Швидкість клубочкової фільтрації (шкф) показує, який об'єм сечі утворюється в нирках за одиницю часу. Він зазвичай виражається в мл/хв. Методи підрахунку шкф

Найбільш точним є визначення ШКФ за принципом кліренсу - "очищення" (з використанням інуліну, ендогенного креатиніну, сечовини - лабораторні та радіоізотопні методи), але більш зручними вважаються розрахункові методи оцінки фільтраційної функції нирок.

Величина кліренсу вказує на «долю» речовини в нирках: Якщо речовина вільно фільтрується (Ф), і не реабсорбується (Р) і не секретується (С) в канальцях, то кліренс такої речовини буде = ШКФ (інулін). Якщо речовина Ф і Р, тоді її кліренс буде меншим за ШКФ (сечовина). Якщо речовина Ф і С, тоді кліренс буде більший за ШКФ (ПАГ, креатинін). Речовина, яка повністю реабсорбується має нульовий кліренс (глюкоза).

Рекомендовані для визначення ШКФ наступні формули: Cockroft-Gault (1976 р.), Modification of Diet in Renal Disease (MDRD) (1999),  Chronic Kidney Disease Epidemiology Collaboration (CKD-EPI) (2009), проба Реберга — Тареева.

• Проба Реберга — Тареева : ШКФ (мл/хв) = креатинін сечі (ммоль/24 год) * хвилинний діурез (мл/хв) / креатинін крові (ммоль/л)

• Формула Cockroft-Gault : рШКФ = (140 - вік, років) * маса тіла (кг) * (1,23 - для чоловіків або 1,05 - для жінок) / креатинін крові (ммоль/л)

• Скорочена формула дослідження MDRD : рШКФ (мл/хв/1,73 м²) = 186 * (креатинін сироватки, мг/дл) - 1,154 * (вік, років) - 0,208 * (0,742 для жінок) * (1,210 для афроамериканців)

• Формула CKD-EPI : рШКФ = 141 * min (креатинін крові, мг/дл/0,9) - 0,411 * max (креатинін крові, мг/дл/0,9) - 1,209*0,993 віку * (1,159 для афроамериканців) - для чоловіків; рШКФ = 141 * min (креатинін крові, мг/дл/0,7) - 0,329 * max (креатинін крові, мг/дл/0,7) - 1,209*0,993 віку * (1,159 для афроамериканців) - для жінок;

19. Біохімічний аналіз крові у хворого з нирковою недостатністю.

Дослідження "Біохімічний аналіз крові" включає:

• Аланінамінотрансфераза (АЛТ) 

• Аспартатамінотрансфераза (АСТ) 

• Білірубін загальний 

• Білірубін прямий 

• Гаммаглутамілтрансфераза (ГГТ) 

• Глікований гемоглобін (HbA1с) 

• Глюкоза в сироватці 

• Загальний білок 

• Коефіцієнт атерогенності 

• Креатинін 

• Лужна фосфатаза 

• Сечова кислота 

• Сечовина 

• Тригліцериди 

• Холестерин загальний 

• HDL-холестерин 

• LDL-холестерин

Гаммаглутамілтрансфераза (ГГТ) Підвищення рівня притаманне для: захворювань печінки, підшлункової залози, нирок, інфаркту міокарда, гіпертиреозу, раку простати та алкоголізму. Знижений рівень може спостерігатися при гіпотиреозі. 

Глюкоза в сироватці  Підвищення рівня характерно для: цукрового діабету, гіперглікемії при ендокринних захворюваннях, захворювання підшлункової залози, нирок та печінки, стресу. Знижений рівень свідчить про: порушення всмоктування вуглеводів, захворювання печінки, недостатність наднирників, голодання, передозування інсуліну, ендокринологічні захворювання.

Креатинін Підвищений рівень сигналізує про: ниркову недостатність, ураження м'язової системи, фізичне навантаження, надмірне споживання м'яса. Знижений рівень спостерігається при: зниженні м'язової маси, вагітності, недостатності білка, захворюваннях печінки.

Сечова кислота  Підвищений рівень притаманний для: подагри, ниркової недостатності, синдрому Дауна, токсикозу у вагітних, лейкемії, тривалого голодування, ураження серцевого м'яза. Знижений рівень сигналізує про: ураження печінки, хворобу Вільсона-Коновалова, деякі злоякісні новоутворення.

