1. Геогрупування

Технологія моделювання, що отримала назву геогрупування, заснована на відомому в багатьох пакетах комп’ютерної графіки процесі групування (об’єднання зі збереженням зв’язків) графічних (просторових) об’єктів. Відмінність полягає в деяких додаткових можливостях, які геогрупування надає користувачу.

По-перше, це можливість одержання на основі об’єднання не одного, а декількох графічних (просторових) об’єктів. Ця частина моделювання, власне, не має жодного відношення ані до географічної інформації, ані до терміну "гео" і є простим розширенням технології групування графічних (просторових) об’єктів у комп’ютерній графіці.

По-друге, процес геогрупування поряд з об’єднанням графічних об’єктів супроводжується об’єднанням їх атрибутів, що зберігаються в базі даних, пов’язаної з графічними об’єктами.

Загальний клас моделювання, окремим випадком якого є геогрупування, визначається як процес побудови візуальних динамічних моделей сукупностей графічних об’єктів з об’єднанням їх характеристик, що зберігаються в пов’язаній з графічними об’єктами базі даних.

Метою геогрупування є побудова нових графічних об’єктів, що називаються геогрупами. Процес побудови геогруп полягає в об’єднанні просторових об’єктів в групи відповідно до заданих ознак.

Таким чином, даний вид моделювання створює умовну (тематичну) карту методом індивідуальних значень, у якій тематичною змінною є територія нового згрупованого об’єкта. Особливістю такої тематичної карти є її часовий характер. Її потрібно аналізувати і в разі необхідності зафіксувати за допомогою спеціальних процедур. Технологія моделювання, що заснована на побудові геогруп, – це процес побудови динамічної моделі графічних даних і їх атрибутів як засобу аналізу та підтримки прийняття рішень.

Побудова нових просторових (графічних) об’єктів на основі злиття атрибутивних даних.

Атрибутивні дані зберігаються в табличній формі в базі даних ГІС. Тому при побудові нових об’єктів на підставі злиття їх атрибутів використовуються можливості інтерфейсу ГІС для роботи з табличною інформацією, зокрема команди типу "Злиття в таблиці". Формалізовано дана процедура може бути описана секвенцією виду:

At(A1),...,At(An )υ A1,...,An

і відношенням виду:

A1 υ A2 υ Ai υ Ak  M.

Процедури злиття атрибутивних даних в таблиці дозволяють створювати нові графічні об’єкти шляхом об’єднання існуючих об’єктів подібно процесу геогрупування.

Атрибутивні дані нового об’єкта, одержаного таким способом, обчислюються на підставі процедур узагальнення. Відмінність даної процедури від геогрупування – технологічна. В цьому разі об’єднання об’єктів відбувається за табличними даними без використання графічних об’єктів.

В процедурі геогрупування об’єднання відбувається по просторових (графічних) об’єктах без залучення табличних даних. В обох випадках створюється часова модель, яка за потреби може бути зафіксована.

2. Буферизація

Буфером, або буферною зоною, називають площинну геометричну фігуру, межа якої проходить на заданій відстані від межі вихідної фігури.

Процес буферизації означає побудову цифрової моделі певного явища за допомогою процедур ГІМ. При буферизації на основі об’єктів одного типу (точкових, лінійних або полігональних) створюються об’єкти іншого типу.

Так, лінійний або точковий об’єкти слугують основою для створення площинних (полігональних) об’єктів.

Вид буфера визначається його радіусом і формою об’єкта, навколо якого створюється буфер, і способом побудови. Радіус буфера задається або у вигляді константи, або у вигляді колонки таблиці, або у вигляді виразу, що створюється на основі таблиці атрибутів.

Застосування значень табличних даних для побудови буферної зони відноситься до випадку ГІМ, що використовує побудову нових графічних об’єктів на підставі обробки неграфічних (табличних даних).