Залежно від властивостей та призначення желатин поділяють на наступні види:

харчові марки;

технічні марки.

Харчовий желатин призначений для торгівлі і для застосування в харчовій, а також в кондитерській промисловості для виробництва м’ясних і рибних консервів, желе, вин, морозива, для виготовлення заливних блюд, мусів, кремів, тортів, кондитерських та інших виробів.

Технічний желатин призначений для застосування в поліграфічній та легкій промисловості для виготовлення цінних паперів, фотопаперу, для обробки тканин і для інших потреб народного господарства.

Визначення зовнішнього вигляду та кольору.

(250±1) г желатину насипають на верхнє сито №55

та просіюють. Желатин, який пройшов через сито №50, використовують для визначення кольору, а желатин, що залишився на ситі №55, використовують для визначення зовнішнього вигляду.

(5,0±1) г желатин з сита №55 розсипають шаром однакової товщини на листі білого паперу площею 100см² та візуально визначають колір.

Визначення запаху та смаку.

Метод ґрунтується на органолептичній

оцінці розчину та холодцю желатину за

певної температури.

Проведення аналізу.

В колбі 10 г желатину заливають 90см³ дистильованої води, акуратно перемішують, накривають та залишають для набрякання при кімнатній температурі протягом (1,5±0,5) год., а для желатина виробленого кислотним способом, - (2±0,5) год. Під час набрякання желатин періодично помішують.

Колбу з набряклим желатином поміщують в термостат, нагрітий до (55±15)ºС і під час помішування желатин розчиняють 30-40хв. Потім розчин виймають з термостата, фільтрують його через 3-4 шари марлі і охолоджують до 41-43ºС.

Готовий розчин використовують протягом 1годи. після приготування. Запах розчину желатину визначають при температурі (45±15)ºС органолептично при відкриванні колби.

Після визначення запаху розчин з колби переносять в стакан і охолоджують в термостаті при (18±1)ºС протягом 1 год.

Смак холодцю визначають органолептично.

Таблиця №4. органолептичні показники желатину.

ДСТУ 4495:2005 СИРОВИНА ЕНДОКРИННО-ФЕРМЕНТНА ТА СПЕЦІАЛЬНА

Цей стандарт поширюється на ендокринно- ферментну та спеціальну сировину, що призначена для виробництва медичних , бактеріальних середовищ, жовчних кислот тощо.

Ендокринна сировина – залози внутрішньої секреції, що не мають вивідних протоків і виділяють свої секрети (гормони) у кровоносну чи лімфатичну систему, а також залози з подвійною секрецією, що мають внутрішньо та зовнішньо- секреторні функції.

Ферментна сировина – залози зовнішньої секреції, що мають вивідні протоки і виділяють свої секрети (ферменти) в порожнину організму чи зовні, а також органи та інша сировина тваринного походження, яку використовують для виробництва ферментів і ферментних препаратів.

Спеціальна сировина – деякі види органів і тканин худоби, яку використовують для виробництва органотерапевтичних препаратів.

Залежно від складу біологічно активних речовин сировину випускають таких видів та назв:

Ендокринну – шлункову залозу ВРХ, свиней, овець та кіз;

Ферментну – слизову оболонку (шлям) тонкого відділу кишечнику свиней;

Спеціальну – жовч та скловидне тіло очей ВРХ, свиней, овець та кіз, передміхурову залозу ВРХ.

За способом консервування сировину

випускають:

Підшлункову залозу ВРХ та свиней заморожену поштучно або у вигляді пластин, або блоків. Залежно від якості шлункові залози ВРХ та свиней заморожені випускають 1 та 2 сорту;

Підшлункову залозу ВРХ та свиней овець та кіз консервовану сіллю;

Слизову оболонку тонкого відділу кишечнику свиней заморожену у вигляді блоків та суху;

Жовч заморожену у вигляді блоків, згущену, суху та консервовану; Скловидне тіло очей ВРХ, свиней, овець та кіз заморожене у вигляді блоків;

Передміхурова залоза ВРХ, свиней, овець та кіз заморожене поштучно або у вигляді блоків

За виробничими призначенням жовч згущену,

суху та консервовану розподіляють на:

Жовч для виробництва медичних препаратів;

Жовч для виробництва бактеріальних живильних середовищ;

Жовч для виробництва жовчних кислот.