Модуль 3. Молекулярна біологія. Біохімія міжклітинних комунікацій. Біохімія тканин та фізіологічних функцій.
1. Вміст сечової кислоти в сироватці крові. Клінічне значення аналізу.
2. Пояснити протипухлинну дію антибіотиків. Чи всі антибіотики можуть бути використаними як протипухлинні?
Антибіотики протипухлинні — одна з груп ЛП, що застосовуються для лікування онкологічних захворювань, а саме препарати мікробіологічного походження, які пригнічують життєдіяльність еукаріотичних клітин. Вплив на еукаріотичні клітини відрізняє А.п. від антибіотиків антимікробної дії (див. Антибіотики).
Антибіотики протипухлиннікласифікують на актиноміцини (дактиноміцин, мітоміцин, блеоміцин, стрептозоцин) та антрацикліни (доксорубіцин, мітоксантрон, епірубіцин, рубоміцин, карміноміцин). Механізм дії А.п. полягає у тому, що вони створюють стійкі комплекси з ДНК-клітин, що призводить до порушення ДНК-залежного синтезу РНК. Для А.п. властиві такі фармакологічні ефекти: цитостатичний, цитотоксичний, імунодепресивний, в окремих випадках антибактеріальний (саме це необхідно враховувати при одночасному застосуванні з антибіотиками антимікробної дії).
Показаннями до застосування протипухлинних антибіотиків є:
лейкози — мітоміцин, антрацикліни, крім карміноміцину;
рак матки і шлунка — актиноміцини, крім стрептозоцину, доксорубіцин, епірубіцин;
рак молочної залози — мітоміцин, доксорубіцин, мітоксантрон, карміноміцин;
рак легень — мітоміцин, блеоміцин, антрацикліни, крім рубоміцину;
лімфогранулематоз — дактиноміцин, блеоміцин, доксорубіцин, карміноміцин;
пухлини головного мозку — мітоксантрон, епірубіцин;
меланома — дактиноміцин;
рак прямої та товстої кишки, колоректальна карцинома — актиноміцини, крім дактиноміцину;
рак стравоходу та статевого члена — блеоміцин;
рак щитовидної залози — блеоміцин, доксорубіцин;
рак яєчників, простати і яєчка — блеоміцин, доксорубіцин, дактиноміцин;
саркома — карміноміцин, дактиноміцин, блеоміцин, доксорубіцин;
рак сечового міхура — мітоміцин, доксорубіцин;
рак шкіри — блеоміцин, стрептозоцин, мітоксантрон;
рак підшлункової залози — мітоміцин, стрептозоцин, доксорубіцин;
рак печінки — антрацикліни, крім епірубіцину, карміноміцину;
рак нирки, нефробластома — дактиноміцин, блеоміцин, доксорубіцин, епірубіцин;
рак голови, шиї — мітоміцин, блеоміцин, доксорубіцин;
пухлина Юінга — дактиноміцин, рубоміцин;
мієломна хвороба — доксорубіцин.
Побічними ефектами протипухлинних антибіотиків можуть бути втрата апетиту, нудота, блювання, діарея, кардіотоксичність — усі препарати; пригнічення функції кісткового мозку — дактиноміцин, мітоміцин; мітоксантрон, рубоміцин, карміноміцин; гепатотоксичність, гіперпігментація шкіри — дактиноміцин; виразкові ураження ШКТ — дактиноміцин, блеоміцин, доксорубіцин, мітоксантрон, рубоміцин; алопеція — дактиноміцин, доксорубіцин та інші антроцикліни; гіперглікемія — стрептозоцин. Протипоказаннями до застосування А.п. є період вагітності і годування грудьми, порушення кровотворення та функції ШКТ, виразкова хвороба шлунка та дванадцятипалої кишки, захворювання серцево-судинної системи, кахексія, тяжкі захворювання печінки та нирок, алергічні захворювання.
