots дві приквіточки, тоді |
квітка Passiflora edulis Sims., у якої |
|||||||
як в однодольних – лише одна. |
формується |
не |
лише |
андрогінофор, |
||||
Квітколоже – це порівняно коротка |
що виносить гінецей та андроцей над |
|||||||
та здебільшого розширена ділянка осі, |
оцвітиною, а й короткий гінофор між |
|||||||
до якої кріпляться апендикулярні органи |
тичинками |
і маточкою. При цьому, |
||||||
квітки. Квітколоже найчастіше може бути |
на андрогінофорі |
формується кілька |
||||||
видовженим циліндричним, вкороченим |
дисків. Також у цій квітці квітколоже |
|||||||
опуклим, плоским або увігнутим. |
розростається, формуючи чашу (гіпантій), |
|||||||
Квітколоже |
може бути |
нерівномірно |
на якій, окрім пелюсток і чашолистків, |
|||||
розрослим |
і |
формувати |
видовжену |
розташовуються численні стрічкоподібні |
||||
ділянку, що виносить уверх лише гінецей |
забарвлені |
вирости |
рецептакулярної |
|||||
– гінофор, або ж одночасно андроцей |
природи.Анавнутрішнійповерхнігіпантія |
|||||||
і гінецей – андрогінофор. Розростання |
формуються численні поперечні вирости |
|||||||
може відбуватися і в ще нижчій |
й горбки, які чергуються з дисками |
|||||||
ділянці, внаслідок чого формується |
андрогінофора. Структура квітки P. edulis |
|||||||
видовжене міжвузля між пелюстками й |
ускладнена ще й тим, що на зовнішній |
|||||||
чашолистками – антофор. |
|
поверхні |
чашолистків |
формуються |
||||
Іншим типом розростання квітколожа |
уніфаціальні |
гачкоподібні |
вирости. |
|||||
може бути гіпантій – келихоподібний |
Насамкінець, оцвітина |
доповнюється |
||||||
утвір, який виносить вверх оцвітину й |
додатковим колом із трьох листків |
|||||||
інколи тичинки. Проте гіпантій може |
епікаліксу (видозмінених приквіточок, |
|||||||
формуватися |
і |
внаслідок |
зростання |
які оточують квітку), що майже повністю |
||||
оцвітини та тичинок. |
|
вкривають бруньку. |
|
|
||||
Рис. 183. Видозміни квітколожа: А – гінофор Cleome spinosa Jacq.; Б – андрогінофор C. gynandra L.; В – антофор Silene flos-jovis (L.) Greuter & Burdet; Г – дископодібне розростання квітколожа Ruta graveolens L.; Д – гіпантій Prunus cerasus L.; Е – структура квітки Passiflora edulis Sims.
513
514
218. Оцвітина
Оцвітина |
– |
це |
сукупність |
квітколожі або ж у різному степені зрослі |
||||||
листкоподібних органів, які в основному |
між собою. Інколи у квітці формується і |
|||||||||
виконують |
функції |
приваблення |
більш складна структура, квіткова чаша |
|||||||
запилювачів та захисту репродуктивних |
або гіпантій, яка може формуватися як |
|||||||||
органів, що розташовуються всередині |
внаслідок зростання елементів оцвітини |
|||||||||
квітки. Оцвітина може бути подвійною |
і тичинок, так і в результаті сильного |
|||||||||
(гетерохламідні квітки; представлена |
розростання квітколожа, внаслідок якого |
|||||||||
чашолистками й пелюстками) або |
оцвітина й андроцей виносяться вверх. |
|||||||||
простою ( |
гомохламідні |
квітки; |
Одразу |
|
під |
оцвітиною |
може |
|||
представлена |
недиференційованими |
формуватися додаткове кільце із зелених |
||||||||
листочками простої оцвітини або, |
листочків, що називається епікаліксом. |
|||||||||
інакше, тепаліями). |
|
|
|
Епікалікс |
може |
бути |
представлений |
|||
Інколи оцвітини немає взагалі, тоді |
зближеними |
приквітками (наприклад, |
||||||||
такі квітки називають ахламідними. |
у Dianthus L. або у Malvaceae Juss.) – |
