Якісне визначення кров'яних пігментів (бензидинова проба).
Бензидинова проба на гем гемоглобіну.
Принцип методу. Гемоглобін складається з 4-ох субодиниць, кожна з яких містить білок глобін і простетичну групу - гем, який надає крові червоного забарвлення. Виявлення гемінової групи грунтується на її здатності окислювати бензидин за допомогою перекису водню, утворюючи сполуку синього кольору, що поступово може переходоти в червоний. Ця дуже чутлива реакція використовується для виявлення навіть мінімальних кількостей крові в біологічних рідинах і широко застосовується в клінічній та судовій медицині.
Хід роботи. В пробірку вміщують 5 крапель 1% розчину крові, 5 крапель розчину бензидину, 2-3 краплі пероксиду водню і спостерігають за появою синього забарвлення.
7.Якісна реакція на фенілпіровиноградну кислоту (проба Фелінга).
Принцип методу. Фенілпіровиноградна кислота утворює з іонами трьохвалентного заліза комплексну сполуку, забарвлену в синьо-зелений колір.
Хід роботи. До 2 мл свіжовідфільтрованої сечі наливають 8-10 крапель 10 % розчину FeCl3. При наявності в сечі фенілпіровиноградної кислоти через 30 - 60 секунд з'являється синьо-зелене забарвлення, яке поступово блідне і вицвітає через 5 - 30 хвилин в залежності від концентрації фенілпіровиноградної кислоти в сечі.
Цю пробу можна робити на фільтрувальному папері і на дитячій пеленці: смужку фільтрувального паперу змочують сечею, висушують на повітрі і наносять краплю 10% розчину хлорного заліза. Позитивна проба дає синьо-зелене забарвлення. Аналогічну пробу проробляють з сухою або мокрою пеленкою.
8. Кількісна оцінка протеїнограми та загальні закономірності її змін при патологічних процесах (гостре та хронічне запалення, захворювання печінки, нирок)
Фракция |
Содержание белковых фракций, % |
Преальбумины |
2-7 |
Альбумины |
52-65 |
Альфа-1-глобулины |
2,5-5 |
Альфа-2-глобулины |
7-13 |
Бета-глобулины |
8-14 |
Гамма-глобулины |
12-22 |
9. Клінічне значення визначення білків «гострої фази» запалення та їх роль у системі неспецифічної резистентності.
Білки гострої фази – це захисні білки, які в клініці використовуються як неспецифічні лабораторні маркери запалення. Майже всі гострофазові білки виробляються гепатоцитами під впливом доімунних цитокінів, ще продукуються активованими макрофагами. С-реактивний білок (СРП) – глікопротеїн, що з’являється при патологічних станах, супроводжуються запаленням та некрозом тканин. Церулоплазмін – ефективно зв'язує мідь, позбавляючи мікроорганізми цього важливого мікроелементу. Сироватковий амілоїд А використовується для швидкого заповнення дефектів, утворених внаслідок некротичних процесів при запаленні.
α1 -Антитрипсин(α1 - протеїназний інгібітор) — глікопротеїн змолекулярною масою 55 кД, концентрація якого в плазмі крові складає 2-3 г/л. Основною біологічною властивістю цього інгібітора є його здатність утворювати комплекси з протеїназами, пригнічуючи при цьому протеолітичну активність таких ферментів, як трипсин, хімотрипсин, плазмін, тромбін та протеаз, що вивільняються при руйнуванні лейкоцитів або чужорідних клітин у вогнищах запалення. Гаптоглобін — білок α2 -глобулінової фракції плазми крові. Гаптоглобін має здатність зв’язувати вільний гемоглобін, утворюючи комплекс, що входить до електрофоретичної фракції β-глобулінів. Нормальна концентрація в плазмі крові — 0,10-0,35 г/л.
10. Вміст фібриногену в плазмі крові. Клінічне значення аналізу.
Вміст фібриногену в плазмі крові здорової людини 300–500 мг. При недостатності фібриногену в організмі або при утворенні молекул з аномальною будовою спостерігається кровоточивість.
!!!!!!
11. Біохімічні показники дослідження кислотно-основного стану крові.
12. Норма залишкового азоту (RN) в сироватці крові та його клінічне значення. Види азотемій.
14-28
Компоненты Количество Органические вещества
1. мочевина 20-35 г/сут 333-583 ммоль/сут
2. креатинин 0,5 г/сут 4,4-17,7 ммоль/сут 13
3. пептиды 0,3-0,7г N 20-50 ммоль/сут
4. аминокислоты 1 г/сут 6-11 ммоль/сут
5. мочевая кислота 270-600 мг/сут 1,6-3,54 ммоль/сут
6. общий азот 10-16г
Мочевина (+ моча кров) (+ моча – кров)
13. Вміст білірубіну та його фракцій в сироватці крові. Клінічне значення аналізу.
14. Біохімічна діагностика цитолітичного синдрому гепатоцитів.
Біохімічні синдроми уражень печінки:
- цитолітичний синдром (підвищення АЛТ, ACT, ЛДГ, ГГТП);
- мезенхімально-запальний синдром (зміни осадових проб – підвищення тимолової та зниження сулемової, підвищення γ-глобулінів, IgG, IgM);
- гепатодепресивний синдром (зниження рівня холінестерази, фібриногену, протромбіну, ПТІ, антитромбіну, альбуміну, холестерину, аргінази, орнитиндекарбоксилази);
- холестатичний синдром (підвищення рівня лужної фосфатази, ГГТП, холестерину, білірубіну).
15. Біохімічна діагностика холестатичного синдрому.
- холестатичний синдром (підвищення рівня лужної фосфатази, ГГТП, холестерину, білірубіну).
16. Біохімічна діагностика печінкової недостатності.