Тема 7. Тематичне картографування

за допомогою ГІС-технологій

План

1.Тематичні карти та їх класифікація.

2.Тематичні змінні та методи їх розбиття.

3.Способи представлення тематичної інформації засобами ГІС-технологій.

За змістом карти класифікують на:

•загальногеографічні,

•тематичні.

Найпоширеніші загальногеографічні карти. На них показують

форму земної поверхні (рельєф), гідрографію (моря, ріки, озера, болота), населені пункти, шляхи сполучення, державні кордони та адміністративні межі, об'єкти господарського і культурного значення та ін.

Тематичні карти з особливою детальністю передають яку- небудь частину змісту загальногеографічних карт (наприклад, густоту населення, рельєф, рослинний покрив) або показують те, чого немає на загальногеографічних картах (наприклад, ґрунтовий покрив, геологічну будову, клімат, тваринний світ). Крім того, на тематичних картах може зовсім не бути деяких елементів змісту загальногеографічних карт (наприклад, лісів на політичних картах).

Тематичні карти створені на основі аналізу атрибутивних даних, пов'язаних з тим чи іншим набором просторових об'єктів (наприклад, кількість населення в містах або адміністративних одиницях).

Тематичні карти поділяють на:

карти природних явищ (фізико-географічні), до яких належать карти кліматичні, рельєфу земної поверхні, ґрунтові, ботанічні та ін., і

карти суспільних явищ (суспільно-географічні) — населення, економічні, політичні, політико — адміністративні.

Тематичні карти – карти, які детально описують окремі природні або суспільні явища на фоні географічної основи.

Перелік тематичних карт, що використовуються для цілей екологічного управління, досить великий і різноманітний:

•карти ґрунтового покриву;

•карти рослинного,

•тваринного світу;

•геологічні,

•геоморфологічні,

•кліматичні,

•соціально-економічні карти та ін.

Тематичні карти дають інформацію про природний потенціал території, її характеристики, здатність витримувати антропогенні навантаження. Їхнє основне призначення — систематизація інформації про компоненти природного та антропогенного середовища, які є чинниками, що впливають на формування екологічної ситуації на відповідній території.

За способом зображення об'єктів виділяють такі тематичні карти:

1. Карти кольорового фону (карти рослинності, ґрунтів, природних зон тощо). На ній зображують якісні розбіжності об'єктів на певній території. Найчастіше використовуються в шкільній географії. За цими картами виявляють в основному положення і межі виділених частин.

2.Карти ареалів. На них указані місця поширення окремих видів тварин, рослин, сільськогосподарських культур тощо. За цими картами визначаються межі ареалів.

3.Карти ізоліній (карти ізотерм та ін.). На них лініями позначаються місця, однакові щодо кількісного вираження явища; за ними виявляються особливості ізоліній.

4.Карти ліній руху (карти вантажопотоків, напрямів вітру тощо).

5.Значкові карти (карти родовищ корисних копалин, розміщення промислових центрів країн та регіонів тощо). На них значками різного виду і розміру зображують локалізацію об'єктів у певних пунктах. За цими картами виявляють місця найбільшого накопичення об'єктів і встановлюють особливості окремих регіонів.

6.Картодіаграми. Показують співвідношення частин цілого на окремій території. Характер запитань за такими картами аналогічний до запитань за значковими картами, але вони значно більше спрямовані на виділення розмірів.

7.Картограми (карти густоти населення, розподілу опадів тощо) -

відображають різницю на різних територіях ступеня вираження явища за допомогою кольору або штрихування. За такими картами вчитель ставить запитання для виділення регіонів з максимальним і мінімальним вираженням явища і закономірності його географічного поширення.

Статистичні графіки

1)діаграми;

2)картограми;

3)картодіаграми

Діаграми – графічне зображення статистичних величин за допомогою різних геометричних фігур або знаків.

Картограми – зображення даних за допомогою графічних символів (крапок, ліній і т.д.).

Картодіаграми – поєднання картограми і діаграми, тобто зображення діаграми на географічній карті.

Діаграми – це умовне зображення числових величин та їх співвідношень за допомогою геометричних знаків. Термін „діаграма ” тотожній терміну „статистичний графік”. Діаграми є найбільш розповсюдженим видом графіків. Виділяють такі основні види діаграм: лінійні, стовпчикові, стрічкові, квадратні, секторні, радіальні, трикутні, фігурні, знак Варзара та ін.

Залежно від кола розв’язуваних завдань усі діаграми можна поділити на діаграми порівняння, структури та динаміки.

Найрозповсюдженішим видом показових діаграм є лінійні діаграми, які використовуються здебільшого для характеристики динамічних рядів та рядів розподілу. Поряд з цим лінійні діаграми широко використовуються для вивчення взаємозв’язків між явищами, порівняння кількох показників, ходу виконання планів тощо.

Лінійні діаграми дають можливість зображати явища у вигляді ліній, які з’єднують точки, розташовані у координатному полі. Ламані лінії, що утворюються, показують характер розвитку явища у часі або особливості його розподілу за величиною будь-якої ознаки або зв’язку явищ.

За способом побудови – це графіки з рівномірною (арифметичною) шкалою. При їх побудові використовують прямокутну систему координат. Розташування будь – якої точки в цій системі визначається двома параметрами – абсцисою та ординатою.

Стовпчикові та стрічкові діаграми застосовуються переважно для порівняння різних показників у просторі і у часі, а також аналізу структури явищ.

Стовпчикові діаграми – це графіки, в яких різні величини представлені у вигляді стовпчиків однакової ширини, які розташовані один від одного на однаковій відстані або щільно. Якщо стовпчики розташовані не по вертикалі, а по горизонталі, то такі діаграми називаються стрічковими.

Основа порівняння в стовпчикових і стрічкових діаграмах – лінійна (одномірна). Висота стовпчиків і довжина стрічок відповідно з прийнятим масштабом пропорційна величині зображуваних явищ.

Під круговими (квадратними) діаграмами розуміють графіки, що виражають однорідні величини через площі кругів (квадратів). Щоб побудувати кругову і квадратну діаграми з порівнюваних статистичних величин, потрібно добути квадратні корені, а потім зобразити круги і квадрати із сторонами, пропорційними одержаним результатам.

Секторна діаграма являє собою круг, розділений радіусами на окремі сектори, кожний з яких характеризує вагу відповідної частини в загальному обсязі зображуваної величини. Секторні діаграми використовуються переважно для характеристики структури явищ. При порівнянні різних структур загальні площі кіл беруть однаковими. Кожний сектор виділяють за кольором або штрихом; крім того, в кожному секторі нерідко дають і цифрове позначення його питомої ваг. При малому куті сектора експлікації до нього вказується стрілкою.