|||||||||
Просту оцвітину |
часом також |
профілами ( передлистками – першими |
||||||||
називають епігоном. |
|
|
двомалисткамибічногопагонаабоквітки; |
|||||||
Чашолистки – це зовнішні листочки |
наприклад, у Calystegia R. Br.), або ж |
|||||||||
подвійної оцвітини, які переважно є |
структурами, які вважають прилистками |
|||||||||
фотосинтезуючими |
або |
безбарвними |
чашолистків (наприклад, у Potentilla L. |
|||||||
і в основному виконують функцію |
або Fragaria L.). |
|
осі симетрії, |
|||||||
захисту квітки на стадії бутона. Саме |
Існує |
три |
основні |
|||||||
тому чашолистки |
зазвичай |
жорсткіші |
які можна провести через квітку – |
|||||||
та дрібніші за пелюстки. Проте часто |
вертикальна, діагональна та медіальна. |
|||||||||
чашолистки |
повністю |
або |
частково |
За симетрією квітки поділяють на: |
||||||
переймають |
на |
себе |
функцію |
|||||||
приваблення запилювачів і є яскраво |
а) |
|
|
радіальносиметричні |
||||||
забарвленими. Сукупність чашолистків |
(актиноморфні) – через центр квітки |
|||||||||
називається чашечкою. |
|
|
можнапровестибільшякдвілініїсиметрії; |
|||||||
Пелюстки – це внутрішні листочки |
б) |
бірадіальносиметричні |
– |
|||||||
подвійної оцвітини, що в основному |
через квітку можна провести дві |
|||||||||
виконують |
функцію |
приваблення |
перпендикулярні осі симетрії; |
|
||||||
запилювачів і тому є тоншими, |
в) |
|
білатеральносиметричні |
|||||||
крупнішими і яскраво забарвленими, а |
(диморфні, зигоморфні) – через центр |
|||||||||
також часто несуть на собі нектарники. |
квітки можна провести лише одну лінію |
|||||||||
Сукупність |
пелюсток |
називається |
симетрії; |
|
|
|
|
|
||
віночком. |
|
|
|
|
г) асиметричні – через центр квітки не |
|||||
Чашолистки, пелюстки або тепалії |
можна провести жодної лінії симетрії. |
|||||||||
можуть бути |
вільно розташовані на |
|
|
|
|
|
|
|||
Рис.184.Оцвітина:А–розташуванняосновнихосейсиметрії;Б–основнітипиквітокзасиметрією. |
|
515
516
219. Брунькоскладення бутонів (естивація)
Виокремлюють кілька основних типів брунькоскладення квіткових бутонів або пуп’янків (типи естивації), що частково збігаютьсязтипамивернаціївегетативних листків:
1.Апертний ( відкритий) – суміжні листочки оцвітини не дотикаються і не перекриваються;
2.Вальватний (стулковий) – суміжні листочки оцвітини лише дотикаються краями;
а) конволютний ( згорнутий) –
листочки оцвітини накладаються краями так, що кожен із них находить одним із країв на суміжний;
б) квінкунціальний – два або більше зовнішніхлисточківоцвітинимаютьобидва відкриті краї, частина внутрішніх – обидва прикриті,ачастина–лишеодинприкритий;
в) кохлеарно-висхідний – один листочок оцвітини є повністю внутрішній, один – повністю зовнішній, а решта
3.Інволютний – подібний до – напівприкриті, причому внутрішній
вальватного, листочки оцвітини лише |
листочок оцвітини розташований |
зі |
доторкаються краями, проте сильно |
сторони осі пагона або суцвіття; |
|
увігнуті (кондуплікатно складені) до |
г) кохлеарно-низхідний – ідентичний |
|
центру квітки; |
кохлеарно-висхідному, але зі сторони |
|
4.Зім’ятий – листочки оцвітини у осі пагона розташовується повністю
бруньціскладенінесистематично,сильно |
зовнішній листочок оцвітини. |
«пожмакані»; |
Окрімтого,трапляютьсярізніпроміжні |
5. Імбрикатний – краї листочків |
варіанти естивації. |
оцвітини частково перекриваються: |
|
517
Рис. 185. Основні типи брунькоскладення бутонів.