Сечовина  Підвищений рівень сигналізує про: порушення функції нирок та високобілкову дієту. Знижений рівень спостерігається при: захворюваннях печінки, низькобілковій дієті, вагітності та порушенні всмоктування речовин в процесі травлення.

Тригліцериди Підвищений рівень при: цукровому діабеті, ожирінні, панкреатиті, гіпертонічній хворобі, захворюваннях нирок, інфаркті міокарда. Знижений рівень спостерігається при: гіпертиреозі, гіперпаратиреозі, ураженні паренхіми печінки, синдромі мальабсорбції, після значних фізичних навантажень, недостатньому харчуванні. 

Лабораторные исследования

• Мочевина и креатинин в сыворотке крови. Это азотистые шлаки (продукты распада белков), которые могут выводиться организмом только с мочой. Прогрессирующее повышение креатинина является основным диагностическим признаком хронической почечной недостаточности. Уровень мочевины, в отличие от креатинина, не всегда соответствует тяжести нарушения функции почек. В последнее время для более точной оценки степени нарушения функции почек используется специальный показатель – скорость клубочковой фильтрации. Она определяется по разным формулам с учетом роста, веса и пола пациента.

• Общий анализ крови.

  • Гемоглобин и эритроциты. Уровень гемоглобина и эритроцитов при ХПН как правило снижен, характеризуя развитие анемии.

  • Гематокрит. Гематокрит – это показатель, характеризующий вязкость крови и представляет собой отношение объема клеток крови к общему объему крови. При ХПН гематокрит обычно значительно снижен.

  • Тромбоциты. Количество тромбоцитов (кровяных пластинок) часто снижено при ХПН, отражая повышенную наклонность к кровоточивости.

• Общий анализ мочи. Выполнение общего анализа мочи может позволить определить причину, приведшую к развитию ХПН.

  • Плотность мочи. Для почечной недостаточности характерно значительное снижение плотности мочи.

  • Эритроциты. Повышение уровня эритроцитов в моче может указывать на гломерулонефрит как причину ХПН.

  • Лейкоциты. Значительное количество лейкоцитов в моче – признак инфекции мочевыводящих путей.

  • Белок. Чем больше белка выводится с мочой при ХПН, тем быстрее прогрессирует заболевание.

  • Цилиндры. Слепки фрагментов, образующихся в просвете почечных канальцев. Характерным признаком хронической почечной недостаточности являются восковидные цилиндры.

• Глюкоза крови. Сахарный диабет – частая причина хронической почечной недостаточности, однако и без него при ХПН есть наклонность к небольшому повышению глюкозы крови.

• Калий в сыворотке. Уровень калия может быть снижен, но чаще он повышен при хронической почечной недостаточности. Особенно выражено повышение уровня калия при критическом ухудшении функции почек. Значительное повышение уровня калия может приводить к нарушениям ритма сердца.

• Мочевая кислота. Повышение уровня мочевой кислоты в крои отражает повышенный риск образования камней в почках.

• Альбумин в сыворотке. Альбумины – белки с низкой молекулярной массой. Их уровень в крови может быть снижен, так как белок при ХПН часто теряется с мочой.

• Липидограмма. Всем пациентам с хронической почечной недостаточностью необходимо сдавать липидограмму, так как у них существует повышенный риск развития сердечно-сосудистых осложнений.

  • Триглицериды. У пациентов с ХПН особенно часто повышается уровень триглицедиров – одного из видов жиров, находящихся в крови.

  • Холестерол. Общий холестерол может быть в норме, но часто снижено содержание "полезного" холестерола – холестерола липопротеинов высокой плотности (ЛПВП) – и повышено содержание "вредного" холестерола – холестерола липопротеинов низкой плотности (ЛПНП).

• Кальций и фосфор в сыворотке. Для хронической почечной недостаточности характерно снижение кальция в сыворотке крови, в то время как уровень фосфора обычно повышен.

• Щелочная фосфатаза. Щелочная фосфатаза – фермент, который в большом количестве содержится в желчных ходах и в костной ткани. При ХПН костная ткань разрушается, поэтому в крови увеличивается количество щелочной фосфатазы за счет ее костной фракции

• Биопсия почек. В диагностически сложных случаях может потребоваться проведение биопсии почек – забор небольшого кусочка почечной ткани, который подвергается исследованию под микроскопом, что позволяет выявить характерные признаки ХПН – замещение клубочков почек рубцовой тканью.

20. Біохімічний аналіз сечі у хворого з нирковою недостатністю.