практич

Тема: БІОІНДИКАЦІЯ СТАНУ ДОВКІЛЛЯ У МІСЬКИХ           ЕКОСИСТЕМАХ

Мета: ознайомитися з теоретичними основами біоіндикації та ліхеноіндикації;  індикація стану навколишнього середовища на урбанізованій території.

Біоіндикація – оцінка стану навколишнього середовища за реакціями живого організму. Ці реакції дозволяють оцінити антропогенний вплив на довкілля в показниках, що мають біологічний зміст.

Біоіндикація тварини більш цікава як об'єкту, фізіологічно близького до людини. За їх реакціями можна передбачати наслідки впливу забруднення не лише для природи, але й для людини. Мікроби найбільш швидко реагують на зміни екологічного стану навколишнього середовища, тому в якості біоіндикаторів найкраще підходять для санітарно-медичних експериментів.

На сьогодні не для всіх шкідливих речовин встановлені гранично допустимі концентрації, водночас далеко не кожну з них можна визначити безпосередньо при хімічному аналізі. Біологічне тестування можна вважати обов'язковою умовою для отримання інтегральних оцінок забруднення ксенобіотиками – будь-якими речовинами, чужорідними для організму або групи організмів різного виду, що викликає порушення біотичних процесів, включаючи їх загибель.

Метод ліхеноіндикації (від лат. Lіchenes – лишайник), заснований на спостереженні за розповсюдженням та кількістю лишайників у міських зелених зонах, в районах великих підприємств та вздовж автомагістралей. Наявність лишайників на стовбурах дерев зворотно взаємозалежна з хімічним складом забруднювачів повітря.

Серед життєвих форм лишайників розрізняють: 

-  накипні (слань має вигляд шкірочок) - наприклад, бацидіум фісція;

   - листоваті (слань має вигляд пластинок) - наприклад, пар- мелія, степова золотянка, гіпогімнія;

    - кущисті (слань має вигляд кущиків або звисаючих "борід", іноді до 1-2 м довжиною) - наприклад, уснея, бріорія, клафонія, цетрарія.

Практикується і більш детальний поділ життєвих форм лишайників:

накипні - порошкоподібні слабо структуровані;

коркові - коркоподібні, щільно прилягають до субстрату;

лускаті - коркоподібні, краї талому припідняті; 

пластинчасті - коркоподібні, краї бороздчаті і утворюють ло-пасті;

листуваті - талом листоподібний з чіткою нижньою шкіркою;

кущисті - прямі волосоподібні або чагарникової форми.

Найбільш чутливі до забруднення повітряного середовища кущисті та листові лишайники (зникають повністю), найменш - накипні.