Не рекомендується комбінувати протипухлинні антибіотики з іншими протипухлинними препаратами (посилення токсичної дії), а також між собою (посилення кардіотоксичної дії). Епірубіцин, доксорубіцин несумісні з розчином гепарину (поява осаду). А.п. несумісні з азатіоприном, циметидином (посилення токсичної дії на органи кровотворення). Мітоксантрон несумісний із розчином тіаміну хлориду (тіамін спричиняє руйнування мітоксантрону). Рубоміцин не слід комбінувати з препаратами літію, а також застосовувати одночасно з вакцинами, що містять живі віруси (посилення токсичної дії). Карміноміцин несумісний з імунодепресантами (посилення токсичності) та препаратами для лікування подагри (зниження ефективності останніх).
Протипухлинні антибіотики.
Препарати цієї групи різні як за хімічною будовою, так і за механізмом протипухлинної дії. На відміну від протимікробних антибіотиків, їм властива висока токсичність для людини. Щороку до клінічної практики впроваджуються нові протипухлинні антибіотики, які дають змогу розширити спектр їх застосування.
Фармакокінетику протипухлинних антибіотиків не вивчено, що можна пояснити методичними труднощами ідентифікації препаратів цієї групи в біологічних середовищах організму.
ФАРМАКОДИНАМІКА. Протипухлинна дія більшості антибіотиків зумовлена головним чином їх властивістю утворювати комплекси з ДНК, що призводить до пригнічення її інформаційної (матричної) функції, тобто до порушення синтезу РНК. Таким чином виявляють протипухлинний ефект, зокрема рубоміцину гідрохлорид, дактиноміцин, блеоміцину гідрохлорид, олівоміцин, брунеоміцин, адріаміцин. Останній більше пригнічує синтез ДНК, ніж РНК.
Особливістю фармакодинаміки блеоміцину гідрохлориду є його виразна органотропність відносно легеневої тканини, він не впливає на кровотворення.
Для адріаміцину (адріабластин) властиві імунодепресивний і кардіотоксичний ефекти. Кардіотоксичний вплив цього препарату може чинити аглікон, який утворюється у процесі метаболізму антибіотика.
Практично всі протипухлинні антибіотики мають і протимікробну активність, їх можна комбінувати з протипухлинними засобами інших груп, зокрема з алкілювальними і антиметаболітами.
Показання: Олівоміцин використовують у вигляді натрієвої солі при пухлинах яєчка, тонзилярних пухлинах, ретикулосаркомі з ураженням периферичних вузлів, меланомі. Цей антибіотик привертає увагу у зв'язку з ефективністю його місцевого застосування у вигляді мазі при виразкових ракових пухлинах і метастазах, які не піддаються лікуванню іншими методами.
Блеоміцин призначають дорослим у випадках плоскоклітинного раку слизової оболонки порожнини рота, язика, мигдаликів, гортані, шкіри, шийки матки, а також лімфогранульоматозу і раку статевого члена (в комбінації з вінбластином).
Досить широкий спектр протипухлинної активності має адріаміцин: карцинома молочної залози, рак легень, сечового міхура, щитоподібної залози, яєчників, саркома кісток, м'яких тканин.
Брунеоміцин призначають хворим на лімфогранульоматоз, ретикулосаркому, лімфосаркому, хронічний лімфолейкоз.
Протипоказання: лейкопенія, тромбоцитопенія, алергічні реакції (кропив'янка, набряк Квінке), тяжкі порушення функції нирок, кровообігу, активна мієлосупресія після променевої терапії.
Побічна дія: нудота, блювання, анорексія, лейкопенія, тромбоцитопенія, блеоміцин — випадання волосся, алергічний висип на шкірі.
3. Поясніть механізм дії інтерферонів.
Інтерферони володіють противірусною, антибластомною, протипухлинною, імуностимулюючою та ін. видами активності. Механізм дії інтерферонів полягає у викликанні каскаду реакцій, що приводять до руйнування дволанцюжкових РНК та деяких інших молекул.