Лекція 4

Спеціальні види тематичного геоінформаційного картографування

1. Оперативне картографування

2. Картографічні анімації

3. Віртуальне картографування

4. Електронні атласи

Оперативне картографування

Оперативне картографування – це створення і використання карт у реальному або наближеному до реального масштабу часу з метою швидкого (своєчасного) інформування користувачів і впливу на хід процесу.

Реальний масштаб часу характеризує швидкість створення – використання карт, тобто темп, що забезпечує негайну обробку інформації, що надходить, її картографічну візуалізацію для оцінки, моніторингу і контролю будь-яких процесів та явищ, що відбуваються в тому ж темпі.

Оперативні карти призначені для вирішення широкого спектру проблем і передусім – для попередження (сигналізації) про несприятливі або загрозливі процеси, відстеження їх розвитку, складання рекомендацій і прогнозів, вибору варіантів контролю, стабілізації або зміни ходу процесу в найрізноманітніших сферах – від екологічних ситуацій до політичних подій.

Оперативні карти бувають двох типів: одні розраховані на тривале наступне використання й аналіз (наприклад, карти підсумків голосування виборців), а інші – на короткострокове застосування для швидкої оцінки певної ситуації (наприклад, карти стадій дозрівання сільськогосподарських сходів).

Карта урожайності/дозрівання плодово-ягідних культур

Розподід НС природного характеру за видами

Вихідними даними для оперативного картографування слугують матеріали аерокосмічної зйомки, безпосередні спостереження і заміри, статистичні дані, результати опитувань, переписів, референдумів, кадастрова інформація тощо.

Ефективність оперативного картографування визначається трьома чинниками:

– надійністю автоматичної системи, швидкістю введення та обробки даних, зручністю доступу до баз даних;

• задовільною зчитуваністю оперативних карт, простотою їх зовнішнього оформлення, що забезпечує ефективне зорове сприйняття в умовах оперативного аналізу ситуацій;

• оперативністю розповсюдження карт і їх доставки споживачам, у тому числі з використанням телекомунікаційних мереж.

Оперативне відображення стану і змін явищ прямим чином пов’язано з автоматизованим виготовленням динамічних карт. Вони дозволяють відобразити не тільки структуру, але й сутність явищ та процесів, які відбуваються в земній корі, атмосфері, гідросфері, біосфері і, що найбільш важливо, в зонах їх контакту та взаємодії. Динамічне картографування, крім того, є найефективнішим засобом візуалізації результатом моніторингу.

Карта погоди над Європою (динамічна карта)

Картографічні анімації

В традиційній картографії відомі три способи відображення динаміки явищ і процесів, їх виникнення, розвитку, змін у часі та переміщення в просторі:

– показ динаміки на одній карті за допомогою стрілок або стрічок руху, "зростаючих" знаків і діаграм, ареалів, що розширюються, ізоліній швидкостей зміни явищ тощо - див. рис. вище ;

– показ динаміки за допомогою серій різночасових карт, знімків, фотокарт, блок-діаграм тощо, які фіксують стан об’єктів у різні моменти (періоди) часу;

– складання карт зміни стану явища, коли показується не сама динаміка, а лише результати змін, що відбулись (ареали змін).

ГК істотно розширює можливості відображення динаміки геосистем, вводячи в практику картографічні анімації (мультиплікації) – особливі динамічні послідовності карт-кадрів, що створюють при демонстрації ефект руху.

Анімації міцно увійшли в повсякденне життя, вони стали настільки ж звичними, як космічні знімки й електронні карти. Прикладом можуть слугувати телевізійні карти прогнозу погоди, на яких видно переміщення фронтів, областей високого і низького тиску, атмосферні опади.

Розроблено безліч технологій і методик одержання рухомих зображень.

Створені комп’ютерні програми, що містять модулі, які забезпечують найрізноманітніші варіанти і комбінації картографічних анімацій:

– переміщення всієї карти по екрану;

– мультиплікаційні послідовності карт-кадрів або 3-вимірних зображень;

– зміна швидкості демонстрації, покадровий перегляд, повернення до обраного кадру, зворотна послідовність;

– переміщення окремих елементів вмісту (об’єктів, знаків) по карті;

– зміна виду елементів вмісту (об’єктів, знаків) - їх розмірів, орієнтації, миготіння знаків тощо;

– варіювання забарвлення (пульсація і дефілювання), зміна інтенсивності, створення ефекту вібрації кольору;

– зміна освітленості або фону, "підсвічування" й "затінення" окремих ділянок карти;

– панорамування, зміна проекції та перспективи (точки огляду, ракурсу, нахилу), обертання тривимірних зображень;

– масштабування (зумування) зображення або його частини, створення ефекту "напливу" або віддалення об’є т а;

- створення ефекту руху над картою ("обліт" території), в тому числі з різною швидкістю.

Анімації можна демонструвати з нормальною (24 кадри за секунду), прискореною або сповільненою швидкістю. Звідси виникають абсолютно нові для картографії проблеми часової генералізації, вибору образотворчих засобів, вивчення принципів сприйняття користувачами карт, що рухаються, тощо.

Динамічні зображення додають традиційним статичним картам надзвичайно необхідний дослідникам часовий аспект. У зв’язку з цим виправдане введення поняття масштабу часу (часового масштабу). Взагалі, можна вести мову про повільно-, середньо- і швидкомасштабні зображення. Наприклад, одна секунда демонстрації анімаційної карти відповідає (приблизно) одній добі або в одній секунді – один місяць.

(див. відео)