518
220. Андроцей
Андроцей – це сукупність усіх |
б) базифіксні – кріпляться базальною |
|||||||||
тичинок у |
квітці. |
Якщо |
|
тичинка |
ділянкою до тичинкової нитки; |
|
||||
лише одна, тоді термін андроцей |
в) суббазифіксні – кріпляться до |
|||||||||
відповідає |
лише |
їй. |
Тичинка – це |
|
тичинкової нитки поблизу своєї основи; |
|||||
видозмінений |
|
мікроспорофіл, |
г) дорзифіксні – точково кріпляться до |
|||||||
який несе мікроспорангії. У межах |
тичинкової нитки дорзальною частиною; |
|||||||||
тичинки виділяють ніжку (зазвичай |
д) версатильні (рухомі) – особливий |
|||||||||
представлена тичинковою ниткою) та |
тип пиляків, які кріпляться до нитки так, |
|||||||||
пилковмісну ділянку (пиляк). Ніжки |
що можуть вільно коливатися. |
|
||||||||
тичинок не завжди ниткоподібні, адже |
|
|
|
|
||||||
можуть бути розширеними, складно |
Пилок вивільняється з гнізд пиляка |
|||||||||
диференційованими |
або |
ж |
нести |
внаслідок розтріскування їхніх стінок. |
||||||
різноманітні додаткові утвори. |
|
|
|
|
|
типів |
||||
Тичинки |
з тичинковими |
нитками |
Розрізняють кілька |
основних |
||||||
називають |
філаментними, |
а |
з |
розкривання пиляків: |
|
|
||||
пластинчастою розширеною основою – |
а) поздовжнє; |
|
|
|||||||
ламінарними. |
|
|
|
|
|
б) поперечне; |
|
|
||
Пиляк складається з тек – попарно |
в) порицидне – невеликим отвором |
|||||||||
зрослих гнізд пиляка (пилкових камер, |
на одному з кінців пиляка (наприклад, у |
|||||||||
що відповідають мікроспорангіям). Тек |
деяких Ericaceae Juss.); |
|
|
|||||||
зазвичай дві (двотековий пиляк), проте |
г) вальвулярне (клапанне) – кількома |
|||||||||
може бути і лише одна (монотековий |
отворами, які залишаються прикриті |
|||||||||
пиляк). Відповідно, якщо гнізд |
рештками |
тканин |
стінки |
пиляка |
||||||
пиляка чотири, тичинки називають |
(наприклад, у деяких Lauraceae Juss.). |
|||||||||
тетраспорангіатними, якщо лише два – |
|
|
|
|
||||||
біспорангіатними. |
|
|
|
|
|
Пиляки за розташуванням відносно |
||||
Ділянку тичинкової нитки, до якої |
осі тичинки можуть бути: |
|
||||||||
кріпляться |
гнізда |
пиляка, |
називають |
а) латрорзні – розташовуються по |
||||||
в’язальцем, а ділянку, що виступає над |
бокахщодоосітичинкивмежахумовного |
|||||||||
пиляком – надв’язальцем. |
|
|
|
квадрата; |
|
|
|
|||
Пиляки можуть бути: |
|
|
|
б)інтрорзні–зміщенінапроксимальну |
||||||
|
|
|
щодо осі тичинки сторону; |
|
||||||
а) прирослі – прирослі вздовж усієї |
в) екстрорзні – зміщені на дистальну |
|||||||||
своєї довжини до в’язальця; |
|
|
|
щодо осі тичинки сторону. |
|
|||||
Рис. 186. Типи тичинок: А – ламінарний; |
Б-Е – філаментний. Типи пиляків: А-Б – прирослі; |
|
В – базифіксний; Г – суббазифіксний; Д – |
дорзифіксний; Е – версатильний. Типи розкривання |
|
пиляків: Є – поздовжній; Ж – поперечний; З – порицидний; И – вальвулярний. Типи розташування тек: І – латрорзний; Ї – інтрорзний; Й – екстрорзний.
