Тема 7. Демократія у політичному житті суспільства

План

1. Політична влада, її сутність і функції.

2. Суспільно-політичне лідерство

3. Розвиток і вдосконалення демократії.

4. Особливості становлення і розвитку демократії у сучасній Україні.

1.Політична влада, її сутність і функції.

Поняттю “демократія” — 2,5 тисячоліття. В античному світі воно тлумачилось по-різному. І нині серед політологів спостері­гається різне бачення змісту демократії. По-перше, це поняття ви­користовується в своєму первісному значенні для означення форми правління, при якій право прийняття політичного рішення здійснюється усіма без винятку громадянами, тобто у прямій відпо­відності із діючими правами більшості. Ця форма демократії відома як пряма демократія.

По-друге, демократія — це така форма правління, за якої грома­дяни реалізують свої права не особисто, а за допомогоюсвоїх пред­ставників, вибраних ними і відповідальних перед ними, тобто пред- ставницькадемократія.

По-третє, вона є формою правління, за якої влада більшості реалізується в межах конституційних обмежень, що мають за мету гарантувати меншості умови для здійснення певних індивідуальних чи колективних прав, таких як свобода слова, віросповідання тощо. Це ліберальна, або конституційна, демократія.

Для того щоб суспільство стало демократичним, воно повинно відповідати низці принципів, до яких сучасна політологічна наука відносить такі (схема 1).

Слід зазначити, що у сучасному світі немає жодної країни, в якій би були втілені всі вказані принципи. Реальна демократія завжди виступає, у кращому випадку, як влада більшості над меншістю, в гіршому — як панування добре організованої меншості над більшістю за формальної згоди останньої підпорюватись. У зв’язку з цим важливо чітко прослідкувати механізм демократії.

Конкретні форми демократії обумовлюються історичними, економічними, геополітичними та іншими особливостями розвит­ку кожної окремої країни. Але для того, щоб виникли та розвивали­ся демократичні форми політичного життя, необхідні певні со­ціальні, економічні та культурні передумови. При їх відсутності по­літичний процес протікає в недемократичних формах.

Важливою складовою демократичного процесу стала розробка універсальних демократичних процедур, які характеризують сучас­ну демократію, її сучасний рівень. До них відносять такі демократичні процедури:

вищий законодавчий орган держави мусить бути обраний наро­дом;

органи влади та управління нижчих рівнів аж до органів місцевого самоуправління також мають бути виборними;

виборці повинні мати рівні права, а виборче право мусить бути загальним;

всі виборці повинні мати рівне право голосу: один виборець — один голос;

вибори мусять бути вільними, без примусу; вибори мають здійснюватись більшістю голосів, що визначаєть­ся відповідним законом;

рішення більшості обмежує права меншості; кожний орган влади має користуватись довір’ям громадян і суміжних органів влади та співпрацювати з ними;

державні органи влади працюють під постійним громадським контролем;

держава й суспільство виробляють механізм запобігання й ліквідації конфліктів на всіх соціальних і політичних рівнях, зокре­ма це стосується поділу влади, відносин між більшістю і меншістю, між соціальними групами, партіями та іншими об’єднаннями тощо.

Демократія, на відміну від авторитарних чи тоталітарних типів політичного управління, не спрощує, а навпаки — ускладнює сто­сунки суспільства й держави, народу і влади. Від влади й суспільства демократичне управління вимагає набагато більше, ніж недемократичні (авторитарні, тоталітарні) режими. Демократія ви­магає не просто вміння наказувати й коритися, вона вимагає особ­ливої культури політичної поведінки і такого знання політичного життя суспільства, яке робить людину здатного розвивати демо­кратію та жити в її умовах. Ще вищі вимоги демократія ставить до організації державної влади, а надто тоді, коли суспільство вступає на шлях демократичного розвитку після тоталітаризму.