Тема 7. Тематичне картографування

за допомогою ГІС-технологій

План

1.Загальна класифікація карт. 2.Тематичні карти та їх класифікація. 3.Тематичні змінні та методи їх розбиття.

4.Способи представлення тематичної інформації засобами ГІС-технологій.

Географічні карти розрізняють за

I. змістом, II.призначенням, III.масштабом, IV.територією.

I. Щодо змісту карти бувають

•загальногеографічні і

•тематичні.

Найпоширеніші загальногеографічні карти. На них показують форму земної поверхні (рельєф), гідрографію (моря, ріки, озера, болота),

населені пункти, шляхи сполучення, державні кордони та адміністративні межі, об'єкти господарського і культурного значення та ін.

•Тематичні карти з особливою детальністю передають яку-небудь частину змісту загальногеографічних карт (наприклад, густоту населення, рельєф, рослинний покрив) або показують те, чого немає на загальногеографічних картах (наприклад, ґрунтовий покрив, геологічну будову, клімат, тваринний світ). Крім того, на тематичних картах може зовсім не бути деяких елементів змісту загальногеографічних карт (наприклад, лісів на політичних картах).

Тематичні карти поділяють на:

карти природних явищ (фізико-географічні), до яких належать карти кліматичні, рельєфу земної поверхні, ґрунтові, ботанічні та ін., і

карти суспільних явищ (суспільно-географічні) — населення, економічні, політичні, політико — адміністративні.

IV. За територією:

•глобальні

•регіональні

Виділяються в першу чергу карти, що зображають всю земну кулю (карти півкуль). Карти суші поділяються за материками та їхніми частинами. Карти Світового океану — за океанами, морями, затоками, протоками. Серед карт суші виокремлюють карти політико -адміністративного поділу (карти країн та їхніх адміністративно-територіальних одиниць).

2. Тематичні карти та їх класифікація

Крім оглядових загальногеографічних і топографічних карт у практиці географічного аналізу і подання даних широко використовуються тематичні карти, створені на основі аналізу атрибутивних даних, пов'язаних з тим чи іншим набором просторових об'єктів (наприклад, кількість населення в містах або адміністративних одиницях).

Тематичні карти – карти, які детально описують окремі природні або суспільні явища на фоні географічної основи.

Перелік тематичних карт, що використовуються для цілей екологічного управління, досить великий і різноманітний: карти ґрунтового покриву; карти рослинного, тваринного світу; геологічні, геоморфологічні,­ кліматичні, соціально-економічні карти та ін.

Тематичні карти дають інформацію про природний потенціал території, її характеристики, здатність витримувати антропогенні навантаження. Їхнє основне призначення — систематизація інформації про компоненти природного та антропогенного середовища, які є чинниками, що впливають на формування екологічної ситуації на відповідній території.

За способом зображення об'єктів виділяють такі тематичні карти:

1. Карти кольорового фону (карти рослинності, ґрунтів, природних зон тощо). На ній зображують якісні розбіжності об'єктів на певній території. Найчастіше використовуються в шкільній географії. За цими картами виявляють в основному положення і межі виділених частин.

2.Карти ареалів. На них указані місця поширення окремих видів тварин, рослин, сільськогосподарських культур тощо. За цими картами визначаються межі ареалів.

3.Карти ізоліній (карти ізотерм та ін.). На них лініями позначаються місця, однакові щодо кількісного вираження явища; за ними виявляються особливості ізоліній.

4.Карти ліній руху (карти вантажопотоків, напрямів вітру тощо).

5.Значкові карти (карти родовищ корисних копалин, розміщення промислових центрів країн та регіонів тощо). На них значками різного виду і розміру зображують локалізацію об'єктів у певних пунктах. За цими картами виявляють місця найбільшого накопичення об'єктів і встановлюють особливості окремих регіонів.

6.Картодіаграми. Показують співвідношення частин цілого на окремій території. Характер запитань за такими картами аналогічний до запитань за значковими картами, але вони значно більше спрямовані на виділення розмірів.

7.Картограми (карти густоти населення, розподілу опадів тощо) -

відображають різницю на різних територіях ступеня вираження явища за допомогою кольору або штрихування. За такими картами вчитель ставить запитання для виділення регіонів з максимальним і мінімальним вираженням явища і закономірності його географічного поширення.

Тематичні карти і картодіаграми використовуються для візуального аналізу просторово-розподіленої інформації, у зв'язку з цим сприйняття й аналіз таких карт людиною значною мірою залежать від методики їхньої побудови і візуальних характеристик.

Побудова тематичних карт і картодіаграм із використанням просторової основи у вигляді точкових, лінійних і полігональних об'єктів і пов'язаних з ними записів з табличних баз даних є однією з найбільш поширених функцій ГІС.

При побудові картодіаграми пов'язана з об'єктом інформація візуалізується у вигляді картографічних знаків, що відбивають якісні або кількісні характеристики кожного об'єкта. Процедура побудови тематичної карти або картодіаграми звичайно реалізована у вигляді спеціального програмного модуля, виклик якого здійснюється за допомогою спеціального пункту меню.

У більшості програмних продуктів ГІС реалізована побудова декількох типів карт за тематичними шаблонами. Користувач має можливість вибрати тип створюваної карти, вибрати з атрибутивної бази дані характеристики, за якими буде будуватися карта, вибрати стиль оформлення карти (колір, тип символу та ін.).

3. Тематичні змінні та методи їх розбиття.

Атрибутивна інформація, на основі якої будується карта (одне чи кілька полів бази даних), називається тематичною змінною.

Як тематична змінна може використовуватися вираз, що обчислює нове значення на підставі значень одного чи кількох полів з використанням математичних, логічних і просторових операторів або функцій.

У більшості програмних ГІС-пакетів доступні такі тематичні шаблони:

1)ранжовані діапазони;

2)стовпчасті картодіаграми;

3)кругові картодіаграми;

4)ранжовані символи;

5)точки з заданими вагами;

6)індивідуальні значення.