Тема 5. Суть і функції держави у політичній системі суспільства

План

1. Генезис, сутність, завдання і функції держави.

2. Форми державного устрою і процедура утворення верховної державної влади.

3. Громадянське суспільство.

4. Тенденції розвитку державності у сучасному світі.

1. Генезис, сутність, завдання і функції держави.

Держава—найважливіший, го­ловний нормативний центр політичної системи.

Властивості держави:

1. Виступає офіційним представником усього суспільства, основ­на форма політичної інтеграції при наявності його розшарування

2. Є уособленням суверенітету народу (нації), реалізує його пра­во на самовизначення

3. Покликана забезпечувати основні права людини, всіх і кож­ного, хто знаходиться на її території

4. Бере на себе обов’язок реалізації загальної волі або за­безпечення загальних благ та добробуту

5. Встановлює формально обов’язкові для всіх правила поведін­ки — правові норми

6. Володіє верховною і самостійною владою, формально неза­лежною від будь-якої організації або особи, тобто суверенітетом.

На основі аналізу й засвоєння запропонованих на схемах ознак і властивостей державу можна визначити як політичну організацію, що здійснює керівництво суспільством в інтересах всього суспіль­ства або певної його частини, якій належить політична влада.

Осмислення суті держави передбачає вивчення історії її виник­нення, розвитку і функціонування. У політичних ученнях не існує однозначних концепцій походження держави. Актуальність з’ясу­вання цього питання полягає у тому, що процес утворення держав ще не закінчився.

2. Форми державного устрою і процедура утворення верховної державної влади.

Держави як суспільно-політичні явища мають ряд спільних рис, але все ж вони багато в чому різняться одна від одної, відповід­но виникає і потреба в їх класифікації. Насамперед, розрізняють держави за типами і формами.

Тип держави — це система суттєвих рис, притаманних усім державам, економічною основою яких є певний тип виробничих відносин і які виражають соціальну сутність та соціальне призначення держави. До історич­них причин зміни типів держави належать:

• розвиток продуктивних сил і відповідна зміна виробничих відносин; .

• • зміна соціальної (зокрема класової) структури суспільства;

• встановлення нового співвідношення класових та інших соціальних сил;

• перехід державної влади до представників іншого класу (со­юзу класів) або соціальної групи, а також зміна соціальної сутності держави.

Відомі такі історичні типи держави: рабовласницька, феодаль­на, буржуазна і соціалістична та відповідні перехідні типи, зокрема перехідний тип від буржуазної до соціалістичної та соціальної де­мократичної держави.

Крім того, розрізняють давні (стародавні), середньовічні держа­ви, а також держави, які з’явилися протягом останніх двох-трьох століть (буржуазні і соціалістичні).

Крім зазначених типів держав, уже відомих історії людства, є підстави прогнозувати виникнення в майбутньому держав соціал- демократичного типу та держави трудових власників. Можливо, така держава буде організацією політичної влади трудящих-власників, що становлять більшість суспільства і забезпечують реальне здійснення та захист основних прав людини, прав нації і народу на засадах свободи, справедливості й солідарності.

Якісно новому стану всесвітньо-історичного розвитку людства, його переходу до громадянського правового суспільства відпові­дає перехідний тип держави, орієнтованої на соціальну демокра­тію.

У першій половині XX ст. у багатьох країнах розпочався перехід від традиційного буржуазного суспільства (суспільство вільного мо­нополістичного капіталізму) до громадянською правового суспіль­ства соціальної демократії. Такому суспільству і має відповідати пра­вова держава.

У сучасних умовах існує два основних різновиди держав пере­хідного періоду:

• держави промислово розвинутих країн соціально орієнтова­ного, “соціалізованого” капіталізму;

• держави, які існують у країнах, що переходять від соціалізму до громадянського суспільства і перетворюються на реальну органі­зацію влади більшості населення (зокрема колишні радянські рес­публіки та історично аналогічні їм держави).

Державу соціально-демократичної орієнтації можна визначити як організацію політичної більшості населення, яка забезпечує не­обхідний консенсус усіх його частин і груп та перехід до створення умов, необхідних для реального і безперешкодного здійснення ос­новних прав людини і прав нації, для прогресу суспільства на заса­дах соціальної демократії.

Внутрішнім завданням такої держави повинні стати у гумані­тарній сфері — забезпечення кожній людині належних умов життя на засадах свободи, справедливості і солідарності; в економічній сфері — сприяння ринковій економіці; у політичній сфері — ство­рення умов для розгортання діяльності органів державної влади на засадах демократії, тобто відповідно до вільного волевиявлення більшості народу в умовах вільної діяльності різноманітних гро­мадських об’єднань.